Рішення № 81133812, 12.04.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2019 р. справа № 300/325/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 99588,17 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 99588,17 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 фізичною особою - платником податків ОСОБА_1, позивачем встановлено факт отримання відповідачем в 2015 році доходу у вигляді додаткового блага в сумі 407869,43 грн., в результаті чого контролюючим органом донараховано: податок на доходи фізичних осіб в розмірі 73416,50 грн., штрафних санкцій в розмірі 18354,12 грн., штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн. з податку на доходи, що сплачується за результатом річного декларування; військового збору в розмірі 6118,04 грн. та штрафних санкцій 1529,51 грн., які відповідачем добровільно не сплачені.

Ухвалою від 15.02.2019 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався. Ухвала про відкриття провадження 19.02.2019 вручена відповідачу за адресою державної реєстрації місця проживання ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) (а.с.36).

Отже, ухвала про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином, однак відзив ним не подано.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №865 від 01.06.2017 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 ОСОБА_1 (а.с.15).

За результатом вказаної перевірки представниками позивача складено акт №583/09-19-13-07/НОМЕР_1 від 23.06.2017 (а.с.16-20), згідно висновків якого встановлено такі порушення:

- пункту 174.1, підпункту 174.2.2 пункту 174.2, пункту 174.3 статті 174, статті 179.7 та пункту 167.2 статті 167 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 73416,50 грн.;

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме: неподання річної декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;

- пункт 1.2, підпункт 1.6, пункт 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору в розмірі 6118,04 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями податкового законодавства, на підставі вказаного акту перевірки №583/09-19-13-07/НОМЕР_1 від 23.06.2017, Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0018891307 від 10.07.2017, яким нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 91770,62 грн., в тому числі: основне зобов'язання в розмірі 73416,50 грн.; штрафні санкції в сумі 18354,12 грн. (а.с.21);

- №0018901307 від 10.07.2017, яким донараховано штрафні санкції в розмірі 170,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування (а.с.22);

- №0018961307 від 10.07.2017, яким нараховано грошове зобов'язання з військового збору в розмірі 7647,55 грн., в тому числі: основне зобов'язання в розмірі 6118,04 грн.; штрафні санкції в сумі 1529,51 грн. (а.с.23).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення 11.07.2017 на його податкову адресу, однак поштові відправлення повернулись на адресу позивача з відміткою установи поштового зв'язку (а.с.25-26).

Керуючись пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом надіслано ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" №9787-17 від 15.08.2017, поштове відправлення з якою повернулось на адресу позивача з відміткою установи поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.30).

Сума заборгованості відповідача залишилась непогашеною. Так, відповідно до довідки про борг від 05.02.2019 за ОСОБА_1 рахується борг: з податку на доходи фізичних осіб в сумі 91940,62 грн., в тому числі 73416,50 грн. основного зобов'язання та 18524,12 грн. штрафних санкцій; з військового збору в сумі 7647,55 грн., в тому числі 6118,04 грн. основного зобов'язання та 1529,51 грн. штрафних санкцій. Загальна сума боргу відповідача становить 99588,17 грн. (а.с.12).

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вказаний податковий борг в сумі 99588,17 грн. в дохід бюджету.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Стаття 8 Податкового кодексу України визначає види податків та зборів.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1).

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).

Відповідно до підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податок на доходи фізичних осіб визначає розділ IV Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Відповідно до пункту 164.3 статті 164 даного Кодексу при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (підпункт 168.2.2 пункт 168.2 статті 168 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно акту перевірки №583/09-19-13-07/НОМЕР_1 від 23.06.2017 контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_1 у 2015 році отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 407869,43 грн. З метою підтвердження даної інформації позивач звернувся до АТ «Банк Фінанси та Кредит» із запитом №6161/10-09-15-13-01-01-18/3259 від 24.05.2016 (а.с.27).

У відповідь на вказаний запит АТ «Банк Фінанси та Кредит» надало контролюючому органу копію повідомлення від 13.02.2015 №9-000406/243813, відповідно до якого встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №685pv8-05 від 19.10.2005, згідно якого відповідачу надані кредитні кошти в розмірі 27700,00 доларів США строком до 19.10.2012 з платністю 16% річних. На виконання умов додаткової угоди №2 від 13.02.2015 Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» здійснило прощення боргу за кредитним договором №685pv8-05 від 19.10.2005 в розмірі 15736,60 доларів США, а саме заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 15736,60 доларів США. Позичальник станом на 13.02.2015 своєчасно та у повному обсязі виконав свої зобов'язання згідно додаткової угоди №2 від 13.02.2015 до кредитного договору №685pv8-05 від 19.10.2005 (а.с.28).

Саме вказану суму 15736,60 доларів США в еквіваленті 407869,43 грн. Головне управління ДФС в Івано-Франківській області вважає додатковим благом, отриманим відповідачем в 2015 році, в результаті чого контролюючим органом виходячи з наведеної суми донараховано: податок на доходи фізичних осіб в розмірі 73416,50 грн., штрафних санкцій в розмірі 18354,12 грн., штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн. з податку на доходи, що сплачується за результатом річного декларування; військового збору в розмірі 6118,04 грн. та штрафних санкцій 1529,51 грн.

Однак суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на те, що в підпункті 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 №321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Натомість, в даному випадку сума 15736,60 доларів США згідно копії повідомлення АТ «Банк Фінанси та Кредит» від 13.02.2015 №9-000406/243813 є заборгованістю за відсотками за користування кредитом, а не основною сумою боргу, що виключає можливість контролюючого органу нараховувати податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки відсутній об'єкт оподаткування.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.11.2018 за результатом розгляду справи №813/279/16 та в постанові від 10.05.2018 за результатом розгляду справи №802/142/17-а.

Як наслідок безпідставним є нарахування відповідачу податковим повідомленням-рішенням №0018891307 від 10.07.2017 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 91770,62 грн., та, відповідно, грошових зобов'язань нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями №0018901307 від 10.07.2017 та №0018961307 від 10.07.2017, якими донараховано штрафні санкції в розмірі 170,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, та військового збору в розмірі 7647,55 грн., оскільки у відповідача відсутній обов'язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманого у 2015 році доходу у вигляді прощеного боргу в сумі 407869,43 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 99588,17 грн., є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) про стягнення податкового боргу в сумі 99588,17 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.