Рішення № 81145349, 08.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/5999/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої-судді Мричко Н.І.,

за участю секретаря судових засідань Кулик С.В.,

позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача Гавриляка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3, Позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ГУ ДФС у Львівській області, Відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати винесені ГУ ДФС у Львівській області:

- податкове повідомлення-рішення № 197992-13 від 22.06.2017 згідно з якого нараховано податок в сумі 77013,66 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нежитлову будівлю площею 5588,8 кв. м. за адресою АДРЕСА_1

- податкове повідомлення-рішення № 197991-13 від 22.06.2017 згідно з якого нараховано податок в сумі 22437,97 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нежитлову будівлю площею 1628,3 кв. м. за адресою АДРЕСА_2

Ухвалою суду від 14.12.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою Позивача із податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Львівській області від 22.06.2017 № 197991-13, № 197992-13. Позивач вважає такі протиправними з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 197991-13 від 22.06.2017 Позивач вказала на те, що Відповідачем невірно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2017 за 1 квадратний метр бази оподаткування, оскільки згідно з рішенням Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 14.07.2015 № 1 встановлено ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 0,05 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2016, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 197992-13 від 22.06.2017 Позивач зазначила, що будівля, яка належить їй на праві приватної власності є нежитловою будівлею літнього табору (корівника), а тому, відповідно до абзацу ж) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того наголосила, що нежитлова будівля літнього табору (корівника) у 2014 році була зруйнована (знищена), тобто є такою, що не підлягає до використання, а відтак не підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (арк. справи 18-19), в якому вказав, що у власності Позивача знаходиться на праві власності нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, загальною площею 5588,8 кв. м., та загальною площею 1628,3 кв. м., які за приписами Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та просить суд відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві. Просили позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

З'ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта № 138888144 від 24.09.2018 (арк. справи 43-46) встановлено, що у приватній власності ОСОБА_3 знаходяться об'єкти нерухомого майна, а саме:

- нежитлова будівля, розміщена за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5588,8 кв. м. Право власності виникло на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області № 2-496/2009 від 23.02.2009;

- нежитлова будівля, поз. 2, розміщена за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 1628,3 кв. м. Право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу № 746 від 28.02.2008.

22.06.2017 ГУ ДФС у Львівській області, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення від 22.06.2017 № 197991-13, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік на загальну суму 22437,97 грн. (арк. справи 37).

22.06.2017 ГУ ДФС у Львівській області, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення від 22.06.2017 № 197992-13, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік на загальну суму 77013,66 грн. (арк. справи 38).

Позивач не погоджуючись із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з позовом в якому просив визнати такі протиправними та скасувати.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпункту 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Пунктом 4.3 статті 4 ПК України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому, згідно пунктом 4.4 статті 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені ст. 12 ПК України.

Згідно зі статтею 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 статті 10 ПК України, до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені статтею 12 ПК України.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Разом з цим, згідно з пункту 5 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Так, з наведеного вище вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

При вирішенні спору, суд виходив з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 22.06.2017 № 197991-13 суд зазначає наступне.

Позивачу на праві власності належить нежитлова будівля, поз. 2, розміщена за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 1628,3 кв. м.

Податковим органом подано суду розрахунок податку на нерухоме майно (нежитлової нерухомості), відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, по об'єктах оподаткування, які належать ОСОБА_3 (арк. справи 32). Із розрахунку видно, що контролюючим органом застосовано ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (АДРЕСА_2, загальною площею 1628,3 кв. м.,), у розмірі 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 2016 рік, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Разом з тим, у матеріалах справи наявна копія з рішення Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області № 1 від 14.07.2015 «Про затвердження ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та ставок акцизного податку для підакцизних товарів на 2016 рік на території Старояричівської сільської ради», яким, зокрема, встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (арк. справи 9). Так, згідно з вказаним рішенням сільської ради встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб: господарські (присадибні) будівлі сільськогосподарського призначення у розмірі 0,05 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2016, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Отже, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, органом місцевого самоврядування на базовий податковий (звітний) період - 2016 рік, встановлена ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 0,05 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

За таких обставин, суд вважає, що при визначенні податкового зобов'язання, Відповідач безпідставно застосував ставку податку на рівні 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 22.06.2017 № 197991-13 є неправомірним та такими, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 22.06.2017 № 197992-13 суд зазначає таке.

Як видно з матеріалів справи, у приватній власності ОСОБА_3 є нежитлова будівля, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5588,8 кв. м. Така будівля є нежитловою будівлею літнього табору (корівником), вказане підтверджується технічним паспортом на літній табір (корівник) від 22.01.2009 (арк. справи 51-59).

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Таким чином, нежитлова будівля літнього табору (корівник), який належить ОСОБА_3 на праві власності, є будівлею, призначеною для використання в сільськогосподарській діяльності.

Відповідно до абзацу «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

З огляду на конструкцію норми підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, така визначена таким чином, що має значення встановлення факту призначення будівель і споруд для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у Позивача не виникло обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, оскільки відсутній такий об'єкт оподаткування.

Оскільки, у даному випадку, суд встановив відсутність об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, то дії контролюючого органу щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно для ОСОБА_3 не відповідають чинному законодавству, а податкове повідомлення-рішення від 22.06.2017 № 197992-13 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по об'єкту нежитлової нерухомості є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо посилання Позивача на пункт «г» статті 266.2.2 ПК України в якому зазначено, що не є об'єктом оподаткування житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно з законом та перспективним планом формування територій громад. На підтвердження аварійного стану нежитлової будівлі літнього табору (корівник), за адресою вул. Поляна, 56, с. Устя Миколаївського району Львівської області, Позивач надала довідку Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 29.11.2018 № 02-15/569, яка підписана сільським головою Мельником І.В. (арк. справи 10). З цього приводу суд зазначає, що довідка, за підписом сільського голови, не може вважатися рішенням відповідної ради на підтвердження непридатності такої нерухомості. Таким чином, суд відхиляє доводи Позивача в цій частині.

Щодо доводів Відповідача про те, що Позивач не зверталася до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд оскаржуваного податкового повідомлення-рішення згідно ст. 56 ПК України, якою передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктів 56.1, 56.3 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, доводи Відповідача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Позивач скористалася своїм правом на оскарження податкових повідомлень-рішень від 22.06.2017 № 197991-13 та № 197992-13 в судовому порядку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Львівській області від 22.06.2017 № 197991-13 та № 197992-13 не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, оскільки такі прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно.

Таким чином, винесені ГУ ДФС у Львівській області податкові повідомлення - рішення від 22.06.2017 № 197991-13 та № 197992-13 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо судових витрат, суд вважає, що такі слід стягнути на користь Позивача, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Під час звернення до суду ОСОБА_3 сплатила судовий збір в сумі 994,52 грн., що підтверджується квитанцією про сплату № 22211 від 11.12.2018 (арк. справи 4).

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.06.2017 № 197991-13 та № 197992-13 винесені Головним управлінням ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ: 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_3) судовий збір сплачений за подання цього позову в сумі 994 (дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 52 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15.04.2019.

Суддя Мричко Н.І.