Ухвала суду № 81086105, 04.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

04 квітня 2019 року м. Київ № 640/5383/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Клименчук Н.М., при секретарі судового засідання Артеменко В.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача - адвокат Юрчик С.В.;

представник відповідача - Божко В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Народного депутата України VIIІ скликання ОСОБА_3до третя особа Кабінету Міністрів України, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"провизнання протиправною та скасування постанови,ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Народного депутата України VIIІ скликання ОСОБА_3 (далі - позивач), до Кабінету Міністрів України, (далі - відповідач, КМУ), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу".

Ухвалою суду від 03 квітня 2019 року провадження у адміністративній справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Одночасно з позовною заявою, представником позивача (адвокатом Юрчиком С.В.) подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд:

- забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії Постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу";

- зупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу".

Обґрунтовуючи подану заяву, позивач посилається на те, що прийнята відповідачем постанова містить очевидні ознаки протиправності, а невжиття заходів забезпечення позову створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди не тільки його правам та інтересам, а також і іншим побутовим споживачам газу, для відновлення прав яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2019 року призначено судове засідання щодо розгляду заяви про забезпечення позову.

У судове засідання 04.04.2019 р. з'явилися представник позивача та відповідача. Представник позивача підтримав подану заяву, представник відповідача заперечив проти її задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях, поданих через канцелярію суду 02 квітня 2019 року.

Зокрема, відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що вважає звернення Народного депутата України VIIІ скликання ОСОБА_3 з заявою про забезпечення позову безпідставним.

Крім того, відповідач зазначає, що оскаржувана Постанова є нормативно-правовим актом, який поширює свою дію на необмежене коло осіб, та введенням якого Урядом в дію, скасовано дію низки інших актів Кабінету Міністрів України.

Відтак, підсумовує відповідач, вжиття заходів забезпечення позову щодо оскаржуваної Постанови, не тільки не забезпечить захист прав позивача, а й порушить права інших суб'єктів, на яких поширюється дія як Постанови Кабінету Міністрів України №867, так і вже скасованих нормативно-правових актів.

Заслухавши доводи заявника в обґрунтування поданої заяви, заслухавши думку представника відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення і вжиття заходів забезпечення доказів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Суд відзначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України (як суду касаційної інстанції до 03.10.2017) «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» від 29.09.2016 №14, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Згідно ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Необхідно зазначити, що вказані вище підстави є оціночними, а тому необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з наведених вище обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, суд зазначає, що вищевказані види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що предметом позову Народного депутата України VIIІ скликання ОСОБА_3 є визнання нечинним та скасування нормативно-правового акта, у той час як вимог зобов'язального характеру даний позов не містить.

Крім того, суд зазначає, що у даному випадку посилання заявника на відповідні норми чинного законодавства України щодо протиправності оскаржуваного акта не може вважатись його очевидною протиправністю.

У випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивачів або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, ознаки протиправності Постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" підлягає встановленню судом при вирішенні справи по суті.

Таким чином, подана заява про забезпечення позову є необґрунтованою та непідтвердженою жодними доказами, а вжиттям такого заходу забезпечення позову фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, без встановлення будь-яких обставин, дослідження доказів у судовому засіданні, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, тому у її задоволенні слід відмовити.

Частинами 5 та 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 150, 151, 153, 154, 241, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено та підписано 11 квітня 2019 року

Суддя Н.М. Клименчук