Рішення № 81096914, 10.04.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"10" квітня 2019 р.

Справа № 642/6680/18

Провадження №2/642/342/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року Ленінський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Грінчук О.П.,

за участю секретаря Сузанського О.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин, визначення частки померлої у спадковому майні та визнання права власності в порядку спадкування, -

встановив:

До Ленінського районного суду м.Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_2, після смерті якої відкрилась спадщина на ј частку квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 до одруження мала дівоче прізвище «ОСОБА_2». Після одруження мати не встигла змінити паспорт і при народженні сина, ОСОБА_1, в свідоцтві про народження матір'ю вказали «ОСОБА_2» із зазначенням її дівочого прізвища. Для прийняття спадщини після померлої, ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори, проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, на підставі того, що нотаріусом не встановлено родинних відносин між померлою та заявником через розбіжності у прізвищах. Оскільки інших спадкоємців немає, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 30.11.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

07.12.2018 через канцелярію суду надійшла уточнена позовна заява, в якій представник позивача, крім того, просить також встановити факт родинних відносин між померлою та позивачем по справі.

Ухвалою суду від 10.12.2018 в порядку загального позовного провадження відкрито цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування.

10.01.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

30.01.2019 представником відповідача через канцелярію суду подано заяву, згідно якої, він просить справу розглядати без участі представника та ухвалити рішення по справі згідно чинного законодавства.

Ухвалою суду 06.02.2019 за заявою представника позивача витребувано у Другої Харківської Державної нотаріальної контори, наступні відомості: на яку частку квартири АДРЕСА_1 відкрилась спадщина після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2, ким із спадкоємців прийнято спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2.

Крім того, ухвалою суду від 21.02.2019 витребувано у Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, наступні відомості: яка частка квартири АДРЕСА_1, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 (Свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_2 від 15.10.1999), згідно матеріалів інвентаризаційної справи КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради.

На підставі витребуваних відомостей, представником позивача збільшено позовні вимоги, та заявлено також вимогу про визначення частки померлої ОСОБА_2 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, яка становила ј.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника.

З урахуванням положень ст.223 ЦПК України суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі сторін в загальному порядку.

У відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку з відсутністю сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У ст. 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст..1261 Цивільного кодексу України спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя та спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Cудом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 11.11.2005.

Після її смерті відкрилася спадщина та позивач, як спадкоємець першої черги до майна померлої, 08.04.2006 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Другої Харківської державної нотаріальної контори Пилипенко О.В. від 22.11.2018 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що не встановлений родинний зв'язок, оскільки наявні розбіжності, а саме: на час смерті ОСОБА_2 її прізвище було «ОСОБА_2», при цьому, згідно свідоцтва про народження, матір'ю ОСОБА_1 є ОСОБА_4.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, справа розглядається в позовному провадженні.

Відповідно до ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Зазначені розбіжності в прізвищах не дають позивачу у повній мірі розпоряджатися своїми правами та порушують його інтереси, що змусило звернутися до суду з метою встановлення факту родинних відносин для оформлення спадщини.

Обов'язковим документом для оформлення спадщини на нерухоме майно у нотаріуса є підтвердження черги спадкоємництва та наявність родинних зв'язків.

Факт родинних відносин підтверджується наступними доказами: свідоцтвом про народження позивача, ОСОБА_5 серії НОМЕР_4, згідно якого в графі «мати» вказана «ОСОБА_2», в графі «батько» - «ОСОБА_6», копією свідоцтва про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_6, серії НОМЕР_5, згідно якого після одруження дружині присвоєно прізвище «ОСОБА_2», проте на час народження сина, ОСОБА_1, його мати не змінила паспорт, а тому у свідоцтві про народження її прізвище записано як «ОСОБА_2».

Таким чином, надані письмові докази підтверджують факт родинних відносин між позивачем та померлою ОСОБА_2, а саме, факт того, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2, у зв'язку з чим суд не має сумнівів у доведеності вказаного факту, що узгоджується з іншими правовстановлюючими документами та матеріалами справи.

Щодо позовної вимоги про визначення частки померлої у спадковому майні, а саме: квартира АДРЕСА_1, що перебуває у спільній сумісній власності, суд зазначає наступне.

Внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, часом відкриття якої є день її смерті. До складу спадщини, у відповідності до ст. 1218 ЦК України, ввійшли всі права та обов'язки ОСОБА_2, що належали їй на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, звернення стягнення на майно учасника спільної сумісної власності за його боргами та відкритті після нього спадщини.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 18.10.1999, виданого Харківською дистанцією цивільних споруд Південної залізниці р. НОМЕР_2, за ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності зареєстрована частина квартири АДРЕСА_1, часки не виділені, вказане підтверджується також витребуваними відомостями з КП «Харківське міське БТІ» Харківської міської ради.

Згідно ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності . У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У відповідності до положень п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч.2 ст.370, ч.2 ст.372 ЦК України).

Згідно роз'яснень, наданих Пленумом ВСУ з розгляду цивільних та кримінальних справ в п.3.4 Інформаційного листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. Зі змісту ст.357 ЦК України вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

У зв'язку з невизначеністю частки померлої ОСОБА_2 у спільній сумісній власності, позивач позбавлений можливості реалізувати своє право на спадкування.

Померла ОСОБА_2 разом з членами сім'ї: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 зареєстрували вищевказану квартиру на праві спільної сумісної власності, а тому їхні частки як співвласників у спільній сумісній власності є рівними.

Згідно ст.ст. 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, при цьому у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Оскільки частки співвласників у праві спільної сумісної власності на вищевказану квартиру не виділені, між ними не було жодних домовленостей з приводу зміни рівності часток у праві спільної сумісної власності, а також принцип рівності їх часток, як співвласників у праві спільної сумісної власності не змінений законом чи рішенням суду, тому частки кожного із них, як співвласників будинку є рівними, і кожному окремо належить по 1/4 частці нерухомого майна.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позов в частині визначення, що частка померлої 18.10.2005 ОСОБА_2, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що перебувала у спільній сумісній власності становить - ј, підлягає до задоволення.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 визначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 4.15. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Стосовно позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на спадкове майно, а саме 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, судом зазначається наступне.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

З витребуваних матеріалів з Другої Харківської державної нотаріальної контори вбачається, що після смерті ОСОБА_2 відкрита спадкова справа №199/2006. Із заявою про прийняття спадщини від 08 квітня 2006 року звернувся син померлої - ОСОБА_1 щодо оформлення спадщини за законом після померлої на ј частину квартири АДРЕСА_1. Станом на 14.02.2019 заяв від інших спадкоємців ОСОБА_2 до нотаріальної контори не надходило. Свідоцтва про право на спадщину не видавалось.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, позивач по справі є спадкоємцем першої черги після померлої ОСОБА_2

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

За матеріалами спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_2 не встановлено наявність її заповітів, а тому спадкування відбувається за законом і позивач був єдиним спадкоємцем, що прийняв її спадщину і подав про це нотаріусу відповідну заяву у встановлений шестимісячний строк, проте нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому виник цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Статтею 392 ЦК визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із таких способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, те, що померла ОСОБА_2 мала на праві власності у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, 1/4 частину вказаної квартири, а позивач ОСОБА_1 є рідним сином померлої, інших спадкоємців немає, а тому суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Також за відсутності клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд вважає залишити їх за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 368, 370, 372, 357, 392, 1220, 1216, 1217, 1218, 1258, 1261, 1270, 1297 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 223, 247, 263-265, 268, 315, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) до Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження: м.Харків, м-н Конституції,7) про встановлення факту родинних відносин, визначення частки померлої у спадковому майні та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 доводилася рідною матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Встановити, що розмір спадкової частки, яка належала спадкодавиці, ОСОБА_2, померлій ІНФОРМАЦІЯ_2, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що перебувала у спільній сумісній власності становить - ј.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в Харківський апеляційний суд шляхом направлення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м.Харкова в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Головуючий