Постанова № 8112419, 08.02.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2010 р. Справа № 29/339-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача – Шульца В.С. (дов. б/н від 01.07.2009 р.)

відповідача – Куштим О.М. (дов.№2-09 від 02.12.2009 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3890Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 20 листопада 2009р. у справі № 29/339-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Медіа», м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства «Телекомпанія «Фаворіт ТВ», м. Харків

про визнання договору недійсним,-

встановила:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Медіа», у липні 2009 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати недійсним з моменту укладання договір № 01/02/08 від 01 січня 2008 р. на надання права на ретрансляцію телепрограм кабельного каналу «Фаворіт «рекламно-інформаційно-пізнавальний», що укладений між сторонами у справі, крім того, просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 листопада 2009 року у справі № 29/339-09 (суддя Тихий П.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір № 01/02/08 від 01.01.2008 р. укладений між ТОВ «Альфа-медіа»та ВАТ «Телекомпанія «Фаворіт ТВ». Зобов’язано ТОВ «Альфа-медіа»та ВАТ «Телекомпанія «Фаворіт ТВ»повернути один-одному у натурі все, що вони одержали на підставі договору № 01/02/08 від 01.01.2008 р. Стягнуто з ВАТ «Телекомпанія «Фаворіт ТВ»на користь ТОВ «Альфа-медіа»державне мито в розмірі 85,00 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 85,00 грн. Стягнуто з ВАТ «Телекомпанія «Фаворіт ТВ»на користь Державного бюджету України - 33,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 20листопада 2009 року у даній справі скасувати, у задоволенні позову ТОВ «Альфа-медіа»відмовити, покласти на ТОВ «Альфа-медіа»витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що місцевий господарський суд безпідставно дійшов висновку, що відповідачем при укладанні спірного договору були порушені норми ст. 33 Закону України «Про авторське право та суміжні права», оскільки названою статтею не передбачено, що істотною умовою договору повинен бути прописаний канал конвертації. Відповідне питання вирішується вже під час подання документів на отримання Ліцензії Нацради.

На думку позивача, твердження позивача про порушення відповідачем ст. 3 ГК України та ст.ст. 4, 203, 216, 232 ЦК України є лише припущеннями, які не доведені належними доказами, однак, такі припущення безпідставно були покладені судом в основу оскаржуваного рішення.

Відповідач також вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування ст. 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення», оскільки відповідна стаття містить виключення щодо сфери телекомунікацій.

Відповідач стверджує, що умовами укладеного договору не порушені положення ст. 533 ЦК України, оскільки сторонами у додатковій угоді визначено, що винагорода здійснюється в гривнях по курсу долара США, встановленому НБУ на день виставлення рахунку. Окрім того, відповідне питання вже було предметом судового дослідження у справі № 49/181-08.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, його уповноважений представник у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін. На підтвердження своїх доводів позивач, зокрема, посилається на те, що спірний договір укладений с порушеннями чинного законодавства, а саме –договір не відповідає вимогам ч.1. ст. 203 ЦК України, оскільки додатком № 1 до договору визначено, що сума щомісячної винагороди складає 0,14 доларів США за одного абонента, що прямо суперечить постанові КМ України № 1998 від 18 грудня 1998 р. N 1998. На думку представника позивача, спірний договір є кабальним, та таким, що укладений внаслідок зловмисної домовленості представників сторін, правові наслідки якої визначені у ст. 232 ЦК України, тому у суду першої інстанції було достатньо підстав для визнання його недійсним.

Дослідивши матеріали даної справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним договору позивач посилався на те, що:

спірний договір не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки додатком № 1 до нього сума щомісячної винагороди встановлена у доларах США, що прямо суперечить постанові КМ України № 1998 від 18.12.1998 р.;

договір є кабальним та таким, що укладений внаслідок зловмисної домовленості представників сторін (ст. 232 ЦК України). На підтвердження відповідного позивач посилається на те, що до 01.01.2008 р. між сторонами діяв тотожній за предметом договір, але розмір винагороди по ньому дорівнював 12 грн. за рік; після зміни власника на підприємстві зміна директора не відбулася, до 07.10.2008 р. підприємством продовжував керувати директор, призначений на посаду попередніми учасниками;

сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору;

спірний правочин порушує права і законні інтереси позивача.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Альфа-медіа», місцевий господарський суд посилався на їх обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства. Приймаючи оскаржуване рішення, суд посилався на те, що директор ТОВ «Альфа-медіа»при укладанні договору, не погоджував їх умови, зокрема - фінансові з загальними зборами учасників ТОВ «Альфа –медіа», та самостійно прийняв рішення про укладання такого договору, що потягло за собою фінансові труднощі у товариства позивача та дало підстави вважати, що мала місце зловмисна домовленість між представниками сторін при укладанні договору, оскільки фактичний учасник ТОВ «Альфа-медіа»- АК «Медіаком»на момент укладання договору був власником акцій відповідача. Також суд посилався на те, що винагорода за передане право визначена в доларовому еквіваленті, проте канал «Фаворіт «рекламно-інформаційно-пізнавальний»є вітчизняним каналом та для створення програм імпортні складові не використовуються, тому сторонами договору визначено вартість договору у доларовому еквіваленті безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства України. На підставі викладеного суд першої інстанції визнав спірний договір недійсним та за власною ініціативою застосовував до сторін двосторонню реституцію шляхом повернення один одному всього, що було отримано ними за цим договором.

Як свідчать матеріали справи 01.01.2008р. ТОВ «Альфа медіа»та ВАТ «Телекомпанія «Фаворіт ТВ»уклали договір №01/02/08, згідно з п. 2.1. якого відповідач передав позивачеві право на ретрансляцію телепрограм кабельного каналу «Фаворіт «рекламно-інформаційно-пізнавальний», а позивач прийняв на себе зобов’язання використовувати надане право в порядку та на умовах визначених договором.

Пунктом 4.1. договору визначено, що за надання права визначеного договором виплачується винагорода, яка визначається шляхом множення середньої кількості абонентів Позивача в звітному місяці на ставку, що визначена в додатку № 1 до договору. Додатком №1 до договору визначено, що розмір ставки становить 0,14 доларів США за одного абонента.

Пунктом 6.1. договору визначено строк його дії, а саме з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. При цьому, згідно із п. 6.3. договору, договір продовжує діяти на кожен наступний календарний рік, за умови, що жодна із сторін за 30 діб до моменту його закінчення не виявила бажання його припинити.

Договір з боку позивача підписаний його директором –Куштим О.М. (позивач підтверджує повноваження станом на дату підписання договору); з боку відповідача договір підписаний головою правління –Міщенко О.В. (повноваження також не оскаржуються).

Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).

Дослідженням умов укладеного між сторонами договору встановлено, що сторонами в момент вчинення правочину були дотримані вимоги, встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, а саме:

зміст правочину не суперечить ані ЦК України, ані іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Твердження ж позивача та суду про те, що сторонами безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства визначена вартість договору у доларовому еквіваленті спростовуються фактичними обставинами справи, оскільки, як вбачається із додатку № 1 до спірного договору, винагорода здійснюється в гривнях по курсу долара США, встановленому НБУ на день виставлення рахунку, що узгоджується із приписами ст. 533 ЦК України;

особи, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності (відповідне не є підставою позову);

позивачем не надано доказів того, що волевиявлення учасників правочину не було вільним, не відповідало його внутрішній волі та що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Що ж стосується тверджень позивача та суду першої інстанції на те, що сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство чітко розмежовує поняття недійсності правочину, визнання його неукладеним та розірвання договору, а також підстави відповідного. Таким чином, невиконання чи неналежне виконання умов договору, відсутність у договорі певних умов (про що зазначалося у позовній заяві) не може бути підставою для визнання його недійсним. В такому разі застосовуються інші наслідки, встановлені положеннями чинного законодавства. Отже, відповідні твердження не відносяться до предмету спору.

Щодо посилання позивача та суду на те, що спірний правочин порушує права і законні інтереси позивача, що такий договір є кабальним, колегія суддів вважає, що такі твердження також не підтверджені належними доказами.

Так, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, до укладення спірного договору між сторонами дійсно діяв договір № 9/2007 від 01.01.2007 р. що є аналогічним за своїм змістом з договором що оскаржується, та на підставі якого відповідач надавав позивачеві право на ретрансляцію телепрограм кабельного каналу «Фаворіт «рекламно-інформаційно-пізнавальний», та що цим договором було визначено розмір винагороди за передачу зазначеного права у розмірі 12,00 гривень на рік.

Разом з тим, цей договір був розірваний 31 грудня 2007 р. додатковою угодою №1 від 29.12.2007 р. та спірний договір укладений вже після розірвання попередньо діючого договору.

Крім того, у відповідності до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Ст. 632 названого кодексу передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Колегія суддів також вважає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції помилково посилається на ст. 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення», оскільки названою статтею прямо передбачено, що її положення не застосовуються до сфери телекомунікацій, що є предметом спірного договору.

Що ж стосується посилання позивача та суду на те, що спірний договір укладений внаслідок зловмисної домовленості представників сторін (ст. 232 ЦК України), колегія суддів зазначає, відповідні посилання позивача ґрунтуються лише на припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, позивачем не доведено наявність у представників сторін навмисних дій (тобто, що він усвідомлював, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, передбачає настання не вигідних для довірителя наслідків та бажає (або свідомо допускає) їх настання).

Місцевим господарським судом відповідні припущення позивача покладені в основу оскаржуваного рішення, жодних доказів на підтвердження таких припущень до матеріалів справи не залучено. На думку колегії суддів, наявність зловмисної домовленості представників при укладанні договору повинна доводитись певними засобами доказування та в межах іншого (не господарського) процесу.

З урахуванням вимог вищенаведених статей та фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтовано задоволені місцевим господарським судом, оскільки позивачем не доведено тих обставин, які надають право для визнання оскаржуваного договору недійсним.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є обгрунтованими та підтверджені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог позивача має бути відмовлено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

У задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовити.

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20 листопада 2009 року по справі № 29/339-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Медіа»(61022 м. Харків вул. Сумська, 49 к. 4 п/рахунок 26002256760011 в АКБ «Базис»ХРУ МФО 351760 Код 31641975) на користь Відкритого акціонерного товариства «Телекомпанія «Фаворіт ТВ»(61018 м. Харків вул. Ісаївська,76 п/рахунок 26004255810012 в АКБ «Базис»у м. Харкові МФО 351760 Код 23761693) 85 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя