Ухвала суду № 8109064, 05.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-10814/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі                    Гончарук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2007

у справі № А27/198 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Барс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2007, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 02.03.2006 № 0000432304/0 про визначення ТОВ «Барс»податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 2876269,50 грн., в тому числі 1917513,00 грн. –основний платіж та 958756,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судові рішення вмотивовані висновком судів про правомірне включення ТОВ «Барс»в податковому обліку за січень 2005 року до податкового кредиту ПДВ в сумі 2333333,33 грн. у зв’язку з придбанням у АТЗТ «Футбольний клуб «Дніпро-96»»бензину в кількості 3674,541 т вартістю 14000000,00 грн. (разом з ПДВ) та за серпень 2004 року, січень 2005 року ПДВ в загальній сумі 1834835,65 грн. на підставі податкових накладних, хоча і виписаних постачальниками в червні 2004 року, але отриманих позивачем в серпні 2004 року та січні 2005 року.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»( Закон № 168/97-ВР ), пункт 1.32 ст. 1, пункт 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( Закон № 283/97-ВР ).

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 ст. 7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах четвертій та пятій ст. 11 КАС України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Дотримання цього принципу судом в судовому процесі забезпечує прийняття законного і обгрунтованого судового рішення за результатами розгляду адміністративної справи, вимоги щодо якого встановлені ст.159 КАС України.

Наведені вимоги норм процесуального права судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень у даній справі, однак, дотриманні не були.

Так, заперечуючи проти позову, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська посилалась на те, що придбавши згідно накладної № 28/01-1 від 28.01.2005 бензин в кількості 3674,541 т за 14000000,00 грн., в тому числі ПДВ 2333333,33 грн., позивач продав цей же бензин ПП «Софія»за накладною № РН-0000003 від 01.07.2005 за 13503938,17 грн., в тому числі ПДВ 2250656,36 грн.

Податок на додану вартість в сумі 2333333,33 грн., нарахований у зв’язку з придбанням вище вказаного товару, був включений позивачем до податкового кредиту в податковій декларації податку на додану вартість за січень 2005 року, тоді як податкові зобов’язання у зв'язку з продажем цього ж товару були значно нижчі при відсутності для цього об’єктивних причин.

Визнаючи правомірним формування позивачем податкового кредиту за рахунок всієї суми ПДВ, нарахованого у зв’язку з придбанням бензину у АТЗТ «Футбольний клуб «Дніпро-96»», суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 167/98-ВР в редакції, чинній до 31.03.2005, обов’язковою умовою виникнення у платника податку права на включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням у податковому звітному періоді товарів (робіт, послуг), є віднесення згідно встановлених законом правил податкового обліку вартості цих товарів (робіт, послуг) до валових витрат, а в разі придбання основних фондів чи нематеріальних активі –до витрат, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 283/97-ВР визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Виходячи із змісту пункту 1.32 ст.1 цього Закону неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Викликає сумнів і висновок суду щодо об’єктивного обумовлення продажу позивачем газу за ціною, яка нижче ціни придбання з посиланням на значний проміжок часу, що пройшов між цими господарськими операціями, оскільки такий висновок не ґрунтується на фактичних обставинах, які відповідно до частини 1 ст. 69 КАС України можуть вважатися встановленими лише на підставі доказів, оцінка яких судом повинна відповідати вимогам ст. 86 цього Кодексу. Зазначений же висновок суду не обґрунтований будь-якими доказами щодо зміни ціни на бензин марки АИ-95 з 3157,00 грн. за 1 т в січні 2005 року до 3062,50 грн. за 1 т станом на 1 липня 2005 року.

Згідно з абзацом першим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР в редакції, чинній до 01.06.2005, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку. що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. а при імпорті робіт ( послуг ) - актом прийняття робіт ( послуг ) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт ( послуг ).

При цьому відповідно до вимог абзацу другого зазначеного підпункту податкові накладні для підтвердження сум податкового кредиту платником податку повинні бути пред’явлені контролюючому органу під час проведення перевірки, а недотримання цієї вимоги платником податку є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 цієї статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положення цього підпункту щодо дати виникнення права платника податку –покупця на податковий кредит кореспондуються з положеннями підпункту 7.3.1 пункту 7.3 зазначеної статті щодо дати виникнення податкового зобов’язання у платника податку –продавця. яка також визначається по даті першої з подій: зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку, як оплати товарів (робіт, послуг) (оприбуткування в касі або інкасації готівкових коштів у банківській установі), або відвантаження товарів, оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг).

З датами настання зазначених подій, які і визначають момент виникнення податкових зобов’язань продавця, підпункт 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»пов’язує дату складання податкової накладної. Іншими словами, податкова накладна виписується, зокрема по факту отримання продавцем оплати за товар (роботу, послугу), якщо такий передує факту відвантаження товару (виконання роботи, надання послуги), а підтвердження податковою накладною суми податку в складі сплачених за товар (роботу, послугу) коштів є обов’язковою умовою виникнення у платника податку – покупця права на податковий кредит незалежно від того, чи було здійснено відвантаження товару (виконання роботи, надання послуги).

Визнаючи встановленим в судовому процесі факт отримання позивачем в серпні 2004 року податкових накладних, виписаних ЗАТ «Авіас Плюс», ТОВ «Севен Севенти Петролеум», ТОВ «Форт Нокс», ДП «Оптима 770-Ч», ТОВ «Трі Стар», ТОВ «Оптима Юг», ТОВ «Мав екс», ТОВ «Плеяда», ВАТ «Запоріжнафтопродукт»червні 2004 року, та в січні 2005 року податкової накладної, виписаної ТОВ «Чернівці-Авіас-2000»в червні 2004 року, суди попередніх інстанцій послалися на витяг з книги обліку придбання товарів (робіт, послуг). Однак, при цьому не були взяті до уваги, не перевірені та не оцінені належним чином доводи ДПІ про те, що під час попередньої перевірки позивача, яка проводилася в тому числі за серпень 2004 року, позивач не надав контролюючому органу вказані податкові накладні, не відтворив суми податку за цими податковими накладними в податковому обліку за серпень 2004 року, а акт перевірки від 04.11.2004 № 148/23-4/30853040 підписав без будь-яких зауважень щодо повноти викладених результатів перевірки. Пояснень щодо цих обставин у позивача судом не витребувано, вказаний акт перевірки не досліджено та не з’ясовано, чому позивач не надав податкові накладні, з приводу правильності відтворення сум податку за якими в податковому обліку виник спір, контролюючому органу під час попередньої перевірки.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимоги норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені ст.220 КАС України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 ст.227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, та вирішити спір згідно норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2007, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписТ.М.Шипуліна Головуючий Судді Є.А. Усенко