Рішення № 81144107, 15.04.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р. справа № 0940/41/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гундяка В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0536 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А 0536 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу потиправно не було виплачено підйомну допомогу при його переведенні на військову службу з військової частини А1349 Івано-Франківського гарнізону розвідки у військову частину В0927, яка розташована у м.Сєвєродонецьку. Крім того відповідачем не виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби згідно наказу №267 від 16.09.2016 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20.03.2019 року відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяв чи клопотань суду не подав, правом на подання відзиву на позов не скористався, суд про поважність причин ненадання такого відзиву не повідомив.

Відповідно до частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 263 КАС України, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що 18.01.2012 року ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом і призначено курсантом з підготовки військовослужбовців військової служби (а.с.13, 14).

Наказом командира військової частини А1349 за №40 від 29.02.2016 року позивача з 01.03.2016 року виключено зі списків особового складу військової частини А1349, знято з усіх видів забезпечення та зазначено вважати таким, що вибув до нового місця служби у військову частину - польова пошта В0927, м. Сєвєродонецьк (а.с.15).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії витягу з наказу військової частини - польова пошта В0927 м. Сєвєродонецьк за №267 від 16.09.2016 року прапорщик ОСОБА_1, звільнений з військової служби наказом військової частини А1314 від 19.07.2016 за №36-рс, справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до Івано-Франківського МВК (а.с16).

В подальшому, військова частина польова пошта В0927 була перейменована у військову частину А0536.

Відповідно до копії заяви позивача останній звернувся до командира військової частини А0536, військового прокурора Луганського гарнізону із заявою про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та підйомної допомоги (а.с.18).

Згідно наявної в матеріалах справи відповіді Військової прокуратури Луганського гарнізону за №17/5243 від 15.11.2018 року заява позивача була направлена до військової частини А0536 у порядку ст.7 Закону України «Про звернення громадян».

Як вбачається з викладених у позовній заяві пояснень позивача, підйомна допомога та одноразова грошова допомога при звільненні відповідачем йому виплачені не були. Доказів здійснення таких виплат Військовою частиною А 0536 на виконання положень ч.2 ст.77 КАС України суду не надано.

За наслідками судового розгляду суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні та підйомної допомоги протиправною з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини 1 статті 9 вищевказаного Закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно частин 3, 4 статті 9-1 Закону грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом першим пункту 3 статті 9-1 Закону визначено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується в тому числі підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Аналогічна норма міститься і в п.1 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженій наказом Міністра оборони України від 22 жовтня 2001 року № 370, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 вищевказаної Інструкції розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги.

Підпунктами 4.1, 4.2 пункту 4 Інструкції визначено, що підйомна допомога офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, виплачується тим, які переїхали у зв'язку з призначенням на посади, - за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов'язків за посадою.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що підйомна допомога є одним із видів соціального забезпечення військовослужбовців та їх сімей.

Підставою для її виплати є, зокрема, наказ про призначення і наказ командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов'язків за посадою.

Підйомна допомога виплачується особі після фактичного прибуття за новим місцем служби.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини А1349 за №40 від 29.02.2016 року позивача з 01.03.2016 року виключено зі списків особового складу військової частини А1349, знято з усіх видів забезпечення та зазначено вважати таким, що вибув до нового місця служби у військову частину - польова пошта В0927 м. Сєвєродонецьк (а.с.15).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії довідки про заробітну плату виданої ОСОБА_1, який проходив службу у військовій частині польова пошта В0927 (в подальшому перейменованої у військову частину А0536) грошове забезпечення позивача за квітень 2016 року становило 7 104,32 грн.(а.с.20).

З огляду на вищевикладене, військовою частиною А0536 протиправно не виплачена ОСОБА_1 підйомна допомога в сумі 7 104,32 грн.

Разом з тим, згідно пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Положення вищевказаної норми кореспондуються з положеннями пункту 38.2 розділу XXXVIII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260.

Як встановлено судом прапорщика ОСОБА_1 звільнено наказом військової частини А1314 від 19.07.2016 за №36-рс відповідно до ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за п. «г» - через сімейні обставини - виховання батьком - військовослужбовцем, який не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей до 18 років, що з ним проживають, без матері. При цьому позивач у Збройних Силах перебував з 08.1993 по 01.1995, з 04.1997 по 12.2016, з 01.2012 по 09.2016 (а.с.16).

Відповідно до п.38.6. вищевказаної Інструкції військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються:

звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Таким чином відповідачем в порушення вищевказаних норм законодавства України не виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, в порушення вищевказаної норми військова частина А0536, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності своєї бездіяльності щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні та підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 7 104,32 грн.

Одночасно, в порядку ч.4 ст.159 КАС України суд кваліфікує неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов як визнання позову.

Відповідно до ч.4 ст.189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю.

З огляду на зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А0536 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов'язати військову частину А0536 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в порядку і розмірі, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А0536 щодо невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 7 104,32 грн.

Зобов'язати військову частину А0536 виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення у сумі 7 104,32 грн.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з 15.04.2019 року, як дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1

Відповідач: Військова частина А 0536, код ЄДРПОУ 26615064, Військове містечко №1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 9340.

Суддя Гундяк В.Д.