Рішення № 8111515, 24.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.10                                                                                           Справа№ 3/253

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: ПАТ „Комерційний банк „Преміум”, м.Київ

До відповідача: ВАТ „Селянський комерційний банк „ДНІСТЕР”,м.Львів

Про погашення заборгованості за міжбанківським кредитом та стягнення 4076230,14 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Олександрова Н.Л.–представники

від відповідача: Мартинюк С.В.- представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ПАТ „Комерційний банк „Преміум” до ВАТ „Селянський комерційний банк „ДНІСТЕР” про погашення заборгованості за міжбанківським кредитом та стягнення 4076230,14 грн.

          Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, просив задоволити позовні вимоги з підстав і мотивів,викладених в позовній заяві та наданих поясненнях.

          Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що з 17.04.2009 року до 16.04.2010 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем безпідставно нараховано пеню, оскільки протягом дії мораторію не нараховуються неустойка та інші фінансові санкції за невиконання або неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В судовому завданні 17.02.2010 року оголошувалась перерва до 24.02.2010 року.

24.02.2010 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

28 травня 2008 року між ПАТ „Комерційний банк „Преміум” та ВАТ „Селянський комерційний банк „ДНІСТЕР” було укладено Генеральну угоду № 280508/1 про порядок здійснення міжбанківських операцій на ринках України (надалі - «Генеральна Угода»), якою були встановлені загальні умови та порядок здійснення сторонами Генеральної Угоди міжбанківських операцій на ринках України.

Положеннями пункту 5.1 розділу 5 Генеральної Угоди передбачено, що умови угод, які укладаються відповідно до цієї Генеральної Угоди, визначаються в кожному конкретному випадку шляхом проведення переговорів між дилерами сторін за допомогою системи ERS DEALING», Укрдилінг, телексу, S.W.I.F.T., системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України, засобами електронної пошти Національного банку України, факсимільного зв'язку, по телефону, поштою або через кур'єра.

17.02.2009р., з дотриманням положень Генеральної Угоди, після попереднього проведення переговорів між дилерами сторін стосовно укладення угоди про надання міжбанківського кредиту, та досягнення згоди по всіх суттєвих умовах угоди, яку планувалось укласти, Позивач та Відповідач здійснили обмін повідомленнями (підтвердженнями) у форматі SWIFT МТ320: DEPOUAH 02/170209 та 170209 DEPO –1/22 від 17.02.2009р. Відповідно до п.5.3 Генеральної Угоди у разі дотримання умов визначених даним пунктом угода (в даному випадку угода про надання міжбанківського кредиту) вважається укладеною.

Згідно умов угоди про надання міжбанківського кредиту (надалі «кредитний договір») 17 лютого 2009 року ВАТ „Селянський комерційний банк „ДНІСТЕР” отримав від ПАТ „Комерційний банк „Преміум” міжбанківський кредит у сумі 3 000 000,00 гривень. Зазначений кредит був наданий Відповідачу на умовах оплатності та строковості. Згідно умов кредитного договору та Генеральної Угоди відповідач зобов'язався сплатити позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі 30 відсотків річних, які відповідач зобов'язаний був сплатити за весь період користування міжбанківським кредитом (п. 6.10 ст. 6 Генеральної Угоди).

В подальшому сторони неодноразово вносили зміни до кредитного договору, в частині зміни кінцевого терміну повернення кредитних коштів та збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами. Дані зміни вносились сторонами шляхом обміну повідомленнями у форматі SWIFT MT320:ROLL021170209 та 180209/ DEPO -3/4 від 18.02.2009р., ROLL02/170209 та 190209/ DEPO-1/3 від 19.02.2009 р., ROLL021170209 та 240209/ DEPO –3.3 від 24.02.2009 р., ROLL021170209 та 260209/ DEPO -1.26 від 26.02.2009 р., ROLL021170209 та 270209/ DEPO –3.12 від 27.02.2009 р., ROLL021170209 та 020309/ DEPO -3.5 від 02.03.2009 р., ROLL021170209 та 030309/ DEPO -1.24 від 03.03.2009 р., ROLL021170209 та 040309/ DEPO –3.8 від 04.03.2009 р. , ROLL021170209 та 050309/ DEPO -1.22 від 05.03.2009р., ROLL02/170209 та 060309/ DEPO –3.12 від 06.03.2009 р.

Повідомленнями ROLL021170209 та 030309/DEPO-1.24 від 03.03.2009 р., сторони встановили максимальний розмір процентної ставки за користування кредитними коштами на рівні 100%, повідомленнями ROLL021170209 та 060309/DEPO-3.12 від 06.03.2009р., встановили кінцевий термін повернення кредитних коштів - 10.03.2009р..

На виконання договірних зобов’язань відповідач 03 березня 2009 року повернув позивачу частину кредиту у розмірі 700000,00 гривень, що підтверджується повідомленнями ROLL021170209 та 030309/ DEPO-1.24 від 03.03.2009 р.

Згідно умов кредитного договору ( з врахуванням внесених до нього змін) відповідач зобов’язувався повернути позивачу кредит в розмірі 2300000,00 грн. до 17 годин 00 хвилин 10 березня 2009 року та сплатити позивачу за користування кредитом відсотки у розмірі 100 відсотків річних, проте свої договірні зобов’язання не виконав.

З метою забезпечення виконання зобов’язань відповідача перед позивачем згідно Генеральної Угоди між сторонами було укладено Договір застави майнових прав 1-Z від 06 березня 2009 року (надалі - Договір застави). Предметом забезпечувального обтяження за Договором застави є всі права грошової вимоги відповідача за Договором про відкриття кредитної лінії № 16993/7 від 26 грудня 2008 року до Приватного підприємства «Укрресурс», у тому числі щодо повернення відповідачу кредиту у розмірі 31000000,00 грн., сплати процентів за кредитом у розмірі 15% річних. Зазначене приватне обтяження зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 16.07.2009 року. (реєстраційний номер 8886596).

13 березня 2009 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист з вимогою негайно повернути кредит в розмірі 2 300 000,00 (два мільйони триста тисяч) гривень, сплатити відсотки за фактичний строк користування кредитом за відсотковою ставкою, встановленою кредитним договором. Даним листом відповідача було також повідомлено, що в разі невиконання вищевказаних вимог, позивач буде вимушений звернутися за захистом своїх порушених майнових прав до господарського суду, та вимагатиме від відповідача не тільки сплати боргу за кредитом та відсотками, але й стягнення неустойки та понесених збитків. Вимоги позивача залишені відповідачем без задоволення.

22 Липня 2009 року відповідачу було направлено повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання з аналогічними вимогами щодо повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та пені. На дане Листом №309-5610 від 21.08.2009 року відповідач повідомляв, що відповідно до Постанови Правління Національного банку України №229 від 16.04.2009 року з 17.04.2009 року у ВАТ „Селянський комерційний банк „ДНІСТЕР” призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань , відповідно до п.9.2 Генеральної угоди за період з 10.03.2009 року по 16.04.2009 року позивачем нарахована пеня в розмірі 55956,16 грн., яку просить стягнути з відповідача

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергові частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

          Згідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          До правових наслідків порушення зобов'язання, відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки тощо.

Як стверджує позивач, відповідач ухиляється від виконання кредитного договору, а саме - не сплачує заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитом та штрафи за невиконання покладених на нього зобов'язань.

Станом на 14 грудня 2009 загальний розмір заборгованості за міжбанківським кредитом ВАТ "СКБ "ДНІСТЕР" становить: 4 076230,14 грн., в тому числі: сума неповернутого кредиту -2300000,00 грн.; сума несплачених процентів за кредитом за період з 16.03.2009 р. по 13.12.2009 р. за ставкою 100% річних -1720273,98 грн. , що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним керівниками та скріпленим печатками сторін.

Відповідно до п.9.2. Генеральної Угоди, за невиконання або несвоєчасне Виконання зобов'язань за операціями за цією Генеральною Угодою та угодами, що укладаються на її основі, винна Сторона сплачує іншій Стороні пеню, за операціями у національній валюті України, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми невиконаного або несвоєчасно Виконаного зобов'язання за весь період прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 11.03.2009 року по 16.04.2009 року позивачем нарахована пеня . що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та складає 55956,16 грн.

Є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду доводи відповідача, щодо неправомірного нарахування позивачем пені з тих підстав, що протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежно виконання зобов'язань перед кредиторами.

Відповідно до положень ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Проте, згідно з п.2 ч.3 ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію - не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Проте, як вбачається із розрахунку штрафних санкцій, позивачем нарахована пеня за період з 11.03.2009 року до 16.04.2009 року, а мораторій введений постановою Правління Національного Банку України №229 від 16.04.2009 р. з 17 квітня 2009 року. Таким чином, заборгованість за кредитним договором виникла з 11.03.2009 року та пеня за порушення грошових зобов’язань нарахована до 16.04.2009 року , тобто до введення мораторію.

Не заслуговують на увагу суду також доводи відповідача про те, що не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення коштів, оскільки заявлена під час дії мораторію у ВАТ СКБ «Дністер», а стягнення за майновими вимогами відповідно до чинного законодавства на час дії мораторію забороняється.

Відповідно до частини 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року №2121-ІІІ : «Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.». Дане положення стосується зобов'язань, строк виконання яких настав після оголошення мораторію.

Відповідно до кредитного договору кінцевий термін повернення кредитних коштів - 10.03.2009р., отже призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію у відповідача впливає виключно на припинення нарахування пені з моменту оголошення мораторію згідно зі статтею 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 року. №2121-ІІІ.

Постанова Правління Національного Банку України №229 від 16.04.2009 р. про призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію дії з моменту прийняття на майбутнє і не має зворотної дії в часі .

Крім того, введення мораторію ніяким чином не перешкоджає зверненню з позовом про стягнення заборгованості, яка виникла до введення мораторію, та розгляду справи в суді, оскільки положеннями ГПК України не передбачено підстав зупинення, припинення провадження у справі чи залишення позову без розгляду в зв’язку з введенням мораторію у боржника на задоволення вимог кредиторів.

Що стосується реєстрації позивачем в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет застави за Договором застави майнових прав №1-z від 06.03.2009 року ( Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №24153666 від 22.07.2009 року) то слід зазначити наступне:

оскільки предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, а саме вимоги відповідача до Приватного підприємства «Укрресурс»(далі - ПП «Укрресурс») щодо повернення ПП «Укрресурс»кредиту за Договором про відкриття кредитної лінії №16993/7 від 26.12.2008 року, позивач використав своє право застосувати до предмету забезпечувального обтяження позасудовий спосіб звернення стягнення, що передбачено ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18 листопада 2003 року №1255-ІУ .

Як вбачається з матеріалів справи, з метою реалізації цього права 22.07.2009 року позивачем були здійснені дії, передбачені ст. 24 Закону про забезпечення вимог кредиторів, а саме реєстрація в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження (номер Витягу 24153666), про що відповідач був повідомлений листом вих..№201104/558 від 22.07.2009 року.

Реєстрація в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є обов'язковим для обтяжувача (Позичальника) законодавчо визначеним кроком, який він зобов'язаний здійснити до початку процедури звернення стягнення.

При цьому, слід зауважити, що відповідно до ст. 24 Закону про забезпечення вимог кредиторів, використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє Позивача (обтяжувача) права звернутися до суду.

Як стверджує позивач, чого не заперечив відповідач, подальша, передбачена чинним законодавством України, процедура звернення стягнення проведена позивачем не була з міркувань недоцільності. Жодних письмових повідомлень про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження до ПП «Укрресурс»не направлялось.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем представлено суду достатньо доказів, які свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх зобов‘язань за Договором міжбанківського кредиту. За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43, 82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити .

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк „ДНІСТЕР” (79017, м.Львів, вул..Переяславська, буд.6-а, код ЄДРПОУ 19159542) на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Преміум” (01014, м.Київ, вул.. Бастіонна, 1/36, код ЄДРПОУ 35264721) заборгованість по тілу кредиту в сумі 2300 000,00 (два мільйона триста тисяч ) гривень.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк „ДНІСТЕР” (79017, м.Львів, вул..Переяславська, буд.6-а, код ЄДРПОУ 19159542) на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Преміум” (01014, м.Київ, вул. Бастіонна, 1/36, код ЄДРПОУ 35264721) заборгованість по процентах за користування кредитними коштами в сумі 1720273,98 грн. (один мільйон сімсот двадцять тисяч двісті сімдесят три гривні 98 копійок).

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк „ДНІСТЕР” (79017, м.Львів, вул..Переяславська, буд.6-а, код ЄДРПОУ 19159542) на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Преміум” (01014, м.Київ, вул.. Бастіонна, 1/36, код ЄДРПОУ 35264721) пеню в сумі 55956,16 грн. (п’ятдесят п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят шість гривень 16 копійок), 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.          

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.02.2010 року.

Суддя                                                                                           Березяк Н.Є.