Ухвала суду № 81120107, 08.04.2019, Вишгородський районний суд Київської області

"08" квітня 2019 р. Справа № 363/1419/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року слідчий суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., при секретарі Гавриленко Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді клопотання слідчого СВ Вишгородського відділу поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_1 погодженого з прокурором Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019100070000314, розпочатому 28.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

встановив:

у клопотанні слідчий та прокурор порушують питання про накладення арешту на приміщення квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 із забороною його використання та розпорядження.

Клопотання слідчого обґрунтовано тим, щоз метою забезпечення збереження зазначеного в клопотанні майна, як речового доказу та недопущення його пошкодження, втрати, в тому числі перереєстрації на третіх осіб, необхідно повторно накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Слідчий та прокурор подали до суду заяви про розгляд клопотання за їх відсутності.

Власник майна ОСОБА_3, будучи повідомленою про розгляд справи, до суду 08.04.2019 року не прибула та про причини своєї неявки суд не повідомила.

З матеріалів клопотання встановлено, слідчим відділом Вишгородського ВП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019100070000314, розпочатому 28.01.2019 року за заявою ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України

В ході досудового розслідування встановлено, що 11.12.2006 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТЕМ-БАНК» (надалі - Банк), укладений кредитний договір № 138/06 (надалі - Кредитний договір), відповідно до якого Банк надав, а остання отримала кредитні кошти в сумі 16 879,00 доларів США терміном до 11 квітня 2016 року з встановленням плати за користування кредитними коштами в розмірі 12,50 процентів річних.

17.10.2008 року між ОСОБА_6 та Банком було укладено Договір іпотеки квартири № 138/06 (надалі – Договір іпотеки), відповідно до якого предметом іпотеки за зазначеним договором є квартира АДРЕСА_2.

У травні 2018 року на адресу ОСОБА_6 надійшов інформаційний лист від ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРІНГ» відповідно до якого, право вимоги заборгованості по кредитному договору № 138/06 від 11 грудня 2006 року, укладеним між ОСОБА_6 та ТОВ «Артем-Банк» на підставі договору про відступлення купівлі-продажу прав вимоги № 3-UA-EA-2018-01-16-000294-a від 27 березня 2018 року, укладеному з ПАТ «Артем-Банк». Розмір вимог за укладеним договором складав 7 067, 09 доларів 07 центів США, заборгованість по нарахованими процентами за користування кредитом 1 038,09 доларів, а також комісія за обслуговування заборгованості у розмірі 2 886,53 грн.53 коп. Цим інформаційним повідомленням ОСОБА_6 було також запропоновано сплатити відступний у розмірі 4 500 доларів США.

09 жовтня 2018 року ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ», який є новим іпотекодержателем, звернуло стягнення на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя та зареєструвало своє право власності на вказану квартиру, а саме: 09.10.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості». ОСОБА_7 було прийнято рішення про реєстрацію права власності квартири (індексний номер: 43412308 від 09.10.2018 року) № 128 в будинку 6-Г по вулиці Шолуденка в м. Вишгород Київської області за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ».

У подальшому, ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ», шляхом обману потерпілої ОСОБА_4, передало до статутного капіталу ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньон» матеріальні цінності (нерухоме майно) квартиру № 128 у будинку № 6 Г по вулиці Шолуденка у місті Вишгороді, Київської області відповідно до акту прийому-передачі майна від 06 грудня 2018 року, за рішенням Загальних зборів учасника ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» № 5/12-2018 від 05 грудня 2018 року та рішення загальних зборів учасників ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньон» від 06 грудня 2018 року. Оціночну вартість предмету нерухомості – квартири АДРЕСА_2 станом на 06 грудня 2018 року визначено у розмірі 555 970 грн., взятої із звіту про оцінку майна, виконаним ТОВ «КОАПРІ Д» від 07 грудня 2018 року, тобто на день пізніше.

Листом № 0712/18 від 07 грудня 2018 року ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» повідомило приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про прийняте рішення від 04 жовтня 2018 року про відсутність претензій ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» та просило виключити заборону відчуження квартири з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно що є предметом іпотеки - квартири № 128 у будинку № 6 Г по вулиці Шолуденка у місті Вишгороді, Київської області.

08 грудня 2018 року між ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньон» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири № 128 у будинку № 6 Г по вулиці Шолуденка у місті Вишгороді, Київської області. Продаж вчинено за 320 000 грн. за домовленістю сторін; вартість об’єкта оцінки визначено у розмірі 555 970 грн., що підтверджено звітом про оцінку майна, виконаним ТОВ «КОАПРІ Д» від 07 грудня 2018 року.

18 грудня 2018 року ОСОБА_3 зареєструвалася за адресою квартири № 128 у будинку № 6 Г по вулиці Шолуденка у місті Вишгороді, Київської області, про що свідчить довідка про склад сім’ї та реєстрацію № 3061, виданою виконавчим комітетом Вишгородської міської ради.

Одночасно з зазначеним, відповідно до ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 28.01.2019 на квартиру АДРЕСА_3 накладено арешт та заборонено вчиняти будь-які дії направлені на відчуження в будь-який спосіб об’єкту нерухомості та передачу в користування.

Постановою старшого слідчого Вишгородського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_4 визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, за приписами статті 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що згідно ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Статтею 173 КПК визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як передбачено ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судом встановлено, що в матеріалах клопотання відсутні належні та достатні докази, які б обґрунтовували необхідність арешту майна, як речового доказу по справі.

В клопотанні слідчого, як і в постанові про визнання квартири речовим доказом не зазначено за якими критеріями квартира АДРЕСА_2 визнана речовим доказом та в чому полягає необхідність її арешту.

З викладених у клопотанні обставин кримінального правопорушення, яке розслідується, вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, що склалися між ОСОБА_4, ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ», ТОВ «Агенція нерухомості «АВІНЬЙОН», ОСОБА_3, державним реєстратором ОСОБА_7 та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 з приводу виконання договірних зобов’язань по поверненню кредитних коштів боржником.

Саме тільки посилання на незаконність переходу права власності на предмет іпотеки за кредитором є спором про цивільні права за відсутності ознак злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

Саме тому у зв’язку з розглядом цивільної справи № 363/ 431/19 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ», ТОВ «Агенція нерухомості «АВІНЬЙОН», ОСОБА_3, треті особи - державний реєстратор ОСОБА_7 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 28.01.2019 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області на цю квартиру накладено арешт.

З матеріалів клопотання не вбачається, що на сьогодні існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту нерухомого майна шляхом заборони розпорядження та користування квартирою.

Не доведено перед слідчим суддею також існування ризиків, визначених у ч. 11 ст. 170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце.

Що стосується посилання на незаконне проникнення до житла ОСОБА_4, її виселення, то зазначені обставини до межі розслідування згідно вимог ст. 91 КПК України не входять і на виконання завдань кримінального судочинства ( ст. 2, ст.. 132 КПК України) не спрямовані.

Не містять матеріали клопотання й будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права власника майна, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що за вказаних обставин накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 призведе до невиправданого і непропорційного втручання в права і свободи осіб, які мають вирішуватися насамперед в площі цивільного судочинства.

Таким чином заявлене клопотання є необґрунтованим та задоволеним бути не може.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 132, 170-175, 371-372 КПК України;

ухвалив:

у задоволенні клопотання відмовити.

Повний текст ухвали складено 12 квітня 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, відсутніми при проголошенні в той же строк з моменту отримання її копії.

Слідчий суддя