Рішення № 81134700, 09.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 р. № 520/11597/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - Шатова С.О.,

представника відповідача - Ергешова Д.Я.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/11597/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 01 серпня 2018 року №00003121401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 152407,50 грн (в тому числі за податковими зобов'язаннями - 121 926,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 30481,50 грн), та податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 01 серпня 2018 року № 00003131401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169342,50 грн (в тому числі за податковими зобов'язаннями - 135474,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 868,50 грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 2857/20-40-14-01-08/39247469 від 13.07.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, надавши відзив на адміністративний позов, та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ "АСК-Торгагротранс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.

Результати перевірки оформлені актом № 2857/20-40-14-01-08/39247469 від 13.07.2018, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 121926,00 грн, у тому числі за 1 кв. 2017 року у сумі 69118,00 грн, за 2 кв. - 52808,00 грн (наростаючим підсумком за 1 півріччя 2017 року - 121926,00 грн; п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 135474,00 грн, у тому числі: за січень 2017 року - 20049,00 грн, за лютий 2017 року - у сумі 29946,00 грн, за березень 2017 року - у сумі 26803,00 грн, за квітень 2017 року - у сумі 5297,00 грн, за травень - у сумі 9145,00 грн, за червень 2017 року - у сумі 44234,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: № 00003121401 від 01 серпня 2018 року з податку на прибуток в загальному розмірі 152407,50 грн (в тому числі за податковими зобов'язаннями - 121 926,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 30481,50 грн) та № 00003131401 від 01 серпня 2018 року з податку на додану вартість в сумі 169342,50 грн (в тому числі за податковими зобов'язаннями - 135474,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 868,50 грн).

Оцінюючи обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2016 року між ТОВ "АСК-Торгагротранс" (замовник) та ТОВ "Торговий дім "Шубське" (перевізник) укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів та транспортно-експедиційному обслуговуванню №17/08/2016-1ДТ

Відповідно до п.1.1 даного договору замовник за заявками доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання по доставці вантажів замовника до пунктів призначення і передачі їх вантажоодержувачем.

Згідно з п.1.2 договору № 17/08/2016-1ДТ від 17.08.2016 перевізник виконує транспортно-експедиційне обслуговування ввірених йому вантажів.

Відповідно до п.4.2 вказаного договору послуги вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт. Акт виконаних робіт складається на загальну суму вартості останнім днем місяця, протягом якого виконувались послуги.

Виконання умов договору № 17/08/2016-1ДТ від 17.08.2016 за 2 півріччя 2016 року підтверджується наступними документами:

- заявками на перевезення вантажу: №1 від 01.09.2016, № 2 від 11.09.2016, № 3 від 01.10.2016, № 4 від 18.10.2016, № 5 від 01.11.2016, № 6 від 01.12.2016,

- актами надання послуг (з додатками до них), а саме: № 422 від 10.09.2016, № 448 від 30.09.2016, № 519 від 17.10.2016, № 520 від 31.10.2016, № 584 від 30.11.2016, № 625 від 30.12.2016,

