Рішення № 81111319, 10.04.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/28/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2019 Справа № 908/344/19

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом концерну "Міські теплові мережі" (69091, місто Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Ластівка» (69096, м.Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 4-А)

про стягнення коштів

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №519/20-19 від 26.03.2019, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, ордер ЗП №114557 від 18.03.2019, адвокат.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ластівка" про стягнення 97.178,67 грн., які складаються з: 81.368,52 грн. основного боргу за надані послуги з теплопостачання, 13.419,87 грн. пені, 951,05 грн. інфляційних втрат та 1.439,23 грн. 3% річних.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102636 від 09.10.2017, внаслідок чого заборгованість за надані послуги з листопада 2017 по квітень 2018 року склала 81.368,52грн. У зв’язку із порушенням відповідачем грошового зобов’язання, позивач, враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства нарахував та просить стягнути штрафні та компенсаційні санкції.

Разом з позовною заявою позивачем на підставі ст. 171 ГПК України заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову складає 97.178,67 грн., що підпадає під визначення категорії справи, як малозначна.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/28/19. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено 18.03.2019. Суд запропонував відповідачу надати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (за наявності).

В судовому засіданні 18.03.2019 з метою наданням сторонами додаткових доказів в обґрунтування своєї правової позиції в порядку ст. 216 ГПК України оголошувалась перерва до 10.04.2019. Про дату та час наступного судового засідання сторони повідомлені під розписку, яка міститься в матеріалах справи.

01.04.2019 до суду надійшли відповідь на відзив №714 від 28.03.2019, відповідно до змісту якої позивач заперечив проти доводів відповідача. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №102636 від 09.10.2017 був укладений після надання відповідачем відповідних доказів щодо права власності на нерухоме майно (об’єкти нерухомості), на які надавалися послуги з теплопостачання. Про що суду надано листування між сторонами та копії витягів про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та свідоцтва про право власності.

05.04.2019 на адресу суду від відповідача надійшли клопотання №04/04 та № 05/04 про приєднання до матеріалів справи нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_3 та інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В доданій заяві свідок ОСОБА_3, який під час укладання договору №102636 від 09.10.2017 займав посаду директора ТОВ "Ластівка", пояснив, що поточною діяльністю підприємства за його відсутністю займалися завідуюча житловим фондом та головний бухгалтер, які і вирішували питання опалення, підготовки до зимового сезону, подачі звітності про спожиті ресурси, роздачею платіжок про сплату комунальних тарифів тощо. Також зазначив, що у зв’язку з наполегливістю працівників концерну "МТМ" ним було прийнято рішення підписати договір купівлі-продажу теплової енергії на нежитлові приміщення ТОВ "Ластівка", які знаходяться в будинку за адресою: вул. Бородинська, 4-А та в гуртожитку за адресою вул. Бородинська, буд 6-А. При підписанні відповідних договорів ОСОБА_3 керувався інформацією з витягу з нерухомого майна ТОВ «Ластівка», які містили відомості, що всі нежитлові приміщення, які є предметом договору купівлі-продажу теплової енергії №102636 від 09.10.2019 знаходяться у власності підприємства, яке він очолює. Визнав, що договір купівлі-продажу теплової енергії №102636 від 09.10.2019 він підписав помилково в сумбурі та керувався неактуальними даними реєстру нерухомого майна України.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв’язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені в позові з урахуванням правової позиції, що зазначена у відповіді на відзив. Просив позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 ГК України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією.

Представник відповідача підтримав заперечення, що викладені у відзиві №11/03 від 11.03.2019. Зауважував, що відповідач фактично не міг прийняти теплову енергію за вказаним позивачем договором, оскільки зазначені об’єкти нерухомості не належать відповідачу з 2014 року, а отже відповідач не є споживачем теплової енергії у зв’язку з чим обов’язку по сплаті заборгованості за договором відсутні. Просив в позові відмовити.

В судовому засіданні 10.04.2019 суд визнав наявні документи достатніми для об’єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складений протягом п’яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

Встановив:

Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю "Ластівка" (споживач, відповідач у справі) 09.10.2017 уклали договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102636 (надалі – договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що за цим договором теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячій воді споживачу, а споживач зобов’язаний прийняти теплову енергію в обсязі і порядку постачання теплової енергії згідно додатку №1, який є невід’ємною частиною договору, та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами), і дотримуватися передбаченого договором розподілу і режиму використання теплової енергії, а також забезпечити експлуатацію системи теплоспоживання.

Пунктом 3.2.9 договору встановлено, що споживач зобов’язується письмово сповіщати з відповідними підтверджуючими документами, теплопостачальну організацію, зокрема, про продаж власного приміщення, розірвання договору оренди, зміну власного найменування.

