Рішення № 81145615, 05.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 квітня 2019 року № 826/4065/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту

економіки Національної поліції України

Департамент захисту економіки Національної поліції України

про визнання протиправним рішення та дій, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (надалі також - УЗЕ в Луганській області, відповідач 1), Департаменту захисту економіки Національної поліції України (надалі також - відповідач 2) про визнати протиправною бездіяльність Управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо не оформлення у місячний строк після завершення виконання рядовим поліції ОСОБА_1 завдань по забезпеченню проведення антитерористичної операції відповідних документів та не надання їх на розгляд Антитерористичного Центру при Службі безпеки України для подальшого включення в наказ «Про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності та територіальної цілісності України в районах про антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областях», який є підставою для надання статусу учасника бойових дій у відповідності до вимог Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і приймали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413;

-зобов'язати Управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України належним чином оформити документи, які підтверджують факт виконання рядовим поліції ОСОБА_1 завдань по забезпеченню проведення антитерористичної операції та надати їх на розгляд Антитерористичного Центру при Службі безпеки України для подальшого включення в наказ «Про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності та територіальної цілісності України в районах про антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областях», який є підставою для надання статусу учасника бойових дій у відповідності до вимог Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і приймали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413.

Ухвалою суду від 03.05.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

З метою вирішення питання щодо належного відповідача, 27.09.2018 судом ухвалено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.10.2018.

Ухвалою суду від 13.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Департамент захисту економіки Національної поліції України.

Відповідачі скористались своїм правом та подали відзиви на позовну заяву в яких просили суд у задоволенні позову відмовити ґрунтуючись на тому, що позивача відповідно до наказу відповідача 2 від 22.08.2017 №882 направлено до УЗЕ в Луганській області для проходження стажування, а не у відрядження до району проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань, пов'язаних з безпосередньою участю в проведенні антитерористичної операції. Позивачем жодним чином не виконувались завдання, пов'язані із участю в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а тому ним помилково розглядається факт проходження стажування у зоні проведення АТО таким, що дає право йому вважатися учасником АТО. Відповідна довідка надається на підставі документів про безпосереднє залучення особи до виконання завдань антитерористичної операції, які визначені у п. 4 Порядку від 20.08.2014 № 413. Крім того, позивач відповідно до наказів керівництва антитерористичного центру при СБУ не перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції.

В судове засідання 04.12.2018 представник позивача не з'явився, подав клопотання, в якому просив справу розглядати за його відсутності в порядку письмового провадження, представники відповідачів до суду не прибули, у зв'язку із чим, на підставі ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Згідно з ч.3 ст.241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом заступника Голови - начальника Департаменту захисту економіки Національної Поліції України Купринця І.М. №882 від 22.08.2017 «Про організацію стажування працівників ДЗЕ», позивач був відряджений для проходження стажування з 28 серпня до 27 грудня 2017 до УЗЕ в Луганській області.

Згідно виданого Управлінням захисту економіки у м.Києві посвідчення про відрядження за №12 вбачається, що термін його відрядження з 28.08. по 27.12.2017 в Луганську область становив 122 день.

Після завершення відрядження, позивач неодноразово звертався до начальника УЗЕ в Луганській області із проханням надати інформацію про те чи вчинялися відносно нього усі необхідні дії щодо формування відповідних документів, та чи скеровувалися такі до Антитерористичного Центру при Службі безпеки України для подальшого включення в наказ «Про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності та територіальної цілісності України в районах про антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областях» та надання статусу «Учасника бойових дій», в тому числі чи було видано відповідну довідку у відповідності до вимог Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

У зв'язку із відсутності відповідей на звернення, до відповідача 1 направлено адвокатський запит у відповідь на який, листом від 31.01.2018 №865/39/111/01-2018 за підписом начальника Управління захисту економіки в Луганській області, позивача повідомлено про відсутність підстав у видачі довідки про його безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача 1, яка виразилась у не оформленні відповідних документів відносно участі позивача в АТО та не направленні їх до Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, звернувся до суду з позовною заявою.

Частиною 1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно ст.72 Закону України «Про Національну поліцію», однією із форм професійного навчання поліцейських є післядипломна освіта.

Відповідно до підпункту «и» п.4 ч.4 розділу ХV Перехідних положень Закону України «Про вищу освіту», післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її знань, умінь і навичок на основі здобутої раніше вищої освіти (спеціальності) або професійно-технічної освіти (професії) та практичного досвіду.

Післядипломна освіта включає, зокрема, стажування, як набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної професійної діяльності або галузі знань.

Вказаною правовою нормою також передбачено, що особа, яка успішно пройшла навчання за програмою післядипломної освіти, отримує відповідний документ, зразок якого затверджується засновником (засновниками) навчального закладу або уповноваженим ним (ними) органом.

Ст.75 Закону України «Про Національну поліцію» також передбачено, що післядипломна освіта поліцейських здійснюється на загальних засадах, визначених Законом України «Про вищу освіту», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, і складається з: 1) спеціалізації; 2) перепідготовки; 3) підвищення кваліфікації; 4) стажування.

Порядок організації післядипломної освіти поліцейських установлює Міністерство внутрішніх справ України з урахуванням положень цього та інших законів.

Згідно п.1 розділу І Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ №1625 від 24.12.2015 (надалі також - Положення №1625), цим Положенням визначаються організаційно-правові засади організації післядипломної освіти працівників Національної поліції України (надалі також - поліція), що проходять службу (працюють) на посадах, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів, фахівців та робітничих кадрів (надалі також - працівники поліції).

Метою післядипломної освіти є задоволення індивідуальних потреб працівників поліції в особистому професійному зростанні, забезпечення потреб держави у кваліфікованих кадрах високого рівня професіоналізму та культури, здатних компетентно і відповідально виконувати свої функції (п. 3 розділу І даного Положення).

Відповідно до п.1 розділу ІІІ даного Положення, одним із видів післядипломної освіти є стажування, яке передбачає набуття працівником поліції досвіду виконання завдань і обов'язків певної професійної діяльності або галузі знань.

Згідно п.1 розділу ІХ цього ж Положення, стажування працівників поліції здійснюється з метою формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь, навичок і компетенцій, здобутих у результаті теоретичної підготовки.

Водночас п.2 розділу ІХ цього ж Положення визначено вичерпний перелік працівників поліції, які згідно закону зобов'язані пройти стажування, зокрема:

- працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву;

- для просування по службі;

- працівники поліції, які вперше призначені на посади керівного складу Національної поліції України;

- інші працівники поліції - при призначенні на нову посаду.

Згідно з п.10 та п.11 розділу 11 Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказом Головного управління МВС України в м.Києві від 06.11.2015 №1008 о/с, ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Наказом №162 о/с від 16.05.2017 позивача призначено на посаду оперуповноваженого відділу протидії злочинам у паливно-енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології УЗЕ у м.Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

При цьому суд вважає, що позивач не відноситься до жодної із встановлених в пункті 2 Положення категорії працівників, які зобов'язані проходити стажування, як вид післядипломної освіти. Відповідачем жодних належних та допустимих доказів спростування вищенаведеного суду не надано.

Суд також звертає увагу, що згідно з пунктом 1 розділу ІV Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, післядипломна освіта здійснюється за державним замовленням у межах виділених бюджетних коштів на фінансування цього виду освітньої діяльності.

Окрім того, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували, що стажування позивача, як вид післядипломної освіти, здійснювалося на підставі державного замовлення у відповідності до вимог законодавства.

Проте, позивачем не оскаржується наказ від 22.08.2017 №882 «Про організацію стажування працівників ДЗЕ», яким його відряджено для проходження стажування з 28 серпня до 27.12.2017 до УЗЕ в Луганській області ДЗЕ НП України, ним не заперечується факт проходження самого стажування у вказаний період, крім того в матеріалах справи наявні копії індивідуального плану проходження стажування ОСОБА_1 з 28.08.2017 по 27.12.2017, звіту про проходження стажування, погодженого керівником стажування та затверджений заступником начальника ДЗЕ НП України, відгуку-характеристики про виконання позивачем програми стажування.

Натомість, предметом спору є наявність у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій, що регламентується Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (надалі також - Порядок №413)

Згідно п.2 Порядку №413, статус учасника бойових дій надається, зокрема, поліцейським, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Питання надання статусу учасника бойових дій поліцейським врегульоване Положенням про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 23.05.2016 №405 (надалі також - Положення №405).

Відповідно до п.4 Розділу III Положення №405 для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни відповідні керівники, у підпорядкуванні яких поліцейські, державні службовці, інші працівники Національної поліції України проходили службу чи працювали, у місячний строк після завершення виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України) зобов'язані подати на розгляд Комісії довідки за формою згідно з додатком 1 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій особам, які захитали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, та документи, зазначені в пунктах 1-3 цього розділу, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни.

Довідка за формою згідно з додатком 1 до Порядку №413 це є довідка про безпосередню участь особи у проведенні антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету ти територіальної цілісності України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності; боротьба з тероризмом - діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності; район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція; режим у районі проведення антитерористичної операції - особливий порядок, який може вводитися в районі проведення антитерористичної операції на час її проведення і передбачати надання суб'єктам боротьби з тероризмом визначених цим Законом спеціальних повноважень, необхідних для звільнення заручників, забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

За приписами ст.4 цього ж Закону, суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, крім іншого, є Національна поліція.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», для безпосереднього управління конкретною антитерористичною операцією та керівництва силами і засобами, які залучаються до здійснення антитерористичних заходів, утворюється оперативний штаб, очолюваний керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України (координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України) або особою, яка його заміщує, першим заступником чи заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 за №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» встановлено, що до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено міста Сєвєродонецьк, с.Жолобок Попаснянського району, м.Щастя та смт. Новотошківське Луганської області.

Відповідно до п.19 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій визнаються, зокрема, поліцейські, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

П.4 Порядку №413 встановлено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення; для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше, ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів.

Відповідно до п.5 Порядку №413 рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - комісія).

Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджується відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом, зазначеним в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п.6 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.

Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

Пункт 8 Порядку №413 передбачає, що у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку.

Аналогічні норми містяться у Положенні №405, зокрема, п.1 р.ІІІ цього Положення передбачає, що Комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій на підставі документів про: безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення; направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції; перебування у районах проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Згідно з п.2 р.ІІІ вищезазначеного Положення, комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій на підставі таких документів, зокрема, витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь поліцейського у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника війни на підставі документів про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України), а також документів про направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень) (п. 3 розділу ІІІ цього ж Положення).

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що чинним законодавством України, яке регулює питання щодо процедури надання статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення визначений чіткий алгоритм дій щодо надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, однією з умов якого є розгляд документів відповідною комісією утвореною міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи.

Тобто, вищенаведені норми передбачають обов'язок органу Національної поліції або у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особою самостійно подати відповідні документи не до Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, а до відповідної комісії, якою є комісія Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України згідно з наказом МВС України від 23.05.2016 №405.

Разом з тим, у відповідача 1 були відсутні підстави здійснювати оформлення та подачу відповідних документів щодо позивача до Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, оскільки законодавством, що регулює спірні правовідносини не встановлено відповідного обов'язку відповідача, який зобов'язаний діяти виключно в межах наданих йому повноважень.

Так, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає зазначити, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання органу Національної поліції подати відповідні документи саме до Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду у справах №826/5614/18 від 20.02.2019, №826/8491/18 від 17.01.2019.

Відповідно до ст.244 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5- 11, 19, 72-77, 90, 241- 246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій