Ухвала суду № 8111220, 11.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

У Х В А Л А

11.02.10                                                                                 Справа № 7/18(7/124).

Суддя Калашник Т.Л., розглянувши матеріали справи за позовом

Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ

до Східного державного регіонального геологічного підприємства , м. Луганськ

про стягнення 191969 грн. 37 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Калашнікова Г.Л., довіреність № 116-д від 15.12.09;

від відповідача –Ларіонова М.В., довіреність № б/н від 05.02.10;

27.01.10 відповідач звернувся з заявою № 01-062 від 21.01.10 про перегляд судового рішення за новими обставинами, з наступними вимогами:

- переглянути рішення господарського суду Луганської області від 28.08.09 у зв’язку з новими обставинами по справі № 7/124;

- примусити постачальника переглянути вартість двохставкового тарифу, а саме вартість приєднаного теплового навантаження.

До заяви було додано клопотання від 22.01.10 про припинення постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв’язку з поданням заяви про перегляд судового рішення за новими обставинами.

За листом № 01-176 від 10.02.10 відповідач звернувся з доповненням до позовної заяви в зв’язку з новими обставинами по справі № 7/124, згідно якої просить:

- переглянути рішення господарського суду Луганської області від 28.08.09 по справі № 7/124 у зв’язку з новими обставинами по справі № 7/124;

- винести рішення про зупинення виконавчого провадження до розгляду справи по суті;

- витребувати у позивача для суду та відповідача розрахунок фактичних витрат по роботі котельні, розташованої за адресою: вул. Радянська, 38 за період з 04.04.08 по 10.10.08 та з 02.04.09 по 01.07.09, та розрахунок фактичних витрат на виробництво теплової енергії поставленої відповідачу у період з 10.11.08 по 02.04.09;

- перенести справу слуханням на більш пізніший термін до отримання від позивача витребуваних розрахунків.

Позивач проти заяви відповідача у судовому засіданні заперечив, посилаючись зокрема на те, що обставини, викладені відповідачем, не є нововиявленими.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.08.09 по справі № 7/124 позов був задоволений частково, з Східного державного регіонального геологічного підприємства , м. Луганськ, вул. Радянська, 38, код ЄДРПОУ 25361584 на користь Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23А, код ЄДРПОУ 24047779 стягнуто борг у сумі 130524 грн. 66 коп., пеню у сумі 12716 грн. 07 коп., інфляційні нарахування у сумі 9300 грн. 83 коп., 3% річних у сумі 1796 грн. 45 коп., державне мито у сумі 1912 грн. 46 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 313 грн. 81 коп. В частині стягнення заборгованості у сумі 36909 грн. 82 коп. провадження у справі припинено на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 27.10.09 по справі № 7/124 рішення господарського суду Луганської області від 25.08.09 по справі № 7/124 залишено без змін.

Таким чином, рішення набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.08.09 та Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 27.10.09 по справі № 7/124 було встановлене наступне.

Факт укладення Договору № 395 від 10.10.03 підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово однією з сторін (п.10.3 Договору).

На виконання укладеного Договору позивач виконав свої зобов’язання, поставив теплову енергію відповідачу у період з листопад 2008р. –березень 2009р та надіслав (вручив) відповідні рахунки на оплату у тому числі на приєднане теплове навантаження за період з серпня 2008 року по травень 2009 року, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі Довідками відповідача про витрати теплоносія за листопад 2008р. –березень 2009р, а також наданими позивачем до суду рахунками з доказами їх надіслання або вручення відповідачу.

Зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості теплової енергії в зазначені вище обумовлені договором строки, відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Заперечення відповідача було відхилено судом за необґрунтованістю з огляду на наступне.

Як встановлено частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 статті 632 Кодексу, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.04, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать зокрема встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії (абз.7 ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч. 4 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання (ч. 5 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Положення про те, що й при укладенні господарських договорів на основі вільного волевиявлення, сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, встановлено також в статті 179 Господарського кодексу України.

Цим же кодифікованим актом врегульована можливість визначення ціни у господарському договорі в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч.5 ст.180 ГК України), та встановлення відповідно до закону державних цін на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів (ч. 2 ст. 191 ГК України), яким відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про природні монополії" № 1682 від 20.04.00 - є позивач у справі.           З наведеного вбачається, що тариф на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування, а не узгоджується сторонами у договорі. Таким чином, умови Договорів в частині погодження теплопостачаючим підприємством з споживачем змін до договору, що впливають на розмір оплати за теплову енергію, суперечать Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, та у випадку їх наявності в цій частині Договори мають визнаватися судами недійсними на підставі ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України та п. 1 ст. 83 ГПК України. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду України від 23.08.05 у справі № 19/257.

Матеріалами справи підтверджено факт прийняття органами місцевого самоврядування рішень № 188 від 24.06.08, № 303 від 13.10.08 та № 51 від 24.02.09 та факт їх офіційного оприлюднення через засоби масової інформації у газеті "Жизнь Луганска" відповідно № 26 від 25.06.08, № 43 від 15.10.08 та № 9 від 04.03.09. Крім того позивачем доведено повідомлення відповідача письмово за листами № 15/42-7/575 від 14.07.08, № 15/42-7/1099/145 від 30.10.08, № 15/42-7/308 від 18.03.09 та наданими за супровідним листом № 15/42-7/843 від 21.08.09 реєстрами відправлення (вручення) листів.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Зазначена норма стосується порядку набрання сили рішенням ради. Рішення про затвердження тарифів у цій справі були прийняті виконавчим комітетом Луганською міської ради, а не самою радою.

Стосовно застосування нового (двоставкового) тарифу у рішеннях зазначене зокрема наступне.

Порядок встановлення, введення в дію тарифів на послуги теплопостачання та господарські взаємовідносини теплопостачальної організації із споживачами теплової енергії регулюються Законами України „Про житлово-комунальні послуги”, „Про теплопостачання”, „Про місцеве самоврядування”, а також Правилами розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.00 р. № 191 (далі –Правила).

Правилами встановлено, що їх дія поширюється на всі теплопостачальні організації комунальної енергетики незалежно від їх відомчої належності та форми власності, а також на споживачів. Рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування. Двоставковий тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюється договором між теплопостачального організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води, а кількість спожитої теплової енергії обчислюється теплолічильником або при його відсутності - за розрахунком, згідно Правил користування тепловою енергією.

Як слідує з приписів Правил розрахунку двоставкового тарифу, його складовою є річна вартість обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюються договором між теплопостачальною організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води (п. 1.5 Правил).

Таким чином, сплата двоставкового тарифу передбачена законодавством, зокрема, рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 188 від 24.06.08 „Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з центрального опалення і постачання гарячої води та пари” з 01.07.08 вирішено перейти до розрахунків за теплову енергію за двоставковими тарифами, які встановлені (затверджені) та погоджені згідно з п. 2 даного рішення.

Таким чином були затверджені нові базові тарифи та введено абонентську плату за одиницю приєднаного теплового навантаження.

Згідно додатків до рішення, встановлена плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (сплачується щомісяця, протягом року) та плата за спожиту теплову енергію (сплачується в опалювальний період).

Обсяги постачання теплової енергії відповідачу визначені у п. 5.1 Договору та Довідках відповідача про витрати теплоносія за приладами обліку і саме такий обсяг зазначений у рахунках, наданих відповідачу за спірний період, направлення (вручення) яких підтверджені відповідними реєстрами.

Крім того, позивачем доведено повідомлення відповідача письмово за листами № 15/42-7/575 від 14.07.08, № 15/42-7/1099/145 від 30.10.08, № 15/42-7/308 від 18.03.09 та наданими за супровідним листом № 15/42-7/843 реєстрами відправлення (вручення) листів.

Тому судом було не прийнято до уваги доводи відповідача про те, що позивач не мав права застосовувати нові тарифи без укладання додаткової угоди, оскільки діючим Договором величину теплового навантаження передбачено, а щодо тарифу, то він є регульованим і нові тарифи прийняті та запроваджені в дію обґрунтовано, про що зазначалось вище.

27.01.10, з урахуванням доповнень за листом № 01-176 від 10.02.10, позивач звернувся до суду з заявою про перегляд судового рішення за новими обставинами.

Позивач проти заяви відповідача у судовому засіданні заперечив, посилаючись зокрема на те, що обставини, викладені відповідачем, не є нововиявленими.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що заява про перегляд рішення за новими обставинами не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Відповідно до п. 1.2. Роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 № 04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" (далі –Роз’яснення) нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими обставинами, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу ХІІІ ГПК господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК України, зокрема ст. 101 цього Кодексу (п. 1.3. Роз’яснень).

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 1 від 27.02.81 (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98), не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалась особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

Як свідчать матеріали справи, а саме апеляційна скарга відповідача (т.1 а.с.144-147) та його відзив на позовну заяву (т.1 а.с.67-69), відповідач надавав аналогічні, викладеним у заявах відповідача про перегляд судового рішення за новими обставинами, заперечення, посилаючись зокрема на термін дії договору до 31.12.08 у відповідності із додатковою угодою від 01.10.07 та відсутність зовнішніх мереж до відповідача, у зв’язку з тим, що котельня знаходиться у будівлі відповідача, а також ті ж самі нормативні акти. Судами першої та апеляційної інстанції було відхилено усі доводи відповідача з посиланням на діюче законодавство України, викладеним у рішеннях докладно.

Решта підстав, наведених відповідачем не є нововиявленими, а саме такими, що існували і не могли бути відомі заявникові на час винесення рішення у справі. Тобто, відповідачем у цій справі не наведено жодної нововиявленої обставини.

Окремо звертається увага відповідача, що нормами Господарського процесуального кодексу не передбачено перегляд рішення за новими обставинами.

Клопотання відповідача про витребування у позивача розрахунку та відкладення у зв’язку з цим розгляду справи судом відхиляється як таке, що не охоплюється приписами розділу ХІІІ ГПК України.

Клопотання відповідача про припинення постанови про відкриття виконавчого провадження та про зупинення виконавчого провадження до розгляду справи по суті судом відхиляється, як таке, що порушує приписи ст. 1211 ГПК України.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає, що обставини, наведені відповідачем у заяві № 01-062 від 21.01.10 про перегляд судового рішення за новими обставинами та заяві № 01-176 від 10.02.10 про доповнення до позовної заяви в зв’язку з новими обставинами по справі, не є нововиявленими та в задоволенні заяви про перегляд рішення за новими обставинами слід відмовити.

          У зв’язку з викладеним, керуючись ст. ст. 86, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1. В задоволенні заяви про перегляд рішення за новими обставинами у справі, відмовити.

2. Залишити рішення господарського суду Луганської області від 25.08.09 по справі № 7/124 без змін.

Суддя                                                                                Т. Л. Калашник