Рішення № 81142029, 12.04.2019, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.04.2019 м. Ужгород Справа № 907/82/19

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом малого приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Корал», с. Оноківці Ужгородського району

до ДП « Закарпатський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», м. Ужгород

про стягнення 1 679708,89 грн., включаючи основний борг, пеню, інфляційні нарахування та 3 % річних

представники:

позивача - Мучичка А.Е., керівник

відповідача - не з'явився

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на невиконання відповідачем умов договорів купівлі-продажу №23/07-18 від 23.07.2019 р. та №52/3 від 26.07.2019 р. в частині оплати вартості поставленого йому товару, в результаті чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем загальна суму1646046,94 грн., що становить предмет позовних вимог у даній справі в частині основного боргу. Наполягає також на стягненні нарахованих за прострочення грошових зобов'язань пені на суму 523,82 грн., 3 % річних на суму 4305,33 грн., інфляційних нарахувань на суму 28832,80 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до позовної заяви документами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи (повідомлення про вручення відповідачеві поштового відправлення суду від 01.03.2019 та від 01.04.2019 р. міститься у матеріалах справи), письмового відзиву на позов не надав, участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи не забезпечив.

За наведених обставин вважається, що відповідач не скористався своїм правом прийняти участь у засіданні суду, подати суду пояснення власної позиції по суті спору, суд вправі згідно ст. 178 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Сторони перебували у договірних відносинах на підставі укладених ними 23.07.18 та 26.07.18 договорів поставки (купівлі-продажу) відповідно № 23/07-18 та № 52/3 за умовами яких постачальник - позивач у справі - зобов'язався поставляти та передавати товари (бітуми нафтові дорожні в'язкі) у власність покупця - відповідача у справі, - який, у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити товари.

За умовами розділу IV договорів розрахунки за кожну поставлену партію товару, в тому числі, відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі транспортування товару за рахунок постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 30-60 календарних днів з моменту отримання товару.

За невиконання зобов'язань за договором сторони передбачили відповідальність (розділ УІІ договорів). Так, зокрема, у разі порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001 % від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0.0001 % від суми боргу (сплачується одноразово). Нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов'язання за договорами, припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов'язання. Сторони домовилися, що загальний розмір відповідальності покупця за договорами не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов'язань покупця.

У ході судового розгляду встановлено, що на виконання умов договору поставки № 23/07-18 позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 449843,82 грн., включаючи вартість компенсації транспортних послуг, що підтверджено долученими до матеріалів справи видатковими накладними №№ 9, 10 від 25.07.18, актом прийому-передачі нафтопродуктів: № 1 від 25.07.18. Сторони, підписавши акт прийому-передачі нафтопродуктів, зазначили, що товар поставлений у відповідності до заявки №09/390 від 23.07.18, взаємних претензій та зауважень у сторін немає. Однак, відповідач не виконав не у повному обсязі договірні зобов'язання з оплати поставленого товару, внаслідок чого заборгованість за цим договором становить 154050,57 грн.

На виконання умов договору поставки №52/3 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1591996,37 грн., включаючи вартість компенсації транспортних послуг, що підтверджено долученими до матеріалів справи,що підтверджено долученими до матеріалів справи видатковими накладними №№ 12,13 від 28.07.18; №№ 14,15 від 29.07.18; №№ 16,17 від 02.08.18; №№ 18,19 від 08.08.18, актами прийому-передачі нафтопродуктів №№ 1-4 відповідно від 28.07.18, 29.07.18, 2.08.18, 8.08.18. Сторони, підписавши зазначені акти прийому-передачі нафтопродуктів, зазначили, що товар поставлений у відповідності до заявок, взаємних претензій та зауважень у сторін немає. Однак, відповідач не виконав не у повному обсязі договірні зобов'язання з оплати поставленого товару, внаслідок чого заборгованість за цим договором становить 1541996,37. грн.

Відповідач не оплатив повної вартості товарів у порядку та строки передбачені договором та у порядку досудового врегулювання (претензії №№ 03/11, 04/11 від 15.11.18 надіслані позивачем на адресу відповідача, на які останній відповіді не надав та не здійснив розрахунку за поставлені товари.

За таких обставин виникла заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 1646046,94 грн. в частині основного боргу, яка підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем у ході судового розгляду справи.

Суд, вирішуючи дану справу, керується відповідними приписами цивільного та господарського права, які регулюють спірні правовідносини, виходячи з їх предмету та суб'єктного складу.

Так, приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання, якими є сторони у даній справі, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір купівлю-продаж.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою ст. 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно приписів ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких фактичних обставин справи та з огляду на наведені норми цивільного та господарського законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар на суму 1541996,37 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За приписами ст.ст. 546-548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведені приписи чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, та умови договорів щодо відповідальності сторін за порушення договірних зобов'язань, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача за прострочення виконання договірних зобовязань в частині оплати отриманих товарів нарахованих сум пені - 523,82 грн.; 3 % річних на суму 4305,33 грн., інфляційних нарахувань на суму 28832,80 грн.

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 1729708,89 грн.

За змістом ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати - судовий збір сплачений позивачем при поданні позову на суму 25195,64 грн. - належить відшкодувати за рахунок відповідача.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 13, 74, 76-80, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю .

Стягнути з дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 39, код ЄДРОПУ 31179046) на користь малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Корал» (89412, с. Оноківці Закарпатської області, вул. Проектна, 31, код ЄДРОПУ 13584178) заборгованість на суму 1729708,89 грн. (один мільйон сімсот двадцять девять тисяч сімсот вісім грн. 89 коп.), включаючи основний борг, пеню, 3% річних, інфляційні нарахування, та у відшкодування судових витрат - суму 25195, 64 грн. (двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто п'ять грн. 64 коп.).

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 12.04.2019

Суддя Ушак І.Г.