Рішення № 8110655, 26.01.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" січня 2010 р. Справа № 9/121-50 За позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Ковель Волинської області”, м. Ковель

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Родючість”, смт. Ратне

про стягнення 755576,25 грн. заборгованості за кредитним договором

та зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Родючість”, смт. Ратне

До Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Ковель Волинської області”, м. Ковель

Про визнання недійсним кредитного договору №82 від 11.12.2007р. та договору №85 від 21.12.2007 р. про внесення змін до кредитного договору №82 від 11.12.2007р.

Суддя Соломка Л. І.

У судовому засіданні 26.01.2010р. присутні:

Від позивача (за первісним позовом) відповідача (зустрічним позовом): Шульга В.С. –керуюча філією, довіреність від 18.05.2009р., Юхимюк Н.П. –юрисконсульт, довіреність від 11.01.2010р.;

Від відповідача (за первісним позовом) позивача (зустрічним позовом): н/з.

Права та обов’язки представникам позивача роз’яснені відповідно до ст.22 ГПК України.

Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.

У судовому засіданні 21.01.10р. оголошувалась перерва до 26.01.10 за клопотанням відповідача (за первісним позовом) позивача (зустрічним позовом) для забезпечення явки голови правління ВАТ «Родючість» Трикоша В. О.

У судовому засіданні 26.01.2010р. за згодою представників позивача відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі.

Оскільки сторона не заявила клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 – 1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Ковель звернувся до господарського суду з позовом та просить стягнути з відповідача –Відкритого акціонерного товариства “Родючість” 755576,25 грн. заборгованості по кредитному договору №82 від 10.12.2007 р., в тому числі: 620000 грн. сума кредиту, 44830,45 грн. відсотків за користування кредитом, 84772,21 грн. пені за несплату кредиту, 1941,59 грн. пені по несплачених відсотках, 4032 грн. комісії за управління кредитною лінією. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі: 7 555,76 грн. витрат по сплаті державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

13.08.2009 р. позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог станом на 12.08.2009 р. на суму 26704,87 грн., в тому числі: 12416,98 грн. сума нарахованих відсотків, 12701,87 грн. пені по кредиту, 914,02 грн. пені по несплачених відсотках, 672 грн. плата за управління кредитом.

У судовому засіданні 26.01.2010р. позивач (за первісним позовом) відповідач (зустрічним позовом) подав додаткові пояснення, де зазначено, що згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» внесені зміни у Статут Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), відповідно до яких нове повне найменування Банку стало: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», скорочено – ПАТ Промінвестбанк; нове найменування філії стало: Філія «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ковель Волинської області», що стверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 16.10.2009р., довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 17.08.2009р. та витягом з ЄДР від 25.01.2010р. В зв’язку з наведеним відповідно до ст. 25 ГПК України слід замінити позивача на ПАТ Промінвестбанк особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ковель Волинської області».

Відповідач 02.12.2009р. подав зустрічну позовну заяву ВАТ “Родючість”до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ), де відповідач просить суд прийняти позовну заяву, розглянути її в одному проваджені разом з первісним позовом та визнати недійсним кредитний договір №82 від 11.12.2007р. та договір №85 від 21.12.2007 р. про внесення змін до кредитного договору №82 від 11.12.2007р. на підставі п.1 ст.230 Цивільного кодексу України та п.20 Постанови №9 від 06.11.2009 р. Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, мотивуючи, що договори були укладені під впливом обману зі сторони Банку через навмисне введення товариства в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Ухвалою суду від 03.12.2009 року у даній справі прийнято зустрічну позовну заяву про визнання недійсним кредитного договору №82 від 11.12.2007р. та договору №85 від 21.12.2007 р. про внесення змін до кредитного договору №82 від 11.12.2007р. для взаємного розгляду з первісним позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Ковель Волинської області” до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Родючість” про стягнення 755576,25 грн. заборгованості за кредитним договором.

Відповідач ВАТ «Родючість» у судове засідання 26.01.2010р. представника не направив, явки голови правління товариства не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що розгляд справи уже неодноразово відкладався за неявкою представників відповідача суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

11 грудня 2007 року між позивачем - Акціонерним комерційним промислово -інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та відповідачем - Відкритим акціонерним товариством "Родючість", був укладений Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 82 в сумі, яка не може перевищувати 580 000.00 грн. з відсотковою ставкою 17% річних строком дії до 10 грудня 2008 року для виробничих потреб. 21 грудня 2008 року між Банком та Відповідачем було укладено договір № 85 про внесення змін до Кредитного договору від 11.12.2007 № 82, яким збільшено ліміт кредитної лінії до 800 000.00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору позивач зобов’язувався надати позичальнику кредит, а відповідач згідно п.п.4.2.1 та 4.2.2 сплачувати відсотки за користування кредитом та повернути у встановлений строк всі отримані суми кредиту.

Згідно платіжного доручення від 12.12.2007 № 280 кредитні кошти в сумі 580000.00 грн. були перераховані на рахунок ТОВ "Агропанхім" за мінеральні добрива, платіжним дорученням від 20.12.07.2006 № 1103852 кошти в сумі 220000.00 грн. було перераховано приватному підприємцю Трикош Л.І. за нітроамофоску.

Позивач виконав повністю зобов'язання, передбачені Кредитним договором, перерахувавши позичальнику суму кредиту згідно договору.

23 вересня 2008 року Відповідач частково, в сумі 180 000.00 грн., погасив заборгованість, решта 620 000.00 грн. з 11 грудня 2008 року винесено на прострочку. Станом на 8 липня 2009 року заборгованість по кредиту складає 620 000.00 грн.

Для забезпечення виконання у повному обсязі зобов’язання відповідача по кредитному договору № 82 від 11.12.2007р. між Банком та ВАТ «Родючість»(Іпотекодавець) укладені договори:

Іпотечний договір від 11.12.2007р. та додатковий договір до Іпотечного договору від 27.12.2007р. згідно якого ВАТ «Родючість» передано і іпотеку Банку нерухоме майно на загальну суму 800000грн.

Крім того 21.12.2007р. сторони уклали договір застави рухомого майна на загальну суму 284000грн.

11.12.2007р. сторонами укладено договір застави товарів в обороті № 72, вартість предмета застави визначена сторонами в сумі 590000грн.

Відповідач у відзиві на позов від 17.08.2009р. визнав суму боргу перед позивачем станом на 17.08.2009р. у розмірі 77332934грн. проте заперечував проти вимоги Банку щодо стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок коштів відповідача і наполягав, що Банк зобов’язаний звернути стягнення на предмет застави і іпотеки, у випадку невиконання позичальником зобов’язань по кредитному договору.

Водночас, ВАТ «Родючість» подав зустрічний позов до Банку про визнання недійсним кредитного договору № 82 від 11.12.2007р. та договору №85 від 21.12.2007р. про внесення змін до кредитного договору, який ухвалою суду від 03.12.2009р. прийнятий до розгляду для взаємного розгляду з первісним позовом.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що дані договори були укладені під впливом обману зі сторони Банку, який при їх укладенні запевнив Позичальника, що у випадку непогашення кредиту Банк буде реалізовувати заставне майно з метою погашення кредиту. Проте як стверджує Позичальник, Банк наперед знав, що заставне майно реалізовувати не буде і навмисне ввів в оману Позичальника. Просить визнати недійсним кредитний договір та додаток до нього на підставі п. 1 ст. 230 ЦК України та п. 20 Постанови №9 від 06.11.2009 р. Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.

Відповідач за зустрічним позовом – ПАТ Промінвестбанк в особі Ковельської філії ПАТ Промінвестбанк(далі Банк) у відзиві на зустрічний позов від 19.01.2010р. №13 проти позову заперечує посилаючись, що кредитний договір укладений за взаємною згодою сторін, підписаний уповноваженими особами та відповідає вимогам законодавства. У період з 21.12.2007р. по 01.12.2008р. позичальник вчасно сплачував відсотки, також 23 вересня 2008 року частково сплатив у погашення кредиту 180000грн., що на думку банку є діями по схваленню кредитного договору. Сума основного боргу, відсотків, пені та комісії визнана товариством у ході розгляду справи.

Іпотечний договір від 11.12.2007р., додатковий договір до іпотечного договору від 27.12.2007р., договір застави рухомого майна від 21.12.2007р. договір застави товарів в обороті № 72 від 11.12.2007р. сторонами укладені в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором. Відповідно до ст. 572 ЦК України, Закону України «Про заставу» застава є способом забезпечення дійсної та реальної вимоги, має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання, не може вважатися істотною умовою іншого договору та бути підставою для визнання недійсним кредитного договору. Умовами кредитного договору повернення кредиту позичальником не ставиться в залежність від реалізації заставного майна позичальника, тому зустрічний позов безпідставний.

Заслухавши пояснення представників сторін, аналізуючи матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що зустрічний позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(ч.1 ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи сторони досягли згоди з усіх істотних умов, тому кредитний договір від 11.12.2007р. є укладеним.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215,216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється

Втім, вирішуючи спір про визнання угоди або її частини недійсною, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди (її частини) недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.(ч. 2 ст.230 ЦК України).

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність умислу в діях банку і сам факт обману відповідно до чинного законодавства. Забезпечення виконання зобов’язання передбачене главою 49 ЦК України, зокрема поняття застави та окремого виду застави-іпотеки визначене ст. ст. 572, 578 ЦК України та Законами України «Про заставу» та «Про іпотеку».

Аналізуючи матеріали справи господарський суд дійшов висновку про відсутність встановлених законом підстав для визнання кредитного договору недійсним та відмову у задоволені зустрічного позову.

Відповідно до п. 8.5 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 24.12.1999р. № 02-5/602 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних із застосування Закону України « Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя. Тому справи зі спорів, пов'язаних з невиконанням боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання (наприклад, за позовами про стягнення відповідних коштів з боржника або поручителя чи гаранта) повинні бути розглянуті по суті незалежно від того, чи реалізував кредитор (заставодержатель) це право.

Первісний позов про стягнення з позичальника 782281,12 грн. заборгованості по кредитному договору, відсотків та пені підлягає до задоволення частково у сумі 769579,25 грн.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи позичальник станом на 12.08.2009р. має заборгованість по кредиту 620000,00 грн. дія кредитного договору закінчилась 10.12.2008р.

Згідно п.п.3.2.Кредитного договору відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно та сплачуються в останній робочий день поточного місяця. Даний пункт Договору Позичальником не виконується і відсотки з 30 січня 2009 року не сплачуються, в зв’язку з чим станом на 12.08.2009 року заборгованість по відсотках складає 57247,43грн.

П. п.3.3. Кредитного договору передбачена плата за управління кредитом в розмірі 0.084% річних від ліміту кредитної лінії яка сплачується Позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Вказана пеня Позичальником не сплачується зі січня 2009 року і станом на 12.08.2009 року склала 4704,00 грн.

Крім того, відповідно до п.п 5.3. Кредитного договору Позичальник зобов’язувався за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків плати за кредит сплатні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діє у період прострочення та нараховується щоденно. Станом на 12.08.2009 року сума пені по несплаченому кредиту становить 84 772.21 грн., по несплачених відсотках 2855,61грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте відповідач не долучив до матеріалів справи доказів погашення кредиту та відсотків.

Водночас, позовні вимоги Банку про стягнення пені по кредиту за період з 11.12.08р. по 11.08.09р. у розмірі 97474,08 грн. суперечать ч. 6 ст. 232 ГК України згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та підлягають до задоволення в розмірі первісних вимог 84772,21 грн. за період з 11.12.08р. по 08.07.09р. У позові на суму 12701,87 грн. слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то судові витрати по сплаті державного мита в сумі 7695,79 грн. та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Господарський суд, керуючись Конституцією України, ст. ст. 6, 215, 230, 546, 549, 626, 627, 638, 652, 1054, 1046 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1.          У задоволені зустрічного позову відмовити .

2.          Первісний позов задоволити частково.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Родючість" (44100, емт Ратне, вул.Нова 14 Ратнівського району Волинської області, п/р 2600630111137, МФО 303194, код 05487797) на користь ПАТ Промінвестбанк в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Ковель Волинської області",( 45000 м.Ковель, вул.Незалежності, 132, рахунок 290979021 в філії "Відділення Промінвестбанку в м.Ковель Волинської області", МФО 303194, код 09303191) заборгованість по кредитному договору від 10.12.2007 № 82 в сумі 769579,25 грн.,в тому числі:

- 620000.00 грн. – неповернена сума кредиту,

- 57247,43грн. – несплачені відсотки,

- 84772.21 грн. – сума пені за несвоєчасну сплату кредиту,

- 4704,00 грн. – сума пені за несвоєчасну сплату відсотків,

- 4704 грн. – плата за управління кредитом,

, а також 7695,79 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 309,90 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В решті позову відмовити.

Суддя                                                   

Дата виготовлення повного

тексту рішення –09.02.2010 р.