Рішення № 81138127, 28.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 листопада 2018 року № 826/12705/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Сом П.А., розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2;

відповідача - Андреєва Т.В.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом (заява на усунення недоліків вх. №86657/18 від 27.07.2018) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.06.2018 по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно та зобов'язати відповідача надати цю відпустку (оформивши її належним чином - наказом і записом у трудовій книжці ОСОБА_1) і належним чином завірений примірник такого наказу позивачеві.

Ухвалами суду: від 31.08.2018 - відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання; від 07.11.2018 - закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті. У судовому засіданні 28.11.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позов мотивовано тим, що позивачу, як державному (дипломатичному) службовцю і штатному працівнику МЗС України, протиправно відмолено в наданні відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Представником відповідача подано відзив, в якому позовні вимоги заперечуються. На думку представника, відсутні правові підстави для надання позивачу відпустки для догляду за дитиною, позаяк позивач після повернення в Україну з березня 2016 року фактично не працювала, заробітну плату не отримувала, страхові внески не сплачувались.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому наголошується про скасування наказу МЗС України від 23.05.2016 №377-ос про відкликання ОСОБА_1 з закордонного відрядження, що доводить правомірність вимог позивача про надання відпустки для догляду за дитиною саме відповідачем, оскільки позивач є штатним працівником МЗС України.

Представником МЗС України в поясненнях на відповідь на відзив заперечено доводи представника позивача про поновлення позивача на відповідній посаді Посольства України в США та підтримано аргументи наведені у відзиві щодо відсутності правових підстав для надання позивачу відпустки для догляду за дитиною.

Представник позивача під час судового розгляду справи позов підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила, просила відмовити в задоволенні позову.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про об'єднання справи №826/12705/18 в одне провадження з адміністративною справою №826/8472/18 за участю тих самих сторін, оскільки предметом розгляду іншої справи є стягнення коштів у зв'язку з вагітністю та пологами. На думку суду, позовні вимоги в зазначених адміністративних справах лише частково пов'язані між собою підставами виникнення спірних відносин, відповідно суд не вбачав за доцільне об'єднувати справи в одне провадження.

Також суд визнав необґрунтованим клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі 826/8472/18. За висновком суду, представником відповідача не наведено об'єктивної неможливості розгляду справи, натомість у матеріалах адміністративної справи достатньо доказів для вирішення спору.

Суд відхилив клопотання представника позивача щодо витребування з Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування інформації про страхові внески щодо інших працівників МЗС України, позаяк це не входить до предмету доказування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено.

Наказом МЗС України від 24.01.2014 №151-ос ОСОБА_1 переведено з 07.02.2014 з посади другого секретаря по посаді радника відділу перспективного партнерства політичного департаменту МЗС України на посаду другого секретаря по посаді першого секретаря Посольства України в США на час довготермінового відрядження та відряджено з цього ж дня до Посольства України в США (а.с. 11).

Наказом МЗС України від 25.02.2016 №377-ос ОСОБА_4 відкликано в Україну 07.03.2016 у зв'язку з закінченням довготермінового відрядження (а.с. 12).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 у справі №826/5863/16 за позовом ОСОБА_1 до МЗС України скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2016 про відмову в задоволенні позову, прийнято постанову про часткове задоволення позову: визнано протиправними дії МЗС України щодо передчасного відкликання ОСОБА_1 з посади другого секретаря по посаді першого секретаря Посольства України в США; скасовано наказ МЗС України від 25.02.2016 №377-ос про відкликання ОСОБА_1 другого секретаря по посаді першого секретаря Посольства України в США, у зв'язку із закінченням довготермінового відрядження. Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.12.2018 залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції.

До позову додано листок тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 серії АДІ №318478 у зв'язку з вагітністю та пологами на період з 13.02.2018 по 18.06.2018 (а.с. 17-18).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народила, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 (а.с. 21).

Як убачається зі змісту позову, до МЗС України направлено лист від 14.06.2018 про надання ОСОБА_1 відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Обставина подання позивачем заяви від 14.06.2018 про надання для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку сторонами визнана.

Згідно з листом МЗС України від 02.07.2018 №201/19-091-23/4 (а.с. 25), надісланий ОСОБА_1 у відповідь на звернення від 14.06.2018, відсутні підстави для надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Не погоджуючись з відмовою МЗС України надати ОСОБА_1 відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку , представник позивача звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовані Кодексом законів про працю України, Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР.

Як уже зазначалось, наказом МЗС України від 24.01.2014 №151-ос ОСОБА_1 переведена з посади другого секретаря по посаді радника відділу перспективного партнерства Політичного департаменту МЗС України на посаду другого секретаря по посаді першого секретаря Посольства України в Сполучених Штатах Америки на час довготермінового відрядження, наказом МЗС України від 25.02.2016 №377-ос ОСОБА_1 відкликано в Україну 07.03.2016 у зв'язку з закінченням довготермінового відрядження. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 у справі №826/5863/16 наказ МЗС України від 25.02.2016 №377-ос скасовано. Постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.12.2018.

Позивачем додано копію трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3, останнім записом відомостей про роботу є запис від 07.02.2014 №22 про переведення на посаду другого секретаря Посольства України в Сполучених Штатах Америки на час довготермінового відрядження. Запис про звільнення з займаної посади у трудовій книжці відсутній, інших доказів, які б свідчили про наявність наказу про звільнення ОСОБА_1, відповідачем до суду не подано, про їх існування суд не повідомлено. Представником відповідача визнано, що позивач не звільнена з МЗС України.

На думку суду, наведених доказів достатньо для висновків, що позивач не звільнена з МЗС України, спір підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк позивач є публічним службовцем в розумінні пункту 17 статті 4 КАС України, яка проходить іншу державну службу - дипломатичну службу.

Відповідно до частини третьої статті 179 КЗпП України за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про відпустки" після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Частиною третьою статті 20 Закону України "Про відпустки" визначено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Судом встановлено та визнано представниками сторін, що позивачу листом МЗС України від 02.07.2018 №201/19-091-23/4 повідомлено про відсутність підстав для надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підставами такої відмови зазначено частину четверту статті 23 Закону України "Про відпустки", за якою фінансування допомоги по вагітності та пологах, а також для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку провадиться з коштів державного соціального страхування.

Представником відповідача на підтвердження своєї позиції додано лист Управління виконавчої дирекції фонду у м. Києві Фонду соціального страхування України від 16.04.2018 №1919-3.3 (а.с. 114-115), у якому зазначено, що станом на 13.02.2018 (момент настання 30-ти тижнів вагітності) ОСОБА_1 не має статусу застрахованої особи, тому не має права на допомогу по вагітності та пологах за рахунок Фонду. Зі змісту листа вбачається, що такий висновок зроблено на підставі інформації з Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування соціального страхування про відсутність нарахування заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску за період з лютого 2017 рік по січень 2018 року.

Представник відповідача пояснила, що позивач після відкликання з відрядження в березні 2016 року не працювала, тому їй не нараховувалась заробітна плата.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що необхідною умовою для надання відпустки позивачу для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є сплата страхових внесків. Водночас, суд констатує, що такий обов'язок покладено на роботодавця. Як уже зазначалось судом, позивач проходила публічну службу в МЗС України та на час судового розгляду справи не звільнена. Твердження представника відповідача, що саме з вини ОСОБА_1 не надано відпустку для догляду за дитиною, оскільки позивач не виконувала роботу, тому їй не нараховувалась заробітна плата та не сплачувались страхові внески, суд вважає необґрунтованими.

Перш за все суд звертає увагу, що позивача відкликано з відрядження наказом МЗС України від 25.02.2016 №377-ос, заяву позивача про надання відпустки для догляду за дитиною розглянуто відповідачем 02.07.2018. Представник відповідача не пояснила суду таку тривалу бездіяльність МЗС України щодо невирішення питання проходження публічної служби ОСОБА_1 На думку суду, така бездіяльність призвела до несплати роботодавцем страхових внесків за ОСОБА_1 Крім того, наказ МЗС України від 25.02.2016 №377-ос скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 16 у справі №826/5863/16 (набрала законної сили 18.01.2017). Наведена обставина також свідчить, що відповідач зобов'язаний був вчинити необхідні дії для вирішення питання кар'єри позивача.

До матеріалів судової справи додано лист МЗС України від 10.03.2017 №201/19-091-1050 (а.с. 32), в якому ОСОБА_1 повідомляється, що питання, які порушуються в заяві від 02.07.2017 доцільно розглянути після перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 у справі №826/5863/16 касаційною інстанцією. Як убачається зі змісту заяви від 07.02.2017 у зв'язку з ухваленням постанови Київським апеляційним адміністративним судом від 18.01.2017 у справі №826/5863/16, ОСОБА_1 повідомляла про готовність зустрітись з державним секретарем МЗС України щодо повернення на роботу в Посольство України в США.

З урахуванням наведених обставин, на думку суду, МЗС України зобов'язано було прийняти рішення щодо проходження позивачем публічної служби, в тому числі відповідач не позбавлений був повноважень звільнити позивача, якщо вважав, що ОСОБА_1 безпідставно не виходить на роботу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що саме бездіяльність відповідача призвела до несплати страхових внесків за ОСОБА_1, відповідно право позивача на надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинно бути відновлено.

Доходячи такого висновку судом враховано важливість для позивача права за захистом, якого вона звернулась - право, в даному випадку, матері доглядати дитину. На думку суду, наведене право є вагомим для позивача, відповідно несплата страхових внесків не повинна бути перешкодою в реалізації позивачем цього права, з урахуванням встановлених судом обставин у цій справі.

За встановлених обставин та висновків, суд констатує, що відмова в наданні позивачу відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є непропорційною. Як убачається зі змісту відзиву та зазначалось судом, підставою відмови слугувала несплата страхових внесків, які повинні були сплачуватись роботодавцем. Несплата внесків, за висновком суду, з вини роботодавця, є неспівмірною з правом позивача на отримання, передбаченої КЗпП України та Законом України "Про відпустки", відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності МЗС України щодо відмови в надані ОСОБА_1 відпустки на підставі заяви від 14.06.2018 про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Судом уже зазначалось, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 народила ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач звернулась до МЗС України з заявою про надання відпустки, в задоволенні якої було відмовлено з підстав, які суд визнав необґрунтованими. В позові представник позивача просив надати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.06.2018 по ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до досягнення дитиною трирічного віку.

З огляду на викладене, підлягає задоволенню вимога про зобов'язання МЗС України надати ОСОБА_1 відпустки для догляду за дитиною з 19.06.2018 по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Щодо вимоги надати наказ про відпустку та здійснити відповідний запис у трудовій книжці, то, на думку суду, ці вимоги задоволенню не підлягають. Як убачається зі змісту позову, порушене право позивача полягає у ненаданні відпустки для догляду за дитиною, яке судом відновлено. Належним способом виконання рішення в цій частині є вчинення відповідачем всіх необхідних дій для відновлення порушеного права позивача щодо надання відпустки для догляду за дитиною, в тому числі видання наказу відповідно до частини третьої статті 20 Закону України "Про відпустки".

Крім того, відповідно пункту 2.2 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться. За змістом пунктів 2.14-2.19 цієї Інструкції, внесення в трудову книжку наказу інформації про відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не передбачено.

Щодо сплати страхових внесків, то належним способом виконання рішення в частині надання позивачу відпустки для догляду за дитиною є сплата МЗС України, в разі необхідності, страхових внесків на підставі цього рішення суду.

Стосовно строків звернення до суду, то суд вважає, що позивачем дотримано місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України, позаяк про порушене право позивач могла дізнатись з листа МЗС України від 02.07.2018 №201/19-091-23/4 після його отримання представником 11.07.2018, водночас позовна заява зареєстрована судом 09.08.2018, тобто в межах місячного строку.

Відповідно до статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за одну вимогу немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (квитанція від 28.08.2018 №61), відповідно на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 400,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань МЗС України з урахуванням пропорційності задоволених вимог.

Керуючись статтею 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України щодо відмови в надані ОСОБА_1, на підставі заяви від 14 червня 2018 року, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Зобов'язати Міністерство закордонних справ України надати ОСОБА_1 відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19 червня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 400,00 грн. (чотириста грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1).

Відповідач - Міністерство закордонних справ України (ідентифікаційний код 00026620, місцезнаходження: 01018, місто Київ, Михайлівська площа, будинок 1).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 12 квітня 2019 року.

Суддя В.А. Донець