Рішення № 81085863, 11.04.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/363/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату, Прилуцького об'єднаного міського територіального центру комплектації та соціальної підтримки про визнання відмови протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

31.01.2019 (відповідно до відбитку штампу на конверті) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - МО України), Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - Чернігівський ОВК), Прилуцького об'єднаного міського територіального центру комплектації та соціальної підтримки (далі - Прилуцький ОМТЦКСП), у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 22 протоколу від 16.11.2018 №117;

- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у зв'язку із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності другої групи, та надіслати вказане рішення Чернігівському ОВК для видачі наказу про виплату такої допомоги;

- зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат повторно направити його документи щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів, - Міністерству оборони України;

- зобов'язати Прилуцький об'єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно направити до Чернігівського обласного військового комісаріату документи щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Свої вимоги мотивує тим, що він виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим отримав захворювання. У 2002 році позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи, а у 2018 році - ІІ групи. За наведених обставин, вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Ухвалою судді від 19.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачам 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк від відповідача (МО України) надійшов відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив, що група інвалідності позивача змінилась з ІІІ на ІІ понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Крім того, у відповіді заступника Міністра охорони здоров'я України зазначено, що днем встановлення інвалідності, у розумінні пункту 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ та пункту 3 Порядку №975, вважається дата проходження громадянином первинного огляду МСЕК. Дата підвищення групи інвалідності не може вважатись днем встановлення інвалідності.

Також позивач вважається постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи і інвалідність йому встановлено внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Таким чином, на ОСОБА_1 поширює дію спеціальний Закон України від 28.02.1991 №707-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У встановлений ухвалою суду строк від відповідача (Чернігівського ОВК) надійшов відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що після направлення заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги та доданих до неї документів на адресу МО України, Чернігівський ОВК не є ні володільцем, ні розпорядником документів ОСОБА_1, які стосуються наявності у нього права на отримання одноразової грошової допомоги. У зв'язку з цим, направлення на адресу МО України тих чи інших висновків про призначення позивачу одноразової грошової допомоги неможливе через відсутність у Чернігівському ОВК заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги та доданих до неї документів. Також підтримано обставини, викладені МО України у відзиві.

У встановлений ухвалою суду строк від відповідача (Прилуцького ОМТЦКСП) надійшов відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що у повторному направленні документів ОСОБА_1 на адресу МО України немає необхідності, оскільки останні знаходяться в розпорядженні МО України і за потребою Міністерство має можливість їх розглянути чи переглянути повторно. Також підтримано обставини, викладені МО України у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 19.02.1990 по 01.07.1990 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі в/ч А15362, що підтверджується архівною довідкою від 22.09.2017 (а.с. 28).

У зв'язку з наведеним, у позивача було діагностовано захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що ВЛК в/ч 44869 складено постанову від 22.07.1996 (а.с. 18).

23.12.2002 обласною МСЕК №4 первинно установлено ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 26). Довідкою обласної МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №271752 позивачу ІІІ групу інвалідності встановлено безтерміново (а.с. 27).

Відповідно до витягу з протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, каліцтв від 13.11.2017 №2895, постанову по причинному зв'язку за довідкою №1196 ВЛК в/ч №44869 від 22.07.1996 відмінено, установлено, що захворювання позивача, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 25).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2018 МСЕК №1 установлено ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності (безтерміново), пов'язану з виконанням обов'язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою №058703 (а.с. 23).

Відповідно до довідки серії АВБ №058703 від 19.06.2018, ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках складає 70% (а.с. 21-22).

Враховуючи наведене, 31.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до Прилуцького ОМТЦКСП із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби на ЧАЕС (а.с. 63). До заяви позивачем було долучено документи згідно вимог Порядку №975.

Листом від 02.08.2018 за №2560 вищевказана заява з додатками переслана Чернігівському ОВК, який, у свою чергу, листом від 08.08.2018 за №5/3493с направив її МО України для розгляду за належністю та прийняття рішення по суті (а.с. 64, 65).

16.11.2018 Комісія МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянула подані документи та прийняла рішення, оформлене протоколом 117, яким відмовила ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' (а.с. 20).

Як вбачається зі змісту протоколу, підставою для відмови стало те, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-IV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей''. Крім того, причину інвалідності позивача змінено понад дворічний термін.

Про прийняте рішення Чернігівський ОВК повідомив позивача листом від 05.12.2018 за № 5/5423с (а.с. 66).

Вважаючи прийняте МО України рішення, виражене у формі Протоколу, - протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно із частиною дугою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом п'ятим частини другої наведеної норми передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

На день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - 31.07.2018, діяв Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №375), а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Частиною другою пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Системний аналіз наведених правових норм (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) дає підстави зробити висновок, що застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція вкладена у постановах Верховного Суду від 22 березня 2018 року (справа № 288/349/17) та від 20.03.2018 (справа №276/322/17).

Із Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, вбачається, що підставами для відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги було те що:

- ОСОБА_1 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 р. № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014 р., тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- причину інвалідності позивача змінено понад дворічний термін.

Однак, варто зазначити, що факт звільнення позивача з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги не може братися судом до уваги, адже, як зазначалось вище, застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

У свою чергу, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ доповнено абзацом другим, яким встановлено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Таким чином, диспозиція вказаної норми передбачає застосування дворічного строку давності до зміни причин інвалідності при повторному огляді.

Як вбачається зі змісту довідки до Акта огляду МСЕК серії АВБ №058703, дата огляду та встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності - 19.06.2018, безтерміново, огляд інваліда - повторний, причина - захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами відповідачів, що оскільки у позивача право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності виникло 19.06.2018, тобто після набрання чинності вищевказаними змінами до частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, останні мають застосовуватись до спірних правовідносин.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №623/1711/17 суд вважає необґрунтованими, оскільки у ній надавалась правова оцінка правовідносинам, що виникли на підставі статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, у редакції Закону України №5040-VІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», а не у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи та дослідивши норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд вважає, що ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, Повітрофлотський проспект, 6 м. Київ, 03168), Чернігівського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 08536958, вул. Гетьмана Полуботка, 68, м. Чернігів, 14000), Прилуцького об'єднаного міського територіального центру комплектації та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 09807520, вул. Київська, 369, м. Прилуки, Чернігівська область, 175000) про визнання відмови протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11 квітня 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна