Рішення № 81142561, 03.04.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2788/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до приватного акціонерного товариства "Укргазбуд",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІМЕКС-ТЕХНО",

про визнання недійсними договорів,

за участю представників:

позивача: Кириленка О.П. (ордер, серії ЗП №031517, від 03.12.2018 року);

відповідача: Михайлова Т.М. (ордер, серії КС №303782, від 12.04.2018 року);

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Безпалюка О.Л. - адвоката (довіреність №14/162 від 30.08.2018 року);

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - позивач) до приватного акціонерного товариства "Укргазбуд" (далі - відповідач) про визнання недійсними договорів.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення публічного порядку, у зв'язку з укладенням договорів підряду №749 від 11.07.2012 року та №1308 від 29.11.2012 року.

Ухвалою суду від 14.12.2018 року позовну заяву акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" залишено без руху, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

02 січня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області позивач направив заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.

Ухвалою суду від 02.01.2019 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 30 січня 2019 року.

29 січня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 25.01.2019 року, а також клопотання про відкладення підготовчого засідання.

30 січня 2019 року представник позивача через канцелярію Господарського суду Київської області подав заяву про долучення до матеріалів справи документів, яка була задоволена судом.

30 січня 2019 року в засіданні представник відповідача просив суд відкласти підготовче засідання для надання додаткових доказів.

Представник позивача клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", підтримав, проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи заперечував.

Суд розглянув у засіданні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, та визнав його таким, що підлягало задоволенню.

Крім цього, представник позивача просив суд витребувати у відповідача оригінали договорів підряду №749 від 11.07.2012 року та №1308 від 29.11.2012 року із змінами і доповненнями.

Представником відповідача в засіданні було надано для огляду судом оригінали вищевказаних договорів, тому в задоволенні клопотання представника позивача судом було відмовлено.

Ухвалою суду від 30.01.2019 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - третя особа 1), підготовче засідання відкладено на 27 лютого 2019 року.

05 лютого 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІМЕКС-ТЕХНО".

18 лютого 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви та доданих до неї документів третій особі 1 та товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМІМЕКС-ТЕХНО".

26 лютого 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву, в якій просив суд витребувати у відповідача оригінали договорів підряду №749 від 11.07.2012 року та №1308 від 29.11.2012 року із змінами та доповненнями, в задоволенні якого судом було відмовлено, у зв'язку тим, що 30 січня 2019 року в засіданні судом були оглянуті оригінали вищевказаних договорів.

26 лютого 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав заперечення щодо залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІМЕКС-ТЕХНО".

Крім цього, 26 лютого 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав заяву про долучення до матеріалів справи документів, яка була задоволена судом.

27 лютого 2019 року в засіданні представник позивача клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІМЕКС-ТЕХНО", підтримав.

Представник відповідача у засіданні просив суд відкласти підготовче засідання з метою ознайомлення з матеріалами справи.

Суд розглянув у засіданні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІМЕКС-ТЕХНО", та визнав його таким, що підлягало задоволенню.

Ухвалою суду від 27.02.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМІМЕКС-ТЕХНО" (далі - третя особа 2), підготовче засідання відкладено на 20 березня 2019 року.

11 березня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав відповідь на відзив від 06.03.2019 року.

20 березня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про колегіальний розгляд справи.

20 березня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з неотриманням відповідачем відповіді на відзив від 06.03.2019 року.

20 березня 2019 року в засіданні представник позивача заяву про колегіальний розгляд справи підтримав, проти задоволення клопотання про відкладення підготовчого засідання не заперечував.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення заяви про колегіальний розгляд справи заперечував та просив суд відкласти підготовче засідання.

Представники третьої особи 1 та 2 у засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, розглянувши в засіданні заяву представника позивача про колегіальний розгляд справи та клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, визнав їх такими, що задоволенню не підлягають, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Ухвалою суду від 20.03.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 03 квітня 2019 року.

03 квітня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив від 02.04.2019 року.

03 квітня 2019 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи 1 підтримав обставини, викладені у позовній заяві.

Представник третьої особи 2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

11 липня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та публічним акціонерним товариством "Укргазбуд" був укладений договір підряду №749 (далі - договір №1), згідно з умовами якого публічне акціонерне товариство "Укргазбуд" зобов'язувалось виконати комплекс робіт по виготовленню та перевезенню плетей підводного трубопроводу (далі - роботи), а публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" зобов'язувалось прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" було змінено назву на акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - позивач), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Публічним акціонерним товариством "Укргазбуд" було змінено назву на приватне акціонерне товариство "Укргазбуд" (далі - відповідач), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з п. 3.1 договору №1, ціна предмету договору є приблизною (динамічною), визначена договірною ціною (додаток №3) і становить 78 830 290,00 грн., крім цього ПДВ - 15 766 058,00 грн., всього 94 596 348,00 (дев'яносто чотири мільйони п'ятсот дев'яносто шість тисяч триста сорок вісім гривень) без урахування вартості матеріалів позивача.