Відповідно до п. 5.1 договору облік теплової енергії на потреби опалення здійснюється за місцем виконання зобов’язань на підставі показів вузла комерційного обліку, приєднаного до зовнішніх інженерних мереж. Обсяг відпущеної та спожитої теплової енергії приміщенням споживача визначається на межі продажу пропорційно площі цього приміщення, з урахуванням температури внутрішнього повітря в ньому в залежності від функціонального призначення приміщення, визначеного у відповідному рішенні органів місцевого самоврядування.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються виключно в грошовій формі, згідно з діючим на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. На підставі показань вузла комерційного обліку.

Відповідно до п. 6.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, в якому Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію на опалення, та/або надає послугу з гарячого водопостачання споживачу.

Розрахунки за договором здійснюються споживачем до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку за відповідний місяць, який вручається споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням за вказаною у цьому договорі адресою. У разі неотримання рахунку до 12-го числа місяця наступного за розрахунковим, споживач (його представник) зобов’язаний прибути в приміщення теплопостачальної організації не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим та отримати рахунок на оплату. Нез’явлення споживача (його представника) до встановленої дати у теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію (п. 6.5.1 договору).

Пунктом 6.6 договору встановлено, що приймання-передача теплової енергії, відпущеної та спожитої споживачем у відповідному розрахунковому місяці, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг теплової енергії у відповідному розрахунковому місяці встановлюється відповідно до умов цього договору та додатків до нього.

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. 2-А документи: рахунок, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (п. 6.7 договору).

Пунктом 6.8 договору встановлено, що споживач зобов'язується повернути не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, теплопостачальній організації підписаний та скріплений печаткою споживача (у разі наявності та використання печатки) один примірник акта приймання-передачі теплової енергії, де зазначаються фактичні обсяги спожитої теплової енергії згідно з цим договором у розрахунковому місяці, її фактична ціна та вартість.

У разі неподання або несвоєчасного подання споживачем Теплопостачальній організації підписаного акта приймання-передачі теплової енергії за цим договором за відповідний розрахунковий період, при цьому:

- споживач визнає, що даний акт приймання-передачі теплової енергії вважається підписаним в односторонньому порядку та погоджений ним за обсягом та вартістю у відповідному розрахунковому періоді;

- споживач не має права заперечувати проти обсягів відпущеної та спожитої теплової енергії за цим договором за відповідний розрахунковий період;

- споживач не заперечує та визнає, що він зобов’язаний оплатити Теплопостачальній організації вартість теплової енергії в розмірі, визначеному в акті приймання-передачі теплової енергії в строки, визначені цим договором;

- сторони погодили перелік документів, які вони вважають достатніми та належними для розрахунків за теплову енергію: рахунок на оплату за відповідний місяць, який виставляється згідно п. 6.5.2 договору (п. 6.9 договору).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання, або припинення його дії. У відповідності до ст. 631 ЦК України сторони погодилися, що умови договору застосовуються до відносин між сторонами і теплопостачальною організацією, які виникли до його укладання – з 01.10.2017.

Додатковою угодою № 1 до договору №102636 від 09.10.2017 сторонами визначені об’єкти (приміщення), за якими теплопостачальна організація відпускає теплову енергію: вул. Бородинська, буд 6а, приміщення 178 (перший поверх), загальна площа 13,8 кв.м.; вул. Бородинська, буд. 6а, приміщення 326 (перший поверх), загальна площа 203,8 кв.м.,; вул. Бородинська, буд. 6а, приміщення 325 (перший поверх), загальна площа 210,3 кв.м.

Пунктом 3 в даній додатковій угоди сторонами визначено, що орієнтовна вартість теплової енергії, що відпускається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору становить 71124,54 грн., ПДВ 14224,91 грн., усього з ПДВ 85349,44 грн.

В додатку №4 до договору №102636 від 09.10.2017 встановлено, що тариф на теплову енергію складає 1723,50 грн. (з ПДВ)

На виконання умов договору №102636 від 09.10.2017 про купівлю-продажу теплової енергії в гарячій воді позивач в періоди з листопада 2017 по квітень 2018 відпустив теплову енергію споживачу на об’єкти, що визначені в Додатковій угоді №1 до договору.

Про факт надання позивачем послуг в рамках договору №102636 від 09.10.2017 свідчать складені акти приймання-передачі теплової енергії та виставлені рахунки на оплату наданих послуг.

Матеріали справи містять реєстри вручення актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків на оплату наданих послуг, відповідно до яких, представник ТОВ "Ластівка" отримував акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за спірний період.

Акти приймання-передачі за період з листопад 2017 по квітень 2018 споживачем не підписані, жодних заперечень щодо них відповідачем не надано. У зв’язку із зазначеним, вказані акти приймання-передачі, у відповідності до п. 6.9 договору, є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідач зобов’язання за договором не виконав, внаслідок чого заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2017 по квітень 2018 склала 81.368,52 грн.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача 26.09.2018 була надіслана претензія №1934/09 від 25.09.2018 з вимогою терміново погасити заборгованість за теплову енергію в розмірі 81.368,52 грн.

