Ухвала суду № 8109382, 26.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2009 р. м. КиївК-33828/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Карася О.В.,

при секретарі: Рустамяні Е.А.,

за участю представників:

Від позивача Клименко О.М.

Від відповідача Гримальський А.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 30.06.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року по справі № 49/70 за позовом ТОВ «Август-Кий»до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, треті особи: СПД фізична особа ОСОБА_3, ТОВ «Візантія»про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду м. Києва від 30.06.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року, позовні вимоги ТОВ «Август-Кий»до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, треті особи: СПД фізична особа ОСОБА_3, ТОВ «Візантія»про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 01.11.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2007 року касаційна скарги прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в позові посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на наступне.

Суди встановили, що працівниками ДПІ у Оболонському районі м. Києва була здійснена документальна невиїзна перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ «Август-Кий»за травень 2005 року, висновки якої були відображені в акті №1681-23-8-24582550 від 09.12.2005 року.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0057392350/0 від 14.12.2005 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 18 390,38 грн.

В зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем п.1.8 ст.1 та пп.7.4.1, пп..7.4.5 п.7.4 пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судами попередніх інстанції встановлено, що до ДПІ у Оболонському районі м. Києва позивачем 08.06.2005 року було подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2005 року, згідно з якою різниця між загальною сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту, яка виникла при продажу товарів має відємне значення. При цьому, загальна сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню складає 34526 грн.

Також встановлено, що позивач придбав у ТОВ «Візантія»товар (борошно, цукор, горох, пшенична та кукурузна крупа, пшоно, гречка) на загальну суму 329521,96 грн., суму ПДВ у розмірі 54 920,32 грн. за вказаною операцією з податку на додану вартість віднесено контрагентом позивача до складу податкових зобовязань. Крім цього, позивачем придбано у ПП ОСОБА_3 товар (крупа гречана) на загальну суму 55892,30 грн. (в т.ч. ПДВ 9315,38 грн.), вказану суму ПДВ підприємець також відніс до складу податкових зобовязань з податку на додану вартість, зазначені факти не заперечуються відповідачем.

Вищевикладені відносини підприємств підтверджуються наступними податковими накладними, № 30/5 від 30.05.2005 р. на суму 55892,3 грн., в т.ч. ПДВ 9315,38 грн., №607 від 04.05.2005 р. на суму 4900,02 грн., в т.ч. ПДВ 816,67 грн., № 737 від 27.05.05 р. на суму 2730,02 грн., в т.ч. ПДВ 455 грн., № 697 від 19.05.2005 р. на суму 72800,16 грн., в т.ч. ПДВ 12133,36 грн., № 659 від 13.05.2005 р. на суму 9100,08 грн., в т.ч. ПДВ 1516,68 грн., № 720 від 24.05.2005 р. на суму 43700,16 грн., в т.ч. ПДВ 7283,36 грн., № 721 від 11.05.05 р. на суму 4691,24 грн., в т.ч. ПДВ 781,87 грн., № 649 від 12.05.05 р. на суму 3600 грн., в т.ч. ПДВ 600 грн., № 639 від 10.05.05 р. на суму 24400,08 грн., в т.ч. ПДВ 4066,68 грн., № 722 від 06.05.05 р. на суму 10900,08 грн., в т.ч. ПДВ 1816,68 грн., № 605 від 04.05.05 р. на суму 152700,12 грн., в т.ч. ПДВ 25450,02 грн., як встановлено судами і не заперечуються податковим органом.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

У відповідності до пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

На підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права доказів суди визнали такими, що відповідають вимогам вищевказаного законодавства первинні документи, надані позивачем на підтвердження правомірного формування податкового кредиту.

З огляду на зазначене, судами зроблено вірний та обґрунтований висновок, що позивачем правомірно було віднесено суму у розмірі 18390,38 грн. до податкового кредиту, оскільки право на податковий кредит по спірними господарськими операціями виникло по другій подій.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

З аналізу наведених норм дає підстави для висновку, що право платника податку на бюджетне відшкодування сум ПДВ виникає при фактичній надмірній сплаті відповідних сум до бюджету.

Як встановлено судами і підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Візантія»та ПП ОСОБА_3 в повному обсязі сплатили до державного бюджету суми податкових зобовязань з ПДВ за спірними операціям з ТОВ «Август-Кий».

З огляду на зазначені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суди дійшли вірного та обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для скасування податного повідомлення-рішення №0057392350/0 від 14.12.2005 року яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 18390,38 грн.

Щодо посилань в касаційній скарзі податковим органом на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.11.2005 року по справі № 5614/16 за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до ТОВ «Сетор Крон», ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Сетор Крон», суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судами та не заперечується відповідачем, ТОВ «Сетор Крон»є постачальником приватного підприємця ОСОБА_3, а не ТОВ «Август-Кий».

Крым того, відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч.1 ст. 71 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 вищезазначеного Кодексу встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, судами правильно не взято до уваги посилання податкового органу на те, що установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Сетор Крон»визнані недійсними заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва за № 5614/16 від 16.11.2005 року, оскільки на підтвердження зазначених обставин відповідачем не було надано належних та допустимих доказів. Також слід зазначити, що вказане рішення суду було винесено 16.11.2005 року, тобто після виникнення у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, що виписані контрагентами позивача 30.05.2005 року.

Отже, такі висновки судів відповідають встановленим по справі обставинам, вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Частина 1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва від 30.06.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________Л.І. Бившева

________Є.А. Усенко

________М.І Костенко

________О.В. Карась

З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустамян