Рішення № 81112009, 04.04.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/490/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Громадського об’єднання “Об’єднане садове товариство “Загальці-1”, (07807, Київська область, Бородянський р-н, с. Дружня, вул. 1 Лінія, буд. 2),

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “КИЇВОБЛГАЗ” (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178),

за участі третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Приватного акціонерного товариства “Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона-15” (07823, Київська обл., Бородянський р-н, с. Загальці, вул. Шевченка, буд. 7),

та за участі третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Громадського об’єднання “Зелений гай” (07823, Київська обл., Бородянський р-н, с. Загальці, вул. Жовтнева, буд. 136-Б),

прo визнання договору недійсним та стягнення 53379,16 грн.

секретар судового засідання: Демідова А.А.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (керівник); ОСОБА_2 (ордер № 249814 від 05.02.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (свідоцтво адвоката № 000927 від 06.02.2018 р., довіреність № Др-10-0119 від 02.01.2019 р.);

від третьої особи 1: не з’явився;

від третьої особи 2: не з’явився.

Обставини справи:

У 2016 році Громадське об’єднання “Об’єднане садове товариство “Загальці-1” (далі – ГО “ОСТ “Загальці-1”, позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 філії по експлуатації газового господарства ПАТ “Київоблгаз”, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство “Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона-15” (далі - ПрАТ “Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона-15”, третя особа 1) та Громадське об’єднання “Зелений гай” (далі – ГО «Зелений гай», третя особа 2), про визнання договору недійсним та стягнення 53379,16 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору № 53 на виконання технічного обслуговування і ремонтів об’єктів і споруд газопостачання від 30.11.2010 р., укладеного між ОСОБА_4 філією по експлуатації та газопостачання ВАТ “Київоблгаз” та Громадським об’єднанням “Об’єднане садове товариство “Загальці-1”, останнє посилається на те, що зазначений вище договір № 53 від 30.11.2010 р. було укладено позивачем внаслідок введення його в оману зі сторони відповідача та третіх осіб. Окрім того, з огляду на недійсність договору позивач просить стягнути з відповідача сплачені на виконання вказаного договору кошти, а також інфляційні втрати, нараховані на вказану суму.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.02.2016 р. (суддя Р.М. Колесник) було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.03.2016 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2016 р. було замінено неналежного відповідача - ОСОБА_4 філію по експлуатації газового господарства ПАТ “Київоблгаз” на належного - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "КИЇВОБЛГАЗ" (далі – ПАТ по газопостачанню та газифікації “КИЇВОБЛГАЗ”, відповідач).

20.04.2016 р. до господарського суду Київської області ПАТ по газопостачанню та газифікації “КИЇВОБЛГАЗ” було подано відзив № КV04.3-СК-2067-0416 від 20.04.2016 р. (вх. № 8545/16 від 20.04.2016 р.), відповідно до якого відповідач проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що договір № 53 на виконання технічного обслуговування і ремонтів об’єктів і споруд газопостачання від 30.11.2010 р. був укладений на підставі заяви позивача № 321 від 30.11.2010 р., в якій позивач повідомив ОСОБА_4 філію по експлуатації газового господарства ВАТ “Київоблгаз”, що виступає замовником по будівництву газопроводу високого тиску та влаштуванню газорегуляторного пункту по газопостачанню с. Хутір Гай, у зв’язку з чим просив укласти договір на обслуговування об’єктів газопостачання та гарантував оплату послуг. Також відповідач зазначив, що на виконання вимог Правил безпеки газопостачання України проектна документація була погоджена з уповноваженими на це установами та зареєстрована в Державній інспекції нагляду у газовому комплексі та хімічній промисловості 08.04.2010 р. за № 37/10. У подальшому дану систему газопостачання було прийнято в експлуатацію. Також відповідач вказував, що укладання договору про постачання газу не є обов’язковим для укладання договору № 53 на виконання технічного обслуговування і ремонтів об’єктів і споруд газопостачання від 30.11.2010 р., як про це зазначає позивач.

12.05.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення б/н від 11.05.2016 р. (вх. № 10072/16 від 12.05.2016 р.), за змістом яких відповідач зазначав, що систему газопостачання вулиці Хутір Гай в с. Хутір Гай Бородянського району Київської області, в тому числі - і газорозподільний пункт (ГРП) було прийнято в експлуатацію на підставі ОСОБА_5 прийняття внутрішньої і зовнішньої мереж і систем газопостачання від 01.07.2010 р. Вищезазначене ГРП є складовою системи газопостачання, що використовується для забезпечення постачання та транспортування природного газу до житлових будинків, розташованих на території с. Хутір Гай.

Водночас, відповідач вказував, що між ГО «ОСТ «Загальці-1» та ОСОБА_4 філією по експлуатації газового господарства ВАТ «Київоблгаз» було укладено договір на виконання технічного обслуговування і ремонтів об’єктів і споруд газопостачання № 53 від 30.11.2010 р. згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по технічному обслуговуванню і ремонту об’єктів і споруд газопостачання згідно вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці № 254 від 01.10.1997 р. та зареєстрованих в Мінюсті України 15.05.1998 р. за № 318/2758, а саме - газопроводу високого тиску довжиною 40 м та газорегуляторного пункту (ГРП), що є частиною системи газопостачання вулиці Хутір Гай в с. Хутір Гай Бородянського району Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2016 р. (суддя Р.М. Колесник) було зупинено провадження у справі № 911/490/16 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 р.) у зв'язку з надісланням матеріалів справи до прокуратури Київської області для перевірки слідчими органами обставин, які мають значення для справи, до одержання висновків компетентних органів щодо викладених в ухвалі фактів.

06.08.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 03.08.2018 р. (вх. № 15190/18 від 06.08.2018 р.) про поновлення провадження у справі № 911/490/16.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2018 р. (суддя А.Ю. Кошик) клопотання б/н від 03.08.2018 р. (вх. № 15190/18 від 06.08.2018 р.) про поновлення провадження у справі № 911/490/16 було повернуто заявникові без розгляду, оскільки судом було встановлено, що клопотання позивача не відповідає вимогам до форми та змісту клопотання, яке подається до суду, визначеним ст. 170 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням вимог ст. 230 ГПК України.

06.11.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 06.11.2018 р. (вх. № 31587/18 від 06.11.2018 р.) про поновлення провадження у справі № 911/490/16, за змістом якого позивач зазначає, що обставини, які викликали зупинення провадження у даній справі, усунуті, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 р. у справі № 911/534/17 за Громадським об'єднанням "Об'єднане садове товариство "Загальці-1" було визнано право власності на об'єкт будівництва, а саме – на газопровід високого тиску довжиною 40 метрів та ГГРП шафового типу ПГРШ 60-2-01-У1 з двома лініями редукування з регуляторами РДГ-50В, змонтований на підставі договору генпідряду № 4 від 16.03.2010 р., що знаходиться по вулиці Хутір Гай в селі Хутір Гай.

Також позивач вказує, що 18.10.2017 р. представником позивача був направлений адвокатський запит № 61/17 від 18.10.2017 р. на ім’я начальника СВ Бородянського ВП Ірпінського ПВ ГУ НП в Київській області про надання інформації щодо слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201611012000640 від 25.06.2016 р. У грудні 2017 р. на вказаний адвокатський запит надійшла відповідь із супровідним листом Ірпінського відділення Бородянського відділення поліції ГУ НП в Київській області та постановою про призначення групи слідчих, в якій зазначено, що 24.06.2016 р. до ЧЧ Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області з прокуратури Київської області надійшли матеріали справи господарського суду Київської області № 911/490/16 по факту шахрайських дій щодо ГО “Об’єднане садове товариство “Загальці-1”, на підставі яких були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження № 1201611012000640 від 25.06.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Водночас, як зазначає позивач, в рамках вказаного кримінального провадження було залучено як потерпілу особу ОСОБА_6, що є членом ГО “Об’єднане садове товариство “Загальці-1”. У зв’язку з великою тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016110120000640 від 25.06.2016 р. останній звернувся до Фастівської місцевої прокуратури Київської області про надання інформації щодо стану досудового розслідування кримінального провадження, проте йому було повідомлено, що Бородянським відділом Фастівської місцевої прокуратури не встановлено місцезнаходження матеріалів кримінального провадження, і направлено лист до СУ ГУ НП у Київській області про проведення службового розслідування за фактом втрати матеріалів кримінального провадження.

Зважаючи на вищезазначене та ту обставину, що встановити місцезнаходження матеріалів кримінального провадження № 12016110120000640 від 25.06.2016 р. неможливо, а також що розслідування у кримінальному провадженні, на думку позивача, не перешкоджає розгляду господарської справи, позивач просив суд поновити провадження у справі № 911/490/16.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями № 31587/18 від 06.11.2018 р. матеріали даної справи № 911/490/16 та клопотання ГО “Об’єднане садове товариство “Загальці-1” б/н від 06.11.2018 р. (вх. № 31587/18 від 06.11.2018 р.) про поновлення провадження було передано на розгляд судді Бабкіній В.М.

Слід зазначити, що 15.12.2017 р. набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України № 2147–VIII від 03.10.2017 р., відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень якого, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2018 р. було поновлено провадження у справі № 911/490/16, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.12.2018 р.

Підготовче засідання відкладалось.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 13.12.2018 р., судом було встановлено, що юридичну особу Громадське об’єднання “Зелений гай” (третя особа 2) 13.07.2017 р. було припинено за рішенням засновників.

22.01.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 15.01.2019 р. (вх. № 1274/19 від 22.01.2019 р.) про долучення документів до матеріалів справи, що підтверджують витрати, понесені позивачем, на надання йому правової допомоги, а саме – оригіналів додаткового договору № 6 від 14.06.2018 р., додаткового договору № 7 від 11.01.2019 р., акту виконаних робіт (наданих послуг з правової допомоги) від 28.12.2018 р., акту виконаних робіт (наданих послуг з правової допомоги) від 11.01.2019 р., акту виконаних робіт (наданих послуг з правової допомоги) від 14.01.2019 р., квитанції № 0.0.1234004754.1 від 10.01.2019 р. на суму 1500,00 грн., квитанції № QS13523701 від 14.01.2019 р. на суму 3000,00 грн., а також копії платіжного доручення № 10 від 22.06.2018 р. на суму 5000,00 грн.

У судовому засіданні 07.02.2019 р. представник позивача заявив про подання в подальшому доказів понесення адвокатських витрат; представник відповідача зазначив, що відповідач заперечує проти покладення на ПАТ по газопостачанню та газифікації “КИЇВОБЛГАЗ” витрат, понесених позивачем на правову допомогу, у повному обсязі; представники третіх осіб 1 та 2 у судове засідання не з’явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

У судовому засіданні 07.02.2019 р. представники позивача та відповідача заявили про надання суду всіх наявних у ГО “Об’єднане садове товариство “Загальці-1” та ПАТ по газопостачанню та газифікації “КИЇВОБЛГАЗ” доказів, що мають значення для вирішення спору. Представник позивача зазначав про підтримання позовних вимог, представник відповідача зазначив про підтримання відповідачем позиції щодо заперечення проти позову, викладеної в раніше поданих відзиві та поясненнях відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.02.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2019 р.

14.03.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло заперечення б/н від 14.03.2019 р. (вх. № 5061/19 від 14.03.2019 р.) щодо стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації “КИЇВОБЛГАЗ” витрат позивача на правову допомогу, за змістом якого відповідач зазначає, що документи, подані до суду адвокатом згідно клопотання б/н від 15.01.2019 р. (вх. № 1274/19 від 22.01.2019 р.), жодним чином, на думку відповідача, не підтверджують отримання позивачем правової допомоги та не визначають розмір витрат останнього на таку допомогу. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує, що надані ГО “Об’єднане садове товариство “Загальці-1” акти виконаних робіт (наданих послуг з правової допомоги) та платіжні доручення, на думку ПАТ по газопостачанню та газифікації “КИЇВОБЛГАЗ”, за своїм змістом не дозволяють встановити, які саме процесуальні документи підготовлено адвокатом (акти від 11.01.2019 р. на суму 1500,00 грн. та від 14.01.2019 р. на суму 3000,00 грн.), а також визначити обсяг консультацій, отриманих позивачем після ознайомлення 11.01.2019 р. адвоката з матеріалами справи (акт від 14.01.2019 р.). Також відповідач наголошує, що акт від 28.12.2018 р. на суму 5000,00 грн. не дає можливості підтвердити фактичне отримання позивачем правової допомоги під час підготовки та подачі до суду заяви про поновлення провадження у даній справі № 911/490/16 від 06.11.2018 р., оскільки така заява підписана головою правління ГО “Об’єднане садове товариство “Загальці-1” ОСОБА_1 особисто. Щодо квитанцій та платіжних доручень, наданих адвокатом на підтвердження часткової оплати позивачем наданих правових послуг, відповідач зазначає, що останні також не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України з огляду на те, що з наданих суду платіжних документів не вбачається, що оплати були проведені на виконання саме договору про надання правової допомоги від 15.01.2015 р., а також у вказаних платіжних документах не зазначено, за яким актом здійснено платіж.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважає, що надані адвокатом платіжні документи щодо сплати ГО “ОСТ “Загальці-1” на користь адвокатського бюро “ОСОБА_2 та партнери” грошових коштів та акти виконаних робіт не можуть без наявності інших доказів свідчити про фактичне здійснення господарської операції, а відтак вказані первинні документи позбавлені юридичної значимості та не можуть слугувати доказами понесення позивачем витрат на правову допомогу.

14.03.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 14.03.2019 р. (вх. № 5105/19 від 14.03.2019 р.) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме – засвідченої копії платіжного доручення від 13.03.2019 р. на суму 3000,00 грн. та оригіналу акта виконаних робіт (наданих послуг з правової допомоги) від 13.03.2019 р.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 14.03.2019 р. представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі та клопотав про покладення на ПАТ по газопостачанню та газифікації “КИЇВОБЛГАЗ” витрат, понесених позивачем на правову допомогу, представник відповідача проти позову та покладення вказаних витрат на відповідача заперечував.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2019 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 04.04.2019 р.

04.04.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 04.04.2019 р. (вх. № 6760/19 від 04.04.2019 р.) про долучення доказів витрат позивача на правову допомогу.

У судовому засіданні 04.04.2019 р. представники позивача позовні вимоги підтримували; представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі; представники третіх осіб 1 та 2 у судове засідання не з’явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 04.04.2019 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_2, судом було встановлено, що юридична особа Громадське об’єднання “Об’єднане садове товариство “Загальці-1” (позивач) 13.03.2019 р. змінила своє найменування на Громадську організацію “Об’єднане садове товариство “Загальці-1”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

16.03.2010 р. між Громадським об’єднанням «Об’єднане садове товариство “Загальці-1” в особі ОСОБА_7 товариства ОСОБА_1 (замовник) та Громадським об’єднанням “Зелений Гай” в особі ОСОБА_7 Васильовича, було укладено договір № 4 на співпрацю (попередній), відповідно до п. 1.1 якого ГО “Зелений Гай” доручило голові ГО «ОСТ “Загальці-1” виступити замовником по будівництву газопроводу високого тиску та влаштуванню газорегуляторного пункту по газопостачанню с. Хутір Гай Загальцівської селищної ради Бородянського району Київської області.

Для виконання договору Громадське об’єднання “Зелений Гай” передає проектно-кошторисну документацію замовнику у власність за умови фінансування газопроводу середнього тиску по вул. Хутір Гай в кількості 200 метрів. ГО «ОСТ “Загальці-1” для закінчення розпочатих робіт надає ГО “Зелений Гай” в особі ОСОБА_7 Васильовича проектно-кошторисну документацію для закінчення розпочатого будівництва безкоштовно. За виконані роботи по будівництву газопроводу ГО “Зелений Гай” дає дозвіл на приєднання проектуємого газопроводу до ОСТ “Загальці-1” (п.п. 1.2, 1.3, 1.4 договору).

Власником результату робіт по договору є громадське об’єднання садових товариств “Загальці-1” (п. 4.1 договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору про співпрацю 16.03.2010 р. був складений акт про те, що ГО “Зелений Гай” передає проектну документацію по будівництву газопроводу високого тиску, ГРП, середнього тиску вуличного газопроводу ГО «ОСТ “Загальці-1”. В акті також зазначено, що згідно пункту 4.1 договору № 4 від 16.03.2010 р. про співпрацю обох товариств щодо будівництва газопроводу високого тиску та влаштування газорегуляторного пункту, середнього тиску 200 м по вулиці с. Хутір Гай власником результату робіт за договором є ГО «ОСТ “Загальці-1”, а також що цей акт є невід’ємною частиною договору № 4 від 16.03.2010 р.

Слід зазначити, що договір № 4 на співпрацю (попередній) від 16.03.2010 р. та акт від 16.03.2010 р. про передачу документів підписані Головою ГО «Об’єднане садове товариство “Загальці-1” ОСОБА_1 та скріплені печаткою ОСТ “Загальці-1” з однієї сторони, з іншої сторони підписані ОСОБА_7 Громадського об’єднання “Зелений Гай” ОСОБА_8 та скріплені гербовою печаткою Загальцівської сільської ради Бородянського району Київської області, а не ГО “Зелений Гай”. Також і акт вибору та обстеження земельної ділянки, яка відводиться ГО «Об’єднане садове товариство “Загальці-1” для спорудження мережі підвідного газопроводу до ГО «Об’єднане садове товариство “Загальці-1”, розташованого на території Дружнянської сільської ради Бородянського району, з метою газифікації садових будинків від 06.04.2010 р. та схема розміщення вказаної земельної ділянки підписані від ГО “Зелений Гай” ОСОБА_7 ОСОБА_8 та скріплені гербовою печаткою Загальцівської сільської ради Бородянського району Київської області.

Суд констатує, що станом на час вирішення спору до матеріалів справи не надано будь-яких документів, прийнятих за наслідками дослідження компетентними правоохоронними органами питань правомірності використання печатки Загальцівської сільської ради Бородянського району Київської області. Водночас, судом враховано, що, на думку позивача, наведені обставини не перешкоджають на даний час розгляду справи та вирішенню спору. Відповідач та треті особи заперечень щодо розгляду справи судом до встановлення вищевказаних обставин не подавали. При цьому, факт укладання договору № 4 на співпрацю (попереднього) від 16.03.2010 р., складання акту до нього від 16.03.2010 р., а також акту вибору та обстеження земельної ділянки і схеми її розміщення, учасниками справи не заперечується.

Поряд з цим, 16.03.2010 р. між Громадським об’єднанням «Об’єднане садове товариство «Загальці-1» (замовник) та Закритим акціонерним товариством «Бородянська СПМК № 15» (підрядник) було укладено договір № 4 генпідряду, відповідно до якого замовник доручає підряднику виконати у відповідності до умов даного договору роботи по виготовленню проектно-кошторисної документації на газопостачання ОСТ “Загальці-1” та виготовити проектну документацію на газопостачання садових будинків ОСТ “Загальці-1” Бородянського району Київської області. Підрядник зобов’язується виконати власними і залученими силами і засобами роботи щодо проектування, будівництва газових мереж та підключення житлових будинків до газу на ОСТ “Загальці-1” Бородянського району Київської області (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору генпідряду початок виконання робіт - березень 2010 року, завершення - грудень 2010 року. Додатковими угодами № 2 від 02.01.2010 р. та № 3 від 02.01.2014 р. сторонами договору генпідряду змінювались строки виконання робіт, і було встановлено строк закінчення робіт - грудень 2014 року.

26.03.2010 р. позивачем було отримано у ВАТ «Київоблгаз» технічні умови № 185-4 від 26.03.2010 р., надані на газопостачання ГО «ОСТ «Загальці-1» на території Дружнянської сільської ради Бородянського району, які передбачають підключення до газопроводу середнього тиску, що запроектований на виході з ГГРП с. Хутір Гай, до вузла обліку газу.

Позивач зазначав, що після погодження всіх проектів для потреб ГО «ОСТ “Загальці-1” та с. Хутір Гай було запроектовано ГРП марки ПГРШ 60-2-01-У1 з двома регуляторами РГ-50 В.

Громадським об’єднанням «Об’єднане садове товариство «Загальці-1» на користь ЗАТ «Бородянська СПМК № 15» було перераховано кошти в сумі 34900,00 грн. згідно платіжного доручення № 29 від 12.04.2010 р. за ГРП марки ПГРШ 60-2-01-У 1 з двома регуляторами РДГ-50 В.

З матеріалів справи слідує, що будівництво газопроводу було здійснено, однак закінчений будівництвом об’єкт підрядником ЗАТ “Бородянська СПМК-15” був переданий не замовнику за договором підряду ГО “ОСТ “Загальці-1”, а Громадському об’єднанню “Зелений Гай”.

ОСОБА_5 підтверджується копією ОСОБА_5 від 01.07.2010 р. прийняття внутрішньої і зовнішньої мереж і систем газопостачання вулиці Хутір Гай в с. Хутір Гай Бородянського району Київської області, згідно якого генеральним підрядником ЗАТ “Бородянська СПМК-15” пред’явлено до приймання закінчений будівництвом газопровід середнього тиску: підземний ПЕ-80 SDR 17,6 D=63*3,6 L=701,2м; ПЕ-80 SDR 11 D=40*3,7 L=250м, ПЕ-80 SDR 17,6 D=63*3,6 L=701,2м, ПЕ-80 SDR 11 D=20*3,0 L=198м, надземний стальний D=108*3,5 L=0,15м; D=89*3,5 L=0,7м; D=20*2,8 L=15,6м; засувка “Батерфляй” D=80-1шт; кран кульовий D=20-13шт, регулятор тиску РДГС-10-13шт, газопровід високого тиску: підземний стальний ізольований D=89*3,5 L=33,9м, надземний стальний D=89*3,5 L=3,95м, D=57*3,5 L=0,15м; кран кульовий фланцевий КЗШС 41 нж D=80-2шт; УГРП 7-2 з регуляторами РДСК-50/400Б – 1шт; початок робіт - 27.04.2010 р.; рішенням комісії будівельно-монтажні роботи визнані такими, що виконані у повному обсязі у відповідності з проектом, вимогами ДБН В.2.5-20-2001 і “Правил безпеки систем газопостачання України”; об’єкт прийнятий замовником (ГО “Зелений Гай”) разом з виконавчою документацією.

30.11.2010 р. між ОСОБА_4 філією по експлуатації та газопостачанню ВАТ «Київоблгаз» (виконавець) та Громадським об’єднанням «Об’єднане садове товариство «Загальці-1» (замовник) було укладено договір № 53 на виконання технічного обслуговування і ремонтів об’єктів і споруд газопостачання, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання по виконанню робіт з технічного обслуговування (ТО) і ремонту об’єктів і споруд газопостачання згідно вимог Правил безпеки систем газопостачання України (ПБСГУ).

У відповідності з п. 2.1 договору, вартість робіт по ТО і ремонту об’єктів і споруд газопостачання визначено згідно Тимчасової калькуляції вартості робіт по обслуговуванню газових приладів і газового обладнання та ремонту газопроводів і споруд на них, затвердженої ВАТ «Київоблгаз». На інші роботи, а також автотранспортні послуги, які відсутні у прейскурантах, вартість визначається затвердженими калькуляціями філії.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що сума договору складає 9756,96 грн. щорічно.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата проводиться замовником за наданням виконавцем платіжних доручень з доданням акту виконаних робіт, але не пізніше 10-го числа наступного за звітним періодом місяця.

Начальником ОСОБА_4 ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз» були затверджені Калькуляції річної вартості робіт по тех. обслуговуванню газопроводу і ГРП до ОСТ «Загальці-1» Бородянського р-ну Київської області від 30.11.2010 р. на суму 9756,96 грн. та від 10.02.2012 р. на суму 10528,61 грн.

На виконання договору № 53 від 30.11.2010 р. ОСОБА_4 ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз» та ГО «Об’єднане садове товариство «Загальці-1» було підписано акт прийому-передачі виконаних робіт, відповідно до якого за період з 30.11.2010 р. до 30.11.2011 р. виконавцем були виконані роботи по технічному обслуговуванню газопроводу та ГРП на загальну суму 9756,96 грн.

Окрім того, ОСОБА_4 ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз» та ГО «Об’єднане садове товариство «Загальці-1» було підписано акт прийому-передачі виконаних робіт, відповідно до якого за період з 30.11.2011 р. до 30.11.2012 р. виконавцем були виконані роботи по технічному обслуговуванню газопроводу та ГРП на загальну суму 10528,61 грн.

ОСОБА_4 ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз» було виставлено ГО «Об’єднане садове товариство «Загальці-1» рахунки, у тому числі - № 181 від 11.11.2011 р. на суму 9756,96 грн., № 300МзТО від 07.03.2014 р. на суму 10528,61 грн.

ГО «Об’єднане садове товариство «Загальці-1» в період з 2010 року по 2014 рік на рахунок ОСОБА_4 ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз» було перераховано загалом 30042,53 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 118 від 03.12.2010 р. на суму 9756,96 грн., з призначенням платежу «Оплата за техобслуговування газопостачання і ГРП ОСТ «Загальці-1» згідно дог.53 від 30.11.2010 р. в т.ч. ПДВ 1626,16 грн.»; № 71 від 30.11.2011 р. на суму 9756,96 грн., з призначенням платежу «Оплата за техобслуговування газопроводу та обладнання на ньому згідно рахунку 181 від 11.11.2011 р. в т.ч. ПДВ 1626,16 грн.»; № 12 від 19.03.2014 р. у сумі 10528,61 грн., з призначенням платежу «Оплата за техобслуговування газопроводу та ГРП за період 30.11.2011 р. по 30.11.2012 р. згідно рахунку 300 МзТО від 07.03.2014 р. в т.ч. ПДВ 1754,77 грн.».

У подальшому ГО «ОСТ «Загальці-1» був направлений на адресу ПрАТ «Бородянська СПМК № 15» лист № 108 від 09.09.2015 р., відповідно до якого у зв’язку із закінченням газобудівництва згідно з договором № 4 від 16.03.2010 р. ГО «ОСТ «Загальці-1» просило ПрАТ «Бородянська СПМК № 15» надати паспорт ГРП, придбаного згідно рахунку-фактури № ГТ-0093 від 07.04.2010 р.

ПрАТ «Бородянська СПМК № 15» було надіслано на адресу ГО «ОСТ «Загальці-1» лист № 105 від 14.09.2015 р., в якому повідомлялось про те, що паспорт на УГРП 7-2 з регулятором РДСК-50/400 Б знаходиться у виконавчій документації на газопостачання с. Хутір Гай Бородянського району, яка (виконавча документація) передана у Бородянську філію газового господарства.

ГО «ОСТ «Загальці-1» було направлено начальнику Бородянської дільниці Вишгородської ФЕГГ ПАТ «Київоблгаз» лист № 111 від 10.09.2015 р., відповідно до якого позивач зазначав, що ГО «Об’єднане садове товариство «Загальці-1» у 2010 році за кошти садівників побудувало газопровід високого та середнього тиску та ГРП біля с. Хутір Гай (генпідрядник - ПрАТ «СПМК-15»). Через генпідрядника товариством було придбано та облаштовано ГРП типу ПГРШ 0-2-01-УІ з двома регуляторами РДГ-50В, але в акті прийняття внутрішньої та зовнішньої мереж і систем газопостачання був зазначений інший тип ГРП (УГРП 7-2 з регуляторами РДСК- 50/400Б). ГО «Об’єднане садове товариство «Загальці-1» має договір № 53 від 30.11.2010 р. з ОСОБА_4 ФЕГГ щодо обслуговування ГРП та газопроводу, але ні в калькуляціях, ні в рахунках-фактурах тип ГРП не вказаний. Для оформлення ГО «Об’єднане садове товариство «Загальці-1» права власності на ГРП позивач просив повідомити, який тип ГРП встановлений біля с. Хутір Гай.

Листом № 896 від 02.10.2015 р. Вишгородська ФЕГГ ПАТ «Київоблгаз» повідомила позивача, що ГРП біля с. Хутір Гай та підвідний газопровід високого тиску відсутній на обліку, а також що Вишгородській ФЕГГ ПАТ «Київоблгаз» невідомо про договір обслуговування. Також в даному листі повідомлялося, що при фактичному виїзді встановлено наявність ГРП типу ПГРШ-60-2-01-У1 з двома регуляторами РДГ-50В.

Окрім того, ГО «Об’єднане садове товариство «Загальці-1» листом № 115 від 23.09.2015 р. звернулося до ОСОБА_4 дільниці Вишгородської ФЕГГ щодо надання інформації, який саме тип ГРП обслуговувався та щодо місця розташування ГРП відповідно до договору № 53 від 30.11.2010 р.

ОСОБА_4 дільниці Вишгородської ФЕГГ № 355 від 08.10.2015 р. ГО «Об’єднане садове товариство «Загальці-1» було повідомлено, що згідно договору № 53 від 30.11.2010 р. у березні 2014 року була проведена оплата на суму 10528,61 грн. за період з 30.11.2011 р. до 30.11.2012 р. Згідно калькуляції обслуговувався газопровід протяжністю 40 м та ГРП (тип невідомий).

На переконання позивача, зі змісту зазначених вище листів вбачається, що договорів на господарське відання чи на експлуатацію складовими єдиної газотранспортної системи з Вишгородською ФЕГГ на обслуговування ГРП та газопроводу високого тиску ГО «ОСТ «Загальці-1» не укладалося. У свою чергу, ГО «ОСТ «Загальці-1» було сплачено грошові кошти у сумі 30042,53 грн. за обслуговування газопроводу протяжністю 40 м та ГРП невідомого типу, тобто який саме газопровід обслуговувався та чи мав він відношення до позивача останньому невідомо. Позивач наголошував, що в період з 2010 року і по теперішній час до ГО «ОСТ «Загальці-1» не передано ані технічної документації на ГРП, ані акту про введення об’єкту в експлуатацію, а також відсутнє саме газопостачання по газопроводу до ГО «ОСТ «Загальці-1».

ГО «Об’єднане садове товариство «Загальці-1» було направлено на адреси ПАТ «Київоблгаз», ОСОБА_4 дільниці Вишгородської ФЕГГ ПАТ «Київоблгаз» та Вишгородської філії по експлуатації газового господарства ПАТ «Київоблгаз» претензію № 154 від 14.12.2015 р., за змістом якої позивач зазначав, що відповідно до договору на виконання технічного обслуговування і ремонтів об’єктів і споруд газопостачання № 53 від 30.11.2010 р., калькуляцій робіт по тех. обслуговуванню та актів виконаних робіт, зазначений обсяг робіт повинен був виконуватися на газопроводі та ГРП до ОСТ «Загальці-1» Бородянського району Київської області. Проте, в період з 2010 року і по теперішній час до ГО «ОСТ «Загальці-1» не передано ні технічної документації на ГРП, ні акту про введення об’єкту в експлуатації, а також відсутнє саме газопостачання по газопроводу до ОСТ «Загальці-1». Таким чином, наявний факт обману з боку ОСОБА_4 філії ВАТ «Київоблгаз» та безпідставного отримання коштів за невиконану роботу в сумі 30042,53 грн., про що ГО «ОСТ «Загальці-1» стало відомо в 2015 році. Виходячи із вказаного, грошові кошти у сумі 30042,53 грн. були отримані від ГО «ОСТ «Загальці-1» безпідставно та, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, підлягають поверненню, у зв’язку з чим ГО «ОСТ «Загальці-1» вимагає негайно перерахувати на його рахунок безпідставно отримані кошти в сумі 30042,53 грн.

Відповідей на претензію ГО «ОСТ «Загальці-1» отримано не було, сплачені останнім кошти в сумі 30042,53 грн. не повернуто.

За твердженням позивача, відповідач ніяких робіт за договором № 53 від 30.11.2010 р. на користь позивача фактично не виконував і не міг виконувати, а також не мав права укладати договір № 53 від 30.11.2010 р. При цьому, підставою підписання зазначеного вище договору № 53 від 30.11.2010 р. з боку позивача стали неправомірні дії як відповідача, так і третіх осіб, які мали умисел за рахунок позивача отримати матеріальну вигоду, яку, шляхом обману позивача, і було отримано, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати договір № 53 на виконання технічного обслуговування і ремонтів об’єктів і споруд газопостачання від 30.11.2010 р., укладений між ОСОБА_4 філією по експлуатації та газопостачанню ВАТ «Київоблгаз» та Громадським об’єднанням «Об’єднане садове товариство «Загальці-1», недійсним на підставі приписів ст.ст. 229-233 ЦК України, а також стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “КИЇВОБЛГАЗ” (правонаступник ОСОБА_4 філії по експлуатації та газопостачанню ВАТ «Київоблгаз») 30042,53 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Як зазначено у статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також з угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.

Поряд з цим, згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з ч. 4 тієї ж ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом ОСОБА_9 України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Кодексу).

За статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також згідно з приписами ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Поряд з цим, статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, суд дійшов висновку щодо відсутності у даному випадку підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів справи, ГО «ОСТ «Загальці-1», звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору № 53 на виконання технічного обслуговування і ремонтів об’єктів і споруд газопостачання від 30.11.2010 р., укладеного між ОСОБА_4 філією по експлуатації та газопостачання ВАТ “Київоблгаз” та Громадським об’єднанням “Об’єднане садове товариство “Загальці-1”, та про стягнення з відповідача сплачених за договором грошових коштів, посилається на те, що договір № 53 від 30.11.2010 р. був укладений внаслідок обману позивача зі сторони відповідача та третіх осіб.

За твердженням позивача, проаналізувавши договір № 53 від 30.11.2010 р. та Правила безпеки систем газопостачання України, які затвердженні наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.1997 р. № 254, ГО “Об’єднане садове товариство “Загальці-1” дійшло висновку, що для технічного обслуговування ГРП ОСОБА_4 ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз» обов’язково повинна була витребувати у позивача дозвільні та правовстановлюючі документи на газогін та ГРП, затвердити графік проведення ТО та обхід підземних газопроводів. Однак, будь-яких подібних дій з боку відповідача здійснено не було, оскільки укладення договору № 53 від 30.11.2010 р. було здійснено, на думку позивача, виключно для отримання коштів шляхом обману про дійсну природу правочину, а обов’язків за договором відповідач виконувати не збирався, в тому числі - й у зв’язку з неможливістю їх виконання за вказаних вище умов. Поряд з цим, третя особа ГО «Зелений Гай» здійснила ряд дій, спрямованих на отримання особистої вигоди та надання допомоги генпідряднику ПАТ «Бородянська СПМК-15» у введені в оману позивача, підтримуючи ілюзію щодо добросовісного будівництва газогону та ГРП й отримання їх у власність позивача. Ці дії виразилися у підписанні договору на співпрацю (попередній) № 4 від 16.03.2010 р. між позивачем та ГО «Зелений Гай», а також актів до договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач, в силу ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язаний довести правову та фактичну підстави недійсності правочину в момент його укладання.

Розглядаючи спір про визнання правочину недійсним, необхідно дослідити всі обставини, з якими закон пов’язує визнання його недійсним, оскільки недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб’єктного складу; дефекти волі (невідповідність волі та волевиявлення).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України загальною підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правомірність правочину презюмується.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (двостороння реституція), а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; необхідний обсяг цивільної дієздатності на вчинення правочину; вільне волевиявлення учасника правочину, яке відповідає його внутрішній волі; спрямованість на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Щодо посилань позивача на те, що укладаючи спірний договір на виконання технічного обслуговування і ремонтів об’єктів і споруд газопостачання № 53 від 30.11.2010 р., відповідач недобросовісними діями ввів в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення для укладення договору, у зв'язку з чим позивач, погоджуючись укласти спірний договір, помилився щодо обставин, які мають істотне значення, слід зазначити наступне.

Поряд із загальними підставами недійсності правочинів чинне законодавство передбачає низку спеціальних підстав, визначених, зокрема, статтями 229-233 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України слід мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Також у розумінні приписів ст. 230 Цивільного кодексу України обман - це навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину; це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Ознакою обману є, насамперед, умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, відповідно до статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним внаслідок помилки повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі - пояснень і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення і має істотне значення.

У разі якщо сторона спірного правочину до та на момент вчинення цього правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких вона стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм статті 229 ЦК України.

В обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним договору позивач посилається на те, що метою укладення відповідачем зазначеного вище договору було отримання останнім коштів шляхом введення позивача в оману, а обов’язки на виконання даного правочину відповідач виконувати не збирався.

Однак, суд зазначає, що ст. 229 ЦК України чітко встановлює, яка помилка має істотне значення, зокрема, - це помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Водночас, на відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Позивач посилається на те, що відповідач, укладаючи оспорюваний договір, знав, що позивач не прийняв в експлуатацію майно, а саме - газопровід високого тиску довжиною 40 метрів та ГГРП шафового типу ПГРШ 60-2-01-УІ з двома лініями редукування з регуляторами РДГ-50В, змонтованих на підставі договору генпідряду № 4 від 16.03.2010 р., що знаходиться на вулиці Хутір Гай в селі Хутір Гай, на обслуговування якого і укладався даний правочин, та не повідомив дану обставину позивачу, обізнаність з якою могла перешкодити вчиненню правочину.

Беручи до уваги наведені вище положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду з вимогою про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.

Зокрема, судом встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 р. у справі № 911/534/17 було визнано за Громадським об’єднанням «Об’єднане садове товариство «Загальці-1» право власності на об’єкт будівництва, а саме: на газопровід високого тиску довжиною 40 метрів та ГРП шафового типу ПГРШ 60-2-01-УІ з двома лініями редукування з регуляторами РДГ-50В, змонтований на підставі договору генпідряду № 4 від 16.03.2010 р., що знаходиться на вулиці Хутір Гай в селі Хутір Гай.

Як зазначалося вище, що 30.11.2010 р. між ГО «ОСТ «Загальці-1» як замовником та ОСОБА_4 філією по експлуатації газового господарства ВАТ «Київоблгаз» як виконавцем було укладено договір на виконання технічного обслуговування і ремонтів об’єктів і споруд газопостачання № 53, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання по виконанню робіт по технічному обслуговуванню і ремонту об’єктів і споруд газопостачання згідно вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці № 254 від 01.10.1997 р., а саме - газопроводу високого тиску довжиною 40 м та газорегуляторного пункту (ГРП), що є частиною системи газопостачання вулиці Хутір Гай в с. Хутір Гай Бородянського району Київської області.

Судом встановлено, що зазначений договір було укладено між сторонами на підставі заяви позивача № 321 від 30.11.2010 р., в якій останній повідомив ОСОБА_4 філію по експлуатації газового господарства ВАТ «Київоблгаз», що виступає замовником будівництва газопроводу високого тиску та влаштування газорегуляторного пункту по газопостачанню с. Хутір Гай, у зв’язку з чим просив укласти договір на обслуговування вказаних об’єктів газопостачання та гарантував оплату послуг. Позивачем до заяви було додано копію договору на співпрацю від 16.03.2010 р. № 4, укладеного між ГО «ОСТ «Загальці-1» та ГО «Зелений Гай», згідно з п. 1.1 якого ГО «Зелений Гай» доручає голові ГО «ОСТ «Загальці-1» ОСОБА_1 виступати замовником по будівництву газопроводу високого тиску та влаштуванню газорегуляторного пункту по газопостачанню с. Хутір Гай.

При цьому до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач та треті особи у будь-який спосіб спонукали позивача до укладання як договору на співпрацю, так і договору № 53 від 30.11.2010 р.

Будівництво вищезазначених об’єктів мережі газопостачання було здійснено ЗАТ «Бородянська СПМК № 15» згідно з робочим проектом газопостачання, що виконаний ТОВ «ПКЦ «Газпрофільпроект» на підставі Технічних умов на газопостачання села ОСОБА_10, копію якого долучено до матеріалів справи. Проектна документація була погоджена з уповноваженими установами та зареєстрована в Державній інспекції нагляду у газовому комплексі та хімічній промисловості 08.04.2010 р. У квітні - травні 2010 року дану систему газопостачання було збудовано, що підтверджується будівельними паспортами підземного (надземного) газопроводу, газового вводу, ввідного газопроводу, підписаного головним інженером будівельно-монтажної організації ЗАТ «Бородянська СПМК №15», представником експлуатаційної організації – управління технічного нагляду за будівництвом систем газопостачання ВАТ «Київоблгаз» та представником замовника ГО «Зелений Гай», в якому зазначено про початок будівництва 27.04.2010 р. та закінчення будівництва 12.05.2010 р.

Також з матеріалів справи вбачається, що систему газопостачання вулиці Хутір Гай в с. Хутір Гай Бородянського району Київської області, в тому числі - і газопровід високого тиску довжиною 40 м та газорозподільний пункт (ГРП) було прийнято в експлуатацію на підставі ОСОБА_5 прийняття внутрішньої і зовнішньої мереж і систем газопостачання від 01.07.2010 р.

Згідно з ОСОБА_5 від 01.07.2010 р. прийняття внутрішньої і зовнішньої мереж і систем газопостачання вулиці Хутір Гай в с. Хутір Гай Бородянського району Київської області, генеральним підрядником ЗАТ “Бородянська СПМК-15” будівельно-монтажні роботи виконані в повному обсязі у відповідності з проектом, вимогами ДБН В.2.5-20-2001 і Правил безпеки систем газопостачання України та пред’явлено до приймання закінчений будівництвом газопровід середнього тиску: підземний ПЕ-80 SDR 17,6 D=63*3,6 L=701,2м; ПЕ-80 SDR 11 D=40*3,7 L=250м, ПЕ-80 SDR 17,6 D=63*3,6 L=701,2м, ПЕ-80 SDR 11 D=20*3,0 L=198м, надземний стальний D=108*3,5 L=0,15м; D=89*3,5 L=0,7м; D=20*2,8 L=15,6м; засувка “Батерфляй” D=80-1шт; кран кульовий D=20-13шт, регулятор тиску РДГС-10-13шт, газопровід високого тиску: підземний стальний ізольований D=89*3,5 L=33,9м, надземний стальний D=89*3,5 L=3,95м, D=57*3,5 L=0,15м; кран кульовий фланцевий КЗШС 41 нж D=80-2шт; УГРП 7-2 з регуляторами РДСК-50/400Б – 1шт; початок робіт - 27.04.2010 р.; рішенням комісії будівельно-монтажні роботи визнані такими, що виконані у повному обсязі у відповідності з проектом, вимогами ДБН В.2.5-20-2001 і “Правил безпеки систем газопостачання України”; об’єкт прийнятий замовником (ГО “Зелений Гай”) разом з виконавчою документацією.

ОСОБА_5 від 01.07.2010 р. прийняття внутрішньої і зовнішньої мереж і систем газопостачання вулиці Хутір Гай в с. Хутір Гай Бородянського району Київської області був підписаний ОСОБА_7 комісії, представником підрядника, представником експлуатаційної організації - управління технічного нагляду за будівництвом систем газопостачання ВАТ «Київоблгаз», представником органу Держнаглядохоронпраці України та представником ГО “Зелений Гай” як замовника.

Поряд з цим, позивачем не доведено тієї обставини, що на момент укладення договору на виконання технічного обслуговування і ремонтів об’єктів і споруд газопостачання № 53 від 30.11.2010 р. ОСОБА_4 філія по експлуатації газового господарства ВАТ «Київоблгаз» достеменно знала про введення об’єкта в експлуатацію із зазначенням в ОСОБА_5 від 01.07.2010 р. прийняття внутрішньої і зовнішньої мереж і систем газопостачання вулиці Хутір Гай в с. Хутір Гай Бородянського району Київської області іншого замовника - ГО «Зелений Гай» та приховала вказану обставину від позивача, оскільки зазначений ОСОБА_5 був підписаний представником експлуатаційної організації - управління технічного нагляду за будівництвом систем газопостачання ВАТ «Київоблгаз», а не ОСОБА_4 ФЕГГ.

Водночас, позивачем не надано і жодних належних, достатніх та допустимих доказів того, що він помилився щодо природи правочину або щодо прав чи обов'язків сторін за договором № 53 від 30.11.2010 р.

Натомість, з Калькуляції річної вартості робіт по технічному обслуговуванню газопроводу і ГРП до ОСТ «Загальці-1» Бородянського р-ну Київської обл., затвердженої начальником ОСОБА_4 ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз» 30.11.2010 р. на суму 9756,96 грн. та 10.02.2012 р. на суму 10528,61 грн., слідує, що до оплати позивачу були розраховані роботи з обслуговування ГРП та газопроводу довжиною саме 40 м.

Матеріали справи свідчать про те, що замовником будівництва зазначеного газопроводу довжиною 40 м та ГРП є ГО «ОСТ «Загальці-1», що не заперечується останнім і підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 р. у справі № 911/534/17, якою за Громадським об’єднанням «Об’єднане садове товариство «Загальці-1» було визнано право власності на об’єкт будівництва, а саме: на газопровід високого тиску довжиною 40 метрів та ГГРП шафового типу ПГРШ 60-2-01-УІ з двома лініями редукування з регуляторами РДГ-50В, змонтованих на підставі договору генпідряду № 4 від 16.03.2010 р., що знаходиться на вулиці Хутір Гай в селі Хутір Гай.

Таким чином, оспорюваний позивачем правочин був укладений ГО «ОСТ «Загальці-1» як замовником будівництва саме тієї частини введеного в експлуатацію газопроводу, за яку виконавцем нараховувалась оплата за технічне обслуговування вказаного об’єкту.

При цьому, попри твердження позивача, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що укладанню договору на виконання технічного обслуговування і ремонтів об’єктів і споруд газопостачання має передувати укладання договору на постачання газу чи фактичне здійснення такого постачання.

Слід зазначити також, що підстави для визнання недійсним правочину суд досліджує на момент укладення такого правочину, у зв’язку з чим суд відхиляє посилання позивача на невиконання чи неналежне виконання ОСОБА_4 ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз» взятих на себе зобов’язань за договором № 53 від 30.11.2010 р., оскільки зазначені посилання стосуються стадії виконання вказаного оспорюваного правочину.

Крім того, судом враховано, що за наслідками виконання робіт за оспорюваним договором сторонами були підписані акти прийому-передачі виконаних робіт, що були додані позивачем до позову у даній справі.

За таких обставин, враховуючи, що між ГО «ОСТ «Загальці-1» та ОСОБА_4 філією по експлуатації газового господарства ВАТ «Київоблгаз» договір № 53 від 30.11.2010 р. був укладений на виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту газопроводу високого тиску довжиною 40 м та газорегуляторного пункту (ГРП), що є частиною системи газопостачання вулиці Хутір Гай в с. Хутір Гай Бородянського району Київської області, замовником будівництва якого виступало ГО «ОСТ «Загальці-1», суд вважає недоведеною належними і допустимими доказами обставину, в чому саме позивач помилявся при укладенні даного договору.

Дослідивши наявні у справі докази та пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин та підстав вважати договір № 53 від 30.11.2010 р. на виконання технічного обслуговування і ремонтів об’єктів і споруд газопостачання, укладений між ГО «ОСТ «Загальці-1» та ОСОБА_4 філією по експлуатації газового господарства ВАТ «Київоблгаз», недійсним як такий, що укладений внаслідок помилки або введення в оману позивача у даній справі.

Поряд з цим, у даному випадку відсутні підстави і для застосування приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України щодо визнання недійсним оспорюваного правочину.

Водночас, обставини щодо введення газопроводу в експлуатацію без участі ГО «ОСТ «Загальці-1», як замовника його будівництва, перебувають поза межами предмету доказування у даній справі з огляду на предмет вимог в останній.

За таких обставин, підстави для задоволення вимоги позивача про визнання недійсним договору № 53 від 30.11.2010 р. є відсутніми.

Поряд з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача сплачених за договором № 53 від 30.11.2010 р. грошових коштів у сумі 30042,53 грн. та про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму, також не підлягають задоволенню судом, оскільки є похідними від вимоги про визнання договору № 53 від 30.11.2010 р. недійсним.

При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що сплата коштів, яка була здійснена на договірній підставі, а саме – за договором № 53 від 30.11.2010 р., унеможливлює застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 ЦК України, на яку посилався позивач і якою передбачено повернення коштів, отриманих без достатньої правової підстави.

З огляду на все викладене вище, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі.

Крім того, відповідачем було заявлено про застосування до вимог позивача у даній справі наслідків спливу строку позовної давності.

Слід зазначити, що згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної даності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною третьою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 ст. 267 ЦК України).

Водночас, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

З урахуванням зазначеного, у даній справі позовна давність не може бути застосована, оскільки судом було встановлено відсутність підстав для задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_9 Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Витрати на правову допомогу, понесені позивачем, відповідно до п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 12.04.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна