Рішення № 81142706, 15.04.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року Справа № 915/396/19

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

без виклику сторін

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 915/396/19

за позовом приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”, Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020,

до Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського Товариства глухих, 54039, вул. 10 Військова, 63, м. Миколаїв;

про стягнення основного боргу за договором від 01.11.2007 № 2489 про постачання теплової енергії в гарячій воді, пені, 3 % річних та суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, а всього грошових коштів у сумі 65428 грн. 48 коп., –

В С Т АН О В И В:

Приватним акціонерним товариством (ПАТ) “Миколаївська теплоелектроцентраль” пред’явлено позов, з урахуванням закриття в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 25000 грн. провадження в даній справі ухвалою суду від 19.04.2019, про стягнення з Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського Товариства глухих (далі - товариство) грошових коштів у загальній сумі 40428 грн. 48 коп., із яких: 28396 грн. 23 коп. – основний борг; 8851 грн. 14 коп. – пеня; 1111 грн. 80 коп. – 3 % річних; 2069 грн. 31 коп. – сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції,

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що товариство неналежно виконує грошові зобов’язання за укладеним між ними договором від 01.11.2007 № 2489 про постачання теплової енергії в гарячій воді, а саме, прострочив оплату вартості теплової енергії, поставленої позивачем у період листопад 2017 року – грудень 2018 року, внаслідок чого на суми прострочень позивачем нарахована пеня на підставі п. 7.2.3 договору, а також інші, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування у спірних сумах.

У позовній заяві викладено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати судовим збором позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.02.2019 відкрито провадження в даній справі і визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов; поштові відправлення з ухвалою від 25.02.2019 про відкриття провадження у справі отримав 04.03.2019.

Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч .5 ст. 252 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Відкритим акціонерним товариством (ВАТ) “Миколаївська ТЕЦ”, правонаступником якого, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є позивач, укладено з товариством договір від 01.11.2007 № 2489 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі – договір), за яким попередник позивача (енергопостачальна організація) зобов’язалася постачати товариству (споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач – оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1 договору).

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах, узгоджених у додатку № 1 до договору, у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гаряче водопостачання – протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря (п. 2.1 договору).

У додатках №№ 1/1, 1/2 до договору зазначено, що енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в гарячій воді для теплопостачання об’єктів споживача, розташованих у будинку по вул. Південна 37 (ведомств. Дом (21-55 кв.): 1) в межах 153377,688 Гкал/рік. з максимальним тепловим навантаженням 0,1220 Гкал/год., зокрема на опалення – 0,0620 Гкал/год., на гаряче водопостачання – 0,0600 Гкал/год.; 2) по вул. Південна 37 (оренда)– у межах 11,976 Гкал/рік. з максимальним тепловим навантаженням 0,0089 Гкал/год., зокрема на опалення – 0,0089 Гкал/год. Дата зняття споживачем показань приладів обліку – 25-те число поточного місяця; подання звіту енергопостачальній організації – не пізніше 28-го числа (п.п. 1.1, 3 додатків № 1/1, ? до договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифам, установленим енергопостачальною організацією. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця ( п.п. 6.1-6.3 договору).

Споживачу щомісяця направляється акт прийому-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою, наведеною у додатку № 4 до договору) за попередній місяць. Споживач зобов’язаний протягом п’яти календарних днів підписати зазначений акт і один примірник направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п’яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного примірника енергопостачальній організації, акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді вважається прийнятим споживачем (пп. 6.6 договору).

Розбіжності та спори між сторонами, пов’язані з виконанням, зміною та розірванням договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод. У разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутися до суду для вирішення спірного питання (п.п. 8.1-8.2 договору).

При виникненні обставин, не обумовлених договором, сторони зобов’язані користуватися Законом України “Про електроенергетику”, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючого обладнання і теплових мереж ті іншими нормативними документами, що регулюють відносини сторін з приводу теплопостачання (п. 10.3 договору).

Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.11.2008; договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 10.1, 10.4 договору).

За твердженнями позивача, договір діє й на даний час.

