Постанова № 8112218, 24.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2010                                                                                           № 11/342

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Самардак А.В., Акуленко О.В. – за довіреностями,

від відповідача: Волошенюк О.М. – за довіреністю,

від третьої особи: Вєніков О.Д. – за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Маяк Інвест"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.12.2009

у справі № 11/342 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Маяк Інвест"

до                                                   Київської міської ради

третя особа позивача           

третя особа відповідача           ВАТ "Завод Укркабель"

про                                                   визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

В липні Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест" звернулося до Господарського суду міста Києва про визнання недійсним абз. 3 (повністю) та абз. 4 (в частині передачі земельної ділянки № 6 площею 0,03 га), п. 2 Рішення Київради від 27.11.2008 № 680/680 "Про передачу Відкритому акціонерному товариству "Завод Укркабель" земельних ділянок для організації благоустрою території з влаштуванням гостьової автостоянки на просп. Московському, 15-а, в Оболонському районі міста Києва".

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні пункти рішення є незаконними та порушують права позивача, оскільки частина земельної ділянки, яка була надана Відкритому акціонерному товариству "Завод Укркабель" у користування, була відведена рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 26.02.1963 № 238 Підприємству п/с №335 (Київський завод "Маяк"), на базі якого було створено Відкрите акціонерне товариство "Маяк" для обслуговування будинку. Позивач вважає себе фактичним користувачем спірної земельної ділянки.

Позивач стверджує, що спірне рішення прийнято в порушення вимог ч. 5 ст. 116 та п. б ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України, тобто без вилучення її з фактичного користування позивача та без погодження з позивачем меж земельної ділянки, як із суміжним землекористувачем.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на відсутність у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку по просп. Московському, 15-а, в Оболонському районі міста Києва, на неможливість автоматичного набуття прав на земельну ділянку у зв’язку з переходом прав власності на будівлю та на дотримання всіх норм чинного законодавства при наданні у користування зазначеної земельної ділянки третій особі.

Третя особа надала письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що нею дотримано норми чинного законодавства щодо погодження проекту відведення спірної ділянки, який також пройшов відповідну держану експертизу. Крім того, вказує на відсутність у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку по просп. Московському, 15-а.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.12.2009 року у даній справі у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 120, ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, зокрема, посилається на те, що всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виніс відповідне рішення про передачу в користування позивачеві земельної ділянки для обслуговування належної йому на праві власності будівлі. Однак, відповідач передав зазначену ділянку в користування третій особі.

Відповідачем не надано відзиву на апеляційну скаргу.

Третьою особою надано заперечення на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2009 р. - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

26.02.1963 Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення № 288, яким постановлено відвести Підприємству п/с № 335 земельну ділянку площею для 0,65 га по вул. Червонокозацькій № 15а в Подільському районі для будівництва їдальні на 500 місць, за рахунок частини невикористаної земельної ділянки раніше відведеної тресту "Південзахідтрансбуд" для влаштування бази будівництва залізничної колії на Київському ГЕС.

Як вбачається з матеріалів справи, Підприємством п/с № 335 було Державне підприємство Київський завод "Маяк", якому присвоювалася така назва у зв’язку з його особливим статусом в оборонній промисловості.

12.05.1996 Фондом Державного майна України видано наказ № 40-Ат, згідно з яким на базі державного підприємства Київського заводу "Маяк" було створено Відкрите акціонерне товариство "Завод "Маяк", що стало правонаступником державного підприємства Київського заводу "Маяк".

27.10.2000           року зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест", одним із засновників якого виступило Відкрите акціонерне товариство "Маяк", та яке в якості внеску у статутний капітал передало позивачу будинок (їдальні), розташований по проспекту Червоних козаків, 13, тобто на тій земельній ділянці, яка була виділена під її будівництво рішенням № 288.

Рішенням Київської міської ради "Про передачу відкритому акціонерному товариству "Завод Укркабель" земельних ділянок для організації благоустрою території з влаштуванням гостьової автостоянки на просп. Московському, 15-а, в Оболонському районі м. Києва" від 27.11.2008 № 680/680 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок третій особі для організації благоустрою території з влаштуванням гостьової автостоянки на просп. Московському, 15-а, у Оболонському районі м. Києва.

