Рішення № 8112150, 16.02.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2010 р.Справа № 7/2133 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Санлайт Україна С.Р.Л.”, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Камянець-Подільський

про стягнення 557,55 грн.

Суддя Крамар С.І.

Представники сторін:

позивача: Черномаз В.В. за довіреністю №07-10/09 від 05.10.2009р не зявився

відповідача: не зявився

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 557,55 грн., з яких: 437,76 грн. заборгованість по оплаті товару, 52,39 грн. пеня, 54,81грн. інфляційні нарахування, 12,59 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, посилаючись на те, що вони підтверджені поданими доказами.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмового відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Тому, відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за необхідне справу розглянути за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між ТзОВ „Санлайт Україна С.Р.Л.” (позивач) та ПП ОСОБА_1, м. Камянець-Подільський (відповідач) укладено договір купівлі продажу №НМ 01189 від 22.04.2008р. на поставку товару.

Відповідно до п.1 Договору ТзОВ „Санлайт Україна С.Р.Л.” (Продавець) зобовязався передати у власність ПП ОСОБА_1 (Покупця), а Покупець зобовязався прийняти та оплатити товари непродовольчої групи з метою їх подальшої реалізації кінцевим споживачам. Найменування, кількість, ціна і загальна вартість товару зазначається у видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками Продавця та Покупця.

Позивач згідно видаткових накладних № НМ-000002417 від 31.10.2008р. на суму 256,08 грн. та № НМ 000002424 від 31.10.2008р. на суму 181,68 грн. поставив відповідачу товар непродовольчої групи, всього на суму 437,76 грн.

Згідно п.2.1 Договору відповідач (Покупець) зобовязаний розрахуватися за отриманий товар з відтермінуванням оплати за товар на строк 14 днів з моменту передачі товару.

Відповідач зобовязаний був розрахуватися за товар за даною видатковою накладною не пізніше 14.11.2008р.

Позивач 23.01.2009р. надіслав на адресу відповідача лист вимогу №2/230109 на суму боргу згідно Договору в розмірі 437,76 грн..

Відповідно до п. 5.2 Договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України позивач нарахував відповідачу за період з 15.11.2008р. по 15.05.2009р. пеню в розмірі 52,39 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 15.11.2008р. по 30.10.2009р. в розмірі 12,59 грн. та втрат від інфляції з 15.11.2008р. по 30.10.2009р. в розмірі 54,81 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості в розмірі 557,55 грн., з яких: 437,76 грн. основного боргу, 54,81 грн. інфляційних втрат, 52,39 грн. пені та 12,59 грн. 3% річних.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобовязання за Договором та передав відповідачу товар на загальну суму 437,76 грн. В свою чергу, відповідач прийняв товар, однак обовязку по його оплаті в строк встановлений Договором не виконав.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 15.11.2008р. по 30.10.2009р. в розмірі 12,59 грн. та втрат від інфляції за 15.11.2008р. по 30.10.2009р. в розмірі 54,81 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 437,76 грн., 3% річних в розмірі 12,59 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 54,81 грн. та пені в сумі 52,39 грн. обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Санлайт Україна С.Р.Л.”, м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Камянець-Подільський про стягнення 557,55 грн. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Санлайт Україна С.Р.Л.”, (м. Київ, вул. Вікентія Хвойки,18/14, корп. 25, оф,401, код 31868241) 437,76 грн. (чотириста тридцять сім грн. 76 коп.) основного боргу, 52,39 грн. (пятдесят дві грн.. 39 коп.) пені, 54,81 грн. (пятдесят чотири грн.. 81 коп.) нарахувань інфляції, 12,59 грн. (дванадцять гривень 59 коп.) 3% річних, 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя