Рішення № 8111270, 15.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.10                                                                                 Справа № 7/290

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія”, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 348177 грн. 06 коп.

Суддя Т. Л. Калашник

в присутності представників:

від позивача –Брус О.М., довіреність № б/н від 20.11.09;

від відповідача –Заломаєва Л.В., довіреність № 354 від 04.12.09.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу по Договору № 691-LD від 16.07.08 у сумі 336987 грн. 23 коп. та 3% річних від суми боргу по Договору № 691-LD від 16.07.08 у сумі 6065 грн. 77 коп. (з урахуванням зменшення позовних вимог за заявою, зданою до суду 15.02.10).

          Відповідач визнав позовні вимоги частково у розмірі 80878 грн. 52 коп. (заборгованість по сплаті комісійної винагороди) з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 932 від 30.11.09 (а.с.39-40), посилаючись зокрема на те, що поставка була здійснена двома партіями та з запізненням, завдяки чому утворилось два графіки лізингових платежів, але відповідач вже 29.07.08 зробив передплату по платежам. Відповідно до п.7.6. та п.8.3. Договору позивач мав повідомляти відповідача про кожну сплату лізингового платежу та про прострочені платежі, що ним не було зроблено. Свої зобов’язання відповідач виконував у повному обсязі поки не настали обставини непереборної сили, про що свідчить свідоцтво, видане Луганською регіональною Торгово-Промисловою Палатою. У зв’язку з неплатоспроможністю у березні 2009 року відповідач повернув 8 транспортних засобів, а 01.06.09 –останніх два. Тому зобов’язання зі сплати лізингових платежів та комісійної винагороди припинились. Відсутність заборгованості відповідача підтверджено актами звірення розрахунків станом на 03.03.09.

          На підставі ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 02.02.10 до 15.02.10, 11-30.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” (Лізингодавець) та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергія” (Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 691-LD від 16.07.08 з Додатковими угодами до нього (далі –Договір), за умовами п.1.1. якого Лізингодавець бере на себе зобов’язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором.

Строк Лізингу починається з Дати Передачі та закінчується в останню Дату Платежу, зазначену у Додатку № 2 до цього Договору, якщо інше не передбачено умовами цього Договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей Договір до закінчення Строку Лізингу (п.1.3. Договору).

Складові Лізингових Платежів , їх суми та Дати Платежів визначаються в Графіку Лізингових Платежів у Додатку № 2 до цього Договору, який є його невід’ємною частиною (п.7.1. Договору).

Лізингові платежі, згідно п.7.2. Договору, є гривневим еквівалентом суми, визначеної в Графіку, помноженої на курс гривні до Євро.

Згідно преамбули Договору, еквівалент означає:

- щодо Ціни Предмета Лізингу –суму в Гривнях, перераховану з суми Євро за Курсом Передачі;

- щодо першого, третього, четвертого та п’ятого Лізингового платежу –суму в Гривнях, перераховану по курсу на день підписання Договору;

- по відношенню до Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими, згідно з цим Договором –суму в Гривнях, перераховану з суми в Євро за Курсом Платежу.

Відповідно до п.7.6. Договору, Лізингодавець письмово повідомлятиме Лізингоодержувача про суму Лізингового Платежу, що належить до сплати, згідно з цим Договором, за 3 Робочих Дні до кожної чергової Дати Платежу. Сума Лізингового Платежу, що зазначається в повідомленні про Лізинговий Платіж, визначається по офіційному курсу обміну гривні до Євро Національного банку України на Дату Повідомлення. У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на Дату Повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на Дату Платежу Лізингоодержувач самостійно здійснює перерахунок Лізингового Платежу і враховує таку різницю при здійсненні оплати. Коригування суми здійснюється за наступною формулою:

К=(С * КДП) –(С * КП), де

К –сума коригування;

С –сума платежу, що зазначена у Додатку №2 до цього Договору;

КДП –Курс на Дату Платежу;

КП - Курс Повідомлення.

За виключенням очевидної помилки Лізингодавця, суми платежу, визначені Лізингодавцем, як обумовлено вище, є остаточними і обов’язковими для Сторін. Лізингодавець звільняється від відповідальності перед Лізингоодержувачем у випадку помилки у зазначених повідомленнях Лізингодавця. Якщо Лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення, Лізингоодержувач не звільняється від зобов’язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати Лізингових Платежів (п.7.6. Договору).

Позивач передав відповідачу товар (предмет лізингу) за видатковою накладною № РН-0000869 від 23.09.08 на загальну суму 2805045 грн. 70 коп. та за видатковою накладною № РН-0000870 від 24.09.08 (а.с.12-13), який було отримано представником відповідача про що ним вчинено підпис на зазначених накладних та підпис скріплено печаткою підприємства.

Відповідно до видаткових накладних № 1 від 31.03.09, № 2 від 31.03.09 та № 3 від 01.06.09 (а.с.14-16) відповідачем було повернуто позивачу отриманий предмет лізингу.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається зокрема на те, що зобов’язання по оплаті лізингових платежів на умовах визначених Договором, відповідачем були виконані частково у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 336987 грн. 23 коп. та позивач був вимушений звернутись до суду з даною позовною заявою.

Відповідач визнав позовні вимоги частково у розмірі 80878 грн. 52 коп. (заборгованість по сплаті комісійної винагороди) з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 932 від 30.11.09 (а.с.39-40).

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Факт укладення між сторонами у справі договору № 691-LD від 16.07.08 підтверджений матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

На виконання укладеного договору позивач виконав свої зобов’язання та передав відповідачу товар (предмет лізингу), що підтверджено матеріалами справи, у тому числі відповідними видатковими накладними № РН-0000869 від 23.09.08 на загальну суму 2805045 грн. 70 коп. та № РН-0000870 від 24.09.08 (а.с.12-13), підписаними представниками сторін без доповнень і зауважень щодо кількості та якості отриманої продукції, підписи яких скріплено печатками підприємств, та не заперечується відповідачем.

Відповідно до видаткових накладних № 1 від 31.03.09, № 2 від 31.03.09 та № 3 від 01.06.09 (а.с.14-16) відповідачем було повернуто позивачу отриманий предмет лізингу.

Щодо посилань відповідача на Акти звірення станом на 03.03.09 (а.с.42-43), то вони не є документом, який засвідчує господарську операцію, а саме факт приймання-передачі товару чи його оплати. Крім того, вони підписані лише головним бухгалтером відповідача та невизначеною особою від позивача. Незважаючи на те, що на Актах стоять печатки сторін, вони не містять підпису їх керівників. Довіреності осіб, що підписали Акти від імені сторін, які б засвідчували їх право на його підписання та визнання будь-якого боргу, відсутні. За таких обставин, ці акти не можуть засвідчувати будь які факти.

Частиною 1 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України).

Частиною 3 статті 691 ЦК України встановлено, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Частиною 2 ст.533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Договором у п.7.6. сторони визначили, що в тому випадку, якщо офіційний курс обміну гривні до Євро Національного банку України, який діє на Дату Повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на Дату Платежу Лізингоодержувач самостійно здійснює перерахунок Лізингового Платежу і враховує таку різницю при здійсненні оплати. Коригування суми здійснюється за наступною формулою:

К=(С * КДП) –(С * КП), де

К –сума коригування;

С –сума платежу, що зазначена у Додатку №2 до цього Договору;

КДП –Курс на Дату Платежу;

КП - Курс Повідомлення.

Якщо Лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення, Лізингоодержувач не звільняється від зобов’язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати Лізингових Платежів (п.7.6. Договору).

Враховуючи, що факт зміни ціни на товар передбачений частиною 3 статті 691 ЦК України та ч.2 ст. 533 ЦК України, Додатками до Договору сторони передбачили спосіб її перегляду та визначили показники, які зумовлюють зміну ціни на товар.

Додатки до договору передбачають асортимент предмету лізингу, його кількість, умови його оплати, а також його вартість у грошовому еквіваленті в іноземній валюті (а.с.25-30), де:

- еквівалент щодо Ціни Предмета Лізингу –суму в Гривнях, перераховану з суми Євро за Курсом Передачі;

- еквівалент щодо першого, третього, четвертого та п’ятого Лізингового платежу –суму в Гривнях, перераховану по курсу на день підписання Договору;

- еквівалент по відношенню до Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими, згідно з цим Договором –суму в Гривнях, перераховану з суми в Євро за Курсом Платежу.

Позивачем здійснено розрахунок суми Лізингових Платежів виходячи з курсу Євро щодо 1-5 платежів на день укладення Договору, щодо решти –на дату платежу визначену згідно Графіку Лізингових платежів № 1/1 та № 1/2 (а.с.27-30).

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що умови перегляду суми оплати визначені сторонами в укладеному між ними договорі, який, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, є обов’язковим для виконання сторонами, суд дійшов до висновку, що нараховані позивачем суми Лізингових платежів не суперечать умовам договору і приписам діючого законодавства України.

Та оскільки строк оплати Лізингових платежів відповідачем настав, має місце порушення зобов'язань відповідачем.

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Як було встановлено при розгляді справи, за станом на день її слухання, заявлену у позовній заяві заборгованість відповідачем не сплачено.

Щодо стягнення 3% річних у сумі 6065 грн. 77 коп. за розрахунком позивача за 219 днів (період з 01.03.09 по 05.10.09), то вимоги позивача у цій частині також цілком обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

Крім того, з Державного бюджету України підлягає поверненню позивачу зайве сплачене державне мито у сумі 18 грн. 23 коп.

Заперечення відповідача з посиланням на форс-мажорні обставини, підтверджені Свідоцтвом Луганської регіональної торгово-промислової палати "Про настання обставин непереборної сили (форс-мажор)" № 25.15-588 від 22.06.09 (а.с.82-83) судом відхиляються з огляду на наступне.

Згідно ст.1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" (Далі –Закон № 671/97-ВР) торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Законом розрізняються повноваження та функції регіональних торговельно-промислових палат, створених у відповідності до Закону, та Торговельно-промислової палати України.

Як випливає зі ст.13. Закону № 671/97-ВР, членами Торгово-промислової палати України є торгово-промислові палати, створені відповідно до цього Закону, юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, громадяни України, що зареєстровані як підприємці, та їх об'єднання. Члени регіональних торгово-промислових палат одночасно є членами Торгово-промислової палати України.

Крім того, ч.2 п.3 ст. 14 Закону № 671/97-ВР ("Діяльність Торгово-промислової палати України") чітко визначено, що Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні. В той же час статтею 11 Закону № 671/97-ВР, яка визначає права регіональних торгово-промислових палат, засвідчення обставин форс-мажору не віднесено до повноважень вказаних торгово-промислових палат.

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України від 29.05.08 у справі № 15/153 (1/319-15/85).

Решта заперечень відповідача також спростовується матеріалами справи та відхиляється судом за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", ст. ст. 525, 526, 530, 533, 625, 632, 691 ЦК України та керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія”, м. Алчевськ Луганської області, вул. Ленінградська, 3, код ЄДРПОУ 23482906 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг”, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8, блок 5, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 33942232 –заборгованість у сумі 336987 грн. 23 коп., 3% річних у сумі 6065 грн. 77 коп., державне мито у сумі 3430 грн. 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 232 грн. 53 коп., видати наказ.

          3. Повернути позивачу з Державного бюджету України 18 грн. 23 коп. зайве сплаченого державного мита згідно платіжного доручення № 41315 від 06.11.09, оригінал платіжного документу знаходиться в матеріалах справи. Підставою для повернення державного мита є дане рішення засвідчене гербовою печаткою суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання: 17.02.10.

Суддя Т.Л.Калашник