Рішення № 8112117, 16.02.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2010 р.Справа № 10/181-10 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Старокостянтинів

до Комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства м. Староконстянтинів

про стягнення 7081,20 грн.

Суддя Виноградова В.В.

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_2 - за довіреністю №3424від 23.10.2009р.

ОСОБА_1- фізична особа- підприємець

відповідач: не з'явився

Суть спору:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 7081,20 грн., з яких 7058,00 грн. заборгованості за проданий товар та 23,20 грн.-3% річних, посилаючись на положення ст. 230,231 ГК України, ст.ст. 530,625 ЦК України.

Повноважні представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задоволити, посилаючись на докази додані до позовної заяви.

Відповідач повноважного представника в судове засіданні не направив, проте надіслав на адресу суду письмовий відзив на позов в якому борг в сумі 7058,00грн. визнає в повному обсязі та просить справу розглядати без його участі.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе вирішити спір за наявними матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено :

Між Приватним підприємцем ОСОБА_1 м. Старокостянтинів та Комунальним ремонтно-будівельним шляховим підприємством м. Староконстянтинів 05.05.2009р. було укладено угоду купівлі-продажу №31, за умовами якої продавець передає у власність покупця запасні частини, а покупець зобов'язується їх прийняти та о платити. ( п.1.1.договору).

Відповідно до п.п.3.1,3.2 договору вартість товару зазначається у накладних, розрахунок має бути проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Приватний підприємець ОСОБА_1 м. Старокостянтинів поставила відповідачу товар на загальну суму 7541,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № ПП-002040 від 05.05.2009р., №ПП002061 від 05.05.2009р., №ПП-002223 від 13.05.2009р., №ПП-003340 від 07.07.2009р., довіреностями №135279 серії ЯПР від 05.05.2009р., №135294 серії ЯПР від 07.07.2009р., податковими накладними №001986 від 05.05.2009р., №002003 від 05.05. 2009р., №002163 від 13.05.2009р. №003251 від 07.07.2009р.

Відповідач провів часткову оплату отриманого товару, в результаті чого в нього виникла заборгованість в сумі 7058,00 грн., про що сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2010р. за яким заборгованість за відповідачем становить 7058,00грн.

Позивачем 11.12.2009 р. було надіслано відповідачу претензію з вимогою в семиденний строк від моменту пред'явлення вимоги, а саме до 18.12.2009р.сплатити борг в сумі 7058,00 грн., яка залишена без відповіді та задоволення.

В зв'язку із несплатою відповідачем суми боргу за отриманий товар в добровільному порядку, позивач звернувся до суду, з вимогою стягнути з відповідача 7058,00 грн. основного боргу та 20,23 грн. -три проценти річних за період з 18.12.2009р. по 27.01.2010р.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання–відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов’язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Положеннями ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за видатковими накладними №ПП 002061 від 05.05.2009р., №ПП-002040 від 05.05.2009р., №ПП-002223 від 13.05.2009р.,№ПП-003340 від 07.07.2009р.. довіреностями №135279 серії ЯПР від 05.05.2009р. №135294 серії ЯПР від 07.07.2009р. отримано товар на загальну суму 7541,50 грн., який був частково оплачений, сума заборгованості склала 7058,00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару в сумі 7058,00грн. не виконав, доказів, які б спростовували дане суду не подав, позовні вимоги визнав.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу

інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір

процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до вищенаведених норм, аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що Позивач правомірно нарахував відповідачу 23,20 грн. три проценти річних.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги ст. 33 ГПК України відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -                     

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Старокостянтинів до Комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства м. Староконстянтинів про стягнення 7081,20 грн. задоволити.

Стягнути з Комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства м. Староконстянтинів вул. Красовського 1а (код 32170306) на користь приватного підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) 7058,00 грн. (сім тисяч п'ятдесят вісім гривень) основного боргу, 23,20 грн. (двадцять три гривні 20 коп. ) три проценти річних, 102 грн. (сто дві гривні) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                    Суддя                                                                      

віддрук 3 прим:1-до справи:2-позивачу;3-відповідачу