Рішення № 8110626, 05.02.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2010 р. Справа № 9/169-50 За позовом Акціонерного банку “Сведбанк”(Публічне) в особі Волинського відділення, м.Луцьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансбуд-Сервіс”, м. Луцьк

про стягнення 266820,79 дол. США заборгованості за кредитним договором

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансбуд-Сервіс”, м. Луцьк

до Акціонерного банку “Сведбанк” (Публічне) в особі Волинського відділення, м.Луцьк

про визнання недійсним кредитного договору № Н/240608/к-86 від 15.09.2009р.

Суддя Соломка Л. І.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача (за первісним позовом) відповідача (за зустрічним позовом): Коструба Н. М., представник, дов. №1002 від 01.10.2009р.;

Від відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом): Пашук В. С. –представник, дов. №47 від 09.11.2009р.

Права та обов’язки представникам сторін роз’яснені відповідно до ст.22 ГПК України.

Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.

У судовому засіданні 04.02.10р. оголошувалась перерва до 05.02.10 для подачі позивачем (Банком)додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 05.02.2010 року оголошена перерва до 09.02.10р. у зв’язку з відмовою представника ТзОВ «Трансбуд - Сервіс» від оголошення вступної та резолютивної частини рішення у справі.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України представникам сторін повідомлено про здійснення повної фіксації судового процесу технічними засобами, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду” за ініціативою суду .

СУТЬ СПОРУ: Позивач (за первісним позовом) відповідач (за зустрічним позовом) –Акціонерний банк “Сведбанк” (Публічне) в особі Волинського відділення звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом) - Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансбуд-Сервіс” з врахуванням уточнених позовних вимог від 12.11.2009 р. 266820,79 дол. США заборгованості по кредитному договору №Н/240608/к-86 від 15.09.2008 р., в тому числі: 222998,00 дол. США неповернутого кредиту, 27699, 72 дол. США несплачених відсотків, 2190,36 дол. США пені за несвоєчасну сплату кредиту, 1905,68 дол. США пені за несвоєчасну сплату відсотків, 12027,03 дол. США штрафу за невиконання зобов’язань, передбаченого п.6.5 кредитного договору. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, а саме: 2268,20 дол. США державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач (за первісним позовом) позивач (за зустрічним позовом) у відзиву на позов від 11.12.2009 року (вх. господарського суду 01-29/513 від 18.01.2010р.) проти позову заперечує, з підстав викладених у зустрічній позовній заяві, яку відповідач (за первісним позовом) позивач (за зустрічним позовом) 25.11.2009 року подав суду, де просить суд прийняти позовну заяву, розглянути її в одному проваджені разом з первісним позовом та визнати недійсним кредитний договір № Н/240608/к-86 від 15.09.2009р. з тих підстав, що даний договір суперечить ст. 99 Конституції України, ст. ст. 203, 533, 524 ЦК України, Закону України “Про банки і банківську діяльність”, Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”.

Крім того відповідачем (за первісним позовом) позивачем (за зустрічним позовом) подана заява від 18.01.2010 року про зміну (збільшення) підстав зустрічного позову, зокрема у зустрічній позовній заяві від 25.11.2009 року було зазначено 3 підстави зустрічного позову, у заяві від 18.01.2010 року зазначено 8 підстав до визнання недійсним кредитного договору від 15.09.2008 року та договору застави від 15.09.2008 року.

Позивач (за первісним позовом) відповідач (за зустрічним позовом) - Акціонерний банк “Сведбанк” (Публічне) в особі Волинського відділення (далі Банк) у відзиві на позовну заяву про визнання недійсним кредитного договору проти позову заперечує посилаючись, що оспорюваний кредитний договір укладений та валютний кредит Банком наданий у відповідності до чинного законодавства та відсутні зазначені товариством підстави до визнання його недійсним.

Водночас, заяву про зміну (збільшення) підстав зустрічного позову представник товариства подав безпосередньо у судовому засіданні, тому з метою надання можливості представнику Банку подати відзив на дану заяву розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 30.11.2009 року у даній справі прийнято зустрічну позовну заяву про визнання недійсним кредитного договору № Н/240608/к-86 від 15.09.2009р. для взаємного розгляду з первісним позовом ВАТ “Сведбанк”(публічне) в особі Волинського відділення до ТзОВ “Трансбуд-Сервіс” про стягнення 266820,79 дол. США заборгованості за кредитним договором, постановлено спочатку розглянути зустрічний позов, а потім первісний позов, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-Сервіс» подав клопотання від 03.02.2010р. в порядку ст. ст. 22, 79 ГПК України про зупинення провадження у даній справі до вступу в закону силу рішення по цивільній справі №2-2437/10 за позовом ТзОВ «Трансбуд-Сервіс» до Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Н.А. та АТ «Сведбанк»(публічне) про визнання дій нотаріуса незаконними та визнання недійсним кредитного договору посилаючись, що ним подана до Луцького міського суду позовна заява до приватного нотаріуса Ариванюк Н. А., м. Луцьк та АТ «Сведбанк»(публічне) м. Київ про визнання дій нотаріуса незаконними, яка ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.01.2010р. призначена до розгляду у попередньому судовому засіданні на 22.02.2010р.

Клопотання розглянуто у судовому засіданні за участю представників сторін та відхилено судом як необгрунтоване та безпідставне. Заявником не доведено неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом, що є підставою для зупинення провадження у справі відповідно до ст. 79 ГПК України.

Крім того, товариством поданий зустрічний позов у справі №9/169-50 про визнання недійсним даного кредитного договору, тому клопотання є надуманим та направленим на затягування розгляду господарського спору, який розглядається в межах компетенції господарського суду.

Згідно заяви про зміну (збільшення) підстав зустрічного позову від 18.01.2010р. ТзОВ «Трансбуд-Сервіс» зазначив, що при підписанні кредитного договору № Н/240608/к-86 відбулося порушення норм чинного законодавства та вимог ст. 203 ЦК України щодо чинності правочину.

Зокрема, зобов’язання сторін виражені в іноземній валюті, що суперечить ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним (ч. 1ст. 227 ЦК України).

Крім того товариство зазначає, що Банк ввів Позичальника в оману не повідомивши про ризики при отриманні кредиту в іноземній валюті.

В тексті договору передбачена відповідальність за невиконання його умов лише для Позичальника, не передбачена відповідальність Банку. В порушення Закону України «Про банки і банківську діяльність» в договорі визначено обов’язок Позичальника сплатити комісію та інші витрати банку пов’язані з захистом банком своїх інтересів.

Підписання кредитного договору відбулося з порушенням загально-правових принципів справедливості та розумності, пункти 6.1.4, 6.1.5 договору та п. 6.5 договору є несправедливими, встановлюють обмеження на використання майна позичальника та втручання в його господарську діяльність.

В порушення ст. 638 ЦК України та ч. 2 ст. 345 ГК України в договорі передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку протягом дії договору.

Оспорюваний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, збільшення розмірів зобов’язань позичальника у зв’язку із зміною вартості іноземної валюти, став нереальним до виконання, а відтак суперечить чинному законодавству та моральним засадам суспільства.

АТ «Сведбанк»( Публічне) у відзиву на зустрічний позов, на заяву про зміну(збільшення ) підстав зустрічного позову від 03.02.2010р. вважає вимоги позивача за зустрічним позовом безпідставними та необґрунтованими. В обґрунтування заперечень проти зустрічного позову посилається на те, що Банком правомірно наданий кредит у іноземній валюті, Банк володіє ліцензією НБУ, дозволом та додатком до дозволу, де Банку надано право здійснювати операції з валютними цінностями. При наданні кредиту Банк поінформував товариство про існуючі ризики. Зокрема про те, що курс національної валюти до іноземної є змінюваним проте позичальник бажав взяти кредит у доларах США. При укладені кредитного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, на момент його укладення жодних заперечень у Позичальника не виникало.

Зобов’язання Позичальника щодо сплати комісій не є додатковими послугами Банку, а охоплюються поняттям банківського кредиту. Ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надає право комерційним банкам самостійно встановлювати процентну ставку та комісійну винагороду по своїх операціях.

Банк стверджує, що умови і порядок зміни процентної ставки сторони погодили в договорі та зазначили, що підстави, строки та порядок зміни зобов’язань не потребують укладення додаткових угод до договору.

Щодо твердження товариства про те, що договір перестав бути реальним до виконання, а відтак є таким, що суперечить чинному законодавству, Банк зазначив, що внаслідок укладення кредитного договору позичальник отримав кредитні кошти у сумі 228504дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом. Але курси іноземних валют не є фіксованими, вони постійно змінюються то в сторону зменшення то збільшення щодо гривні, що сторони повинні враховувати як при отриманні так і при поверненні кредиту. Інші твердження товариства є надуманими та необґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, аналізуючи матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що зустрічний позов до задоволення не підлягає.

При цьому суд виходив з такого:

15.09.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого по всіх правах і обов'язках виступає АТ «Сведбанк» (публічне) (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансбуд - Сервіс» (далі - Відповідач) було укладено Кредитний договір № Н/240608/к-86. (далі - Кредитний договір).

Згідно розділу 1. Кредитного договору Позивач надав Відповідачу грошові кошти (кредит) в сумі 228 504,00 гривень із сплатою 13,5 % річних та з кінцевим терміном погашення 14 вересня 2015 року.

Відповідач взяв на себе зобов'язання, передбачені в п.1.1. Кредитного договору, за яким він зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені Договором.

Кошти у повній сумі були надані Відповідачу, що підтверджується Меморіальним валютним ордером № F19_656-11 від 16.09.2008 року проте, суми, належні до сплати за користування кредитними коштами, відповідно до умов Кредитного договору від Відповідача не надходили. На неодноразові звернення з вимогою погасити заборгованість, вимоги Позивача залишились без задоволення.

Кредитний договір зі сторони позичальника підписаний директором Фещенко В. І., який уповноважений на звернення до ВАТ «Сведбанк» з проханням про відкриття кредиту в доларах США з загальним лімітом 228835 дол. США строком дії до вересня 2013р. про що укласти та підписати відповідний кредитний договір, додаткові угоди до нього з Банком згідно протоколу № 9 зборів учасників ТзОВ «Трансбуд-Сервіс» від 11.09.2008р. Тобто договір зі сторони позичальника підписаний уповноваженою особою в межах компетенції виконавчого органу товариства(ст. ст. 93,98,99 ЦК України). Кредитний договір зі сторони позичальника підписаний без заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є: ЗУ “Про банки і банківську діяльність”, Декрет КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ЗУ “Про Національний банк України”. Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБУ ліцензії.

22.06.2009р. Національним банком України (у подальшому НБУ) зареєстровано Банківську ліцензію за № 38 .

22.06.2009р НБУ видано Дозвіл № 38-2 Публічному акціонерному товариству «Сведбанк» на право здійснення операцій визначених п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 ЗУ “Про банки і банківську діяльність”згідно з додатком.

В додатку до дозволу № 38-2 від 22.06.2009р. вказано перелік операцій, які має право здійснювати Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», в даному переліку, зокрема, вказані операції з валютними цінностями.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 ГК України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Законом України “Про банки і банківську діяльність”визначено, що Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України (ст. 19). Відповідно до ст. 47 ЗУ “Про банки і банківську діяльність”на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Згідно з ч. 1 ст.49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією. Відповідно до ст.2 ЗУ “Про банки і банківську діяльність”коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Таким чином, відповідно до положень ЗУ “Про банки і банківську діяльність”банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті.

Згідно ч. ч. 1, 2.4 ст.5 Декрет КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”від 19.02.1993р. № 15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання), Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п. 2 ст. 6 названого Декрету уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученнями і за рахунок резидентів і нерезидентів; мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб –резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам –резидентам.

Згідно п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затв. постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за N 15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Отже, виходячи з того, що Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» отримало банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції, щодо розміщення іноземної валюти.

Національний банк України у листі від 07.12.2009р. № 13-210/7871-22612, з посиланням на норми Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”зазначив, що здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Аналіз положень ст.47 та ст.49 ЗУ “Про банки і банківську діяльність”, та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" дозволяє зробити висновок, що наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та відповідного Дозволу є достатньою підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Враховуючи те, що сторонами кредитного договору досягнуто всіх істотних умов договору, кредит в іноземній валюті (доларах США) надано Позичальнику –ТзОВ "Трансбуд- Сервіс" Банком, у відповідності до положень ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, п. 1.3 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою та Положення про порядок видачі банками банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, лист НБУ від 07.12.2009р. в якому зазначено, що здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Нацбанку та враховуючи те, що у Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» наявний дозвіл № 138-2 від 22.06.2009р., яким надано право здійснювати операції з валютними цінностями, вимога позивача про визнання недійсним кредитного договору від 15.06.2009р. на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства є безпідставною і задоволенню не підлягає.

При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України по справі № 24/43-09-1527 від 14.10.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(ч.1 ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи сторони досягли згоди з усіх істотних умов, тому кредитний договір від 15.09.2008р. є укладеним.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона,

Тобто позичальник мав право на звернення до банку про зміну чи розірвання кредитного договору у зв’язку з істотною зміною обставин. Однак доказів про таке звернення суду не подано, як і доказів оскарження дій банку по підвищенню процентної ставки за користування кредитом.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215,216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється

Втім, вирішуючи спір про визнання угоди або її частини недійсною, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди (її частини) недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Аналізуючи матеріали справи господарський суд дійшов висновку про відсутність встановлених законом підстав для визнання кредитного договору недійсним та відмову у задоволені зустрічного позову.

Первісний позов про стягнення з позичальника 226820,79 дол. США слід задоволити виходячи з такого:

Згідно ст. 193 ГК України, ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи у зв’язку з несплатою товариством у повному обсязі процентів за користування кредитом відповідно до п 7.1 кредитного договору строк виконання зобов’язання сторін вважається таким, що настав на 10й календарний день з дня направлення Банком Позичальнику повідомлення про зміну умов цього договору. Банком направлена Позичальнику вимога про дострокове погашення кредиту від 24.09.2009р. №19/1853, яка вручена 29.09.09р. уповноваженій особі товариства Пархомчук. Таким чином, термін повернення відповідачем кредиту і сплати всіх платежів за кредитним договором настав 05.10.2009р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте відповідач не долучив до матеріалів справи доказів погашення кредиту та відсотків.

Таким чином, у зв’язку з порушенням позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, своєчасної сплати процентів за користування кредитом вимоги Банку про дострокове стягнення з відповідача кредитних коштів у сумі 222998 дол. США, що в перерахунку на національну валюту України за курсом НБУ станом не 07.10.2009р. становить 1786213,98 грн. підлягають до задоволення у розмірі 222998 дол. США.

Також позовна вимога про стягнення 27699,72 дол. США процентів за користування кредитом за період з 01.11.08р. по 06.10.09р. на підставі п. 3.5. кредитного договору відповідно до поданого позивачем розрахунку(а.с. 8) є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Оскільки відповідач порушив п. 3.1, 3.5кредитного договору, не дотримався графіку погашення кредиту, строків сплати процентів за користування ним відповідно до ст. 549 ЦК України, то обґрунтовано нараховано Банком на підставі п. 5.1 кредитного договору згідно з розрахунком (а.с. 8 на звороті) 2190,36 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 18.11.2008р. по 07.10.2009р. та 1905,68 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 11.11.08р. по 07.10.09р. Розрахунок пені зроблений з врахуванням п. 6 ст. 231 та п. 6 ст. 232 ГК України.

Крім того п. 6.5 кредитного договору передбачено обов’язок позичальника, щомісячно, протягом дії Кредитного договору, починаючи з першого числа листопада 2008 року, забезпечити грошові надходження від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг на свої поточні рахунки, відкриті у Банку, у розмірі не меншому, ніж 1 000 000,00 грн. За невиконання даного зобов’язання, Кредитним договором передбачені штрафні санкції, а саме: п. 5.3. За порушення Позичальником будь-яких своїх зобов’язань. передбачених розділом 4. та 6. Кредитного договору, Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 0,5% від загальної суми кредиту, передбаченої п. 1.2. Договору, за кожен випадок такого порушення. Починаючи з грудня 2008 року Позичальником не виконувалось зазначене зобов’язання, на підтвердження чого подано Виписку по особовому рахунку за період з 01.11.2009 р. по 07.10.2009 року.

Заперечення відповідача по первісному позову спростовується матеріалами справи та не заслуговують на увагу суду.

Господарський суд, керуючись Конституцією України, ст. ст. 6, 215, 546, 549, 626, 627, 638, 652, 1054, 1046 Цивільного кодексу України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1.          У задоволені зустрічного позову відмовити .

2.          Первісний позов задоволити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-Сервіс» (м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4 а, р/р 26000073806701 у АТ, код ЄДРПОУ 34524196, МФО 303164) на користь АТ«Сведбанк»(публічне) (01010, м.Київ, вул.. Комінтерну, 30 код ЄДРПОУ 19356840) 266820,79 дол. США :

- 222998дол. США – неповернена сума кредиту,

- 27699,72 дол. США – несплачені відсотки,

- 2190,36 дол. США – сума пені за несвоєчасну сплату кредиту,

- 1905,68 дол. США – сума пені за несвоєчасну сплату відсотків,

- 12027,03 дол. США – штраф,

, а також 2268,20 дол. США в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Л.І. Соломка

Суддя                                                   

Дата виготовлення повного

тексту рішення –09.02.2010 р.