Рішення № 8111108, 18.02.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 р. Справа № 14/171

за позовом ВАТ "Західенерго" Відокремлений підрозділ "Львівенергоавтотранс"

вул. Козельницька,15, м.Львів, 79026

до відповідача Галицької районної державної адміністрації

пл. Волі,1, м.Галич,Галицький район, Івано-Франківська область, 77100

про стягнення заборгованості в сумі 4 324, 66 грн

Представники:

Від позивача: Брагінський О. А., представник, (довіреність № 99 від 17.02.10);

Від відповідача: Маланюк Л. В., начальник юридичного відділу, (довіреність № 4/01-073/004 від 19.01.10).

Представникам сторін роз"яснено права та обов"язки на підставі ст.ст.20,22 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення заборгованості в розмірі 4 324,66грн.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, при цьому вказує на:

-укладення між сторонами договору №45 оренди транспортного засобу від 06.02.07;

-неналежне виконання відповідачем п.4.1 договору та та додатку від 31.12.08 до вказаного договору, котрим передбачено порядок розрахунків за оренду автомобіля, що призвело до виникнення збаргованості в розмірі 4 324,66грн.;

-ст.526 Цивільного кодексу України, якою встановлено загальні умови виконання зобов"язання;

Відповідач позов визнає частково з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №319 від 21.01.10), вказує на:

-часткове визнання позову в сумі 2 846,80грн. (станом на 01.04.09);

- п.4.1 договору, відповідно до якого відповідач сплачуав орендну плату в розмірі 711,70грн. за місяць;

- акт приймання-передачі від 24.04.09, котрий засвідчує повернення автомобіля позивачу;

- станом на 01.04.09 заборгованість відповідача становить 2 846,80грн.

Заслухавши представників сторін та розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами 06.02.07 укладено договір №45 оренди транспортного засобу.

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в тимчасове користування транспортний засіб Фольксваген Пасат 2.8, реєстраційний номер 00039 ТА, 2002 року випуску, кузов №WVWZZZ3BZ3P251296.

Розділом 4 договору встановлено орендну плату і порядок розрахунків. Орендна плата оплачується щомісячно орендарем із розрахунку 711,70грн. в місяць, з врахування ПДВ, шляхом перерахування орендарем вказаної суми на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа поточного місяця, наступного за періодом, що оплачується (п.4.1 договору).

Пункт 4.2 договору передбачає, що за згодою сторін орендна плата може бути переглянута достроково по згоді сторін в випадку зміни цін, тарифів та інших факторів, які впливають на оціночну вартість об"єкту оренди.

Відповідач на виконання п.3.1 договору, просив позивача продовжити строк дії договору на 1 рік, про що зазначає в листі №543/01-032/004 від 01.12.08.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.08 сторони підписали додаток до договору №45 оренди транспортного засобу від 06.02.07. Згідно додатку орендна плата встановлена в розмірі

1 204,32грн. в місяць, з врахуванням ПДВ та продовжено термін дії договору до 31.12.09.

Проте, 24.04.09 відповідач передав позивачу автомобіль. Даний факт підтверджується приймально-здавальним актом від 24.04.09, що знаходиться в матеріалах справи.

В засіданні суду позивач вказує на заборгованість відповідача щодо сплати за оренду автомобіля в розмірі 4 324,66грн., а саме:

-за грудень 2008 року - 711,70грн.;

-за січень 2009 року - 1 204,32грн.;

-за лютий 2009 року - 1 204,32грн.;

-за березень 2009 року - 1 204,32грн.

Як наслідок, позивач надіслав відповідачу лист-вимогу про повернення боргу (№480 від 17.08.09). Проте, відповідач відповіді на лист не надав, заборгованість не сплатив.

Станом на сьогоднішній день борг відповідача перед позивачем становить 4 324,66грн.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позову і виходить з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 286 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Позивачем відзначено, що у відповідача виникла заборгованість по орендній платі у розмірі

4 324,66грн.

Проте, відповідач частково визнає заборгованість, а саме: станом на 01.04.09 - 2 846,80грн. Дана позиція відповідачем не спростована та не підтверджена.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.173,193,286 Господарського кодексу України, ст.ст.11,509,526,610,629,759,762 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,34,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Галицької районної державної адміністрації, пл. Волі,1, м.Галич, Галицький район, Івано-Франківська область на користь Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" Відокремлений підрозділ "Львівенергоавтотранс", вул.Козельницька,15, м.Львів (р/р26000000656001 в Львівській філії АТ "Укрінбанк", МФО 325826, код 05471224)

4 324,66грн. (чотири тисячі триста двадцять чотири гривні 66 коп.), 102,00грн. (сто дві гривні 00коп.) держмита та 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Булка В.І.

Рішення підписане 26.02.10.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

Помічник судді Гандера М.В. 26.02.10