На виконання зобов’язань за договором позивачем у спірний період: листопад 2017 року – грудень 2018 року поставлено на об’єкти товариства теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 141307 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі теплової енергії: від 30.11.2017 № 2489 на суму 14025 грн. 77 коп. – за листопад 2017 року; від 31.12.2017 № 2489 на суму 17797 грн. 44 коп. – за грудень 2017 року; від 31.01.2018 № 2489 на суму 22413 грн. 80 коп. – за січень 2018 року; від 28.02.2018 № 2489 на суму 21938 грн. 97 коп. – за лютий 2018 року; від 31.03.2018 № 2489 на суму 22012 грн. 04 коп. – за березень 2018 року; від 30.11.2018 № 2489 на суму 14978 грн. 51 коп. – за листопад 2018 року; від 31.12.2018 № 2489 на суму 28417 грн. 72 коп. – за грудень 2018 року, а також виставленими позивачем товариству за спірний період рахунками на відповідні суми.

Зазначені акти та рахунки на оплату вартості спожитої теплової енергії відповідачем отримано, що підтверджується підписами уповноваженого представника останнього у реєстрах вручення споживачам остаточних рахунків та актів прийому-передачі теплової енергії за спірний період, проте не повернено, при цьому у визначений пп. 6.6 договору строк не надано мотивованої відмови від підписання або неповернення підписаних примірників енергопостачальній організації. Отже, у відповідності до згаданого вище пп. 6.6 договору, ці акти вважаються погодженими відповідачем, і останнім таке не заперечується.

Із позовної заяви випливає, що відповідачем оплачено поставлену теплову енергію частково в сумі 87910 грн. 77 коп., а також після відкриття провадження у даній справі - за платіжним дорученням від 18.03.2019 № 452. Заборгованість, що утворилася за спірний період, складає суму 28396 грн. 23 коп. (141307 грн. 00 коп. - 87910 грн. 77 коп. - 25000 грн.).

Відповідач неналежно виконував грошові зобов’язання за договором, прострочивши оплату теплової енергії, поставленої йому у період листопад 2017 року-грудень 2018 року, внаслідок чого позивач звернувся до товариства з претензією від 04.06.2018 № 379-ю про сплату заборгованостей, що існували на час її претензії, та нарахованої на них пені, яку товариством залишено без реагування та виконання.

За твердженнями ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ”, заборгованість у сумі 28396 грн. 23 коп. відповідачем не погашено.

Господарським законодавством передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.ч. 1, 3 ст. 275 ГК України).

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ураховуючи викладені положення законодавства та обставини справи, суд визнає доведеним, що Миколаївським учбово-виробничим підприємством Українського Товариства глухих порушені договірні грошові зобов’язання щодо оплати поставленої на її об’єкт теплової енергії, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 28396 грн. 23 коп., яку належить стягнути з відповідача.

Цивільним законодавством визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Суд визнає, що ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” обґрунтовано на суми допущених відповідачем прострочень оплати вартості поставленої теплової енергії здійснено нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, і погоджується з розрахунком суми 3 % річних, яка складає 505 грн. 29 коп., нарахованих за прострочення платежів за поставлену теплову енергію у період 11.11.2017-17.01.2019, та суми 2069 грн. 31 коп., на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, за період прострочення грудень 2017 року – листопад 2018 року, а тому вказані суми нарахувань належить стягнути з відповідача.

Суд також визнає обґрунтованим нарахування пені на суми допущених відповідачем прострочень з оплати вартості поставленої теплової енергії.

Так, господарським законодавством визначено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом. У разі несвоєчасної сплати платежів за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами (ст.ст. 24, 25 Закону України “Про теплопостачання”).

Сторони в пп. 7.2.3 договору передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач має сплатити енергопостачальній організації пеню в розмірі 0,08 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Суд погоджується з поданим позивачем розрахунком пені, нарахованої на суми прострочень оплати відповідачем теплової енергії у період 12.12.2017-11.01.2019, яка дорівнює сумі 8851 грн. 14 коп.

Отже, позов належить задовольнити повністю.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ” за платіжним дорученням від 19.02.2019 № 14021 на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1921 грн., яка, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, є мінімальним розміром судового збору для позовних вимог майнового характеру, належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського Товариства глухих (вул. 10 Військова, 63, м. Миколаїв, 54039, ідентифікаційний код 03972695) на користь приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” (вул. Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 30083966) грошові кошти в загальній сумі 40428 (сорок тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 48 коп., із яких: 28396 (двадцять вісім тисяч триста дев’яносто шість) грн. 23 коп. – основний борг; 8851 (вісім тисяч вісімсот п’ятдесят одна) грн.. 14 коп. – пеня; 1111 (тисяча сто одинадцять) грн. 80 коп. – 3 % річних; 2069 (дві тисячі шістдесят дев’ять) грн. 31 коп. – сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять один) грн.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Коваль.