Рішення № 81137660, 14.03.2019, Приморський районний суд м. Одеси

14.03.2019

Справа № 522/4610/17

Провадження № 2/522/626/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Кічмаренко С.М.,

за участю секретаря: Десятник Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання частково недійсним кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Укрсоцбанк" в якому просить визнати недійсним з моменту укладення пункт 1.1 Договору кредиту № 2006/686-Ф03.7/98 від 11.01.2007 року в частині визнання суми кредиту в розмірі 87 400.00 доларів США. Внести зміни в Договір кредиту № 2006/686-Ф03.7/98 від 10.01.2007 року визначивши суму кредиту в розмірі 441 370,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про слухання справи сповіщався належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що позов обґрунтований, доведений та підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 23.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі.

Судом встановлено, що 10.01.2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», повним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» було укладено Договір кредиту № 2006/686-Ф03.7/98, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в розмірі 87 400,00 доларів США із сплатою 12,25% та кінцевим терміном повернення заборгованості кредиту 10.01.2022 року.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору кредит надавався на фінансування інвестування житла - трьохкімнатної квартири, розрахунковою площею 85,69 кв.м., що розташована на 8 поверсі за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Договору № 368 про дольову участь в будівництві житла від 06.01.2006 року, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Берег-Будгруп».

Згідно до розділу 4 Договору № 368 про дольову участь у будівництві житла розрахунок за цим договором здійснюється в національній валюті України - гривні.

Згідно заяви на видачу готівки № 11/1 від 11.01.2007 року ОСОБА_1 отримав в касі № 1 відділення № 686 АКБ "Укрсоцбанк" грошові кошти в сумі 87 400,00 доларів США, що в еквіваленті становить 441 370,00 грн.

11.01.2007 року, одразу після підписання договору кредиту, ОСОБА_1 перелічив кошти у сумі 441 389,19 грн. на рахунок забудовника, що підтверджується квитанцією № 39 від 11.01.2007 року (а.с. 8), при цьому жодних валютно-обмінних операцій він не проводив.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалою суду у даній справі від 18.04.2017 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у відповідача.

На ухвалу про витребування доказів відповідачем повідомлено, що надати витребуванні документи не можливо, оскільки вони знищені. Таким чином, відповідачем ухвала суду про витребування доказів не виконана.

У судовому засіданні представник позивача не наполягав на подальшому витребуванні у відповідача ненаданих доказів, наполягав у відповідності до ч. 4 ст. 81 ЦПК України визнати обставини укладення пункту 1.1 Договору кредиту № 2006/686-Ф03.7/98 від 10.01.2007 року в частині визначення суми кредиту в розмірі 87 400.00 доларів США недійсними та прорсив розглядати справу на підставі наявних доказів.

З огляду на наведене, суд оцінює критично доводи відповідача про неможливість виконання ухвали суду про витребування доказів з посиланням на те, що надати витребуванні документи не можливо, оскільки вони знищені, оскільки обов`язок банку зберігати документи, що стосуються клієнтів.

Такий самий правовий висновок зроблено і Верховним судом у постанові від 27.02.2019 року № 201/7316/16-ц, ««Відтак банк зобов`язаний зберігати інформацію про рахунки клієнтів, й за усіма обставинами в банку має бути наявна необхідна інформація за спірними договорами, яку він повинен надати на виконання ухвали про витребування доказів.

Верховним Судом в оцінці поведінки та способу ведення справ банком враховується те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними у цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до спож ивача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.»

Згідно ч.4 ст. 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним.

Згідно ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 203, 215, 626, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 95, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання частково недійсним кредитного договору - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення пункт 1.1. Договору кредиту № 2006/686-Ф03.7/98 від 10.01.2007 року в частині визначення суми кредиту в розмірі 87 400,00 доларів США.

Внести зміни в Договір кредиту № 2006/686-Ф03.7/98 від 10.01.2007 року визначивши суму кредитув розмірі 441 370,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду буде складений протягом десяти днів.

Суддя: С.М. Кічмаренко