- товарно-транспортними накладними: № В-409981 від 09.09.2016, № В-402330 від 09.09.2016, № Х-310846 від 10.09.2016, № В-409674 від 10.09.2016, № 004530 від 15.09.2016, № 103 від 21.09.2016, № В-402711 від 03.10.2016, № В-402712 від 05.10.2016, № В-402681 від 05.10.2016, № ВОЕЗ-111678 від 07.10.2016, № В-402676 від 07.10.2016, № В-402677 від 09.10.2016, № ПрОЕЗ-109092 від 09.10.2016, №ПрОЕЗ-109095 від 10.10.2016, № ПрОЕЗ-109119 від 11.10.2016, № В-402667 від 18.10.2016, № В- 405894 від 12.10.2016, № ПрОЕЗ-109096 від 12.10.2016, № В-402668 від 13.10.2016, № ВОЕЗ-115001 від 14.10.2016, № Х-311157 від 17.10.2016, № ПрОЕЗ-109169 від 18.10.2016, № ВОЕЗ-109579 від 25.10.2016, № 0014696 від 20.10.2016, № 0014697 від 20.10.2016, № Х-602812 від 09.10.2016, № Х-602811 від 14.10.2016, № 0006361 від 22.10.2016, № 0006362 від 22.10.2016, № 0014698 від 24.10.2016, № ХР-107151 від 25.10.2016, № ХР-107160 від 28.10.2016, № ХР-107152 від 30.10.2016, № ХР-107163 від 05.11.2016, № Х-603027 від 08.11.2016, № ХР107385 від 10.11.2016, № ХР- 107378 від 15.11.2016, № ХР-107376 від 17.11.2016, № ХР-107377 від 17.11.2016, № 28 від 23.11.2016, № Х-603583 від 12.12.2016, № Х-603029 від 14.12.2016, № В-401989 від 14.12.2016, № ВОЕЗ-109739 від 15.12.2016, № ВОЕЗ- 109740 від 15.12.2016, № ВОЕЗ-Ю9731 від 16.12.2016, № ВОЕЗ-109736 від 16.12.2016, № Х-600902 від 18.12.2016, № ВОЕЗ-115091 від 18.12.2016, № ВОЕЗ-109732 від 18.12.2016, № Х-600904 від 20.12.2016, № ВОЕЗ-109733 від 20.12.2016, № ХР-104826 від 22.12.2016, Х-603297 від 22.12.2016, № ПрОЕЗ-105600 від 22.12.2016, № ПрОЕЗ-105551 від 22.12.2016, № ВОЕЗ- 109734 від 24.12.2016, № ВОЕЗ-109737 від 24.12.2016, № Х-600906 від 25.12.2016, № Х-600905 від 25.12.2016;

- платіжними дорученнями: № 505 від 12.10.2016, № 506 від 12.10.2016, № 552 від 27.10.2016, № 582 від 03.11.2016, № 621 від 16.11.2016, № 722 від 12.12.2016;

- податковими накладними: № 37 від 10.09.2016, № 106 від 30.09.2016, № 30 від 17.10.2016, № 81 від 31.10.2016, № 73 від 30.11.2016, № 49 від 30.12.2016.

Отримання послуг по договору № 17/08/2016-1ДТ від 17.08.2016 у період 1 півріччя 2017 року підтверджується наступними документами:

- заявками на перевезення вантажу: №1 від 03.01.2017; № 2 від 01.02.201, № 3 від 01.03.2017; № 4 від 01.04.2017; № 5 від 01.05.2017; № 6 від 36.2017; № 7 від 11.06.2017;

- актами надання послуг (з додатками до них): № 32 від 31.01.2017, № 64 від 28.02.2017, № 103 від 31.03.2017, № 160 від 30.04.2017, № 198 від 31.05.2017, № 202 від 15.06.2017, № 209 від 30.06.2017;

- товарно - транспортними накладними: № ХР-104827 від 09.01.2017, № ВОЕЗ-109735 від 11.01.2017, № В-402669 від 12.01.2017; № ХР-104828 від 13.01.2017, № ВОЕЗ-103088 від 18.01.2017, № 4873 від 20.01.2017, № ВОЕЗ-107221 від 22.01.2017; № 000154 від 24.01.2017, № 000155 від 24.01.2017, № 000160 від 26.01.2017, № ВОЕЗ-109401 від 03.02.2017, № ХР-104829 від 06.02.2017, № 4933 від 07.02.2017, № ХР-104830 від 11.02.2017, № ВОЕЗ-109738 від 11.02.2017 № № Х-600910 від 13.02.2017; № 000257 від 13.02.2017, № 000258 від 13.02.2017, № 000264 від 14.02.2017; № ХР-104831 від 15.02.2017; № ВОЕЗ-105426 від 16.02.2017, № ВОЕЗ-105434 від 16.02.2017, № ХР-104832 від 17.02.2017, № ВОЕЗ-Ю5435 від 17.02.2017, № 000268 від 20.02.2017, № ВОЕЗ-105436 від 21.02.2017 року, № ВОЕЗ-105437 від 21.02.2017, № ПрОЕЗ-Ю5636 від 23.02.2017, № Х-600924 від 25.02.2017, № 5860 від 27.02.2017, № ВОЕЗ-109533 від 02.03.2017, № ВОЕЗ-105427 від 03.03.2017, № Х-600925 від 03.03.2017, № ВОЕЗ-105438 від 04.03.2017, № ХР-104833 від 04.03.2017, № 3070302 від 07.03.2017, № ВОЕЗ-109403 від 07.03.2017, № ВОЕЗ-109405 від 07.03.2017, № ВОЕЗ-105428 від 08.03.2017, № 101 від 15.03.2017, № 102 від 15.03.2017, № ХР-104837 від 15.03.2017, № ХР-104836 від 15.03.2017, № ВОЕЗ-105430 від 17.03.2017, № ВОЕЗ-105432 від 20.04.2017, № 604961 від 25.04.2017, № ВОЕЗ-Ю6175 від 02.05.2017, № ВОЕЗ-109534 від 05.05.2017, № ВОЕЗ-105442 від 06.05.2017, № ВОЕЗ-109536 від 12.05.2017, № ВОЕЗ-109535 від 12.05.2017, № ВОЕЗ-109537 від 31.05.2017, № ХР-104320 від 31.05.2017, № ХР-104841 від 31.05.2017, № ХР-104842 від 02.06.2017, № ВОЕЗ-115511 від 02.06.2017, № ВОЕЗ-102631 від 06.06.2017, № ВОЕЗ-102632 від 06.06.2017, № ХР-104334 від 07.06.2017, № ХР-104336 від 10.06.2017, № ВОЕЗ-Ю2633 від 12.06.2017, № ВОЕЗ-Ю9409 від 13.06.2017, № ВОЕЗ-109408 від 13.06.2017, № ВОЕЗ-109410 від 13.06.2017, № ВОЕЗ-102634 від 15.06.2017, № ВОЕЗ-109412 від 17.06.2017, № ВОЕЗ-Ю9411 від 17.06.2017, № ВОЕЗ-105443 від 22.06.2017, № ВОЕЗ-105433 від 22.06.2017 року; №ВОЕЗ-102636 від 25.06.2017, № ВОЕЗ-105445 від 25.06.2017;

- платіжними дорученнями: № 934 від 14.02.2017, № 1026 від 10.03.2017, № 1150 від 03.04.2017, №1172 від 07.04.2017, № 1384 від 22.05.2017, № 1490 від 09.06.2017, № 1559 від 22.06.2017, №1560 від 23.06.2017, № 1669 від 12.07.2017.

Крім того, здійснення господарських операцій між ТОВ "АСК-Торгагротранс" та ТОВ "Торговий дім "Шубське" підтверджується наступними податковими накладними: № 6 від 31.01.2017, № 51 від 28.02.2017, № 53 від 31.03.2017, № 80 від 30.04.2017, № 62 від 31.05.2017, № 7 від 15.06.2017, № 15 від 30.06.2017.

З матеріалів справи судом встановлено, що послуги по договору №17/08/2016-1ДТ від 17.08.2016 з ТОВ "Шубське" використані позивачем для надання послуг по перевезенню вантажів іншим контрагентам - замовникам, а саме:

- ТОВ "Орттехсервіс" - договір перевезення вантажів № 1801/2017 від 18.01.2017;

- ТОВ "ТБ "Новагро" - договір перевезення вантажів № 161116ТР від 16.11.2016;

- ПІІ "Гленкор Грейн Україна" - договір перевезення вантажів № 06П від 01.08.2016;

- ТОВ "Кернел- Трейд" - договір про надання послуг по перевезенню вантажів № ТР-25 від 01.08.2016.

Вказане вище підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за січень 2017 року - липень 2017 року.

В акті перевірки № 2857/20-40-14-01-08/39247469 від 13.07.2018 міститься висновок податкового органу про нереальність господарських операцій між ТОВ "АСК-Торгагротранс" та ТОВ "ТД Шубське", оскільки під час проведення перевірки позивачем не надано товарно-транспортних накладних із вказаним контрагентом.

З приводу такого висновку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 11 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Суд звертає увагу на те, що позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні по договору №17/08/2016-1ДТ від 17.08.2016.

Під час судового розгляду судом встановлено, що товарно-транспортні накладні містять реквізити, які є необхідними для таких первинних документів, доказів того, що надані позивачем товарно-транспортні накладні містять дефекти відповідачем до суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що товарно-транспортні накладні безпосередньо між ТОВ "АСК-Торгагротранс" та ТОВ "ТД Шубське" не складались, оскільки саме позивачем надавались послуги з перевезення вантажу на замовлення відповідних контрагентів.

Поряд з цим, з наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних судом встановлено, що перевезення здійснювались транспортними засобами ТОВ "ТД Шубське", перелік яких визначено у відповідних заявках.

А тому, суд приходить до висновку, що посилання перевіряючих на відсутність товарно-транспортних накладних між ТОВ "АСК-Торгагротранс" та ТОВ "ТД Шубське", як на підставу не здійснення господарських операцій між ними є необґрунтованим та безпідставним.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача на ту обставину, що акти виконаних робіт позивача не містять реквізитів, за допомогою яких можна встановити особу, що брала участь у господарській діяльності, не розкрито суть та зміст послуг, місце укладання такого документу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, суд зауважує, що інших вимог щодо складання первинних документів чинним законодавством України не передбачено.

Суд зазначає, що надані позивачем акти виконаних робіт містять всі необхідні реквізити, які є обов'язковими для первинних документів.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки № 2857/20-40-14-01-08/39247469 від 13.07.2018 на те, що не можливо встановити у ТОВ "ТД Шубське" в 2017 році будь-яких активів, що могли б використовуватись для здійснення вантажних перевезень, оскільки підприємством не надано фінансовий звіт, баланс та декларацію з податку на прибуток, та згідно баз даних ЄРПН при дослідженні ланцюга постачання не встановлено постачальників автоперевезень чи оренди автомобілів, суд вказує наступне.

Контрагенти позивача не позбавлені права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така ж правова позиція зазначена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі № К/800/36098/13 та від 29.01.2014 № К/9991/81114/11.

Зокрема, суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачами не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 17 П(С)БУ 16 Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно до п.18 П(С)БУ 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно з абз. 5 п. 19. Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "Торговий дім "Шубське" за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не доведено.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд вважає, що документи, надані позивачем, мають всі обов'язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Шубське".

За викладених обставин, суд вважає, що спірні господарські операції позивача були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Торговий дім "Шубське"

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених в акті перевірки № 2857/20-40-14-01-08/39247469 від 13.07.2018 висновків, а відтак і законності винесених спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимогитовариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" (місцезнаходження - пров. Борткевича Сергія, буд. 12, кв. 4, м. Мерефа, Харківський район, Харківська область, 62472, ідентифікаційний код - 39247469) до Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003121401 від 01 серпня 2018 року з податку на прибуток в загальному розмірі 152407 (сто п'ятдесят дві тисячі чотириста сім) грн 50 коп

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003131401 від 01 серпня 2018 року з податку на додану вартість в загальному розмірі 169342 (сто шістдесят дев'ять тисяч триста сорок дві) грн 50 коп.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" (ідентифікаційний код - 39247469) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ідентифікаційний код - 39599198) судовий збір у розмірі 4826 (чотири тисячі вісімсот двадцять шість) грн 25 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 квітня 2019 року.

Суддя А.С. Мороко