Ухвала суду № 8112466, 04.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-10078/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства „Торговий дім „Арарат –Україна“,

на постанову господарського суду Херсонської області від 30 листопада 2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27 березня 2007р.

у справі №8/374-АП-06

за позовом Приватного підприємства „Торговий дім „Арарат –Україна“ (надалі –ПП «ТД «Арарат –Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі –ДПІ у м. Херсоні)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання нечинним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні №0002712301/0 від 13.04.2006р..

Позовні вимоги мотивовано тим, що платник податку має право відносити до валових витрат будь-які витрати на послуги, що придбаваються з метою подальшого використання їх у господарській діяльності, зміст господарської операції визначається змістом договору на виконання послуг, і жодним законодавчим актом не передбачено ціни на проведення маркетингових досліджень, тому позивач вважає правомірним включення до складу валових витрат сум, сплачених у вартості послуг за угодами про пошук постачальників.

Постановою господарського суду Херсонської області від 30 листопада 2006р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 27 березня 2007р., в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшли висновку, що з актів прийому маркетингових послуг невідомо, яким чином контрагенти позивача здійснювали пошук ринків пропозицій. З договорів про надання маркетингових послуг вбачається, що контрагенти позивача зобов’язувались також підготовлювати та укладати зовнішньоекономічні контракти, договори з перевізниками, сертифікати на одержання та відвантаження товарів. Виплати за маркетингові послуги ПП „ТД „Арарат –Україна“ можуть вчиняться, однак їх віднесення до валових витрат з метою зменшення об’єкта оподаткування податком на прибуток суперечить п. 5.1 ст. 5, п. 1.32 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств“.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ПП «ТД «Арарат –Україна»звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу ДПІ у м. Херсоні зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги. Віднесення позивачем до складу валових витрат, витрат на маркетингові послуги вважає неправомірним, оскільки такі витрати на проведення пошуку постачальників продукції не призвели до розширення або зміни постачальників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 08.09.2004р. по 31.12.2005р., про що складено акт від 03.04.2006р. №1187/23-6/33015401.

За результатами перевірки встановлено завищення суми валових витрат за VІ-й квартал 2004 року в розмірі 756801,75грн. та за 2005 рік в poзміpi 4586067,50грн., оскільки підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат понесені витрати пов’язані з оплатою маркетингових послуг що стосуються пошуку постачальників.

В ході проведення перевірки встановлено, що ПП „ТБ „Арарат –Україна“ протягом листопада 2004р. - вересня 2005р. мав лише одного постачальника - ТОВ „Вірменський консервний завод „Бородіно“ (Вірменія), протягом липня-грудня 2005р. розивач також мав лише одного постачальника РРН “Wilk” ТОВ (Польша). При чому, податковим органом встановлено, що всі договори з постачальниками маркетингових послуг були укладені вже після укладання зовнішньоекономічних контрактів за якими здійснювалась господарська діяльність.

За перевірений період маркетингові послуги з пошуку постачальників томатної пасти позивачу надавали: ТОВ „КК „Диана –ЛТД“, м.Київ, договір №02/11 від 25.11.2004р.; ПП „Сайко“, м. Херсон, договір № 25/12- П від 25.12.2004р.; ПП „КСТ –Ейвдень“, м. Миколаїв, договір № 01/03 від 01.03.2005р. та №13 від 20.04.2005р.; ТОВ „Таврія –Транспорт“, м. Херсон, договір №01.08. від 01.08.2005р.; ПП „ПКА –Схід“, м. Миколаїв, договір №428 від 01.11.2005р..

За період, що перевірявся, витрати на пошук постачальника томатної пасти склав: VІ-й квартал 2004р. - 756801,75грн.; І квартал 2005р. - 949988,66грн.; ІІ квартал 2005р. - 1682812,80грн.; ІІІ квартал 2005р. - 1856767,90грн..

Аналогічно здійснювався пошук постачальника пластмасових клапанів для доупаків в ціновій межі до 0,12 грн. за 1 шт. та пропонувався постачальник РРН „Wilk“ (Польща), із яким уже було укладено договір на поставку товару. Розмір винагороди становить від 10 до 20 % від митної вартості кожної партії товару, поставленої від РРН „Wilk“. Послуги надали: ПП „КСТ –Говдень“, м. Миколаїв, договір № 01/03 від 01.03.2005р. та №13 від 20.04.2005р.; ТОВ „Таврія –Транспорт“, м. Херсон, договір №01/08 від 01.08.2005р.; ПП „ПКА –Схід“, м. Миколаїв, договір №428 від 01.11.2005р. За період, що перевірявся, витрати на пошук постачальника комплектів корки (кришки) склали: ІІІ квартал 2005р. - 21218,28 грн.; VІ-й квартал - 75280,25грн.

В акті перевірки зазначено, що в зв’язку з тим, що отримання маркетингових послуг фактично не призвело до розширення або зміни кола постачальників кожного з видів товарів, дані послуги не пов’язані із веденням господарської діяльності підприємства.

Отже, контролюючий орган дійшов висновку, що в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств“ позивач відніс до складу валових витрат маркетингові послуги на загальну суму 5342869,25грн..

За результатами перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0002712301/0 від 13.04.2006р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2548651,37грн. у т.ч. 1335675,57грн. основоного платежу та 1212975,80грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»– валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто, за змістом закону до валових витрат можна відносити лише ті, які закон визнає компенсацією вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Тобто, визначальною ознакою валових витрат є їх безпосередній зв’язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, господарська діяльність платника податку являє собою сукупність господарський операцій, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 означеного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні“, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату i місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції i правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До матеріалів справи позивачем надані 4 звіти про виконану роботу i проведення маркетингових досліджень, які носять формальний характер, з яких попередні судові інстанції не могли зробити висновок, які саме послуги були надані позивачу його контрагентами. Kpiм того, вартість наданих послуг (виконаних робіт) значно перевищує розумний рівень, в той час, як суми податкових зобов’язань, заявлені позивачем у податкових деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період складають від - 0,1 тис. грн. (від’ємне значення) до + 10.17 тис. грн. (позитивне значення).

Позивачем надано до матеріалів справи постанову слідчого від 15.12.2006 р. про закриття кримінальної справи відносно посадових ociб ПП „ТД „Арарат-Україна“, зi змісту якої вбачається, що документи фінансово-господарської діяльності позивача за перевіряємий період були викрадені при їх транспортуванні з автомобіля. Зазначена обставина також не була прийнта до уваги, оскільки позивачем не виконано приписів п.п. 5.3.9 ст. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств“ щодо відновлення втрачених документів.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судові рішення попередніх судових інстанцій були прийняті у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства „Торговий дім „Арарат –Україна“ –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Херсонської області від 30 листопада 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.