Рішення № 81138129, 03.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Київ № 826/13303/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представника позивача Майської А.В., представників відповідача й третьої особи Бодні В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" до Державної екологічної інспекції України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна Азовська морська екологічна інспекція, про визнання протиправним та скасування рішення в частині,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь" (ПрАТ "Азовелектросталь") з позовом до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправними та скасування окремих положень наказу Державної екологічної інспекції України від 13 грудня 2017 року №724 в редакції наказу від 06 липня 2018 року №123 щодо включення ПрАТ "Азовелектросталь" до переліку об'єктів, на яких Державна Азовська морська екологічна інспекція здійснює державний нагляд (контроль).

В обґрунтування заявлених вимог представником позивача зазначено про неправомірне віднесення ПрАТ "Азовелектросталь" до переліку підприємств, на які розповсюджуються повноваження Державної Азовської морської екологічної інспекції і відсутність визначених законодавством підстав для цього.

На думку позивача, оскаржуваний наказ підписано не уповноваженою особою; позивач не здійснює господарську діяльність, що пов'язана із виловом та переробкою живих ресурсів; не здійснює діяльність, що має вплив на морське середовище та безпосередньо чи опосередковано пов'язана з діяльністю морських портів та портових пунктів, суднобудівних та судноремонтних підприємств, які розташовані в акваторії морських портів та в морській акваторії; позивач не здійснює господарську діяльність, яка може чинити негативний вплив на морське середовище - не здійснює скидання стічних вод у морські води у зоні діяльності Державної Азовської морської екологічної інспекції; належним контролюючим органом, до компетенції якого входить перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства позивачем, є Державна екологічна інспекція у Донецькій області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну Азовську морську екологічну інспекцію.

21 вересня 2018 року до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких представник проти позову заперечив та зазначив, що третя особа, згідно Положення про Державну Азовську морську екологічну інспекцію, має повноваження здійснювати свою діяльність на території по уріз води вздовж Азовського моря, у межах Херсонської, Запорізької, Донецької областей, від Арабатської стрілки у межах Херсонської області до державного кордону України з Російською Федерацією (Новоазовський район Донецької області). Згідно з Правилами любительського і спортивного рибальства до Азовського регіону, зокрема, належать річки, які впадають в Азовське море, з їх придатковими системами в межах - річки Кальміус до греблі Павловського водосховища, інші річки, які впадають в Азовське море на території України від витоки до гирла.

Також, відповідно до Тимчасових правил промислового рибальства в басейні Азовського моря басейном Азовського моря, зокрема, є річка Кальміус (до Павловської греблі), річка Кальчик. Оскільки місцезнаходженням позивача є площа Машинобудівельників, будинок 1, місто Маріуполь Донецької області, яке розташоване на території по уріз води вздовж Азовського моря у межах Донецької області, то позивач знаходиться в межах відповідальності третьої особи. Також, відповідно до роздруківки з Google-карти відстань позивача від річки Кальчик, що є басейном Азовського моря, становить менше двох кілометрів, а тому твердження ПрАТ "Азовелектросталь" спростовуються вказаними обставинами.

24 вересня 2018 року до суду від відповідача надійшов відзив, в якому представник просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки оскаржуваний наказ правомірно підписано Заступником Голови Державної екологічної інспекції України, в зв'язку з перебуванням Голови у відпустці. Відповідно до Положення про Державну Азовську морську екологічну інспекцію, до її функцій входить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами вимог законодавства під час здійснення операцій з металобрухтом, а відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є лиття сталі (основний), лиття чавуну, механічне оброблення металевих виробів, відновлення відсортованих відходів. З метою врегулювання питання розмежування території між обласними екологічними інспекціями у Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях та Державною Азовською морською екологічною інспекцією, відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ цього Положення позивача включено до переліку суб'єктів господарювання, щодо яких третя особа здійснює державний нагляд (контроль).

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій представник стверджував, що відповідно до вимог підпункту 23 пункту 12 Положення про Державну екологічну інспекцію України, спірний наказ мав бути підписаний - Виконуючим обов'язки Голови Канцурак В.В., а не Заступником Голови Канцурак В.В.; факт перебування виконуючого обов'язки голови Державної екологічної інспекції України у щорічній відпустці не доводить того, що накази може підписувати заступник голови, а тому спірний наказ підписано не уповноваженою на те особою. Позивач не здійснює операцій з металобрухтом і жодної згадки про таку діяльність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не міститься. Позивач заперечує про ототожнення території, віддаленої від моря на 8,07 км, з територією, що є морським середовищем. Навіть виконуючий обов'язки Голови Державної екологічної інспекції України ОСОБА_4 розповсюджує інформацію про те, що екологічні інспекції дублюють повноваження одна одної.

В підготовчому засіданні 16 листопада 2018 року ухвалою суду, постановленою не виходячи до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов з підстав, що викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, а представник відповідача й третьої особи проти позову заперечила, з посиланням на доводи, що викладені у відзиві на позов й пояснені.

Суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

13 грудня 2017 року Державна екологічна інспекція України прийняла наказ за №724 "Про розподіл функцій між територіальними органами Держекоінспекції". Пунктом 2 вказаного наказу затверджено перелік об'єктів, на яких Державна Азовська морська екологічна інспекція спільно з Державними екологічними інспекціями у Запорізькій та Донецькій областях здійснює державний нагляд (контроль) у сфері навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, згідно з додатками 4, 5.

6 липня 2018 року Державна екологічна інспекція України прийняла наказ за №123 "Про внесення змін до наказу Державної екологічної інспекції України від 13 грудня 2017 року №724", що підписаний заступником Голови Державної екологічної інспекції України Канцурак В.В.

Так, пункт 2 наказу викладено в такій редакції: "Затвердити перелік об'єктів, на яких Державна Азовська морська екологічна інспекція здійснює державний нагляд (контроль) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, на території Запорізької області, згідно з додатком 4". Доповнено наказ новим пунктом 3 такого змісту "Затвердити перелік об'єктів, на яких Державна Азовська морська екологічна інспекція здійснює державний нагляд (контроль) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, на території Донецької області, згідно з додатком 5".

Додатком 5 до наказу Державної екологічної інспекції України від 13 грудня 2017 року №724 у редакції наказу від 6 липня 2018 року за №123 визначено перелік об'єктів, на яких Державна Азовська морська екологічна інспекція здійснює державний нагляд (контроль) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, на території Донецької області. За порядковим номером 4 ПрАТ "Азовелектросталь" віднесено до суб'єкта господарювання, за яким здійснюється державний нагляд (контроль) Державною Азовською морською екологічною інспекцією.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Закон України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17 березня 2011 року №3166-VI визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції.

Згідно частини четвертої статті 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" керівник центрального органу виконавчої влади, зокрема, очолює центральний орган виконавчої влади, здійснює керівництво його діяльністю; підписує накази центрального органу виконавчої влади.

У разі відсутності керівника центрального органу виконавчої влади чи неможливості здійснювати ним свої повноваження з інших причин його обов'язки виконує один із заступників відповідно до встановленого керівником центрального органу виконавчої влади розподілу обов'язків - частина п'ята статті 19 Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (Положення №275).

Так, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (пункт 1 Положення №275).

Відповідно до пункту 7 Положення №275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 9 Положення №275 встановлено, що Держекоінспекція в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України і наказів Мінприроди видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Держекоінспекцію очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби (пункт 10 Положення №275).

Згідно підпункту 23 пункту 12 Положення №275 Голова Держекоінспекції підписує накази Держекоінспекції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №27-р ОСОБА_4 призначено першим заступником Голови Державної екологічної інспекції України. Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №268-р виконання обов'язків Голови Державної екологічної інспекції України покладено на першого заступника ОСОБА_4

Наказом Державної екологічної інспекції України від 30 листопада 2017 року №712 "Про затвердження розподілу обов'язків між Головою Держекоінспекції, його першим заступником та заступником затверджено розподіл обов'язків між Головою Держекоінспекції, його першим заступником та заступником, згідно яких у разі відсутності Голови Держекоінспекції та першого заступника Голови Держекоінспекції їх обов'язки виконує заступник Голови Держекоінспекції.

Згідно наказу Державної екологічної інспекції України від 05 червня 2018 року №81-в "Про відпустку ОСОБА_4" на період відпустки ОСОБА_4 виконує обов'язки Голови Державної екологічної інспекції України за розподілом функціональних обов'язків, затверджених наказом Держекоінспекції від 30 листопада 2017 року №712 - Канцарук В.В., заступник Голови Державної екологічної інспекції України.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що доводи позивача про підписання спірного наказу не уповноваженою на те особою не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовується положеннями чинного законодавства України та матеріалами справи.

Щодо твердження позивача про безпідставне віднесення ПрАТ "Азовелектросталь" до підприємств, на які розповсюджуються повноваження Державної Азовської морської екологічної інспекції, суд зазначає наступне.

Наказом Державної екологічної інспекції України від 28 вересня 2017 року №652 затверджено Положення про Державну Азовську морську екологічну інспекцію (Положення №652).

Згідно Положення №652 Державна Азовська морська екологічна інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства екології та природних ресурсів, його заступників, наказами Держекоінспекції, дорученнями Голови Держекоінспекції, актами обласних державних адміністрацій, обласних рад, іншими актами законодавства України, а також цим положенням. Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території (пункти 2, 3 розділу І Положення №652).

Підпунктом 1 пункту 3 розділу ІІІ Положення №652 встановлено, що Інспекція має повноваження здійснювати свою діяльність у таких межах, зокрема, територія по уріз води вздовж Азовського моря, у межах Херсонської, Запорізької, Донецької областей, від Арабатської стрілки у межах Херсонської області до державного кордону України з Російською Федерацією (Новоазовський район Донецької області).

Розподіл функцій на морському середовищу здійснюється на підставі наказу Держеконінспекції та положення щодо кожної окремої морської екологічної інспекції (абзац 5 пункту 3 розділу ІІІ Положення №652).

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Положення №652 об'єктами контролю Інспекції, зокрема, є підприємства, господарська діяльність яких може чинити негативний вплив на морське середовище, зокрема скидання стічних вод у морські води у зоні діяльності Інспекції.

Наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року №19, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня1999 року за №269/3562 затверджено Правила любительського і спортивного рибальства.

Згідно пункту 1.2.2. Правил любительського і спортивного рибальства до Азовського регіону належать: Азовське море, Керченська протока, Сиваш та інші затоки, бухти і лимани; річки, які впадають в Азовське море, з їх придатковими системами в таких межах: річка Берда - до греблі Бердянського водосховища; річка Кальміус - до греблі Павлопольського водосховища; річки Великий і Малий Утлюк, включаючи обвідний канал, який з'єднує їх з морем; інші річки, які впадають в Азовське море на території України від витоку до гирла.

Наказом Державного комітету рибного господарства України від 31 грудня 1999 року №172, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2000 року за №43/4264 затверджено Тимчасові правила промислового рибальства в басейні Азовського моря (Тимчасові правила).

Тимчасові правила промислового рибальства в басейні Азовського моря визначають порядок здійснення і регулювання промислового лову в басейні Азовського моря за винятком Молочного лиману, рибальство в якому здійснюється відповідно до Режиму спеціального використання водних живих ресурсів на акваторії гідрологічного заказника "Молочний лиман" (абзац 2 Тимчасових правил).

Пунктами 1.1 - 1.4 Тимчасових правил визначено райони дії Тимчасових правил:

- Азовське море з усіма затоками, гирлами, лиманами, у тому числі Сиваш, Керченська протока до лінії мис Такиль - мис Панагія;

- річки: Грузький Єланчик, Обиточна, Берда (до греблі Бердянського водосховища), Кальміус (до Павлопольської греблі), Лозуватка, Корсак, Молочна, Великий Утлюк, Малий Утлюк, Кальчик, Зелена, Булганак, Катерлеська, Джарджава, Московська, Байбуга, Приморська, Баксу;

- інші рибогосподарські водні об'єкти, що сполучаються з Азовським морем і межують з адміністративно-територіальними одиницями, у тому числі канали зрошувальних систем, рибницькі підприємства й нерестово-вирощувальні господарства. Рибогосподарськими водними об'єктами вважаються водойми й водостоки, які використовуються (можуть використовуватися) для промислу водних живих ресурсів або мають значення для їхнього відтворення, а також є місцем вигулу й проходження міграцій;

- берегова зона, що охороняється, завширшки 2 км від лінії урізу води моря й 1,5 км від лінії урізу води рік, заток, лиманів, меж заплавних земель.

Як вбачається із матеріалів справи та зазначено в позовній заяві, стічні води, що утворюються в процесі здійснення позивачем господарської діяльності, передаються до Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (ПрАТ "Азовзагальмаш") та скидаються останнім у річку Кальчик на підставі відповідного дозволу. Підставою для скидання позивачем стічних вод до каналізації мереж ПрАТ "Азовзагальмаш" є укладені між ПрАТ "Азовелектросталь" та ПрАТ "Азовзагальмаш" договір №3РР-02539/227 АЕСр від 01 лютого 2018 року про надання послуг та договір №325 АЕСр від 16 серпня 2012 року про прийом промислової і заливної каналізації в мережі каналізації ПрАТ "Азовзагальмаш".

Згідно з роздруківки з Google-карти відстань ПрАТ "Азовелектросталь" до лінії урізу води річки Кальчик становить 1,5 км.

За таких обставин, оскільки позивач здійснює скидання стічних вод у річку Кальчик, що відноситься до Азовського басейну та яка впадає в Азовське море, Державна екологічна інспекція України в межах наданих повноважень правомірно включила позивача до переліку підприємств, на яких Державна Азовська морська екологічна інспекція здійснює державний нагляд (контроль) у сфері охорони навколишнього природного середовища, оскільки господарська діяльність позивача може чинити негативний вплив на морське середовище.

Стосовно доводів позивача, що належним контролюючим органом, до компетенції якого входить перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ "Азовелектросталь" є Державна екологічна інспекція у Донецькій області та про дублювання екологічними інспекціями повноважень одна одної суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Донецькій області, що затверджено наказом Державної екологічної інспекції України від 28 вересня 2017 року №652, повноваження Державної екологічної інспекції у Донецькій області поширюються на територію Донецької області, за винятком території та об'єктів, віднесених до зони діяльності Державної Азовської морської екологічної інспекції.

Також, наказом Державної екологічної інспекції України від 13 грудня 2017 року №724 у пункті 2 було встановлено, що Державна Азовська морська екологічна інспекція спільно з Державними екологічними інспекціями у Запорізькій та Донецькій областях здійснює державний нагляд (контроль). Однак наказом Державної екологічної інспекції України від 6 липня 2018 року №123 внесено зміни до наказу від 13 грудня 2017 року №724, де пункт 2 викладено в новій редакції, із якого виключено посилання на здійснення державного нагляду (контролю) Державною Азовською морською екологічною інспекцією спільно з Державними екологічними інспекціями у Запорізькій та Донецькій областях.

У зв'язку з цим доводи позивача не знайшли свого підтвердження.

Крім того, суд зазначає, що саме на законодавчому рівні закріплено компетенцію Державної екологічної інспекції України утворювати територіальні органи, затверджувати положення про них, в яких і встановлюються повноваження територіальних екологічних інспекцій та визначається територія їхнього нагляду (контролю).

Відповідно до частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимоги та відсутністю підстав для її задоволення.

Стосовно заяви представника позивача про розподіл судових витрат, в якій остання просить стягнути з відповідача сплачений позивачем у справі судовий збір у сумі 1762 грн та витрати на професійну правничу допомогу, здійснені позивачем, у розмірі 35000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи необґрунтованість заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ними судового збору та витрат на професійну правничу допомогу з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні, а відповідач не поніс витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255 КАС України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" до Державної екологічної інспекції України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна Азовська морська екологічна інспекція, про визнання протиправним та скасування рішення в частині, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статі 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь" (місцезнаходження юридичної особи: 87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок 83; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 25605170).

Відповідач - Державна екологічна інспекція України (місцезнаходження юридичної особи: 01042, місто Київ, Новопечерський провулок, будинок 3, корпус 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37508533).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна Азовська морська екологічна інспекція (місцезнаходження юридичної особи: 75500, Херсонська область, місто Генічеськ, вулиця Соборна, будинок 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37989735).

Повний текст рішення складено 12 квітня 2019 року.

Суддя О.М. Чудак