Рішення № 81143968, 10.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 квітня 2019 р. Справа № 120/920/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.

позивача: не з'явився

представника відповідача: Зданевич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: ОСОБА_2

до: Військової частини А0549

про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Військової частини А0549 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій Військової частини А0549 щодо невиплати індексації грошового забезпечення під час проходження служби ОСОБА_3 у Військовій частині А0549 на посаді водія.

Позивач звернувся із запитом до відповідача про надання інформації щодо нарахування та виплати йому індексації доходів протягом 2015-2018 років. За результатами розгляду звернення позивача повідомлено листом №350/118/479/пс від 20.02.2019 про відмову у задоволенні звернення. Таке рішення мотивовано тим, що згідно роз'яснень Міністерства соціальної політики України №252/10/136-16 від 09.06.2016, №220/5140 від 04.07.2017, №10685/0/14-15/10 від 16.04.2015, №78/0/66-17 від 08.08.2017 та вказівкою директора фінансового департаменту Міністерства оборони України, механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не передбачено, а тому нарахувати та виплатити позивачу індексацію за період з 01.01.2016 по 20.09.2018 неможливо.

Паралельно звернувся до Головного управління статистики Вінницької області та отримав довідку про офіційний індекс інфляції за вказаний вище період.

На переконання позивача такі дії Військової частини А0549 є протиправними, а тому звернувся до суду із даним позовом в якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини А0549 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2018;

- зобов'язати військову частину А0549 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2018.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

29.03.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву Військової частини А0549, згідно якого представник відповідача заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.

Крім того, ст. 51 Бюджетного Кодексу України зазначає, що керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Військова частина А0549 є розпорядником коштів третього рівня та отримує бюджетні асигнування за підпорядкованістю від Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (розпорядник коштів другого рівня) через фінансово-економічне управління Командування Повітряних Сил Збройних Сил України, що регламентується пунктом 1.3 наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України».

Варто звернути увагу, що відповідно до вказівки директора Департаменту фінансів №248/1485 від 26.03.2018 та роз'ясненням Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 №10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 04.07.2017 №220/5140 та від 08.08.2017 №78/0/66-17 встановлено, що Порядок не передбачає черговість нарахування сум індексації та можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України. З 2016 року по 2018 рік у Міністерства оборони України в межах наявного фінансового ресурсу коштів не було, механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення на попередні періоди немає.

Фінансування військової частини А0549 за період з січня 2016 року по вересень 2018 року на вказаний вид видатків не здійснювалось, а тому грошове забезпечення, яке виплачувалось ОСОБА_2 у вказаний період не індексувалось (індексація не виплачувалась та не нараховувалась). Здійснити нарахування та виплату позивачу за вказані вище періоди не представляється можливим, адже вказані дії не передбачені Порядком (механізм здійснення нарахування за попередні періоди не визначений).

Крім того, відповідач у відзиві просив провести розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не прибув, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення даного адміністративного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача.

Протокольною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 10.04.2019, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у зв'язку з тим, що відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України дана справа є незначної складності, а також те, що суд не визначав строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Наказом командира військової частини (по особовому складу) від 20.09.2018 №42-РС ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "к" пункту 2 (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" 20.09.2018.

15.02.2019 позивач звернувся із запитом до відповідача про надання інформації щодо нарахування та виплати йому індексації доходів протягом 2015-2018 років.

За результатами розгляду звернення позивача повідомлено листом №350/118/479/пс від 20.02.2019 про відмову у задоволенні звернення. Таке рішення мотивовано тим, що згідно роз'яснень Міністерства соціальної політики України №252/10/136-16 від 09.06.2016, №220/5140 від 04.07.2017, №10685/0/14-15/10 від 16.04.2015, №78/0/66-17 від 08.08.2017 та вказівкою директора фінансового департаменту Міністерства оборони України, механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не передбачено, а тому нарахувати та виплатити позивачу індексацію за період з 01.01.2016 по 20.09.2018 неможливо.

Паралельно позивач звернувся до Головного управління статистики Вінницької області та отримав довідку про офіційний індекс інфляції за вказаний вище період.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Як встановлено судом, позивачу за період з 01.01.2016 по 20.09.2018 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік .

В контексті наведеного, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Проте, як вже зазначалося, позивачу за період з 01.01.2016 по 20.09.2018, тобто по день звільнення, не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправні дії Військової частини А0549.

Щодо посилань відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 року №248/1485 та Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 №10685/0/14-15/10, від 09.06.2015 №252/10/136-16, від 04.07.2017 №220/5140, від 08.08.2017 №78/0/66-17, то суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки листи та роз'яснення не є нормативно-правовими актами, натомість Військова частина А0549 має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу.

Що стосується посилання представника відповідача на відсутність фінансових ресурсів для виплати у період з 01.01.2016 по 20.09.2018 індексації, то суд зазначає таке.

Положеннями статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Враховуючи вищевикладене, складна фінансово-економічна ситуація в державі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування та отримання виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2018.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі №0240/3307/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом саме визнання протиправними дій Військової частини А0549 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2018 включно.

Оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" строк, що є порушенням права позивача, тому суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину А0549 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2018 включно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

З урахуванням викладеного, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій, суд приходить до переконання, що наявні всі підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, враховуючи те, що позивач звільнений від справи судового збору, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини А0549 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2018.

Зобов'язати військову частину А0549 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2018 включно.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 (21021, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Відповідач: Військова частина А0549 (21007, м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105, код ЄДРПОУ 08540799)

Суддя Комар Павло Анатолійович