Рішення № 81134152, 04.04.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 р. № 400/270/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагаря В.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому проваджені адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Костянтинівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, вул. Гагаріна, 29, с. Костянтинівка, Новоодеський район, Миколаївська область, 56663

про:визнання дій протиправними та скасування рішення від 14.03.2018 року № 17, скасування рішення від 16.03.2018 року № 6,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Костянтинівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (надалі - відповідач, Костянтинівська сільська рада) про:

- визнання дій Костянтинівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, щодо прийняття рішення виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області від 14 березня 2018 року за № 17 «Про захоронения померлих осіб на кладовищі» та рішення XXI сесії сьомого скликання Костянтинівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області від 16 березня 2018 року за № 6 «Про затвердження суми благодійних внесків при захороненні на кладовищі Костянтинівської сільської ради» - протиправними;

- скасування рішення виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області від 14 березня 2018 року за № 17 «Про захоронения померлих осіб на кладовищі»;

- скасування рішення XXI сесії сьомого скликання Костянтинівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, від 16 березня 2018 року за № 6 «Про затвердження суми благодійних внесків при захороненні на кладовищі Костянтинівської сільської ради».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем прийняті рішення від 14 березня 2018 року за № 17 «Про захоронения померлих осіб на кладовищі» та від 16 березня 2018 року за № 6 «Про затвердження суми благодійних внесків при захороненні на кладовищі Костянтинівської сільської ради», якими порушено права громадян щодо безоплатного поховання, що в свою чергу суперечить Конституції України та Закону України "Про поховання та похоронну справу".

Ухвалою від 04.02.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/270/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову, оскільки оскаржуваними рішеннями не порушено права позивача. Крім того, вказаними рішеннями встановлено добровільний внесок для забезпечення належного утримання кладовища, тобто в разі незгоди сплати добровільного внеску ні хто не в праві відмовити в похованні померлої людини.

Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2018 року Виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради прийнято рішення № 17 «Про захоронения померлих осіб на кладовищі». Вказаним рішенням заборонено захоронення померлих осіб на кладовищі Костянтинівської сільської ради, які на момент смерті не проживали та не були зареєстровані за місцем знаходження кладовища. Цим же рішенням, було дозволено поховання:

- померлих осіб, які на момент смерті проживали та були зареєстровані на території Костянтинівської сільської ради - безкоштовно;

- померлих осіб, які колись проживали та були зареєстровані на території Костянтинівської сільської ради та померлих осіб, родичі першої черги, яких вже похованні на кладовищі, у разі сплати благодійного внеску на благодійний рахунок комунального підприємства «Добробут».

16 березня 2018 року Костянтинівською сільською радою прийнято рішення № 6 про затвердження суми благодійних внесків при захороненні на кладовищі Костянтинівської сільської ради. Даним рішення було затверджено суму благодійних внесків при захороненні на кладовищі Костянтинівської сільської ради, а саме:

- для померлих осіб, які колись проживали, або були зареєстровані на території Костянтинівської сільської ради - 1000 гривень;

- для померлих осіб, родичі першої черги, яких вже поховані на кладовищі - 3000 гривень.

Не погодившись з вказаними рішеннями відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Спірними рішеннями врегульовано суспільні правовідносини щодо процедури поховання, а дія цих рішень поширюється на невизначене коло осіб. Відтак, ці рішення є нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Відповідно до частин 2, 3 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 264 КАС України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих визначає Закон України "Про поховання та похоронну справу", який регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Відповідно до статті 1 цього Закону поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про поховання та похоронну справу" діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах: гарантування державою належного поховання померлих; достойного ставлення до тіла померлого; поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого особою при житті, а за його відсутності - з урахуванням побажань родичів; створення рівних умов для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; запобігання випадкам непоховання померлих; компенсації державою витрат, пов'язаних з похованням померлих, відповідно до закону; безоплатного виділення місця для поховання померлих (їхніх останків) чи урн із прахом померлих на кладовищі (у колумбарії); конфіденційності інформації про померлого; забезпечення збереження місць поховань.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про поховання та похоронну справу" усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене зокрема у побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації.

Статтею 8 Закону України "Про поховання та похоронну справу" передбачено, що організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється зокрема органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції: 1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання; 2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання; 3) створюють ритуальні служби; 4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв'язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом; 5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб'єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності; 6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу" особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання.

Статтею 23 Закону України "Про поховання та похоронну справу" передбачено, що для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов'язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається.

Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Існуючі місця поховання не підлягають знесенню і можуть бути перенесені тільки за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування у випадку постійного підтоплення, зсуву, землетрусу або іншого стихійного лиха.

Орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 25 Закону України "Про поховання та похоронну справу" за зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації.

За бажанням одного з родичів, визначених у частині п'ятій статті 6 цього Закону, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про поховання та похоронну справу" передбачено, що землі, на яких розташовані місця поховання, є об'єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.

Згідно з частинами 1, 6 статті 30 Закону України "Про поховання та похоронну справу" утримання кладовищ забезпечується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету.

Утримання кладовищ, а також інших місць поховання забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 року №193 "Про затвердження нормативно-правових актів щодо реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 року за №1113/9712, затверджено Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань.

Згідно з пунктами 2.3, 2.4 цього Порядку для розміщення місця поховання спеціалізованому комунальному підприємству, установі, поховання померлих чи їх праху після кремації здійснюється лише на підставі свідоцтва про смерть та оформленого в установленому порядку договору-замовлення на організацію та проведення поховання (далі - договір-замовлення).

За зверненням Виконавця волевиявлення чи особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого. На бажання Виконавця волевиявлення чи особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання.

Відповідно до пункту 1 рішення № 17 "Про захоронения померлих осіб на кладовищі" заборонено захоронення померлих осіб на кладовищі Костянтинівської сільської ради, які на момент смерті не проживали та не були зареєстровані за місцем знаходження кладовища.

Статтями 21, 24 Конституції України установлено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно з пп. 2 п. "а" ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Відповідно до пп. 11 п. "а" ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку належить забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони.

З огляду на ці норми суд вважає, що рішення відповідача про заборону поховання на кладовищі громадян, які не зареєстровані на території Костянтинівської сілької ради, є порушенням передбаченого статтею 4 Закону України "Про поховання та похоронну справу" принципу створення рівних умов для поховання померлих незалежно від їх місця проживання.

Встановлення (стягнення) відповідачем благодійних внесків при захороненні померлого на кладовищі суперечить вимогам статей 4, 25 Закону України "Про поховання та похоронну справу" та пункту 2.4 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 року №193, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 року за №1113/9712, та не узгоджується з повноваженнями органів місцевого самоврядування в галузі бюджету та житлово-комунального господарства.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 9, ч.1 ст.10 Закону України "Про поховання та похоронну справу", пп. 2 п. "а" ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення тарифів та плати за ритуальні послуги, але не встановлення плати за отримання дозволу на поховання померлого та території кладовища.

Відтак, суд прийшов до висновку, що спірні рішення як нормативно-правові акти не відповідають Конституції України, Закону України "Про поховання та похоронну справу", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 року №193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 року за №1113/9712.

Позовна вимога про визнання протиправними дій Костянтинівської сільської ради щодо прийняття оскаржуваних рішень задоволенню не підлягає, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав. Суд вважає достатнім способом поновлення порушених прав позивача є скасування самих оскаржуваних рішень.

Щодо твердження відповідача щодо пропущеного позивачем шестимісячного строку звернення до суду, суд зазначає наступне. В матеріалах справи міститься копія звернення позивача від 02.12.2018 року за вх. № 560/03-03 про надання копій оскаржуваних рішень. 11 грудня 2018 року відповідачем направлено копії запитуваних рішень на адресу позивача. В свою чергу адміністративний позов надійшов до Миколаївського окружного адміністративного суду 01 лютого 2019 року, тобто в срок передбачений статтею 122 КАС України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Костянтинівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (вул. Гагаріна, 29, с. Костянтинівка, Новоодеський район, Миколаївська область, 56663, ідентифікаційний код 20902743) задовольнити частково.

2. Скасувати рішення виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області від 14 березня 2018 року № 17 «Про захоронения померлих осіб на кладовищі».

3. Скасування рішення Костянтинівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області від 16 березня 2018 року № 6 «Про затвердження суми благодійних внесків при захороненні на кладовищі Костянтинівської сільської ради».

4. В решті позовних вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар