Рішення № 81111404, 12.04.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2019м. ДніпроСправа № 904/480/19Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі ФІЛІЇ "ЦЕНТР БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі виробничого підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця"

до КОМУНАЛЬНОГО ПОЗАШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ "ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ІНДУСТРІАЛЬНОМУ РАЙОНІ М. ДНІПРА

про стягнення 45112,72грн., з яких 5278,48грн. основної заборгованості за період з 01.04.2018 по 01.7.2018; 10697,57грн. основної заборгованості за період з 01.07.2018 по 01.01.2019, з урахуванням пункту 3.12 договору; 1075,97грн. пені; 1597,61грн. штрафу; 21409,12грн. неустойки, з урахуванням частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 10.13 договору; 4320,90грн. основної заборгованості за договором відшкодування; 335,23грн. трьох відсотків річних; 397,84грн. інфляційних втрат (договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3542-ОД від 05.08.2009; договір №ПР/БМЕУ-1-17-005/НКМ-В від 25.05.2017 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди від 05.08.2009 №12/02-3542-ОД)

Представники: справу розглянуто без виклику представниківучасників справи

СУТЬ СПОРУ:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі ФІЛІЇ "ЦЕНТР БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі виробничого підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до КОМУНАЛЬНОГО ПОЗАШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ "ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 45112,72грн., з яких 5278,48грн. основної заборгованості за період з 01.04.2018 по 01.07.2018; 10697,57грн. основної заборгованості за період з 01.07.2018 по 01.01.2019, з урахуванням пункту 3.12 договору; 1075,97грн. пені; 1597,61грн. штрафу; 21409,12грн. неустойки, з урахуванням частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 10.13 договору; 4320,90грн. основної заборгованості за договором відшкодування; 335,23грн. трьох відсотків річних; 397,84грн. інфляційних втрат (договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3542-ОД від 05.08.2009; договір №ПР/БМЕУ-1-17-005/НКМ-В від 25.05.2017 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди від 05.08.2009 №12/02-3542-ОД).

Судові витрати по справі, а саме 1921,00грн. судового збору, позивач просить суд покласти на відповідача.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

05.08.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області та відповідачем укладено договір №12/02-3542-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди). Вказаний договір продовжено до моменту створення (реєстрації) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більше ніж по 31.12.2015.

На утримання даного договору укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача та утримання орендованого нерухомого майна №ПР/БМЕС-10374/НЮ від 26.02.2010 між позивачем та відповідачем. Дія даного договору кожного року продовжувалася шляхом укладання нового договору на наступний календарний рік.

Відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" №4442 від 23.02.2012 та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Укрзалізниця".

Позивач звертає увагу суду, що із Зведеного переліку майна державного підприємства "Придніпровська залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, нежитлове вбудоване приміщення площею 312,8кв.м., розміщене за адресою місто Дніпро, вулиця Семафорна, 42 (інвентарний №8100010), включено до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, запис в даному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи ПАТ "Укрзалізниця" вчинено 21.10.2015.

На думку позивача, у зв'язку з переходом права власності на майно, яке є об'єктом оренди, в силу вимог закону, відбулася заміна сторони у зобов'язанні, внаслідок чого до позивача перейшли права та обов'язки орендодавця по договору оренди.

22.03.2016 між позивачем та відповідачем укладено Додатковий договір до Договору оренди за змістом якого сторони погодили, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 05.08.2009 №12/02-3542-ОД є ПАТ "Укрзалізниця". Термін дії договору встановлено по 31.03.2016 включно; 28.03.2016 термін дії договору продовжено до 30.06.2016. В подальшому, з метою продовження терміну дії договору укладалися додаткові договори 15.12.2017, 11.01.2018 та 07.05.2018.

Фінансування відповідача відбувається через третю особу, тобто відповідач є бюджетною організацією та не має права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Позивач звертає увагу суду на справу Господарського суду Дніпропетровської області №904/12367/16.

На прохання відповідача продовжити орендні правовідносини, 15.12.2017 підписано Додатковий договір до Договору оренди №12/02-3542-ОД, яким встановлено, що договір діє з 01.04.2016 по 31.12.2017 включно.

Третя особа відмовляється реєструвати та оплачувати Додатковий договір від 15.12.2017, так як вважає, що відбувається порушення бюджетного законодавства.

Позивач звертає увагу суду на справу Господарського суду Дніпропетровської області №904/1791/18.

На прохання відповідача продовжити орендні відносини, 07.05.2018 підписано Додатковий договір до Договору оренди №12/02-3542-ОД, яким встановлено, що договір діє з 01.04.2018 по 30.06.2018 включно.

Відповідач, як зауважив позивач, знову оплату не здійснив.

Листом №ТУБМЕС-1/07/2246 від 03.05.2018 позивач повідомив відповідача, що дія договору оренди від 05.08.2009 №12/02-3542-ОД припиняється 30.06.2018.

Позивач стверджує, що з 01.07.2018 відбувається прострочення повернення майна після припинення договору, як наслідок нараховується неустойка у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення.

Позивачем у жовтні 2018 року зафіксовано факт знаходження відповідача у приміщенні, про що складено відповідний акт від 05.10.2018.

Листом №ТУБМЕС-1/07/6997 від 13.12.2018 позивач повторно повідомив відповідача, що дія договору оренди від 05.08.2009 №12/02-3542-ОД припинилася 30.06.2018 та запропонував відповідачу звільнити приміщення та передати майно за актом прийому-передачі.

Позивачем у грудні 2018 року зафіксовано факт знаходження відповідача у приміщенні, про що складено відповідний акт від 27.12.2018.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/480/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2019.

Ухвалою від 13.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 15.03.2019.

Ухвалою від 13.02.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ІНДУСТРІАЛЬНОМУ РАЙОНІ М.ДНІПРА.

Щодо отримання учасниками процесу ухвали від 13.02.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Позивач ухвалу від 13.02.2019 отримав 20.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 27.02.2019.

Відповідач ухвалу від 13.02.2019 отримав, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду та явкою представника в судове засідання.

Третя особа ухвалу від 13.02.2019 отримала, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду та явкою представника в судове засідання.

Враховуючи викладене, господарський суд констатує, що учасники процесу обізнані про дане судове провадження.

11.03.2019 від відповідача надійшов відзив в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині сплати штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат, 3% річних; врахувати приписи статті 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

Відповідач не заперечує обставин, які зазначено відповідачем та додає.

По-перше, відповідач є комунальним позашкільним навчальним закладом, основним напрямком діяльності є надання позашкільної освіти, навчально-виховної, методичної та культурно-просвітницької діяльності.

По-друге, відповідач не є прибутковим підприємством, що підтверджує рішення №1604684600166 від 19.12.2016 Лівобережної об'єднаної ДФС у Дніпропетровській області.

По-третє, відповідач не має права розпоряджатися коштами на власний розсуд, оскільки всі перерахування здійснює третя особа.

По-четверте, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків.

18.03.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Доводи позивача на відзив.

Посилаючись на судові рішення по справі №904/12367/16 та №904/1791/18 позивач вказав, що правомірність правочинів презюмується в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, шістдесятиденний строк з дня відкриття провадження у справі спливає 15.04.2019.

12.04.2019 здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Проаналізувавши постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 по справі №904/12367/16, якою скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 по справі №904/12367/16 про відмову в задоволенні позовних вимог та прийнято нове рішення про частково задоволення позовних і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2018 по справі №904/1791/18 про частково задоволення позовних вимог, господарський суд встановив, що сторонами у зазначених процесах були позивач та відповідач, позовні вимоги у вказаних процесах обґрунтовано на підставі №12/02-3542-ОД від 05.08.2009 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, як і у справі №904/480/19.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відтак, забезпечуючи принцип правової певності, приймаючи рішення у справі №904/480/19 господарський суд взяв до уваги висновки постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 по справі №904/12367/16 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2018 по справі №904/1791/18, яким позовні вимоги позивача за аналогічних правових та фактичних підстав задоволено частково.

05.08.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавцем) та КПНЗ "Будинок дитячого мистецтва" (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3542-ОД.

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, яким є нежитлове вбудоване приміщення площею 243,8кв.м., розташоване по вулиці Семафорна, 42 у місті Дніпропетровську, яке перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця"(балансоутримувач).

Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна.

Пунктом 3.6 договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:

- 70 відсотків до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства в сумі 768грн. 39коп.,

- 30 відсотків ? балансоутримувачу в сумі 329грн. 31коп.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропозицій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно та не в повному обсязі стягується до бюджету та балансоутримувачу з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 10.1 договір укладено строком на один рік з 05.08.2009 до 04.08.2010 включно.

Згідно з пунктом 10.8 договору його чинність припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

В пунктах 10.10, 10.11, 10.12 договору сторонами узгоджено, що у разі припинення договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна після припинення договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 07.07.2009, який складено за участю балансоутримувача.

Протягом дії договору сторонами було укладено ряд додаткових угод щодо зміни умов в частині розміру орендної плати та строку оренди.

09.11.2015 Регіональним відділенням Фонду державного майна та відповідачем укладено додаткову угоду до договору, якою внесено зміни до пункту 10.1 останнього шляхом пролонгації договору з 01.08.2015 до моменту створення (реєстрації) публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більш ніж по 31.12.2015.

22.03.2016 ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (орендодавцем) та КПНЗ "Центр дитячої та юнацької творчості" (орендарем) укладено додатковий договір до договору №12/02-3542-ОД від 05.08.2009, пунктом 1 якого встановлено, що орендодавцем майна за договором оренди є ПАТ "Українська залізниця".

Відповідно до додаткового договору, пункти 3.1, 3.6 договору оренди викладено в новій редакції, згідно з якою орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу за базовий місяць розрахунку ? листопад 2015 року становить 1221грн. 31коп. без податку на додану вартість. Орендна плата сто процентів перераховується на рахунок орендодавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Додатковим договором між ПАТ "Українська залізниця" та КПНЗ "Центр дитячої та юнацької творчості" від 28.03.2016 термін дії договору оренди №12/02-3542-ОД від 05.08.2009 продовжено до 30.06.2016.

Додатковим договором, який укладено між сторонами 15.12.2017 продовжено термін дії договору з 01.04.2016 по 31.12.2017.

Додатковим договором, який укладено між сторонами 11.01.2018 продовжено термін дії договору з 01.01.2018 по 31.03.2018.

Додатковим договором, який укладено між сторонами 07.05.2018 продовжено термін дії договору з 01.04.2018 по 30.06.2018.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Відтак, враховуючи, що сторони визнають факт закінчення строку дії договору оренди 30.06.2018, господарський суд визнає зазначену обставину встановленою.

Після закінчення встановленого терміну дії договору майно, що перебувало в оренді відповідачем не повернуто.

Викладені обставини слугували визначальними для нарахування позивачем відповідачу 5278,48грн. основної заборгованості за період з 01.04.2018 по 01.07.2018; 10697,57грн. основної заборгованості за період з 01.07.2018 по 01.01.2019, з урахуванням пункту 3.12 договору; 1075,97грн. пені; 1597,61грн. штрафу; 21409,12грн. неустойки, з урахуванням частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 10.13 договору.

Статтею 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" передбачено утворення на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності.

Пунктом 2 постанови встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, зокрема майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" передбачено, що внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

Відповідно до частини 2 статті 5 названого Закону переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації товариства.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесеного до статутного капіталу товариства, здійснюється на підставі передавального акту та акту оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства.

18.08.2015 Міністерством інфраструктури України затверджено передавальний акт по ДП "Придніпровська залізниця", зведений акт оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", а також, зведений передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця".

Відповідно до наданих документів майно, що є об'єктом оренди за договором від 05.08.2009 №12/02-3542-ОД передано до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця".

Згідно зі статтею 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до статті 85 Господарського кодексу України, статті 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Пунктом 2 Статуту встановлено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до пункту 20 Статуту товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту.

Пунктом 33 Статуту передбачено, що товариство здійснюючи право власності, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, Статуту та меті діяльності підприємства.

За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об'єкт нерухомості, який є предметом договору оренди по справі зареєстровано за ПАТ "Українська залізниця" 14.09.2016.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм, зокрема, в частині особливостей утворення ПАТ "Українська залізниця" та вищезазначених фактичних обставин справи господарський суд підтримує позицію Дніпропетровського апеляційного господарського суду, яка висвітлена у постанові від 08.08.2017 по справі №904/12367/16 та констатує, що з моменту складення передавального акта та/або акта оцінки майна залізничного транспорту, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", та державної реєстрації зазначеної юридичної особи, остання набула право власності на майно, в тому числі, об'єкт нерухомості, що є предметом оренди за договором №12/02-3542-ОД від 05.08.2009.

Одночасно слід зазначити, що за приписами частини 1 статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Аналогічні положення закріплені частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка передбачає, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.

Умовами пункту 10.7 договору оренди встановлено, що перехід права власності на майно третім особам, не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника).

У даному випадку, у зв'язку з переходом права власності на майно, яке є об'єктом оренди, в силу вимог закону, відбулася заміна сторони у зобов'язанні, внаслідок чого до позивача перейшли права та обов'язки орендодавця по договору оренди, в тому числі, і право вимагати сплати орендних платежів, тобто, прав кредитора у зобов'язанні.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить і стаття 283 Господарського кодексу України, а саме за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень пункту 3.6 договору оренди, господарський суд дійшов висновку, що строк внесення орендної плати за період з 01.04.2018 до 01.07.2018 у сумі 5278,48грн. є таким, що настав.

Докази внесення орендної плати за період з 01.04.2018 до 01.07.2018 у сумі 5278,48грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за період з 01.04.2018 до 01.07.2018 у сумі 5278,48грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.8 договору визначено, що відповідальність відповідача за неналежне виконання зобов'язання в частині своєчасного внесення орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення включаючи день оплати.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 01.04.2018 по 01.10.2018 у розмірі 1075,97грн. за порушення строків внесення орендної плати з квітня 2018 року по червень 2018 року.

Відповідач контррозрахунку не надав, однак просить зменшити її розмір на 99%.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та встановив, що розрахунок позивача містить помилки. Відтак, обґрунтованою є пеня у розмірі 936,96грн.

Пунктом 3.9 договору визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Позивач нарахував 1597,61грн. штрафу.

Відповідач контррозрахунку не надав, однак просить зменшити його розмір на 99%.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу здійснений позивачем та встановив, що розрахунок позивача містить помилки. Відтак, обґрунтованим є штраф у розмірі 527,85грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

На час розгляду справи матеріали справи не містять доказів повернення спірного майна відповідачем позивачу.

Пунктом 3.12 договору визначено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Враховуючи положення пункту 3.12 договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 10697,57грн. основної заборгованості за період з 01.07.2018 до 01.01.2019.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 10.13 договору визначено, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна після припинення договору орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення.

Враховуючи положення пункту 10.13 договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 21409,12грн. неустойки, з урахуванням частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 10.13 договору за період з 01.07.2018 до 01.01.2019.

Позиція господарського суду. Надаючи правову оцінку законодавчими приписами статті 764 Цивільного кодексу України та статті 284 Господарського кодексу України господарський суд встановив, що по-перше, сторонами визнається факт закінчення дії договору оренди 30.06.2018, по-друге, позивач звернувся до відповідача з листом №ТУ БМЕС-1 07/2246 від 03.05.2018, тобто за місяць до закінчення строку дії договору, та повідомив відповідача про його припинення саме 30.06.2018.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (постанова Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №910/12949/16), яка підтримана постановою Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №906/1037/16.

"... неповернення об'єкту оренди за договором у період після закінчення строку дії договору по вересень 2015 року, відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об'єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.

Встановивши зазначені обставини, господарські суди дійшли правильного висновку про те, неповернення майна з орендного користування у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Разом з цим господарські суди, задовольнивши позовні вимоги у даній справі повністю та стягнувши з відповідача одночасно і орендну плату, і неустойку відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, не прийняли до уваги те, що передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 Господарського кодексу України. Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на викладене, господарські суди у даній справі неправильно застосували до спірних правовідносин положення частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення спору, внаслідок чого суди помилково стягнули з відповідача, як орендаря, який не повернув майно з орендного користування у визначний договором строк, одночасно орендну плату та неустойку, передбачену частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України."

Відтак, з метою недопущення притягнення відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, господарський суд визнав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково вимогу позивача про стягнення з відповідача 21409,12грн. неустойки, з урахуванням частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 10.13 договору за період з 01.07.2018 до 01.01.2019, а саме у розмірі 21395,14грн., вимогу позивача про стягнення 10697,57грн. основної заборгованості за період з 01.07.2018 до 01.01.2019 господарський суд визнав такою, що задоволенню не підлягає.

Господарський суд частково задовольнив вимогу про стягнення неустойки, у зв'язку з тим, що позивач допустився арифметичної помилки, так як 10697,57грн. при множенні на 2 становить 21395,14грн., а не 21409,12грн.

Розмір неустойки визначеної в частині 2 статті 785 Цивільного кодексу України зменшенню не підлягає, так як не є штрафною санкцією в розумінні 230 Господарського кодексу України.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідач просить суд взяти до уваги наступні обставини:

1. Відповідач є комунальним позашкільним навчальним закладом, основним напрямком діяльності є надання позашкільної освіти, навчально-виховної, методичної та культурно-просвітницької діяльності.

2. Відповідач не є прибутковим підприємством, що підтверджує рішення №1604684600166 від 19.12.2016 Лівобережної об'єднаної ДФС у Дніпропетровській області.

3. Відповідач не має права розпоряджатися коштами на власний розсуд, оскільки всі перерахування здійснює третя особа.

4. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків.

Позивач проти клопотання відповідача заперечень не надає.

Для забезпечення єдності судової практики господарський суд взяв до уваги висновки постанови Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (постанова Верховного Суду від 04.12.2018 по справі №916/65/18):

"Суд зазначає, що враховуючи приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд також зазначає, що сторони в судовому процесі мають право подавати пояснення, заяви, клопотання та довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінюючи позиції сторін господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статей 230, 231 Господарського процесуального кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Приймаючи рішення про зменшення пені господарський суд врахував, що нарахування останньої є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка не може перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 статті 233 Господарського кодексу України). Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи приписи статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, а також встановлені судом обставини справи, а саме, що відповідач є комунальним позашкільним навчальним закладом, основним напрямком діяльності є надання позашкільної освіти, навчально-виховної, методичної та культурно-просвітницької діяльності; крім того не є прибутковим підприємством та не має права розпоряджатися коштами на власний розсуд, оскільки всі перерахування здійснює третя особа, господарський суд вважає обґрунтованим зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, а саме пеню до розміру 468,48грн.; штраф до розміру 263,93грн.

Господарський суд встановив, що 25.05.2017 між позивачем (балансоутримувачем) та відповідачем (орендарем) укладено договір №ПР/БМЕУ-1-17-005/НКМ-В від 25.05.2017 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди від 05.08.2009 №12/02-3542-ОД (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого балансоутримувач здійснює обслуговування майна, що знаходиться за адресою місто Дніпро, вулиця Семафорна, 42 (далі - майно), загальною площею 243,8кв.м., а також утримання орендованого майна, експлуатаційні витрати та комунальні послуги пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що орендар користується майном, загальною площею 243,8кв.м., яке складається з нежитлового вбудованого приміщення, розміщеного на 2-3 поверхах, дев'ятиповерхового будинку, відповідно до плану розміщення орендованого майна, що додається до договору (додаток №1), вартість якого, згідно зі звітом про оцінку (незалежну, залишкову, експертну) станом на 30.07.2015 становить 869064,00грн.

Пунктом 1.3 договору визначено, що орендоване майно використовується для розміщення позашкільного навчального закладу, що фінансується з міського бюджету.

Балансоутримувач майна зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням орендованого майна та прилеглої території.

Розмір плати за обслуговування майна та прилеглої території залежить від переліку та складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачем, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) згідно Додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим договором. Сума договору становить 5761,12грн. з ПДВ на рік (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору).

Орендар зобов'язується не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача за утримання орендованого майна та прилеглої території згідно виставленого рахунку фактично наданих послуг (підпункт 2.2.3 пункту 2.2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту укладення та діє до 31.12.2017 згідно статті 631 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського процесуального кодексу України, а в частині зобов'язань до повного виконання. У будь-якому разі його умови розповсюджуються на відносини сторін до повернення майна орендарем балансоутримувачу згідно з актів приймання-передачі (пункт 7.1 договору).

На підставі договору №ПР/БМЕУ-1-17-005/НКМ-В від 25.05.2017 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди від 05.08.2009 №12/02-3542-ОД позивач просить суд стягнути з відповідача 4320,90грн. основної заборгованості за період з квітня 2018 року по січень 2019 року.

З урахуванням положень підпункту 2.2.3 пункту 2.2 договору, господарський суд дійшов висновку, що строк внесення плати за утримання орендованого майна у період з 01.04.2018 по 31.12.2018 є таким, що настав.

Докази внесення плати за утримання орендованого майна у період з 01.04.2018 по 31.12.2018 відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Перевіривши розрахунок основної заборгованості, який заявлено позивачем, господарський суд встановив, що сума договору, відповідно до підпункту 2.2.3 пункту 2.2, становить 5761,12грн. з ПДВ на рік.

Відтак, розмір плати за місяць утримання орендованого майна становить 480,09грн.

Отже, задоволенню підлягає вимога у розмірі 4320,81грн. (480,09 х 9).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три відсотки річних у загальному розмірі 335,23грн. за загальний період з 01.05.2018 по 01.01.2019.

Відповідач контррозрахунок трьох відсотків річних не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та встановив, що вказані нарахування здійснено як на заборгованість за договором оренди, так і на заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди.

Відтак, здійснивши власний перерахунок трьох відсотків річних на заборгованість по договору оренди за період з 11.05.2018 (враховуючи положення пункту 3.6 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 22.03.2016) по 01.01.2019 (дата визначено позивачем) господарський суд визнав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню суму у розмірі 88,93грн.

Здійснивши власний перерахунок трьох відсотків річних на заборгованість по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди за період з 06.05.2018 (враховуючи положення підпункту 2.2.6 пункту 2.2 договору) по 01.01.2019 (дата визначена позивачем) господарський суд визнав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню суму у розмірі 42,11грн.

Таким чином, загальний розмір трьох відсотків річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 131,04грн.

Позивач нарахував інфляційні втрати у загальному розмірі 397,84грн. за загальний період з 01.05.2018 по 01.01.2019.

Відповідач контррозрахунок трьох відсотків річних не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та встановив, що вказані нарахування здійснено як на заборгованість за договором оренди, так і на заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди.

Відтак, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат на заборгованість по договору оренди за період з 01.06.2018 (враховуючи положення пункту 3.6 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 22.03.2016 та правил нарахування інфляційних втрат) по 01.01.2019 (дата визначено позивачем) та на заборгованість по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди за період з 06.05.2018 (враховуючи положення підпункту 2.2.6 пункту 2.2 договору та правил нарахування інфляційних втрат) по 01.01.2019 (дата визначена позивачем) господарський суд визнав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню суму у розмірі 397,84грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат господарський суд надає наступні роз'яснення. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судові витрати. З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1404,64грн., з урахуванням того, що 73,12% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-257, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815) в особі ФІЛІЇ "ЦЕНТР БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03035, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ЛЬВА ТОЛСТОГО , будинок 61; код ЄДРПОУ ВП 41149437) в особі виробничого підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця" (49124, вулиця Магаданська, будинок 43; код ЄДРПОУ ВП 41149437) до КОМУНАЛЬНОГО ПОЗАШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ "ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (49127, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КОСМОНАВТІВ, будинок 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24432141) за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ІНДУСТРІАЛЬНОМУ РАЙОНІ М. ДНІПРА (49127, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ 20 РОКІВ ПЕРЕМОГИ, будинок 51; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37989295) про стягнення 45112,72грн., з яких 5278,48грн. основної заборгованості за період з 01.04.2018 по 01.7.2018; 10697,57грн. основної заборгованості за період з 01.07.2018 по 01.01.2019, з урахуванням пункту 3.12 договору; 1075,97грн. пені; 1597,61грн. штрафу; 21409,12грн. неустойки, з урахуванням частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 10.13 договору; 4320,90грн. основної заборгованості за договором відшкодування; 335,23грн. трьох відсотків річних; 397,84грн. інфляційних втрат (договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3542-ОД від 05.08.2009; договір №ПР/БМЕУ-1-17-005/НКМ-В від 25.05.2017 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди від 05.08.2009 №12/02-3542-ОД) задовольнити частково.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПОЗАШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ "ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (49127, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КОСМОНАВТІВ, будинок 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24432141) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815) в особі ФІЛІЇ "ЦЕНТР БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03035, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ЛЬВА ТОЛСТОГО , будинок 61; код ЄДРПОУ ВП 41149437) в особі виробничого підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця" (49124, вулиця Магаданська, будинок 43; код ЄДРПОУ ВП 41149437) 5278,48грн. (п'ять тисяч двісті сімдесят вісім грн. 48 коп.) основної заборгованості за період з 01.04.2018 по 01.07.2018; 468,48грн. (чотириста шістдесят вісім грн. 48 коп.) пені; 263,93грн. (двісті шістдесят три грн. 93 коп.) штрафу; 21395,14грн. (двадцять одна тисяча триста дев'яносто п'ять грн. 14 коп.) неустойки, з урахуванням частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 10.13 договору; 4320,81грн. (чотири тисячі триста двадцять грн. 81 коп.) основної заборгованості за договором відшкодування; 131,04грн. (сто тридцять одна грн. 04 коп.) трьох відсотків річних; 397,84грн. (триста дев'яносто сім грн. 84 коп.) інфляційних втрат; 1404,64грн. (одна тисяча чотириста чотири грн. 64 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення з КОМУНАЛЬНОГО ПОЗАШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ "ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (49127, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КОСМОНАВТІВ, будинок 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24432141) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815) в особі ФІЛІЇ "ЦЕНТР БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03035, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ЛЬВА ТОЛСТОГО , будинок 61; код ЄДРПОУ ВП 41149437) в особі виробничого підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця" (49124, вулиця Магаданська, будинок 43; код ЄДРПОУ ВП 41149437) 607,49грн. пені; 10697,57грн. (десять тисяч шістсот дев'яносто сім грн. 57 коп.) основної заборгованості за період з 01.07.2018 по 01.01.2019, з урахуванням пункту 3.12 договору; 1333,68грн. штрафу; 13,98грн. неустойки, з урахуванням частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 10.13 договору; 0,09грн. основної заборгованості за договором відшкодування; 204,19грн. трьох відсотків річних відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 12.04.2019.

Суддя І.В. Петренко