Рішення № 81097419, 03.04.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4997/18

Провадження № 2/645/327/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Мартинової О.М.,

секретар судового засідання – Волкова А.Р.,

за участю позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа: Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є власником квартири № 139, що знаходиться у будинку № 11/2 по вул. Харківських Дивізій у м. Харкові, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Разом з нею у квартирі зареєстрований ОСОБА_2, який не має права власності у зазначеній квартирі. Позивач вказує, що відповідач понад чотирьох років (з 2014 року) не мешкає за вказаною адресою, житлом не користується, не сплачує комунальні послуги, не несе витрат по утриманню житлового приміщення, будь яких особистих речей відповідача чи іншого майна, яке належало б останньому не залишилось, проте добровільно знятись з реєстрації він не бажає, чим порушує права позивача. Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Представником третьої особи подано до суду пояснення по справі в яких, зазначено, що спеціальні правові норми, які регулюють діяльність Департаменту реєстрації Харківської міської ради, є нормами прямої дії. Рішення, які набрали законної сили, та подані до Департаменту реєстрації Харківської міської ради як підстава проведення реєстраційної дії, є обов’язковим до виконання, тому не потребують додаткового зобов’язання в резолютивній частині рішення щодо відповідного суб’єкта реєстраційних дій. Департамент реєстрації Харківської міської ради просить розглянути справу у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Присутня в судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином,відзиву на позов не подав.

Представник третьої особи – Департамент реєстрації Харківської міської ради в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Департаменту реєстрації Харківської міської ради.

З огляду на положення ст. 280 ЦПК України,судом, за згодою представника позивача, проведено заочний розгляд справи.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.10.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.

08.11.2018 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника Департаменту реєстрації Харківської міської ради.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.12.2018 року закрито підготовче засідання по даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Суд, вислухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Суди, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У відповідності до ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 08.11.2016 року державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори, власником квартири № 139, що знаходиться в м. Харкові по вул. Харківських Дивізій, буд. № 11/2, є ОСОБА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.11.2016 року.

З довідки з місця проживання про склад сім’ї та прописку, виданої 06.12.2016 року за № 3510 дільницею № 53 КП «Жилкомсервіс», вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 06.10.2004 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 06.10.2004 року.

Як вбачається з копії повторного свідоцтва про народження серія І-ВЛ № 442517 від 08.04.2016 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_1.

Згідно з Актом від 28.08.2018 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично не мешкає з 2014 року по цей час, за адресою: АДРЕСА_2, який підтверджується показами сусідів.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підтвердили той факт, що ОСОБА_2 з 2014 року не мешкає за адресою: АДРЕСА_2, позивач не чинить будь-яких перешкод відповідачу в користуванні вказаною квартирою.

Позивач вказує, що її син фактично за місцем реєстрації не мешкає з 2014 року, його особисті речі відсутні, оплату за комунальні платежі не проводить, житлом не цікавиться.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

При цьому згідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном.

Згідно з постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ 07.02.2014 № 5 " Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав "Члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК.

Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права і користування житлом.

Доказів, які б свідчили про наявність домовленості між сторонами про тимчасове проживання відповідача за іншою адресою та збереження у цей час за нею права користування житлом, суду не надано.

Таким чином, реєстрація відповідача, позбавляє можливості позивача використовувати житло за власним розсудом, і повною мірою реалізувати свої права власника передбачені вище вказаними нормами Закону.

Враховуючи ті обставини, що відповідач ОСОБА_2 в спірному жилому приміщенні відсутній з 2014 року, тобто понад рік, оплату за житло не здійснює, суд вважає, що є підстави для визнання його таким, що втратив право користування спірною жилою площею.

З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 317, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 259, 263-265, 280, 353 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа: Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користуваня житловим примішенням за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, буд.11/2, кв. 139.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): м. Харків, вул. Харківських Дивізій, буд.11/2, кв. 139, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): м. Харків, вул. Харківських Дивізій, буд.11/2, кв. 139.

Третя особа: Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, місцезнаходження: м. Харків, площа Конституції, буд.7, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань – 40214227.

Повне судове рішення складено 11 квітня 2019 року.

Суддя –