Ухвала суду № 8109388, 03.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2009 р.                               м. Київ                                        К-37269/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Володимир-Волинської ОДПІ на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2006 року по справі № 2/34-2А за позовом ТОВ «Прімотоп»до Володимир-Волинської ОДПІ про скасування рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Волинської області від 23.05.2006 року в задоволені позовних вимог ТОВ «Прімотоп»до Володимир-Волинської ОДПІ про скасування рішень –відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2006 року, скасована постанова суду першої інстанції та винесена нова –про задоволення позову.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, відповідач 30.11.2006 року звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Володимир-Волинська ОДПІ просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зокрема, положення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду –скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції було встановлено, що підставою для винесення рішення №0000172302/0 від 11.11.2005р., яким до позивача застосовано штрафну санкцію (пеню) в розмірі 5397,00 грн., став закріплений в акті №921/23-33308976 від 04.11.2005р. «Про результати документальної перевірки своєчасного здійснення розрахунків в іноземній валюті по контролю з оплатою в іноземній валюті ТОВ «Хімічно-косметичного центру «Прімотон»за період з 19.04.2005р. по 04.11.2005р.», висновок податкового органу про порушення позивачем вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Так, актом перевірки встановлено, що 19.04.2005р. між ТОВ «Хімічно-косметичний центр «Прімотон»(одержувач) та ТОВ Rokita», Польща (постачальник) було укладено договір про співпрацю №3/км/н/2005, за умовами якого одержувач зобов’язаний здійснити 100% передоплату на кожну партію замовлених виробів у терміни –щонайменше 10 днів перед затвердженою датою відбору.

30.05.2005 року товариство з рахунку №26009003832002 здійснило попередню оплату на рахунок фірми Rokita»у загальній сумі 17010 польських злотих, що складає 25906,18 грн..

Граничний термін надходження товару визначено 27.08.05 року, однак товар на Україну не ввозився. Станом на 04.11.05р. рахується прострочена дебіторська заборгованість в сумі 17010 польських злотих.

13.02.2006 року Володимир-Волинською ОДПІ було винесено рішення №0000022302/0 про застосування штрафної санкції (пені) в розмірі 1384,11 грн. (з них: 1095,11грн. –пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, 289,00 грн. –штрафна санкція за несвоєчасну подачу декларації про валютні цінності) за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті по договору від 19.04.2005р. укладеного з фірмою Rokita», Польща та за несвоєчасне подання до інспекції Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 01.10.2005р. із запізненням 17 днів.

Відповідно до п.2 ст.157 КАС України судом закрито провадження у справі щодо вимог про скасування рішення в частині нарахування штрафної санкції в сумі за порушення термінів подачі Декларації про валютні цінності, доходи та майно у зв’язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Порушення термінів розрахунків в іноземній валюті товариство не заперечувало, але наполягав на безпідставності застосування до нього штрафних санкцій, оскільки таке порушення спричинено форс-мажорними обставинами, що, на його думку, підтверджується висновком Волинської торгово-промислової палати від 15.12.2005 року №19-22/01-3/521.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції правильно виходив з положень Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті», Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Так, статтею 2 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті»імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 4 Закону, у вигляді пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно положень Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими Законами України.

При цьому сторони самостійно передбачають у форс-мажорному застереженні підстави виникнення, обов’язковість сповіщення з визначенням строків дії, наслідки настання підстав для звільнення від відповідальності, як це визначено формою зовнішньоекономічних договорів, положення про які затверджені наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001р. №201.

Відповідно до абзацу 3 ст. 1 Закону України від 05.02.2004 p. № 1454-IV «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті»підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Торгово-промислова палата України, згідно ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обставини форс-мажору засвідчуються лише до умов зовнішньоторговельних угод, укладених між сторонами, що впливає на відповідальність за невиконання умов договору (ст.14 договору №3/км/н/2005), а обставини, на які посилається позивач (конфліктна ситуація, яка виникла з населенням с. Льотниче з приводу розміщення на території сільської ради підприємства хімічної промисловості) не можуть бути визнані форс-мажорними.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності рішень Володимир-Волинської ОДПІ №0000172302/0 від 11.10.2005 року про застосування пені (штрафної санкції) за несвоєчасне поступлення товару по імпорту в розмірі 5397,31 грн. та №000022302/0 від 13.02.2006 року в частині застосування пені в розмірі 1095,11 грн.

Таким чином, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна інстанція помилково скасувала рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону.

За таких обставин та відповідно до вимог ст. 226 КАС України, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 року підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2004 року –залишенню в силі.

Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст.ст. 226, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Володимир-Волинської ОДПІ задовольнити частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2006 року скасувати, залишити в силі постанову Господарського суду Волинської області від 23.05.2006 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________Л.І. Бившева

________М.І. Костенко

________О.І. Степашко

________Є.А. Усенко

З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустам’ян