Відповідно до п. 4.1 договору №1, протягом 10 днів після підписання договору позивач перераховує відповідачу аванс у розмірі 30% від вартості робіт згідно з договором (п. 3.1).

Розрахунки за виконані роботи (Ф№КБ - 2в) і довідки про вартість виконаних робіт/і витрати/(Ф №КБ-3), затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554.

Позивач щомісяця протягом двадцяти календарних днів від дати підписання актів приймання виконаних робіт (Ф№КБ - 2в) і довідки про вартість виконаних робіт/і витрати/(Ф №КБ-3), сплачує відповідачу 70% від вартості виконаних робіт без урахування вартості матеріалів позивача, а 30% вартості виконаних за звітний період робіт оплачується в рахунок авансу.

Пунктом 4.5 договору №1 встановлено, що вартість роботи плавзасобів при транспортуванні трубопроводу оплачується позивачем на підставі поданих відповідачем документів, підтверджуючих зазначені витрати.

Згідно з п. 4.6 договору №1, вартість послуг морського регістра судноплавства включаються відповідачем у довідку про вартість виконаних робіт/і витрати/ (Ф№КБ-3) на підставі підтверджуючих документів із наданням копії договору та актів виконаних робіт.

Пунктом 5.1 договору №1 встановлено, що за результатами виконаних за поточний місяць робіт, відповідач складає акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт (Ф№КБ - 2в), довідку про вартість виконаних робіт/і витрати/(Ф№КБ-3) з урахуванням вартості матеріалів позивача. Відповідач оформлює повний комплект виконавчої документації на увесь пред'явлений обсяг робіт, звіт про використання матеріалів позивача і документи згідно з п.п. 4.3, 4.4, 4.5 договору та передає на підпис позивачу.

Згідно з п. 5.2 договору №1, позивач протягом десяти робочих днів розглядає акти та підписує їх або пред'являє мотивовану відмову у вигляді зауважень.

Відповідно до п. 5.4 договору №1, у випадку не пред'явлення позивачем мотивованої відмови у термін, встановлений п. 5.2 договору, роботи вважаються прийнятими позивачем у повному обсязі.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що датою початку виконання робіт є дата підписання договору. Відповідач зобов'язується приступити до виконання робіт з моменту підписання договору за умови передачі проектної та дозвільної документації та повністю виконати роботи, згідно з технічним завданням (додаток №1) та календарним графіком (додаток №2).

Згідно з п. 6.2 договору №1, відповідач зобов'язується письмово повідомляти позивача про кожний випадок затримки, призупинення або припинення виконання робіт, а також їх відновлення.

Відповідно до п. 6.3 договору №1, зміст, обсяг і терміни виконання робіт визначаються календарним графіком, що є невід'ємною частиною договору (додаток 2).

Пунктом 12.1 договору №1 встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту (дати) його підписання сторонами і скріплення печатками сторін і поширює свою дію на відносини, що виникли між сторонами з 14.06.2012 року.

29 грудня 2012 року сторонами укладено додаткову угоду №1/1480 до договору підряду №749 від 11.07.2012 року (далі - додаткова угода), відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про внесення наступних змін до договору підряду №749 від 11.07.2012 року:

1. Пункт 12.2 договору викласти в наступній редакції:

"12.2. Термін закінчення дії цього договору визначається датою 31.03.2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання".

29 листопада 2012 року між позивачем та відповідачем укладений договір підряду №1308 (далі - договір №2), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався виконати комплекс робіт по виготовленню та перевезенню плетей підводного трубопроводу (далі - роботи), а позивач зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 3.1 договору №2, ціна предмету договору є приблизною (динамічною), визначена договірною ціною (додаток №3) і становить 24 804 783 грн., крім цього ПДВ - 4 960 956,60 грн., всього 29 765 739,60 грн. без урахування вартості матеріалів позивача.

Відповідно до п. 4.1 договору №2, протягом 10 днів після підписання договору позивач перераховує відповідачу аванс у розмірі 30% від вартості робіт згідно з договором (п. 3.1).

Розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт (Ф№КБ - 2в) і довідки про вартість виконаних робіт/і витрати/(Ф№КБ-3), затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554.

Позивач щомісяця протягом двадцяти календарних днів від дати підписання актів приймання виконаних підрядних робіт (Ф№КБ - 2в) і довідки про вартість виконаних робіт/і витрати/ (Ф№КБ-3), оплачує відповідачу 70% від вартості виконаних робіт без урахування вартості матеріалів позивача, а 30% вартості виконаних за звітний період робіт оплачується у рахунок авансу.

Пунктом 5.1 договору №2 встановлено, що за результатами виконаних за поточний місяць робіт, відповідач складає акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт, довідку про вартість виконаних робіт/і витрати/ (Ф№КБ-3) з урахуванням вартості матеріалів позивача. Відповідач оформлює повний комплект виконавчої документації на весь пред'явлений обсяг робіт, звіт про використання матеріалів позивача і документи згідно з п.п. 4.3, 4.4, 4.5 договору та передає на підпис позивачу.

Згідно з п. 5.2 договору №2, позивач протягом десяти робочих днів розглядає акти і підписує їх або пред'являє мотивовану відмову у вигляді зауважень.

Відповідно до п. 5.4 договору №2, у випадку не пред'явлення позивачем мотивованої відмови у термін, встановлений п. 5.2 договору, роботи вважаються прийнятими позивачем у повному обсязі.

Пунктом 6.1 договору №2 встановлено, що датою початку виконання робіт є дата підписання договору. Відповідач зобов'язується приступити до виконання робіт з моменту підписання договору і повністю виконати роботи, згідно з технічним завданням (додаток №1) та календарним графіком (додаток №2).

Згідно з п. 6.2 договору, відповідач зобов'язується письмово повідомляти позивача про кожний випадок затримки, призупинення або припинення виконання робіт, а також їх відновлення.

Відповідно до п. 12.1 договору №2, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту (дати) його підписання сторонами і скріплення печатками сторін і поширює свою дію на відносини, що виникли між сторонами з 31.10.2012 року.

Пунктом 12.2 договору №2 встановлено, що строк закінчення дії цього договору визначається датою 31.12.2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що укладена між сторонами додаткова угода №1/1480 до договору підряду №749 від 11.07.2012 року є незаконною, оскільки нею було змінено істотну умову договору №1, а саме збільшено строк його виконання, що, на його думку, порушує вимоги п. 4 ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Крім цього, позивач послався на те, що договори підряду №1 та №2 сторонами були підписані раніше строку, встановленого ч. 3 ст. 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Також, на думку представника позивача, укладення сторонами договорів підряду №1 та №2 порушувало публічний порядок.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив визнати недійсними договір підряду №749 від 11.07.2012 року та договір підряду №1308 від 29.11.2012 року.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 4 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що укладення договорів підряду №1 та №2 порушує публічний порядок.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

29 січня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 25.01.2019 року, в якому послався на те, що твердження позивача про незаконне і безпідставне укладення сторонами додаткової угоди як такої, що порушує вимоги п. 4 ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", є необґрунтованими, а посилання на те, що укладення договорів порушувало публічний порядок, є безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Так, необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на: використання всупереч законові державної або комунальної власності; незаконне заволодіння, користування розпорядження (в тому числі відчуження) об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України); відчуження викраденого майна; виробництво і відчуження певних об'єктів, вилучених або обмежених у цивільному обігу (відповідні види зброї, боєприпасів, наркотичних засобів, іншої продукції, що має властивості, небезпечні для життя та здоров'я громадян, тощо); виготовлення і поширення літератури та іншої продукції, що пропагує війну, національну, расову чи релігійну ворожнечу; приховування від оподаткування доходів, інше ухилення від сплати податків; виготовлення чи збут підробних документів і цінних паперів; незаконне вивезення за кордон валютних коштів, матеріальних чи культурних цінностей; використання власного майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі й гідності громадян.

Тому, необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Правочинами, які порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Так, посилаючись на статті Закону України "Про здійснення державних закупівель", представник позивача не довів порушення публічного порядку, у зв'язку з укладенням договорів підряду №1 та №2.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для визнання недійсними договорів підряду №749 від 11.07.2012 року та №1308 від 29.11.2012 року, оскільки позивачем не доведено порушення публічного порядку під час їх укладення та виконання, як і не наведено жодних підстав, які б вказували на наявність умислу щодо настання протиправних наслідків для держави та суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відзиві та у судових засіданнях представник відповідача просив застосувати позовну давність до заявлених вимог.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже перш, ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такий ж висновок викладено у постанові Верховного Суду України у справі №910/18812/12 від 11.09.2018 року.

Оскільки позивачем порушення його прав або законних інтересів не доведено, то заява представника відповідача про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 215, ст. 228, ст. 253, ст. 257, ч. 1 ст. 261, ч. ч. 3, 4, 5 ст. 267, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14 - 15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 4 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у позові акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до приватного акціонерного товариства "Укргазбуд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІМЕКС-ТЕХНО", про визнання недійсними договорів.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 15.04.2019 року.

Суддя С. Грабець