Ухвала суду № 81112979, 09.04.2019, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2517/18

Провадження № 2/163/101/19

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на утримання під час навчання у вищому військовому навчальному закладі,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві позивач просить постановити рішення про стягнення з відповідача 85 472,24 гривні витрат, пов’язаних з його утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_2.

Вимоги обґрунтовано тим, що з 04.08.2012 року по 11.03.2016 року відповідач проходив військову службу (навчання) у вказаному вищому навчальному закладі, в подальшому – на офіцерських посадах в органах охорони державного кордону. Наказом від 07.03.2017 року з ним припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби і звільнено з військової служби за п."и" ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту. Наказом від 27.03.2017 року відповідача було виключено зі списків особового складу навчального центру у зв’язку зі звільненням. Оскільки його вислуга на дату звільнення складає 4 роки 7 місяців 21 день, тобто менше 5 років, згідно із п.10. ст.25 згаданого Закону він зобов’язаний відшкодувати витрати, пов’язані з його утриманням. В добровільному порядку ці витрати відповідач не відшкодував.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 30.01.2019 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

В межах встановленого судом строку відповідач подав відзив на позовну заяву. У ньому вказав, що після припинення контракту і звільнення з військової служби в період з 01.09.2017 року по 31.12.2018 року він заочно навчався в Луцькому національному технічному університеті. З 28.12.2018 року наказом т.в.о. начальника Харківського національного університету Повітряних Сил його призначено помічником начальника штабу в/ч 0643 і на даний час обговорюються умови укладення контракту щодо подальшого проходження військової служби. Тому у зв’язку із продовженням військової служби у лавах Збройних Сил України вважає відсутніми підстави для відшкодування понесених на його утримання витрат. Крім цього, з посиланням на ст.233 КЗпП вважає, що позивачем пропущений річний строк звернення до суду з даним позовом.

Аналізом доказів у справі суд встановив таке.

Витягом з послужного списку та копією контракту підтверджується проходження відповідачем військової служби у період з 04.08.2012 року по 27.03.2017 року, з яких з 04.08.2012 року по 11.03.2016 року він був курсантом Національної академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_2.

Витягами із наказів начальника Західного регіонального управління ДПС України від 07.03.2017 року №116-ос та Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління від 27.03.2017 року №63-ос доводиться припинення (розірвання) укладеного із відповідачем контракту і звільнення його з військової служби на підставі п."и" (у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту) ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу".

Відповідно до розрахунку №182 від 12.03.2016 року і доданих до нього довідок-розрахунків за окремими видами витрат всього на утримання відповідача в Національній академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_2 у період з 04.08.2012 року по 11.03.2016 року витрачено 85 472,24 гривні, які складаються із: грошового забезпечення в сумі 12 977,39 гривень; речового забезпечення – 16 985,41 гривень; продовольчого забезпечення – 27 818,68 гривень; медичного забезпечення – 946,34 гривень; забезпечення комунальними послугами та енергоносіями – 26 744,42 гривень.

Частиною 10 статті 25 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі – Закон України № 2232-XII) визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Отже, предметом спірних правовідносин в справі є відшкодування відповідачем витрат, пов’язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі відповідно до вимог вказаного Закону України № 2232-XII, а також порядку і умов, визначених постановою Кабінету Міністрів України №964 від 12.07.2006 року.

Відповідно до вимог ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, земельних, сімейних, трудових, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Положеннями КАС України визначено повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

За змістом п.2 ч.1 ст.19 КАС України спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

У п.17 ч.1 ст.4 КАС України закріплено, що публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.ч.1 та 4 ст.2 Закону України № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, зазначеними нормами прямо передбачено, що військова служба є публічною службою.

Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З метою утвердження правової визначеності ОСОБА_3 Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 року в справі 723/18/17 висловила правову позицію про те, що спори, які пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат, відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

У межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Наведені норми, фактичні обставини справи та правові висновки свідчать про те, що спір у даній справі фактично виник між особою, яка проходила військову службу, та суб'єктом владних повноважень, а отже, є публічно-правовим.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин суд вважає, що цей спір як публічно-правовий повинен вирішуватися не в порядку цивільного судочинства, а за нормами КАС України, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Згідно із п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на підстави закриття провадження у справі позивач вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення сплаченого ним при зверненні до суду з цим позовом судового збору.

Керуючись ст.ст.19, 255, 260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі за позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на утримання під час навчання у вищому військовому навчальному закладі закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку адміністративного судочинства до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

На ухвалу протягом 15 днів з дня її складення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Головуючий: суддя С.С.Чишій