Рішення № 81135006, 12.04.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2019 року м.Чернігів Справа № 620/411/19

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03.10.1982 по 16.06.1984 та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03.10.1982 по 16.06.1984.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно при обчисленні пенсії не враховано заробітну плату в період перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03.10.1982 по 16.06.1984, оскільки в трудовій книжці, в довідках та розрахункових чеках "Зарубежпромстрой" є відповідні записи.

12.02.2019 ухвалою суду вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову, в зв'язку з відсутністю у відповідача підстав для зарахування позивачу для обчислення пенсії заробітної плати за період з 03.10.1982 по 31.08.1984, оскільки згідно наданих документів, заробітна плата позивача вказана у іноземній валюті, а чинним законодавством не передбачено обчислення заробітку в іноземній валюті при проведенні перерахунку пенсії. Крім того, зазначив, що позивач дізнався про порушення своїх прав в 2013 році, оскільки звертався з даного питання до пенсійного органу, а відтак, на думку представника відповідача, позивачем пропущений строк звернення до суду відповідно до статті 122 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05.04.2005 Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України позивачу призначено пенсію по ІІІ групі інвалідності в розмірі пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

18.12.2018 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03.10.1982 по 16.06.1984, на що отримав відповідь, в якій відмовлено з тих підстав, що обчислення розміру пенсії із заробітної плати, отриманої в іноземній валюті чинним законодавством не передбачено.

Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-XII) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Отже, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, який повинен бути підтверджений відповідними доказами, зокрема, трудовою книжкою.

Факт перебування позивача у відрядженні в Лівії в період з 03.10.1982 по 31.08.1984 підтверджується записом в його трудовій книжці, копія якої міститься в матеріалах справи. Також, згідно виписки Управління "Зарубежстрой" від 18.06.1984 № ?, ОСОБА_1 знаходився у відрядженні в Лівії з 01.10.1982 по 16.06.1984 (а.с.22).

У свою чергу, суд зазначає, що за правилами статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Водночас, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Отже, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено.

Наявність же сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу. Відсутність в довідках необхідної інформації, не може нівелювати відомості трудової книжки, оформлені належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого трудового стажу.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17, адміністративне провадження №К/9901/2938/17, який відповідно до статті 242 КАС України має бути врахований і застосований судом у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч статті 62 Закону № 1788-XII, тому слід визнати протиправними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03.10.1982 по 16.06.1984 та зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком з урахуванням заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03.10.1982 по 16.06.1984.

Посилання відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду визначений статтею 122 КАС України, суд відхиляє з огляду на таке.

За змістом частин першої, другої статті 122 зазначеного Кодексу позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені частиною третьою статтею 123 КАС України, згідно з якою якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідач виходив з того, що позивач вже звертався до відповідача зі спірного питання у 2013 році, разом з тим, звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом лише у 2019 році, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.

В обґрунтування висновків про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Разом з тим, відповідач дійшов помилкового висновку, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, враховуючи наступне.

Так, з матеріалів справи видно, що позивач звернувся до відповідача з листом про зарахування при призначенні пенсії за віком заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03.10.1982 по 16.06.1984, що підтверджується копією листа та фіскального чеку (а.с. 12). 17.01.2019 Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України надіслало позивачу відповідь на його звернення за № 61/06/Л-7. 08.02.2019 позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, про що свідчить відбиток штампу на заяві (а.с.4). Тобто, позивачем дотримано шестимісячний термін звернення до суду, після отримання відповіді від Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, в ньому також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь позивача судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.9,139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03.10.1982 по 16.06.1984.

Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком з урахуванням заробітку в період перебування у закордонному відрядженні в Лівії з 03.10.1982 по 16.06.1984.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст постанови виготовлено 12.04.2019.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1).

Відповідач: Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (проспект Миру, 44, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 40378209).

Суддя І.І. Соломко