Рішення № 81145592, 03.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року справа № 2340/4023/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Зачепи Х.В.,

представника позивача Степаненка А.А. - за довіреністю

представника відповідача ОСОБА_2 - за ордером,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Черкаській області до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Черкаській області (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), в якому просить стягнути податковий борг в сумі 181 326 грн 97 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у вказаній сумі, який виник внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та з військового збору. Позивач вживав заходи з метою погашення податкового боргу відповідача, проте вказані дії не призвели до погашення відповідачем суми заборгованості.

Ухвалою суду від 29.10.2018 відкрито провадження у справі № 2340/4023/18 за даним позовом, призначено підготовче засідання з розгляду справи.

Заперечуючи проти позову, відповідач надав 21.11.2018 до суду відзив, в якому вказує, що сума податкового боргу є не узгодженою і не підлягає сплаті, оскільки предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача сум податкового боргу, що ґрунтуються на податкових повідомленнях-рішеннях, правомірність яких є предметом судового розгляду у справі № 823/382/19, яка станом на день розгляду справи № 2340/4023/18 перебуває на розгляді у Верховному Суді.

29 листопада 2018 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, згідно з якою позивач вказує, що оскільки постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.208 у справі № 823/382/17 набрала законної сили 26.07.2018, тому сума податкового зобов'язання є узгодженою.

29 березня 2019 року позивачем надано додаткові пояснення до позовної заяви, згідно з якими відповідачем подано 20.02.2017 податкову декларацію за 2016 рік, податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом 21.09.2017, тобто у межах строку, визначеного нормами Податкового кодексу України, з позовом до суду позивач звернувся 02.10.2018 - в межах строку тривалістю 1095 днів для звернення контролюючого органу до суду. Заявлена до стягнення сума є узгодженою та станом на дату вирішення справи набула статусу податкового боргу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.09.2018 відповідача 10.10.2014 було зареєстровано як фізичну особу-підприємця, 27.03.2017 було припинено підприємницьку діяльність відповідача за власним рішенням.

Судом встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у сумі 167 914 грн 92 коп., який виник на підставі:

- податкового повідомлення-рішення від 21.09.2017 № 00017441303 у сумі 167 404 грн 92 коп.;

- податкового повідомлення-рішення від 21.09.2017 № 0017431303 у сумі 510 грн.

Також за відповідачем обліковується податковий борг з військового збору у сумі 13 412 грн 05 коп., який виник на підставі:

- податкової декларації про майновий стан і доходи від 20.02.2017 № 1700047024 у сумі 46 грн 03 коп., враховуючи переплату станом на 31.12.2016 у сумі 1 грн 23 коп., сума непогашеної заборгованості відповідача за вказаною декларацією становить 44 грн 80 коп.;

- податкового повідомлення-рішення від 21.09.2017 № 0017411303 у сумі 13 367 грн 25 коп.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення №0017431303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн 00 коп., № 0017411303, яким відповідачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та пеню на суму 15 371 грн 72 коп. та № 0017441303 яким відповідачу нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та пеню на суму 167 404 грн 92 коп. винесені усупереч вимог Податкового кодексу України, відповідач звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 823/382/18 від 10.05.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018, у задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 823/382/18 від 10.05.2018 набрало законної сили 26.07.2018.

Загальна сума узгодженої податкової заборгованості відповідача становить 181 326 грн 97 коп. (167 404 грн 92 коп. (податкове повідомлення-рішення від 21.09.2017 № 00017441303) + 510 грн 00 коп. (податкове повідомлення-рішення від 21.09.2017 № 0017431303) + 46 грн 03 коп. (податкова декларація про майновий стан і доходи від 20.02.2017 № 1700047024) - 1 грн 23 коп. (переплата станом на 31.12.2016) + 13 367 грн 25 коп. (податкове повідомлення-рішення від 21.09.2017 № 0017411303).

У зв'язку із несплатою відповідачем у визначений законом строк узгодженої податкової заборгованості, позивач вживав заходи з метою погашення податкового боргу відповідача. Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України було сформовано та направлено боржникові податкову вимогу від 15.01.2018 № 767-17 на суму 181 326 грн 97 коп.

Вказані дії не призвели до погашення відповідачем суми заборгованості.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п. 16.3 ст. 16 Податкового Кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Податкового кодексу України).

Як визначено підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом

Згідно із п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з пп. 56.17.5 ст. 56 Податкового кодексу України, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Статтею 102 Податкового кодексу України передбачено, що такий строк давності становить 1095 днів.

Пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п. 102.4. ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що станом на день звернення позивача у жовтні 2018 року до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 181 326 грн 97 коп., вказане податкове зобов'язання відповідача вважається узгодженим, у зв'язку з тим, що рішення суду, яким підтверджено обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, якими визначено суми податкових зобов'язань відповідача набрало законної сили 26.07.2018.

Відтак, оскільки вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права та узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 31.08.2018 у справі № 826/14195/16.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 цього Кодексу податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Вимогами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлено та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу від 15.01.2018 №767-17 на суму 181 326 грн 97 коп.

Податковий кодекс України не містить норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.09.2018 відповідач припинила підприємницьку діяльність 27.03.2017.

Статтею 97 Податкового кодексу України визначено, що, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, зокрема, стосовно фізичної особи-підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.

Абзацом 2 п. 65.10.8. ст. 65 Податкового кодексу України передбачено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Таким чином, у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою.

Пунктом 6 пп. 11.22 розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 визначено, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Отже, після припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, платник податків залишається на обліку як фізична особа для можливості проведення взаєморозрахунків по платежам за податками та зборами.

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов'язань такі податкові зобов'язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Веровного Суду від 31.08.2018 у справі №826/14195/16, від 18.06.2018 № 805/3284/17-а.

Оскільки, у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 181 326 грн 97 коп. та вважає їх такими, що підлягають до задоволення.

Погашення податкового боргу платників податків регулюється главою 9 Податкового кодексу.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь бюджету податковий борг у сумі 181 326 (сто вісімдесят одна тисяча триста двадцять шість) грн 97 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.04.2019.

Суддя С.О. Кульчицький