Рішення № 81138035, 11.04.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 р. № 400/2921/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 року № 0573253-1302-1427, №0573254-1302-1427, № 0573255-1302-1427, № 0573256-1302-1427, № 0573257-1302-1427, № 0573258- 1302-1427, № 0573259-1302-1427, № 05732601302-1427,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач, Управління) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.04.2018 р № 0573253-1302-1427, № 0573254-1302-1427, № 0573255-1302-1427, № 0573256-1302-1427, № 0573257-1302-1427, № 0573258-1302-1427, № 0573259-1302-1427, № 0573260-1302-1427.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобовязання за платежем з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у загальному розмірі 332 022, 40 грн. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято всупереч нормам Конституції України та Податкового кодексу України, тому підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 26.12.2018 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/2921/18 та ухвалив слухати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечив, надав відзив, в якому вказав, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та Податковим кодексом України, в зв'язку з чим просив у задоволені позову відмовити.

Відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

Позивач є власником нерухомого майна:

- житлового будинку, розташованому по АДРЕСА_2, загальною площею 624 кв.м;

- комплексу, розташованому по вул. АДРЕСА_3, загальною площею 570, 40 кв.м;

- нежитлової будівлі, розташованій по АДРЕСА_4, загальною площею 322,2 кв.м;

- комплексу, розташованому по АДРЕСА_5, загальною площею 6125,7 кв.м;

- житлового будинку, розташованому по АДРЕСА_6, загальною площею 56,5 кв.м;

- житлового будинку, розташованому по АДРЕСА_7, загальною площею 61 кв.м;

- комплексу, розташованому по АДРЕСА_8 загальною площею 2981,6 кв.м;

- комплексу, розташованому по АДРЕСА_9, загальною площею 1309,7 кв.м.

27.04.2018 року Управлінням прийнято податкове повідомлення - рішення:

- № 0573253-1302-1427, яким визначено позивачу суму зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 54952,00 грн.;

- № 0573254-1302-1427, яким визначено позивачу суму зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 13689,60 грн.;

- № 0573255-1302-1427, яким визначено позивачу суму зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 7732,80 грн.;

- № 0573256-1302-1427, яким визначено позивачу суму зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 147016,80 грн.;

- № 0573257-1302-1427, яким визначено позивачу суму зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 2712,00 грн.;

- № 0573258-1302-1427, яким визначено позивачу суму зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 2928,00 грн.;

- № 0573259-1302-1427, яким визначено позивачу суму зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 71558,40 грн.;

- № 0573260-1302-1427, яким визначено позивачу суму зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 31432,80 грн.;

Згідно відзиву, наданого податковим органом, при визначенні суми податкових зобов'язань відповідач керувався рішенням Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 21.02.2017 року № 2, яким встановлено з 01.01.2017 ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1.5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на перше січня звітного періоду, за 1 кв.м. бази оподаткування та ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, відмінне від земельної ділянки у розмірі 0, 75 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на перше січня звітного періоду, за 1 кв.м. бази оподаткування.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (надалі - Закон № 71-VIII), яким було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Вказаним Законом № 71-VIII запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.

Згідно із п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. При цьому, норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. Такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

Виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, не можна визначати плановим періодом 2017 рік саме в тому ж 2017 році.

Плановим відповідно до норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Отже, рішення місцевих рад щодо затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості на 2017 рік та встановлення ставок податку, прийняте у 2017 році, могло встановлювати плановим лише 2018 рік.

Таким чином, з урахуванням норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення місцевої ради стосовно податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняте в 2017 році, не може бути застосовані в 2017 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2018 рік, і саме з цього періоду ставки цього податку могли вважатися встановленим місцевою радою.

При цьому, факт прийняття Верховною Радою України і набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», а так само обов'язковість для місцевих рад впровадження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не може заперечувати необхідність встановлення цього податку саме рішенням місцевих рад, оскільки встановлення місцевих податків є виключною компетенцією саме місцевих рад, як це визначено п. 10.2 ст. 10 ПК України.

Разом із тим, ПК України встановлено спеціальні правові наслідки невиконання місцевою радою свого обов'язку щодо встановлення тих місцевих податків, запровадження яких є обов'язковим.

Згідно з пп. 12.3.5 п. 12.3. ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Отже, рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду. При цьому відповідно до п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України. Тому за умови дії пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте. В свою чергу, з урахуванням п. 10.2 ст. 10 ПК України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.

Матеріали справи містять рішення Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 08.07.2016 року № 16, яким встановлено з 01.01.2017 ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (арк. справи № 48).

Відповідно до вказаного рішення для фізичних осіб встановлено ставку податку для об'єктів житлової/нежитлової нерухомості у розмірі 0,2 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлена на 1 січня звітного року за 1 кв.м. бази оподаткування, що підтверджується випискою з протоколу № 7 від 08.07.2016 року (арк. справи № 55).

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України 266.1.1. платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.2 ст.266 ПК України).

Відповідно до пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до Рішення Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 08.07.2016 року № 16, ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб встановлено у розмірі 0,2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування становить: на 2017 рік - 6,4 грн.

В свою чергу, Рішенням Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 21.02.2017 року № 2, ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб встановлено у розмірі 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування становить: на 2017 рік - 48 грн.

Суд вважає за необхідне вказати, що бюджетний період, в якому починає застосовуватись ставка у розмірі 1,5 відстока розміру мінімальної заробітної плати на податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є 2018 рік.

Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України одним з принципів на яких ґрунтується Податкове законодавство України є принцип стабільності - коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування закріплено, також, п.24 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.143 Конституції України.

Оскільки рішення Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 08.07.2016 року № 16 було чинним на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Ленінської сільської ради у 2017 році повинна застосовуватись з коефіцієнтом 0,2.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах щодо визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 р., знайшов підтвердження в ході судового розгляду, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0573253-1302-1427 від 27.04.2018 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0573254-1302-1427 від 27.04.2018 року.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0573255-1302-1427 від 27.04.2018 року.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0573256-1302-1427 від 27.04.2018 року.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0573257-1302-1427 від 27.04.2018 року.

7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0573258-1302-1427 від 27.04.2018 року.

8. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0573259-1302-1427 від 27.04.2018 року.

9. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0573260-1302-1427 від 27.04.2018 року.

10. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 3320, 22 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник