Ухвала суду № 81134500, 11.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1065/19

УХВАЛА

11 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., позивача ОСОБА_1, представника позивача - адвоката Попова М.М. (за ордером), представника відповідача Стойкової О.І. (за довіреністю), розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду заяву представника позивача про забезпечення позову по адміністративній справі за позовною заявою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Нотаріальна Палата України, про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Нотаріальна Палата України, про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 22.01.2019 року №181/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Ухвалою від 27.02.2019 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі та призначено підготовче засідання.

09.04.2019 року від представника приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 22.01.2019 року №181/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" до набрання законної сили рішення суду у даній справі;

- зобов'язання Державне підприємство "Національні інформаційні системи" відновити доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно через його розблокування до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що ОСОБА_1 має подвійний статус: з одного боку вона є приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та здійснює свою діяльність на підставі Закону України "Про нотаріат", а з іншого боку вона є державним реєстратором та здійснює свою діяльність на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Заявник вказав, що в порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав 17.12.2018 року Міністерством України був виданий наказ №4615/7 "Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1", яким, зокрема, була утворена Комісія для проведення камеральної перевірки. 22.01.2019 року за результатами проведеної камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора-приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 Міністерство юстиції України видало наказ №181/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора-приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", яким було наказано тимчасово заблокувати доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 14 (чотирнадцять) днів. Виконання пункту 1 наказу покласти на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".

Заявник зазначив, що будь-яких інших приписів та наказів щодо вжиття до державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1 інших заходів, так само як і встановлення певних умов для відновлення їй доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказаний наказ не містив.

05.02.2019 року 14-денний строк блокування доступу державному реєстратору-приватному нотаріусу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно закінчився. Однак, на момент подання цієї заяви доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно досі не відновлено.

Заявник вважав, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача та поновлення її порушених прав, виходячи із наступних обставин: по-перше, оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України фактично призвів до порушення конституційного права позивача на працю (ст.43 Конституції України), адже усі нотаріальні дії з нерухомим майном передбачають використання Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доступ до якого наразі заблоковано на підставі оскаржуваного наказу; по-друге, згідно з ч.4 ст.3 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності. Нотаріуси як особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, належать до категорії самозайнятих осіб. Згідно ст.32 Закону України «Про нотаріат», приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України. Відтак, у позивача є зобов'язання перед державою у вигляді сплати податків не зважаючи на фактичне зупинення її діяльності; по-третє, оскаржуваний наказ як індивідуальної акт в розумінні КАС України вже вичерпав свій строк дії (14 днів починаючи з 22.01.2019 року). Однак, доступ до реєстру не відновлений. Відтак, позивач по суті піддається покаранню вдруге за ті порушення, які були виявлені під час перевірки, що суперечить положенням Конституції України; по-четверте, приватний нотаріус ОСОБА_1 позбавлена можливості самостійно забезпечити поновлення її прав, вона позбавлена права укласти договір про заміщення її з іншим приватним нотаріусом, так як для цього відсутні підстави, визначені ст.29 Закону України «Про нотаріат».

Також заявник зазначив, що з 01.04.2019 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 №386, державним підприємством «Національні інформаційні системи» запроваджується нове програмне забезпечення Державного реєстру обтяжень рухомого майна на платформі UniteBase із доступом через веб-інтерфейс (адреса підключення https://register.minjust.gov.ua) та веб-Портал для отримання інформації з Реєстру в електронній формі (доступний за посиланням https://orm.miniust.gov.ua). Тобто, Державний реєстр обтяжень рухомого майна перейшов на ту платформу, на якій працює Державний реєстр речових прав на нерухоме майно використовується. Фактично, з 01.04.2019 року позивач позбавлена доступу не тільки до Державного реєстр речових прав на нерухоме майно, а й до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Таким чином, приватний нотаріус-державний реєстратор ОСОБА_1 позбавлена можливості вчиняти нотаріальні дії як щодо нерухомого майна, так і щодо рухомого. Наприклад, посвідчення довіреності на користування транспортним засобом передбачає перевірку такого транспортного засобу в Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Згідно ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.154 КАС України).

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Суд бере до уваги доводи позивача, що на підставі оскарженого наказу заявник, як приватний нотаріус-реєстратор позбавлена можливості працювати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а з 01.04.2019 року - також і в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що негативно відобразиться як на доходах заявника, так і на діловій репутації. Крім того, неможливість здійснювати повноцінну нотаріальну діяльність призведе до майнових втрат (витрати на оренду приміщення, які не будуть компенсовані внаслідок втрати доходу, негативні наслідки у вигляді зменшення сплачуваних позивачем до бюджету платежів та відсутності можливості виплачувати заробітну плату найманим працівникам).

Частиною 4 ст.3 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Згідно ст.32 Закону України "Про нотаріат", приватний нотаріус сплачує податки, встановлені ПК України

Отже, шляхом видачі оспорюваного Наказу від 22.01.2019 року №181/5, позивача фактично позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності. При цьому, у позивача є зобов'язання перед державою у вигляді сплати податків не зважаючи на фактичне зупинення його діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі №826/15847/17.

З огляду на зазначене, заявником доведено, що невжиття заявлених у заяві заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до набрання законної сили рішенням суду по суті у даній справі.

Керуючись ст. 150, 151, 154, 248, 256, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 65009, р.н.о.к.п.п.НОМЕР_1) про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити дію наказу Міністерства юстиції України (адреса: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) від 22.01.2019 року №181/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Зобов'язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, 4, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39787008) відновити доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно через його розблокування - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення повної ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повний текст ухвали складено 12 квітня 2019 року.

Суддя В.В. Андрухів