Претензія залишена без відповіді, борг без оплати.

Рішення про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя приймає виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Опалювальний сезон 2017-2018 років у м. Запоріжжя:

- розпочався з 24 жовтня 2017 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 617 від 20.10.2017 року;

- закінчився 05 квітня 2018 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 151 від 04.04.2018 року.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором про купівлю-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102636 від 09.10.2017 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом при розгляді доводів позивача надана правова оцінка наявним у матеріалах справи доказам, а саме: умовам договору про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді №102636 від 09.10.2017, актам приймання-передачі теплової енергії та рахункам на оплату спожитої теплової енергії за спірний період.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов’язок щодо оплати отриманої теплової енергії та гарячої води на суму 81.368,52 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 81.368,52 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків оплати наданих послуг позивач, враховуючи положення п. 7.2.10 договору, просив стягнути суму пені в розмірі 13.419,87 грн. за період прострочення з 20.12.2017 по 31.09.2018.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.10 договору встановлено, що за порушення споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4 цього договору, останній сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію за кожний день прострочення по день фактичної оплати. Оплати пені не звільняє споживача від виконання своїх обов’язків по оплаті заборгованості.

Наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, через наявність математичних помилок при округлені сум.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"), суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, а саме – в розмірі 13.419,35 грн. за період з 20.12.2017 по 30.09.2018, в частині стягнення 0,52 грн. пені суд відмовляє в задоволенні позову.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1439,23 грн. за період з 20.12.2017 по 30.09.2018 та 951,06 грн. інфляційних втрат за період з січня 2018 по серпень 2018 року (включно).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 1439,23 грн. 3% річних за період прострочення з 20.12.2017 по 30.09.2018 та інфляційних втрат в розмірі 951,05 грн. за період прострочення з січня 2018 по серпень 2018 (включно), законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Доказів виконання зобов’язань у визначений умовами договору строк, відповідач суду не надав.

Стосовно заперечень відповідача суд зазначає наступне: як свідчать надані суду документи, позивач перш, ніж укласти з відповідачем договір купівлі-продажу теплової енергії на його адресу спрямував лист з питанням щодо надання інформації з приводу нежитлових приміщень в житлових будинках №4-А та №6-А по вул. Бородинській. І лише після отримання відповіді від ТОВ "Ластівка" з документальним підтвердженням факту права власності відповідача на майно між сторонами було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. До того ж, матеріали справи містять докази отримання відповідачем як рахунків на оплату наданих послуг з теплопостачання, так і актів приймання-передачі цих послуг за вказаний період. Відповідач жодним чином не спростував факт надання позивачем послуг з теплопостачання за вказаними об’єктами або факт неотримання перелічених вище документів. Крім того, умовами договору (п. 3.2.9 договору) сторонами було врегулювало, що у разі продажу власного приміщення споживач повинен письмово сповіщати теплопостачальну організацію. Позивачем ставляться вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з листопада 2017 по квітень 2018 року, тобто навіть у разі "помилкового" укладання відповідачем договору купівлі-продажу теплової енергії щодо спірних приміщень, останній мав право звернутися до позивача з відповідними доказами про зміну власника приміщень та ставити питання про виключення приміщень із переліку, за якими надавалися послуги, але ці дії вчинені не були.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 1.920,82 грн. Решта судових витрат (нуль грн. 18 коп.) залишається за позивачем.

Також, враховуючи положення ст. 123 ГПК України, на відповідача покладаються витрати позивача з направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками в сумі 26,92 грн., вартість яких підтверджується фіскальним чеком від 13.02.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 611, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір" суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов концерну "Міські теплові мережі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ластівка" про стягнення заборгованості за надані за період з листопада 2017 по квітень 2018 в розмірі 97.178,67 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ластівка" (69096, м.Запоріжжя, вул. Бородинска, буд. 4-А, ідентифікаційний код 32068520) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання №26039302042813 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код МФО 313957) 81.368,52 грн. (вісімдесят одну тисячу триста шістдесят вісім грн. 52 грн.) основного боргу. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ластівка" (69096, м.Запоріжжя, вул. Бородинска, буд. 4-А, ідентифікаційний код 32068520) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, п/р №26007301001951 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код МФО 313957) 13.419,35 грн. (тринадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять грн. 35 коп.) пені, 1.439,23 грн. (одну тисячу чотириста тридцять дев'ять грн. 23 коп.) 3% річних, 951,05 грн. (дев’ятсот п’ятдесят одну грн. 05 коп.) інфляційних втрат, 1.920,99 грн. (одну тисячу дев’ятсот двадцять грн. 99 коп.) судового збору, 26,92 грн. (двадцять шість грн. 92 коп.) поштові витрати. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. В частині стягнення пені в розмірі 0,52 грн. відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 12 квітня 2019 року.

Суддя О.В. Федорова