Рішення № 81117280, 11.04.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1875/19

Провадження № 2/185/2161/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 квітня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.,

з участю секретаря судового засідання Муржиєвої І.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2019 року позивач звернувся з позовом до суду прго визнання за ним права на земельну ділянку (пай) по колишньому КСП «Межиріч» у розмірі 5,29 умовних кадастрових одиниць, розташовану на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позову він зазначив, що його батько ОСОБА_3 за свого життя працював у сільському господарстві і, як член колективного сільськогосподарського підприємства «Межиріч» мав земельну ділянку (пай), проте правовстановлюючого документа за життя не отримав. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер, і він звернувся до Другої Павлоградської державної нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини після смерті батька, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що відсутні документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку після померлого. Земельну частку (пай) до цього часу не узаконив, оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) залишився не витребуваним у відділі Держкомзему. Однак його батько значиться у списках громадян під порядковим номером НОМЕР_3, в Додатку до Державного акту на право колективної власності на землю, виданого колгоспу «Межиріч» серії НОМЕР_2 від 20 січня 1994 року, але за свого життя він не витребував сертифікат, тому він просить визнати за ним право на вищезазначену земельну ділянку (пай).

Позивач - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява, в якій він просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підримав та просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача - Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області у судове засідання не з'явився, проте від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, та не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (арк.с.9).

Позивач є рідним сином ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії І-КИ № 699076, виданого повторно 07 вересня 2018 року виконкомом Олександропільської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (арк.с.7).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, у тому числі на земельну ділянку (пай) по КСП «Межиріч» у розмірі 5,29 умовних кадастрових одиниць, яка розташована на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

У відповіді наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській область (арк.с.8,9) зазначено, що згідно додатку до Державного акту на право колективної власності на землю, виданого колгоспу «Межиріч» серії НОМЕР_2 від 20 січня 1994 року, який згідно рішення Межиріцької сільської ради від 20 березня 2000 року № 11, вважається виданим КСП «Межиріч», а саме у списку громадян ОСОБА_3 значиться під порядковим номером НОМЕР_3. Розмір земельної частки (паю) по колишньому КСП «Межиріч» складає 5,29 умовних кадастрових гектарів.

Як вбачається зі списку членів колгоспу «Межиріч» Павлоградського району Дніпропетровської області на роздержавлення землі станом на 01 січня 1992 року (арк.с.16-18), який додано до Державного Акту на право колективної власності на землю (арк.с.11-15), то ОСОБА_3 значиться під порядковим номером НОМЕР_3.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (п.1) при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Таким чином, оскільки спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до 01 січня 2004 року, тому до даних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР у редакції від 18 липня 1963 року.

Відповідно до ст.529 ЦК УРСР (1963р.) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Позивач ОСОБА_2, син померлого ОСОБА_3 спадщину прийняв, згідно ст.549 ЦК УРСР (1963р.), на підставі сумісного проживання з померлим на момент його смерті.

27 листопада 2018 року на підставі заяви ОСОБА_2, державним нотаріусом Другої Павлоградської державної нотаріальної контори, було заведено спадкову справу № 387/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.

Від імені інших осіб заяв про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини не надходило.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

13 листопада 2018 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії (арк.с.19) позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі на його ім'я Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, розташовану на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку після померлого ОСОБА_3.

Отже батько позивача за свого життя не встиг отримати сертифікат на право на земельну частку (пай).

Пунктом 2 Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» передбачено що, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Абзацом 2 частини 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 було включено до списку громадян - членів КСП «Межиріч», який додано до Державного акту на право колективної власності на землю, отже на момент смерті він набув право на земельну частку (пай) як член КСП «Межиріч», але за життя не отримав сертифікату на право власності на неї.

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_3, інших спадкоємців немає, тому є всі підстави задовольнити його вимоги та визнати за ним право на земельну частку (пай).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.529, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.1218 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Межиріч» у розмірі 5,29 умовних кадастрових одиниць, розташовану на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд через Павлоградський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

-ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1,

-Межиріцька сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с.Межиріч, вул.Центральна, 101-Г, ідентифікаційний код 04338948.

Суддя: У. М. Болдирєва