Рішення № 81123903, 04.03.2019, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7022/18

Провадження №2/405/1270/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2019 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді: Іванової Л.А.

при секретарі: Тюпа Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницький цивільну справу № 405/7022/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3, який діє в інтересах позивача, звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що позивач є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та постійно проживає за зазначеною адресою, при цьому, за даною адресою крім позивача, зареєстровані також його (позивача) донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дружина ОСОБА_1, яка фактично два роки за вказаною адресою не проживає, однак зніматися з реєстраційного обліку в добровільному порядку не бажає, в той же час у нього (позивача) виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються за відповідачем ОСОБА_2, крім того, зазначена обставина (факт реєстрації відповідача за зазначеною вище адресою) впливає на розмір призначення позивачу субсидії за житлово-комунальні послуги.

З огляду на викладене вище та з посиланням на ст. 405 ЦК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України позивач просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ухвали від 26.11.2018 року про відкриття провадження на підставі ст. 19 ЦПК України розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання, в свою чергу, клопотань від учасників справи щодо призначення справи в судовому засіданні з викликом сторін, - не надходило.

Крім того, учасники справи повідомлені судом про судове засідання, позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву, зареєстровану за вх. № 5418 від 04 березня 2019 року, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 також подала заяву за вх. № 5417 від 04 березня 2019 року в якій зазначила, що позовні вимоги визнає. В заяві також зазначила, що не проживає в належній позивачу квартирі з 20.07.2016 року.

Дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, та є такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 137940181 від 17.09.2018 року, право приватної власності на об’єкт нерухомого майна: за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький (м.Кіровоград), АДРЕСА_2, зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-633, виданий 29.06.2010, видавник: Перша кіровоградська державна нотаріальна контора.

Крім того, відповідно до довідки ЖБК «Будівельник» про склад сім’ї № 245 від 10.09.2018 року, до складу сім’ї /зареєстрованих/ за адресою: АДРЕСА_1 /власник ОСОБА_1, 1986 р.н./ входять: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (батько), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (дружина), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (донька).

Крім того, згідно з інформацією УДМС України в Кіровоградській області від 23.11.2018 року, місце проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстровано з 21.08.2015 року за адресою м. Кропивницький (м. Кіровоград), АДРЕСА_3.

Відповідно до акту від 24.09.2018 року, складеного за участю ОСОБА_5, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, останні підтвердили факт того, що в квартирі АДРЕСА_4 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, не проживає з 20 липня 2016 року і по даний час.

Факт не проживання відповідача в квартирі АДРЕСА_5 з 20.07.2016 року підтвердила також і відповідач ОСОБА_2 в адресованій на адресу суду заяві від 04.03.2019 року за вх. № 5417.

Конституція України встановила основні засади права власності. Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним, та складається з правомочностей власника щодо права володіння, права користування і права розпорядження.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В свою чергу, ст. 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, а члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Тобто, за своєю природою це право проживання є правом сервітутного типу і відноситься до особистих сервітутів. Особистий характер даного сервітуту полягає в тому, що він встановлюється в інтересах певної особи, яка має статус члена сім'ї власника житлового приміщення. Отже, особа матиме право на користування житлом поряд з власником за умови, що вона є членом сім'ї власника житла та проживає разом з ним.

При цьому, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (ч.2 ст. 405 ЦК України).

Більш того, на підставі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, якою, зокрема, передбачено, що до членів сім'ї наймача належать чоловік (дружина) наймача, їх діти і батьки.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини суд відзначає, що правовідносини між сторонами мають бути врегульовані відповідно до положень ч. 2 ст. 405 ЦК України, згідно з якими член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю сторін між ним і власником житла або законом.

Оскільки під час судового розгляду встановлено, що відповідач ОСОБА_2, яка набула права користування житловим приміщенням – квартирою № 213 по вул. Полтавська, 58 в м. Кропивницькому, як член сім’ї власника житла – позивача ОСОБА_1, не проживає в зазначеній вище квартирі з 20.07.2016 року, тобто понад один рік, та не використовує житло за цільовим призначенням для проживання, а так само не встановлено, що відповідач претендувала на користування зазначеною квартирою, або ж намагалася вселитися в квартиру, або ж була відсутня в квартирі за вказаною вище адресою з поважних причин, приймаючи також до уваги, що між сторонами не було встановлено іншого порядку втрати права на користування житлом, ніж той, який встановлений Законом, суд приходить до висновку про те, що існують передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 про визнання відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування відповідним житловим приміщенням, а саме: квартирою № 213 по вул. Полтавській, 58 у м. Кропивницький, при цьому судом при вирішенні справи враховується також правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16.01.2012 р. у справі №6-57цс11, відповідно до якого у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

З урахуванням викладеного вище, необхідним є визнання відповідача такою, що втратила право на користування вищевказаним житловим приміщенням.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, тобто, виходячи зі змісту зазначених норм закону, прийняте рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням відповідно є підставою дня зняття цієї особи з реєстрації. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог на підставі чого та враховуючи задоволення позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, такою, що втратила право користування житловим приміщенням – квартирою № 213 в будинку № 58 по вулиці Полтавській в м. Кропивницькому.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, РНОКПП НОМЕР_2, судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_7