Рішення № 81143860, 28.03.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 березня 2019 р. Справа № 120/430/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука М.П.,

за участю секретаря судового засідання: Побережської В.В.

позивача та його представника: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача: Високогляда А.І., Македонського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Вінницької митниці ДФС

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Вінницької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, визначення митної вартості товару було проведено відповідачем з порушеннями норм чинного законодавства України. Зауважив, що фактично, відповідачу було надано всі документи, обов'язковість яких передбачена нормами Митного кодексу України (далі - МК України), і які підтверджують заявлену митну вартість за першим методом, тобто за ціною договору, а згідно оскаржуваного рішення, відповідачем для визначення митної вартості товару застосовано резервний метод, тобто за ціною щодо ідентичних товарів.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, зазначає, що рішення про коригування митної вартості від 21.01.2019 року № 401000/2019/000012/1 є таким, що прийнято відповідно до чинного законодавства, з урахування всіх обставин. Зазначив про права митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів у разі неможливості визначення митної вартості, заявленої декларантом або уповноваженою ним особою. Також, відповідач зазначив, що на законну вимогу митного органу декларантом не надано документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, що є його обов'язком у розумінні ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Дослідивши та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні судом встановлено наступне.

10.01.2019 року позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль, вживаний, марки "BMW", модель "520dGT", тип кузова - хетчбек, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_2, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1995 см3, потужність двигуна - 120 КВТ, календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік виготовлення - 2015.

17.01.2019 року позивачем (декларантом) для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 11600 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною товару.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено необхідний пакет документів: рахунок-фактура № 19004 від 10.01.2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 18.01.2019 року б/н; копію декларації країни відправлення - Нідерланди № 19NLJQQVAZAAUFWD59 від 10.01.2019 року.

За поданою до митного оформлення декларацією спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР), якою сформовано форми контролю за кодами 103-2, 105-2, 106-2, 911-1,з коментарями "Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_2, валюта - EUR, вартість - 21100,00 ", з витребуванням документів, які підтверджують митну вартість товару, а також звернути увагу на акт проведеного огляду та врахувати при прийнятті рішення.

18.01.2019 року інспектором митного посту позивачеві були сформоване та направлене повідомлення, що у зв'язку із спрацюванням ризику АСАУР необхідно надати документи для підтвердження митної вартості товару; вказівка про необхідність пред'явлення транспортного засобу 18.01.2019 року за адресою зазначеною в листі; та із зазначенням, що подані документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за вказаний товар, тобто декларований автомобіль, а саме, у наданій довідці про вартість перевезення вантажу відсутні відомості про транспортну накладну та інші документи.

18.01.2019 року декларант надіслав відмову в наданні додаткових документів, та зазначив, що оскільки фактично сплачена ціна підтверджується рахунком - фактурою № 19004 від 10.01.2019 року, який одночасно є договором купівлі-продажу на експорт, а також зазначено, що придбаний позивачем автомобіль був транспортований на лафеті, зазначений в митній декларації країни відправника MRN №19NLJQQVAZAAUFWD59 від 10.01.2019 року.

Після наданої відмови, інспектором було надіслано запит, щодо визначення митної вартості, до спеціалізованого підрозділу митниці - відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання.

Так за результатом аналізу поданих до митного оформлення документів: а саме рахунку-фактури (інвойсу) від 10.01.2019 року №NLJQQVAZAAUFWD59 покупцем транспортного засобу BMW 520d GT vin: НОМЕР_2 виступає ОСОБА_1, а ввозить його на митну територію України ОСОБА_1, який не зазначений в вищезгаданих документах (рахунок-фактура, МД країни відправлення). Окрім того, відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ від 06.01.2019 року № НОМЕР_3 власником ТЗ є компанія ARVAL Belgium NV, а не особа, що здійснює продаж.

21.01.2019 року відповідачем за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації та доданих до неї документів, було прийняте рішення про коригування митної вартості товару № UA401000/2019/000012/1.

Даним рішенням відповідачем було скориговано митну вартість транспортного засобу з 11600 євро на 21200 євро, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом - графа 31 за кодом 6 рішення про коригування митної вартості.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору, суд вирішив адміністративний позов задовольнити, виходив з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було дотримано вимоги митного законодавства та поданий необхідних документів із зазначенням всіх даних для встановлення митної вартості товару. Також відповідача повідомлено про те, що додаткових документів немає, оскільки усі наявні документи позивачем було одразу подано до органу митної служби.

Також позивач звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на що отримав висновок експерта за результатами проведення автотоварозначного дослідження № 569/19-21 від 04.02.2019 року в якому вказано, що автомобіль має механічні пошкодження, характерні для отримання внаслідок ДТП, для усунення яких потрібний відновлювальний ремонт. Висновок експертизи вказує на те, що вартість не розмитненого, бувшого у використані автомобіля BMW 520d GT vin: НОМЕР_2, 2014 року виготовлення складає 11169,00 Євро.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів, б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, в) на основі віднімання вартості, г) на основі додавання вартості (обчислена вартість), ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (є вартість операції) метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

-у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

- ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до ст. 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Дана норма закону вказує на те, що при визначені митної вартості товару за основу береться вартість операції з ідентичними товарами ключовими яких є ідентичність та фізичні характеристики товару, тобто якщо задекларований товар є пошкодженим то відповідно й оцінювання його буде по характеристикам пошкодженого товару, але ніяк не товару, який знаходиться в ідеальному стані. В даному випадку органом доходів й зборів для прикладу взятий автомобіль з вказаною ціною не відповідає реальним показникам задекларованого товару позивачем, оскільки відповідачем не були враховані фізичні характеристики задекларованого автомобіля. Тому митна служба не вірно застосувала норми ст. 57 Митного кодексу України, а саме визначила задекларований товар за резервним методом визначення митної вартості товару, тобто таким, яким не можливо визначення митної вартості товару у даному випадку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) до Вінницької митниці ДФС (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 7, ЄДРПОУ 39510664) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA401000/2019/000012/1 від 21.01.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 6763,59 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці ДФС (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 7, ЄДРПОУ 39510664).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Альчук Максим Петрович