Також, зазначеним рішенням, передано третій особі, за умови виконання пункту 3 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 1,22 га для організації благоустрою території з влаштуванням гостьової автостоянки на просп. Московському, 15-а, у Оболонському районі м. Києва, з них: - ділянку № 1 площею 0,40 га та ділянку № 2 площею 0,53 га - в довгострокову оренду на 10 років за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 11.04.1961 "Про відвод заводу "Укркабель" земельної ділянки для будівництва заводу"; ділянку №3 площею 0,14 га - в довгострокову оренду на 10 років за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 26.02.63 № 238 "Про відвод підприємству п/с N 335 земельної ділянки для будівництва їдальні"; ділянку № 4 площею 0,06 га, ділянку № 5 площею 0,06 га та ділянку № 6 площею 0,03 га, в межах червоних ліній, в короткострокову оренду на 5 років, за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Рішенням Виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих «Про відвід Підприємству п/с №335 земельної ділянки під будівництво їдальні» №238 від 26 лютого 1963 року, Підприємству п/с №335 відведено земельну ділянку площею 0, 65 га по вул. Червонокозацькій, 15 а. Підприємством п/с №335 було державне підприємство Київський завод «Маяк», якому присвоювалася така назва у зв'язку з його особливим статусом в оборонній промисловості. Згодом на вказаній земельній ділянці була зведена їдальня. В 1976 році у зв'язку із переплануванням, продовженням та значним розширенням вул. Червонокозацької в м. Києві, останню було перейменовано в пр-т. Червоних Козаків. Отже, адреса земельної ділянки під їдальнею змінилася з вул. Червонокозацької, 15а на пр-т. Червоних Козаків, 15а.

12 травня 1996 року Фондом державного майна України видано наказ №40-АТ згідно якого на базі державного підприємства Київського заводу "Маяк" було створено Відкрите акціонерне товариство «Завод «Маяк», що стало правонаступником державного підприємства Київського заводу «Маяк». Таким чином, з 1996 року земельна ділянка площею 0, 65 га по пр-т. Червоних Козаків, 15 а в м. Києві перейшла у користування ВАТ «Завод «Маяк».

27 жовтня 2000 року на підставі рішення, погодженого з Фондом державного майна України (лист від 13 жовтня 2000 року №10-17-12561) зареєстроване ТОВ «Маяк Інвест» (Позивач), одним із засновників якого виступило ВАТ «Завод «Маяк».

ВАТ «Завод «Маяк» у якості внеску до статутного капіталу позивача передав право користування третім поверхом будинку (їдальні), що розташована в м. Києві по пр-ту. Червоних Козаків, 13, тобто на тій земельній ділянці, яка була виділена під її будівництво згаданим Рішенням Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих №238 від 26 лютого 1963 року (адресний номер будинку їдальні відрізняється від адресного номеру земельної ділянки зазначеного в рішенні, оскільки будинку їдальні після введення його в експлуатацію було присвоєно самостійний номер згідно вимог законодавства).

На підставі плану реструктуризації ВАТ «Завод «Маяк», протоколу №2 засідання спостережної ради ВАТ «Завод «Маяк» від 01 березня 2002 року та звіту про експертну оцінку вартості нежитлової будівлі розташованої в м. Києві, пр-т. Червоних козаків, 13, від 31 жовтня 2001 року, Фондом державного майна України було прийнято рішення про збільшення внеску ВАТ «Завод «Маяк» у статутному капіталі позивача та затвердження його статуту і установчого договору. У зв'язку з цим, ВАТ «Завод «Маяк» вніс до статутного капіталу позивача нежитлову будівлю (їдальню), що розташована в м. Києві, пр-т. Червоних Козаків, 13.

Фактична передача нежитлової будівлі від ВАТ «Завод «Маяк» до позивача відбулася 01 липня 2002 року, що підтверджено актом приймання-передачі майна ВАТ «Завод «Маяк» від 01 липня 2002 року.

Земельна ділянка площею 4510, 74 кв.м. (за кадастровим номером 78:130:008), на якій розміщена нежитлова будівля, передана ВАТ «Завод «Маяк» позивачеві 01 липня 2002 року за актом приймання-передачі земельної ділянки.

Листом Головного управління містобудування та архітектури м. Києва від 17 травня 2002 року №18-3708 та наказом ВАТ «Завод «Маяк» від 14 червня 2002 року №61 змінено поштову адресу нежитлової будівлі, що внесена до статутного капіталу позивача, яка стала рахуватися під номером 17/1 по пр-т. Червоних Козаків у м. Києві.

На підставі Рішення Київради від 27 березня 2003 року №351/511 проспект Червоних Козаків в м. Києві був перейменований в Московський проспект. У зв'язку з цим, адреса земельної ділянки (кадастровий номер 78:130:008), на якій розташована нежитлова будівля (їдальня), що внесена до статутного капіталу позивача, зареєстрована за адресою: пр-т. Московський, 17/1 в м. Києві.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30 березня 2004 року по справі №2/99 визнано право власності Позивача на нежитлову будівлю, що знаходиться в м. Києві, Московський проспект, 17/1, загальною площею 2526,1 кв.м.. Вказане Рішення зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в результаті чого зроблено реєстраційний напис.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, судовою колегією встановлено, що позивач є власником нежитлової будівлі (їдальні) за адресою: пр-т. Московський, 17/1 в м. Києві, а земельна ділянка площею 4510, 74 кв.м., на якій розташована дана будівля, перебуває у позивача в користуванні з 2002 року. Позивач добросовісно сплачує земельний податок та належним чином використовує вказану земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Зазначені положення кореспондуються з ч. 2 ст. 377 ЦК України.

Отже, враховуючи наведене, судова колегія вважає, що позивач, як власник нежитлової будівлі (їдальні) за адресою пр-т. Московський, 17/1 в м. Києві, яка розміщена на земельній ділянці, що з 1963 року надана у користування Київському заводу «Маяк» (на сьогоднішній день ВАТ «Завод «Маяк»), набув право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщена згадана будівля і, яка необхідна для її обслуговування.

В 2002 році позивач виготовив необхідну технічну документацію та звернувся до Київської міської ради за отриманням дозволу та відповідних доручень для підготовки документів по закріпленню та викупу земельної ділянки, яка відводилася Київському заводу «Маяк» для будівництва їдальні по вул. Червонокозацькій, 15 а (на момент звернення - пр-т. Червоних козаків, 17/1, на сьогодні - пр-т. Московський, 17/1) загальною площею 3012, 59 кв.м.. (а.с. 24 т.1).

Київською міською радою лист позивача та відповідні документи було переадресовано до Головного управління земельних ресурсів для опрацювання, де вони і зберігалися до початку судового розгляду у даній справі.

Судова колегія звертає увагу на те, що до матеріалів справи не надано доказів того, що дане звернення позивача було розглянуто Київською міською радою, в тому числі доказів того, що відповідачем було надано відмову щодо клопотання, зазначеного в листі.

Однак, судовою колегією встановлено, що Київська міська рада 27 листопада 2008 року Рішенням №680/680 передала земельні ділянки №3 та № 6 по пр-т. Московському, 15 а, які є частиною земельної ділянки, що необхідна позивачу для обслуговування нежитлової будівлі (їдальні) по пр-т. Московському, 17/1 в м. Києві, третій особі оскаржуваним рішенням в 2008 році.

Як вбачається з кадастрового плану, який є витягом з бази даних Державного земельного кадастру, передані третій особі земельна ділянка №3 та земельна ділянка №6 межують з капітальними стінами будівлі позивача.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що в оскаржуваних положеннях Рішення Київради від 27 листопада 2008 року №680/680, зазначається про те, що земельна ділянка №3 площею 0, 14 га передається за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 26 лютого 1963 року №238 «Про відвід Підприємству п/с №335 земельної ділянки для будівництва їдальні».

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, відповідач всупереч вимогам зазначеної правової норми, передав земельну ділянку № 3 по пр-т. Московському, 15а в м. Києві, не вилучивши її у попереднього користувача, тобто позивача.

Відповідно до п. 15 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27 червня 2007 року №04-5/120, якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства. Позивач з метою захисту своїх порушених прав у наведеній ситуації звертається до Господарського суду м. Києва.

В ст. 13 Конституції України закріплено, що земля є об’єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцію України.

Статтею 9 Земельного кодексу України (далі - в редакції чинній станом на момент прийняття спірного рішення) визначено коло повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території.

Зокрема, Київська міська рада має право розпорядження землями територіальної громади міста (п. "а"); передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (п. "б"); надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п. "в"); вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (п. "м").

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

За змістом ч. 1, ч. 2, 5 ст. 116 Земельного кодексу України право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування і в межах, вказаних в цих рішеннях.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України (чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами передбачено ст. 198 Земельного кодексу України при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Акт приймання –передачі будівлі (їдальні) до статутного фонду позивача та рішення суду від 30.03.2004 № 2/99, яким за позивачем визнано право власності на будівлю (їдальню) є належними доказами перебування спірної земельної ділянки у користуванні позивача і підставою для необхідності узгодження з позивачем меж земельних ділянок.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовою колегією, спірна частина земельної ділянки, що передана третій особі, впритул примикає до зазначеного будинку позивача, знаходиться у фактичному його користуванні та необхідна для належного обслуговування будинку згідно вимог пожежних, санітарних, містобудівних, технологічних правил експлуатації будинку та використання прилеглих до нього територій, а також інженерних мереж.

Зокрема, з огляду на характеристику будинку (підприємство громадського харчування) та враховуючи те, що спірна частина земельної ділянки розташована впритул до будинку, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, відповідно до вимог ДБН В.2.2-9-99, ДБН 360-92** та ДНАОП 7.130-1.96 „Правил охраны труда для предприятий общественного питания”, судовою колегією встановлено, що мінімальна відстань від стіни нежитлового будинку (підприємства громадського харчування) до автостоянки повинна становити 10,00 метрів від стіни прохідної (10 м. пожежний проїзд, 9 м. протипожежний розрив від автостоянки); 10,0 м. - від стіни будинку (10 м. від автостоянки до вікон, 6 м. пожежний проїзд).

Також, судовою колегією встановлено, що на даній земельній ділянці розташовані споруди та інженерні мережі зазначеного будинку (жироуловлювач, повітрозабірна шахта, смотрові колодязі, вентиляційна шахта), які згідно вимог чинного законодавства, потребують вільного доступу та обслуговування працівниками підприємства.

Таким чином, враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що при прийнятті вказаних спірних положень Рішення, відповідачем проігноровані вимоги чинного законодавства щодо мінімальної відстані від належної позивачеві будівлі (вимоги пожежних, санітарних, містобудівних, технологічних правил експлуатації будинку), не враховано того, що на прилеглій до будівлі території розташовані споруди та інженерні мережі, які потребують вільного доступу працівниками позивача, а також, всупереч чинному земельному законодавству відповідачем не отримано погодження позивача, як фактичного користувача суміжної земельної ділянки.

В силу ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 2 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 № 02-5/35 обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що абз. 3 та абз. 4 (в частині передачі земельної ділянки № 6 площею 0,03 га), п. 2 Рішення Київради від 27.11.2008 № 680/680 "Про передачу Відкритому акціонерному товариству "Завод Укркабель" земельних ділянок для організації благоустрою території з влаштуванням гостьової автостоянки на просп. Московському, 15-а, в Оболонському районі міста Києва", яким передано спірну земельну ділянку третій особі, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права, охоронювані законом інтереси позивача, що є підставою для визнання зазначених положень Рішення відповідача недійсними.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не належним чином оформлене право користування спірною частиною земельної ділянки, судова колегія вважає їх необґрунтованими та такими що не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Зокрема, судова колегія вважає, що право користування земельною ділянкою, яка зайнята будівлею та частиною земельної ділянки, яка необхідна позивачеві для обслуговування будівлі, знаходиться у фактичному користуванні останнього відповідно до вимог ст. 120 ЗК України.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що позивач у 2002 році звертався до Київради з відповідним клопотанням щодо оформлення права власності на спірну частину земельної ділянки, однак, жодного доказу, який підтверджував би, що дане звернення було розглянуто Київрадою, в тому числі і вмотивованої відмови, як вже зазначалося вище, відповідачем надано не було.

В той же час, у 2008 році, не з’ясувавши прав позивача та особливостей розташування спірної земельної ділянки, Київрада прийняла оскаржувані положення Рішення щодо передачі частини земельної ділянки третій особі, таким чином, спонукавши до виникнення спору.

Відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України зазначені вище обставини.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2009 р. у даній справі – скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та державне мито за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк Інвест” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2009 року у справі 11/342 – скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту винесення абз. 3 (повністю) та абз. 4 (в частині передачі земельної ділянки №6 площею 0, 03 га) п. 2 Рішення Київради від 27 листопада 2008 року №680/680 «Про передачу відкритому акціонерному товариству «Завод Укркабель» земельних ділянок для організації благоустрою території з влаштуванням гостьової автостоянки на просп. Московському, 15-а в Оболонському районі м. Києва», якими ВАТ «Укркабель» передано ділянку №3 площею 0, 14 га в довгострокову оренду на 10 років за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 26.02.63 №238 «Про відвід підприємству п/с №335 земельної ділянки для будівництва їдальні» та ділянку №6 площею 0,03 га в межах червоних ліній в короткострокову оренду на 5 років за рахунок міських земель, не наданих у власність чи у користування.

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк Інвест” (04073, м. Київ, пр-т. Московський, 17/1, код ЄРДПОУ 31175958) державного мита за подання позову в сумі 85,00 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. та державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №11/342 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді