Рішення № 811251, 14.06.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

14.06.2007

Справа №2-22/9368-2006

За позовом – СПД Боровік І.В., м.Ялта

До відповідача - ТОВ «Кронос», м.Алушта

Про стягнення 16880,77 грн.

Суддя С.В.Яковлєв

представники:

Від позивача - Боровік А.В. – посв. № 00735.

Від відповідача - Брязгін А.А. – пред-к, дов. від 09.06.2006 р.

Сутність спору: СПД Боровік І.В. ( далі позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос» (далі відповідач) суми інфляції, на яку знецінились грошові кошти у розмір : суми боргу – 16880,77 грн., штрафних санкції у сумі 136,39 грн., вартісті експертизи у сумі 33.76 грн., держмита у сумі 49,60 грн., інформаційного забезпечення у сумі 9,52 грн., стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1650 грн. Вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду АРК від 20.12.2004 р. по справі № 2-8/6443-2004 р. з позивача було стягнуто 56376 грн. – основного боргу , 1691 грн. – 3% річних, 418,56 грн. – вартості експертизи, 615 грн. – держмита, 118грн.- витрат на ведення процесу. Вказане рішення виконано відповідачем 10.11.2005 р. , у зв’язку з чим, позивач , керуючись ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача зазначену вище суму індексу інфляції та моральну шкоду, заподіяну в наслідок ухилення від виконання рішення суду.

Керуючись ст. 22 ГПК України, позивач під час судового засідання, яке відбулось 23.05.2007 р., уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача суму інфляції, на яку знецінились грошові кошти у розмір : суми боргу – 14515,73 грн., штрафних санкції у сумі 136,39 грн., вартісті експертизи у сумі 33,76 грн., держмита у сумі 49,60 грн., інформаційного забезпечення у сумі 9,52 грн., стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1650 грн.

Представник відповідача під час судового засідання, яке відбулось 11.06.2007р. , з позовними вимогами не погодився, вказавши, що спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже вирішений Господарським судом АРК під час розгляду справи №2-8/6443-2004 , тому провадження по справі підлягає припиненню згідно з п. 2ч.1 ст.80 ГПК України.

У судовому засіданні оголошувалась перерва, після перерви слухання по справі продовжено за участю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи , заслухавши представників сторін, дослідивши представлені докази, суд

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду АРК від 20.12.2004 р. по справі № 2-8/6443-2004 був частково задоволений позов позивача , з ТОВ «Кронос» - відповідача по справі – стягнуто 56376 грн. основного боргу, 3% річний у сумі 1691,28 грн., 418,56 грн. – оплати вартості за проведення експертизи, 615 грн. держмита, 118 грн. – витрат на ведення процесу.

Після набрання рішенням по справі № 2-8/6443-2004 законної сили Господарський суд 24.01.2005 р. видав наказ про примусове виконання рішення № 2-8/6443-2004 про стягнення з відповідача на користь позивача 56376 грн. - основного боргу, 3% річний у сумі 1691,28 грн., 418,56 грн. – оплати вартості за проведення експертизи, 615 грн. держмита, 118 грн. – витрат на ведення процесу.

Цивільний кодекс УРСР (далі ЦК), визначав, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана була зробити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, а кредитор мав право вимагати від боржника виконання його обов'язків (ст. 151 ЦК ). Зобов'язання повинні були виконуватися належним чином і у встановлений термін ( ст. 161 ЦК). Відповідно до ст. 162 ЦК не допускалась відмова від виконання зобов'язання.

У відповідності зі ст. 214 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання , за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми .

Зобов’язання зупинялось виконанням, проведеним належним чином (ст. 216 ЦК).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України ( далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання і іншими учасниками відносин у сфері господарювання , в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського або управлінського –господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Ст. 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобов'язань, окрім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору і вимогами ЦК України ( ст. 526 ЦК України).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст.599 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка його заподіяла. Особа, яка заподіяла шкоду, звільняється від його відшкодування, якщо вона доведе, що шкода причинна не з її вини.

Матеріали справи свідчать про те, що Господарським судом АРК підчас розгляду справи № 2-8/6443 -2004 встановлений факт неналежного виконання відповідачем умов договору суборенди № 83/09 від 30.09.2002 р. та додаткової угоди до нього від 30.09.2002 р. про забезпечення харчування працівників ТОВ «Кронос». Суд стягнув з відповідача заборгованість по зазначеному договору (з урахуванням додаткої угоди) у розмірі 56376 грн., 3% річний у сумі 1691,28 грн., 418,56 грн. – оплати вартості за проведення експертизи, 615 грн. держмита, 118 грн. – витрат на ведення процесу.

Рішення по справі № 2-8/6443 -2004 набрало законної сили 24.01.2005 р., в наслідок чого відповідно до ст. 116 ГПК України Господарським судом АРК був виданий наказ про стягнення з відповідача 56376 грн. – основного боргу, 3% річний у сумі 1691,28 грн., 418,56 грн. – оплати вартості за проведення експертизи, 615 грн. держмита, 118 грн. – витрат на ведення процесу.

Зазначений наказ відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» був надісланий позивачем до державної виконавчої служби для примусового виконання.

У матеріалах справи є копія меморіального ордеру №908929 від 08.11.2005р. про переказ з поточного рахунку відповідача на рахунок відділу Державної виконавчої служба у м.Алушта 65140,72 грн. У графі «Призначення платежу» зазначеного платіжного документа є відмітка «Стягнути суму на підставі Наказу Господарського суду АРК № 2-8/ 6443 від 20.12.2004 р. відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач визнав факт отримання зазначеної суми.

У матеріалах справи є копія Постанови про закінчення виконавчого провадження від 14.11.2005 р., згідно з якою у зв’язку зі стягненням з відповідача в повному обсязі платіжним дорученням № 559 від 10.11.2005 р. суми заборгованості, закінчено виконавче провадження по примусовому виконанню Наказу Господарського суду АРК по справі № 2-8/6443 -2004 від 24.01.2005 р.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що під час розгляд апеляційної скарги на Рішення Господарського суду АРК по справі № 2-8/6443 -2004 Севастопольским апеляційним господарським судом не було зупинено в порядку, передбаченому ГПК України, виконання Наказу Господарського суду АРК від 24.01.2005 р. , суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджений обов’язок відповідача перерахувати 24.01.2005 р. позивачу 56376 грн. - основного боргу по договору суборенди № 83/09 від 30.09.2002 р. та додаткової угоди до нього від 30.09.2002 р.

В силу викладеного, приймаючи до уваги те, що вказана суму була сплачена тільки у листопаді 2005 р., суд, керуючись ст.ст. 161,162, 214 ЦК, ст.ст. 173, 193 ГК України та ст. ст. 509, 526, 625 ЦК України, вважає, що підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача індексу інфляції від 56376 грн. основного боргу за період часу з лютого 2005 р. по жовтень 2005 р. у розмірі 3438,94 грн.

Щодо стягнення індексу інфляції від 56376 грн. основного боргу у розмірі 11076,79 грн. за період часу з травня 2003 р. по січень 2005 р. позов залишається без розгляду по п. 5. ст.81 ГПК України у зв’язку з тим , що незважаючи на неодноразові вимоги суду позивач не надав докладний розрахунок позовних вимог по стягненню індексу інфляції від заборгованості по договору суборенди № 83/09 від 30.09.2002 р. та додаткової угоди до нього від 30.09.2002 р. з визначенням дат її нарахування заборгованості відповідно до умов зазначеного договору.

На думку суду обов’язок відповідача перерахувати позивачу згідно з рішенням суду по справі № 2-8/6443 -2004 1691,28 грн. -3% річних, 418,56 грн. – оплати вартості за проведення експертизи, 615 грн. держмита, 118 грн. – витрат на ведення процесу не є зобов’язанням в розумінні ст. 161 ЦК, ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, у зв’язку з чим не підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача індексу інфляції за несплату штрафних санкції у сумі 136,39 грн., вартості експертизи у сумі 33,76 грн., держмита у сумі 49,60 грн., інформаційного забезпечення у сумі 9,52 грн.

У порядку, передбаченому ст.33 ГПК України , позивачем не надані докази того, в наслідок несвоєчасного виконання відповідачем рішення суду по справі № 2-8/6443 -2004 , знизився попит на реалізуємий ним товар ( надані ним послуги), це призвело до різкого погіршення його діяльності як суб’єкта господарювання. За таких обставин суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача 1650 грн. моральної шкоди.

Приймаючи до уваги клопотання позивача про уточнення позовних вимог в частині стягнення 2365,04 грн. індексу інфляції по сумі боргу, суд вважає, що провадження у справі у зазначеній частині вимог підлягає закриттю відповідно до п.4 ст.80 ГПК України.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача згідно зі ст. 49 ГПК України цу розмірі задоволених вимог.

За згодою представників сторін в ході судового засідання, яке відбулось 14.06.2007 р., були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. У відповідності зі ст. 84 ГПК України рішення оформлене та підписане 25.06.2007 р.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 81, 82-85, 121 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос» ( м.Алушта, вул.Леніна, 2 , п/р 260070130446 в ЗАТ «Банк НРБ-Україна» , МФО 320627, ЗКПО 31395365 та інших рахунків) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності Боровика Ігоря Володимировича ( м.Ялта, вул.Табачна 1/1 кв. 52, ІПН 2378601652, банківські реквізити невідомі) 3438,94 грн. – індексу інфляції 34,39 грн. - держмита, 23,72 грн. – витрат на забезпечення процесу.

3. У частині стягнення індексу інфляції за несплату штрафних санкції у сумі 136,39 грн., вартості експертизи у сумі 33,76 грн., держмита у сумі 49,60 грн., інформаційного забезпечення у сумі 9,52 грн., моральної шкоди у сумі 1650 грн. – у позові відмовити.

4. У частині стягнення індексу інфляції у розмірі 11076,79 грн. - позов залишити без розгляду

5. В іншій частині позовних вимог – провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.