Постанова № 8108319, 16.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.02.10Справа №2а-13189/09/8/0170 (17:36)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіКушнової А.О. , при секретарі МалярК.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Краншип"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним зменшення від’ємного значення податку

за участю представників:

від позивача – Влачига Сергій Родіславович, довіреність № б/н від 16.11.09;

від відповідача - Воропай Ольга Валеріївна, довіреність № 134/10/10-0 від 11.01.10;

Солодченко Ольга Василівна, довіреність № 3913/10/10-0 від 03.02.10

Сутність спору: Позивач – Дочірнє підприємство «Краншип» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АРК від 02.06.2009р. №0000912301/1, від 19.08.2009р. №0000912301/2, від 28.10.2009р. № 0000912301/3 частково, в частині нарахованого податку на прибуток у розмірі 14959грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 11124,50грн., усього на суму 26083,50грн.; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АРК від 19.08.2009р. №0001732301/2, від 28.10.2009р. №0001732301/3 по застосуванню штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в розмірі 1495,90грн. повністю; визнати протиправним зменшення ДПІ в АРК на підставі Акту перевірки від 16.04.2009р. №751/23-1/33433543 від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ДП"Краншип" за 2008 рік на суму 385 194,16 грн., зобов’язати ДПІ в АРК збільшити від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 385 194,16 грн. та внести відповідні коригування в Акт перевірки від 16.04.2009р. №751/23-1/33433543; визнати протиправним зменшення ДПІ в АРК на підставі Акту перевірки від 16.04.2009р. №751/23-1/33433543 від'ємного значення ПДВ ДП"Краншип" попередніх податкових періодів, який підлягав включенню до складу податкового кредиту наступних періодів, у загальній сумі 266 992 грн., зобов’язати ДПІ в АРК збільшити від'ємне значення ПДВ ДП"Краншип" на суму 266 992 грн. та внести відповідні коригування в Акт перевірки від 16.04.2009р. №751/23-1/33433543.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновки ДПІ в м. Керчі АР Крим, викладені в акті перевірки та покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також дії по зменшенню від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ДП"Краншип" за 2008 рік на суму 385194,16грн. та зменшенню від'ємного значення ПДВ ДП"Краншип" попередніх податкових періодів, який підлягав включенню до складу податкового кредиту наступних періодів, у загальній сумі 266 992грн., суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України.

Так, не погоджуючись з донарахування податку на прибуток в сумі 14959,00грн., штрафних санкцій від такої суми податку в розмірі 7479,50грн., штрафних санкцій в розмірі 3645,00грн. (із загальної суми 9920 грн.) від суми недоплати податку в окремому періоді за 9 міс. 2008р., донарахування штрафних санкцій в розмірі 1495,90грн. та зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток у 2008р. на суму 63991,60грн. позивач вказує, що ДПІ в м. Керчі неправомірно дійшла висновку про завищення позивачем валових витрат в 2007р. на суму 59839грн. та у 2008р. на суму 63991,60грн. за рахунок віднесення до їх складу витрат по орендним операціям з ТОВ «КМЗ «Фрегат» згідно угоди оренди майна № 17-07 від 01.02.2007р. на умовах суборенди, яка на думку ДПІ, є нікчемною. При цьому позивач вважає, що дійшовши такого висновку, ДПІ вийшла за межі своїх повноважень, оскільки серед законних повноважень органів ДПС відсутні повноваження щодо надання юридичної оцінки наявності або відсутності правомочностей власника щодо певного майна у того чи іншого суб'єкта, відсутні повноваження щодо визнання правочину дійсним або недійсним з підстав, передбачених законодавством, адже це є виключною компетенцією суду.

В свою чергу, висновки відповідача про те, що недодержання вимог, встановлених ч.ч.1, 5 ст. 203 ЦК України свідчить про нікчемність правочину, у зв’язку з чим визнання його недійсним судом не вимагається, позивач вважає помилковими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом, але, встановивши вимоги до укладення правочинів у ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, законодавець в ч.1 ст.215 ЦК України визначив, що недодержання цих вимог є підставою недійсності, але прямо не назвав такі правочини недійсними (нікчемними). Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо заінтересована особа заперечує дійсність правочину на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач підкреслив, що як на момент складання Акту перевірки, так і під час розгляду справи договір оренди між ДП«Краншип» та ТОВ «КМЗ Фрегат» на умовах суборенди не визнано судом недійсним, законом не встановлені ознаки нікчемності такого договору, між Фондом майна АРК та ДП"Краншип" відсутній будь-який спір стосовно такого договору, а отже вказана угода, з огляду на закріплений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності угоди, є правомірною.

Аналогічне обґрунтування наведено позивачем і щодо непогодження з висновками ДПІ в м. Керчі про зменшення суми від’ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів, який підлягав включенню до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, на суму 202 751,00грн. за період липень 2007р. – грудень 2008р.

Протиправними вважає позивач і висновки відповідача про заниження валових доходів позивачем на суму 321202,56грн. від фрахту буксира «Гепард» у 4-му кварталі 2008р. внаслідок невідповідності отриманих доходів рівню «звичайних цін», оскільки на думку ДПІ «звичайні ціни» з фрахту буксира в 4-му кварталі 2008р. повинні бути прийняті не менше суми амортизаційних відрахувань в 4-му кварталі 2008р. Вказані висновки ДПІ стали підставою для донарахування валових доходів в сумі, рівній різниці між нарахованою амортизацією і отриманими доходами у вигляді фрахту, та зменшення суми від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 321202,56грн.

Позивач вважає, що таке донарахування валових доходів на суму 321202,56грн. не відповідає нормам п. 1.20.1, 1.20.10, п. 4.1, п. 7.4.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки фрахтові ставки за договором чартеру буксира «Гепард» від 04.07.2008р. повністю відповідають рівню «звичайних цін», що підтверджується вищевказаними нормами Закону та експертним висновком ДП «Держзовнішінформ» від 27.03.2009р. № 1/2082, а також вважає, що відповідач взагалі не мав права проводити донарахування податкових зобов’язань, виходячи із застосування звичайних цін у зв’язку з відсутністю встановленої законом процедури такого донарахування.

Крім того, позивач вважає, що ДПІ у м. Керчі безпідставно не було враховано те, що буксир "Гепард" був введений в експлуатацію в 3-му кварталі 2008 року і, відповідно, амортизаційні відрахування почали нараховуватися з наступного періоду - з 4-го кварталу 2008 року, а, отже, сума амортизаційних відрахувань у 4-ому кварталі 2008 року є найбільшою за весь термін експлуатації судна. Період же фрахту буксира "Гепард", згідно з договором чартеру, становить 10 років, що не було враховано ДПІ, і у період фрахту суми амортизаційних відрахувань будуть зменшуватися, а вже через кілька податкових періодів будуть значно нижче фрахтових ставок. За таких обставин, позивач вважає, що використання для визначення рівня звичайних цін з фрахту судна сум амортизаційних відрахувань тільки за 4-й квартал 2008р. і повне ігнорування їх динаміки протягом всього строку фрахтування є некоректним.

Аналогічне обґрунтування наведено позивачем і щодо непогодження з висновками ДПІ в м. Керчі про зменшення суми від’ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів, який підлягав включенню до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, на суму 64241,00грн. (16681грн. за жовтень 2008р., 24765грн. за листопад 2008р. та 22795грн. за грудень 2008р.)

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.11.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-13189/09/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у запереченнях на позов (том 2, а.с. 2-11).

На думку ДПІ в м. Керчі, спірні податкові повідомлення-рішення винесені законно і обґрунтовано та не вбачає підстав для їх скасування, як і не вбачає підстав вважати протиправними зменшення відповідачем на підставі Акту перевірки від 16.04.2009р. №751/23-1/33433543 від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ДП"Краншип" за 2008 рік на суму 385 194,16 грн. та зменшення на підставі вказаного акту перевірки від'ємного значення ПДВ ДП"Краншип" попередніх податкових періодів, який підлягав включенню до складу податкового кредиту наступних періодів, у загальній сумі 266992 грн.

В обґрунтування своїх заперечень вказує, що правовий статус цілісного майнового комплексу Керченської судоремонтної бази ТОВ «Керчрибпром», розташованого за адресою: м. Керч, вул.Кірова, 54а, визначений як державне майно, що знаходиться у власності Автономної Республіки Крим, а тому Фонд майна АР Крим мав право здавати Керченську судоремонтну базу в оренду на підставах загальних положень цивільного законодавства. Також зазначив, що листом Фонду майна АР Крим від 31.03.2006р. №08-10/2341 орендар (ТОВ «Фрегат») був повідомлений про необхідність сплатити борг по орендній платі, штрафні санкції та намір орендодавця не продовжувати договір оренди майна у випадку невиконання зобов’язань орендарем. Пунктом 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разу закінчення строку дії договору оренди орендар зобов’язаний повернути Фонду майна АР Крим орендоване майно. Відповідач вважає, що оскільки термін дії договору оренди від 29.03.1991р. закінчився 29.03.2006р., то орендар зобов’язаний був передати майно у зв’язку із закінченням строку дії договору оренди і тому 29.03.2006р. ТОВ «Фрегат» втратив право на укладення будь-яких договірних відносин, що стосуються розпорядження майном, без узгодження з Фондом майна АР Крим. На думку ДПІ в м. Керчі, з 29.03.2006р. майно за адресою вул.Кірова, 54а повністю належить Фонду майна АР Крим і тому ДП «Краншип» договір на оренду майна слід було укладати з його власником – Фондом майна АР Крим.

За таких обставин, ДПІ в м.Керчі вважає, що договір оренди майна № 17-07 від 01.02.2007р., укладений між ТОВ «Керченський морський завод «Фрегат» та ДП «Краншип» на умовах суборенди, є правочином, який укладено за відсутності юридичних підстав відносно майна, що не належить ТОВ «Фрегат» та має ознаки нікчемності, а отже не може мати і правових наслідків при його фактичному виконанні. Відповідач також вважає, що недійсність даного договору встановлена ст. 228 ЦК України, відповідно до якої правочин, укладений з метою, яка явно суперечить інтересам держави і суспільства, в той же час є таким, що порушує публічний порядок, є нікчемним та відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається.

У зв’язку з цим ДПІ в м. Керчі стверджує, що витрати, понесені внаслідок виконання такого правочину, укладеного з порушенням чинного законодавства, не можуть бути визнані витратами, пов’язаними з господарською діяльністю ДП «Краншип». В свою чергу, оскільки згідно зі ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державній податковій службі надані права контролю правильності нарахування і повноти сплати до бюджету податків і зборів, то неприйняття до складу валових витрат підприємства його витрат по оренді за договором, що має ознаки нікчемності, мають пряме відношення до здійснення контрольних функцій державної податкової служби.

Щодо висновків про завищення позивачем від’ємного значення об’єкта оподаткування за 2008 рік в сумі 385194,16грн. в частині заниження валових доходів, то ДПІ в м. Керчі вважає їх правомірними та вказує, що договір від 04.07.2008р. № CRN-DR – Gepard/2008 на фрахт буксиру – рятівника «Гепард» підприємством укладено з нерезидентом – фірмою «Дон мар Корпорейшн» (Панама), а у податковому обліку відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дохід, отриманий платником податків від продажу товарів (робіт, послуг) по операціях з юридичними особами, які не є платниками податку, згідно ст. 10 цього Закону, визначається виходячи з договірних цін, але не нижче звичайних цін на такі товари (роботи, послуги), діючих на дату такого продажу. Посилання позивача, в обґрунтування своїх доводів про відповідність фрахтової ставки за договором бербоут-чартера буксира «Гепард» рівню звичайних цін, на відповідь ДП «Держзовнішінформ» від 27.03.2009р. № 1/2082, ДПІ в м. Керчі вважає безпідставними, оскільки до перевірки позивачем не було надано запит, надісланий ДП «Краншип» 06.08.2008р. до ДП «Держзовнішінформ» щодо надання експертизи, а тому, на думку ДПІ, неможливо проаналізувати висновок вказаного підприємства з питання розгляду у зв’язку з податковим законодавством. Крім того, вважає, що лист ДП «Держзовнішінформ» від 27.03.2009р. № 1/2082 не може бути підставою для визначення бази оподаткування в податковому обліку. У своїх запереченнях відповідач також надав пояснення щодо розрахунку «звичайної ціни» на підставі правил, визначених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна і майнових прав та зауважив, що згідно з абз. 2 п. 1.20.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом незалежно від виду господарської операції, яка здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони цієї операції, у зв’язку з чим посилання позивача на застосування непрямих методів при визначенні бази оподаткування по операціях фрахтування при проведенні перевірки вважає необґрунтованими.

Крім того, через ненадання до перевірки програми виробничого розвитку підприємства, яка витребувалась, відповідач вважає неможливим проаналізувати наданий позивачем розрахунок амортизаційних відрахувань, а також звернув увагу суду на те, що використання підприємством у розрахунку для визначення амортизаційних відрахувань лінійного методу нарахування амортизації не відповідає обліковій політиці підприємства, оскільки на підприємстві згідно з наказом «Про облікову політику» при нарахуванні амортизаційних відрахувань використовуються норми податкового законодавства, у зв’язку з чим вважає, що за результатами перевірки зроблені обґрунтовані висновки щодо застосування звичайних цін в рамках перевіряємого періоду, тобто лише в 4 кварталі 2008р. (після введення буксиру в експлуатацію).

Правомірними вважає відповідач і свої висновки про завищення позивачем залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягав включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 26 декларації з ПДВ на загальну суму 266992,00грн., в тому числі на 64241,00грн. – за епізодом по розрахунку податкових зобов’язань по стандартному бербоутному чартеру буксиру «Гепард», та 202751,00грн. – за епізодом по орендним операціям з ТОВ «Фрегат» згідно угоди оренди майна № 17-07 від 01.02.2007р., який є нікчемним.

01.02.2010р. від позивача до суду надійшло клопотання про надання додаткових доказів та часткову зміну позовних вимог (том 2, а.с. 26-28).

Частково змінивши позовні вимоги, позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АРК від 30.04.09 р. №0000912301/0, від 02.06.09 р. №0000912301/1, від 19.08.09 р. №0000912301/2, від 28.10.2009 р. № 0000912301/3 частково, в частині нарахованого податку на прибуток у розмірі 14959 грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 11124,50 грн., усього на суму 26083,50 грн.; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АРК від 19.08.09 р. №0001732301/2, від 28.10.09 р. №0001732301/3 по застосуванню штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в розмірі 1495,90 грн. повністю; визнати протиправним зменшення ДПІ в м. Керчі АРК на підставі акту перевірки від 16.04.2009р. №751/23-1/33433543 від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ДП"Краншип" за 2008 рік на суму 385 194,16 грн.; визнати протиправним зменшення ДПІ в м. Керчі АРК на підставі акту перевірки від 16.04.2009р. №751/23-1/33433543 від'ємного значення ПДВ ДП"Краншип" попередніх податкових періодів, який підлягав включенню до складу податкового кредиту наступних періодів, у загальній сумі 266992 грн.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 150 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Краншип» має статус юридичної особи з 28.04.2005р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №444504, виданим виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим (том 1, а.с. 26) та Статутом Дочірнього підприємства «Краншип», державну реєстрацію якого проведено 28.04.2005р., номер запису 11411020000000462 (том 1, а.с. 17-25).

26.02-09.04.2009р. Державною податковою інспекцією в м. Керчі АРК проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Краншип» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено Акт перевірки №751/23-1/33433543 від 16.04.2009р. (том 1, а.с. 29-91).

Перевіркою встановлено, в тому числі, порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, п.п. 7.4.1 та 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (в редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в 2008 році в сумі 513 444 грн., занижено податок на прибуток за 4-й кв. 2007р. в сумі 23 242 грн. та недоплачено податок на прибуток в окремо взятому податковому періоді за 9 місяців 2008р. в сумі 33 067 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого завищена сума від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів, що підлягав включенню до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, на суму 266 992 грн.

Висновки вказаного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі №0000912301/0 від 30.04.2009р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 44783,10грн., в тому числі 23242 грн. основного платежу та 21711,10грн. штрафних санкцій (том 1, а.с. 111).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ДП «Краншип» оскаржило його до ДПІ в м. Керчі згідно з первинною скаргою за вих.№267 від 14.05.2009р. (том 1, а.с. 92-99).

За результатами розгляду вказаної скарги, ДПІ в м. Керчі винесено рішення про результати розгляду первинної скарги №9355/10/25 від 02.06.2009р., відповідно до якого оскаржене податкове повідомлення-рішення скасовано в частині нарахованого податку в розмірі 8283,00грн. та 4311,50 грн. штрафних санкцій (том 1, а.с. 117-124).

У зв’язку з цим, 02.06.2009р. ДПІ в м. Керчі винесено податкове повідомлення – рішення за №0000912301/1, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 32358,60 грн., в тому числі 14959,00 грн. основного платежу та 17399,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том 1, а.с. 112).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено до ДПА в АР Крим повторною скаргою за вих.№367 від 12.06.2009р. (том 1, а.с. 100-104).

За результатами розгляду даної скарги рішенням ДПА в АРК за №2023/10/25-23 від 11.08.2009р. податкове повідомлення – рішення за №0000912301/1 від 02.06.2009р. залишено без змін та збільшено розмір штрафних санкцій по податку на прибуток на 1495,90 грн. (том 1, а.с. 125-133).

На підставі вказаного рішення ДПА в АР Крим, 19.08.2009р. ДПІ в м. Керчі винесено податкове повідомлення-рішення №0000912301/2 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 32 358,60грн., в тому числі 14959,00 грн. основного платежу та 17399,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також винесено податкове повідомлення-рішення №0001732301/2 на суму збільшення податкових зобов’язань за штрафними санкціями в розмірі 1495,90 грн. (том 1, а.с. 112, 115).

Як свідчать матеріали справи, позивачем вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені до ДПА України згідно з повторною скаргою вих. № 548 від 21.08.2009р. (том 1, а.с. 105-110).

Розглянувши вказану скаргу, ДПА України винесено рішення за № 10765/6/25-0515 від 22.10.2009р., згідно з яким податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі №0000912301/0 від 30.04.2009р. з урахуванням рішень ДПІ в м. Керчі від 02.06.2009р. №9355/10/25 і ДПА в АРК від 11.08.2009р. № 2023/10/25-023, прийнятих за розглядом первинної і повторної скарг (податкові повідомлення-рішення від 02.06.2009р. №0000912301/1 і від 19.08.2009р. № 0000912301/2, № 0001732301/2) - залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення (том 1, а.с. 138-142).

У зв’язку з цим, 28.10.2009р. ДПІ в м. Керчі винесені податкові повідомлення-рішення № 0000912301/3 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 32358,60грн., в тому числі 14959,00 грн. основного платежу та 17399,60грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також винесено податкове повідомлення-рішення №0001732301/3 про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток в розмірі 1495,90грн. штрафних санкцій (том 1, а.с. 114, 116).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «Краншип» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За епізодом по орендним операціям ДП «Краншип» з ТОВ «Фрегат» згідно угоди оренди майна № 17-07 від 01.02.2007р. на умовах суборенди судом встановлено, що підставою для донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 14959грн. та штрафних санкцій в розмірі 11124,50 грн., зменшення на підставі акту перевірки від 16.04.2009р. №751/23-1/33433543 від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на суму 63 991,60грн., а також зменшення ДПІ в м. Керчі АРК на підставі акту перевірки від 16.04.2009р. №751/23-1/33433543 від'ємного значення ПДВ ДП"Краншип" попередніх податкових періодів, який підлягав включенню до складу податкового кредиту наступних періодів, у сумі 202751,00грн., стали висновки ДПІ в м. Керчі АРК про нікчемність укладеної між ДП «Краншип» та ТОВ «Фрегат» угоди оренди майна №17-07 від 01.02.2007р. на умовах суборенди.

За висновком ДПІ, понесені позивачем за даним нікчемним договором витрати не можуть бути визнані витратами, пов’язаними з господарською діяльністю підприємства на підставі п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З акту перевірки слідує, що на думку ДПІ в м. Керчі, оскільки термін дії договору оренди між ТОВ «КМЗ «Фрегат» та Фондом майна АРК від 29.03.1991р. закінчився 29.03.2006р., то орендар зобов’язаний був передати майно у зв’язку із закінчення строку дії договору оренди і тому 29.03.2006р. ТОВ «Фрегат» втратив право на укладення будь-яких договірних відносин, що стосуються розпорядження майном, без узгодження з Фондом майна АР Крим. Відповідач вважає, що з 29.03.2006р. майно за адресою вул.Кірова, 54а повністю належить Фонду майна АР Крим і тому ДП «Краншип» договір на оренду майна слід було укладати з його власником – Фондом майна АР Крим. За таких обставин, ДПІ в м.Керчі дійшла висновку, що договір оренди майна № 17-07 від 01.02.2007р., укладений між ТОВ «Керченський морський завод «Фрегат» та ДП «Краншип» на умовах суборенди, є правочином, який укладено за відсутності юридичних підстав відносно майна, що не належить ТОВ «Фрегат» та має ознаки нікчемності, а отже не може мати і правових наслідків при його фактичному виконанні. Відповідач також вважає, що недійсність даного договору встановлена ст. 228 ЦК України, відповідно до якої правочин, укладений з метою, яка явно суперечить інтересам держави і суспільства, в той же час є таким, що порушує публічний порядок, є нікчемним та відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається.

Суд вказані висновки ДПІ в м. Керчі вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України, з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що рішенням Господарського суду АРК від 29.08.2006 р. у справі № 2-20/12718-2006 за позовом ВАТ «Керчрибпром» до ТОВ "КМЗ "Фрегат" останнього зобов’язано повернути ВАТ "Керчрибпром" майно Керченської судоремонтної бази у зв’язку з закінченням договору оренди від 29.03.1991р. № 1 (том 1, а.с. 167-170).

Постановою Вищого господарського суду від 02.06.2009р. у справі №2-5/6935-2006 вказане рішення суду скасовано, справу передано на новий розгляд до ГС АР Крим (том 1, а.с. 207-211)

В свою чергу, рішенням Господарського суду АР Крим від 19.03.2008р. по справі №2-26/9521.2-2008, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.2009р., право власності на зазначений майновий комплекс визнано за ВАТ "Керчрибпром", а не за Фондом майна АРК, у зв’язку з чим зміна орендодавця на Фонд майна АРК у 1991 року за договором оренди від 29.03.1991р. визнана такою, що не відповідає законодавству, а підписані додаткові угоди до такого договору між Фондом майна АРК і ТОВ "КМЗ "Фрегат" недійсними (том 1, а.с. 179-186, 187-206).

Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2009р. вказані судові рішення також скасовані, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Вказане свідчить про те, що під час проведення ДПІ в м. Керчі спірної перевірки (26.02-09.04.2009р.) в судовому порядку питання щодо права власності на майно Керченської судоремонтної бази не було вирішено по суті, а вирішення його до компетенції ДПІ в м.Керчі не відноситься.

Більше того, як свідчать матеріали справи, 11.09.2006р. між ВАТ «Керчрибпром» та ТОВ "КМЗ "Фрегат" укладено договір оренди майна (основних засобів) за № 74-06 про передачу цього ж майна в оренду ТОВ "КМЗ "Фрегат" (Орендар) (том 1, а.с. 171-175).

Вказаний договір недійсним у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторонами не розривався.

Пункт 6.2 вказаного договору оренди № 74-06 від 11.09.2006р. закріпляє за Орендарем право на передачу матеріальних цінностей цілісного майнового комплексу в суборенду за згодою Орендодавця.

01.02.2007р. між ТОВ «КМЗ «Фрегат» та ДП «Краншип» укладено договір оренди майна за № 17-07.

Як свідчать матеріали справи, за вказаним договором у сторін виникли права і обов’язки, які фактично виконувались сторонами договору, а саме: майно, отримане в користування, тимчасово і за плату використовувалось в господарській діяльності ДП «Краншип» з метою будівництва плавзасобів, про що зазначено в самому акті перевірки ДПІ в м. Керчі на стор. 14, такі плавзасоби фактично будувались, що не заперечується відповідачем по суті.

До того ж, з акту ДПІ в м. Керчі АРК від 09.08.2007р. №1306/23-1/32316153 "Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський морський завод "Фрегат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06р. по 31.03.07р." слідує, що період перевірки вказаного акту охоплює період дії Договору оренди № 74-06 від 11.09.2006 р. між ВАТ "Керчрибпром" і ТОВ "КМЗ "Фрегат". В акті перевірки ТОВ "КМЗ "Фрегат" розглядається ситуація щодо укладення договору оренди з ВАТ "Керчрибпром" на підставі рішення суду (стор. 9, 24-26, 32, 37, 46 акту перевірки ТОВ "КМЗ "Фрегат"), але будь-яких зауважень щодо належного орендодавця майна (Фонд майна АРК), недійсності або нікчемності такого Договору не наводиться, донарахувань у зв’язку з виконанням договору не здійснюється (том 2, а.с. 30-92).

Більш того, як свідчать матеріали справи, між Фондом майна АРК і ДП «Краншип» відсутній будь-який спір щодо правомірності тимчасового користування останнім окремим майном майнового комплексу.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність спірного договору оренди, відповідачем не наведено.

Посилання відповідача в обґрунтування нікчемності вказаного правочину на ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Частина 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в м. Керчі належними доказами не доведено, в чому полягає неспрямованість спірного правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Стаття 207 Господарського кодексу України визначає, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ від 19.12.1990р. (із змінами та доповненнями) державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Матеріали справи свідчать про те, що договір оренди майна за № 17-07 від 01.02.2007р. у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним.

В свою чергу, п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як передбачено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, за змістом цієї норми, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що висновки ДПІ в м. Керчі про безпідставність віднесення позивачем до валових витрат 59839 грн. витрат за 4-й квартал 2007р., що спричинило донарахування податку на прибуток від суми таких витрат в розмірі 14959 грн. та застування штрафних санкцій в розмірі 7479,50 грн., як 50% донарахованого податку, є протиправними, як і є протиправними висновки відповідача про безпідставність віднесення позивачем до валових витрат 48600 грн. витрат за 9 місяців 2008 року, що спричинило застування штрафних санкцій в розмірі 3645,00 грн.

Вказане свідчить про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень в цих частинах.

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що виразилося у заниженні податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 202751грн. по операціям з виконання спірного договору оренди майна.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В свою чергу, в розумінні даного Закону, податкові накладні можуть бути виписані виключно особами, які є платниками ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивача по спірним операціям протягом періоду, що перевірявся, підтверджується відповідними податковими накладними, виписаними ТОВ «КМЗ «Фрегат», які містять всі необхідні реквізити та виписані платником ПДВ відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями.

Крім того, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону визначає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, суми, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів або послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.

Правомірність віднесення сплачених за спірними операціями сум до валових витрат встановлена судом.

Вказане є підставою для визнання протиправним зменшення ДПІ в м. Керчі АРК на підставі акту перевірки від 16.04.2009р. №751/23-1/33433543 від'ємного значення ПДВ ДП"Краншип" попередніх податкових періодів, який підлягав включенню до складу податкового кредиту наступних періодів, у сумі 202751,00грн.

За епізодом по договору на фрахт буксиру – рятівника «Гепард» № CRN-DR – Gepard/2008 від 04.07.2008р. судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що ДПІ в м. Керчі дійшла висновку про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 321202,56грн. та заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ на суму 64 241 грн. від фрахту буксира "Гепард", оскільки фрахтова ставка, за висновком податкової інспекції, не відповідала рівню "звичайних цін".

Вказане стало підставою для зменшення відповідачем від'ємного значення податку.

Так, у п. 3.1.1.1 акту перевірки зазначено, що позивачем укладено стандартний бербоут-чартер з кодовою назвою «Беркон-89» від 04.07.2008р. № CRN-DR – Gepard/2008 на фрахт буксиру – рятівника «Гепард», фрахтувальник - фірма «Донмар Корпорейшн» (Панама). Актом від 10.10.2008р. було встановлено що після проведення ходових іспитів в період з 04.07.2008р. по 10.10.2008р. були виявлені неполадки в роботі судна, у зв’язку з чим в період проведення ремонтних робіт з 11.10.2008р. по 14.10.2008р. судно рахується виведеним з експлуатації. З 15.10.2008р. фрахтова ставка складає 510 доларів США на добу, в т.ч. ПДВ 85 доларів США. Буксир-рятувальник «Гепард» добудований як незавершене будівництво і взятий на баланс ДП «Краншип» 04.07.2008р. Балансова вартість буксиру згідно даним бухгалтерського обліку склала 11785530,74грн. (том 1, а.с. 35).

В даному розділі акту перевірки ДПІ також зазначила, що вказана балансова (залишкова) вартість буксиру є на початок 4 кварталу 2008р. На підприємстві згідно з наказом «Про облікову політику» прийнято при нарахуванні амортизаційних відрахувань використовувати норми податкового законодавства, тобто розмір амортизаційних відрахувань основного засобу 3 групи згідно з п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дорівнює 6 відсоткам. Тому сума амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2008р., за висновком ДПІ, складає 707131,85грн. на квартал, або 235710,61грн. в місяць. А з урахуванням того, що буксир в жовтні 2008р. знаходився у фрахті 17 діб, сума витрат за жовтень склала 133569,34грн. Отже, на думку ДПІ, різниця між розміром амортизаційних відрахувань за період фактичного знаходження у фрахті буксиру «Гепард» та сумою отриманих доходів від фрахту за 4 квартал 2008р. складає 321202,56грн. Таким чином, ДПІ вважає, що витрати підприємства перевищують отримані доходи на суму 321202,56грн., тобто підприємству слід було збільшити валові доходи до рівня звичайної ціни на суму 321202,56грн. (том 1, а.с. 36).

Отже, на думку відповідача, з огляду на положення п. 4.1. і п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", отримані позивачем доходи не відповідають рівню "звичайних цін" і "звичайні ціни" з фрахту буксира в 4-му кварталі 2008 року повинні бути прийняті не менше суми амортизаційних відрахувань в 4-му кварталі 2008 року.

Вказані висновки акту перевірки покладені в основу донарахування валових доходів в сумі, рівній різниці між нарахованою амортизацією і отриманими доходами у вигляді фрахту, та зменшення суми від'ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 321 202, 56 грн.          

Суд вважає, що вказані висновки ДПІ в м. Керчі є необґрунтованими та не ґрунтуються на чинному податковому законодавстві України, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2008р. позивачем з нерезидентом – фірмою «Дон мар Корпорейшн» (Панама) укладено договір № CRN-DR – Gepard/2008 на фрахт буксиру – рятівника «Гепард» (том 1, а.с. 212-221). Строк дії договору – 10 років.

У додатку № 2 до даного договору від 15.10.2008р. сторони дійшли згоди про те, що у період часу, витраченого для усунення неполадок з 11.10.2008р. по 14.10.2008р. (включно) буксир «Гепард» вважається поза експлуатацією. Після проведення ремонтних робіт, починаючи з 15.10.2008р. буксир «Гепард» вважається введеним в експлуатацію. З 15.10.2008р. фрахтова ставка складає 510,00 доларів США на добу, в тому числі ПДВ 85,00доларів США (том 1, а.с. 224).

Відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дохід, отриманий платником податків від продажу товарів (робіт, послуг) по операціях з юридичними особами, які не є платниками податку, згідно ст. 10 цього Закону, визначається виходячи з договірних цін, але не нижче звичайних цін на такі товари (роботи, послуги), діючих на дату такого продажу.

Поняття «звичайна ціна» наведено у п. 1.20 вищевказаного Закону, у п.п. 1.20.1 якого зазначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

В свою чергу, справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Підпункт 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 даного Закону визначає, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Таким чином, відповідно до абз. 2 п. 1.20.1, п. 1.20.2 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» під "справедливою ринковою ціною", яка відповідає "звичайній ціні", розуміється ціна послуг, яка склалася на ринку ідентичних або однорідних послуг.

Згідно з ч. 4 ст. 189 ГК України при здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

З матеріалів справи слідує, що для підтвердження відповідності сум фрахту буксира "Гепард" за Договором чартеру цінам, які склалися на ринку транспортних послуг і, відповідно, "звичайним цінам" на такі послуги, позивачем було отримано експертний висновок Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" (далі ДП "Держзовнішінформ") від 27.03.2009 р. №1/2082.

Суд враховує те, що ДП "Держзовнішінформ" створено відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" № 124/96 від 10.02.1996 р. і на цей центр, згідно з п.6 наведеного Указу, покладено функції з моніторингу зовнішніх експортних товарних ринків та цін, які склалися на таких ринках, надання експертної допомоги підприємствам.

Крім того, відповідно до п. 4 Постанови НБУ "Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями" від 30.12.2003р. №597, ДП "Держзовнішінформ" є органом, який видає акти цінової експертизи щодо підтвердження цін на послуги у зовнішньоекономічних контрактах кон’юнктурі ринку.

Згідно з експертним висновком ДП "Держзовнішінформ" від 27.03.2009 р. № 1/2082 бербоут-чартерна ставка (ставка фрахту) на судно "Гепард" за Договором чартеру від 04.07.2008 р. відповідає кон'юнктурі цін на ринку морських перевезень (транспортних послуг).

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що фрахтова ставка судна Гепард відповідає рівню цін, які склалися на ринку надання транспортних послуг (ринок ідентичних послуг), і згідно з п. 1.20.1 та п. 1.20.2 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» є "звичайною ціною" для таких послуг.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються також на п. 1.20.5-1 даного Закону, в якому зазначено, що якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Однак, як було вже зазначено, "звичайна ціна" послуг при передачі в чартер буксира "Гепард" може бути визначена згідно з п. 1.20.1 і 1.20.2 (попередніх п. 1.20.5-1) Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», як ціна, що склалася на ринку транспортних послуг (ідентичних або однорідних товарів) і доказів зворотного відповідачем суду не надано, а тому застосування до спірних правовідносин п. 1.20.5-2 та положень бухгалтерського обліку суд вважає безпідставним.

Крім того, не погоджується суд з посиланнями відповідача на положення бухгалтерського обліку, зокрема п. 4 П(С)БУ 19 "Об'єднання підприємств", п. 13 П(С)БУ 15 «Дохід», п. 6.4 П(С)БУ 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", п. 24 П(С)БУ 9 «Запаси», оскільки вони не стосуються здійснюваних позивачем операцій.

Так, відповідно до п. 1 П(С)БУ 19 "Об'єднання підприємств", таке положення визначає порядок відображення в обліку і звітності придбання інших підприємств та/або об'єднання видів їх діяльності, гудвілу, який виник при придбанні, а також розкриття інформації про об'єднання підприємств та/або видів їх діяльності. Згідно п. 4 такого положення «справедлива вартість» - сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами - п. 4 П(С)БУ 19 "Об'єднання підприємств". Об’єкти оцінки справедливої вартості наведені в додатку до такого положення та включають тільки: Цінні папери, Дебіторська заборгованість, Запаси, Основні засоби, Нематеріальні активи, Чисті активи або зобов'язання за пенсійними програмами з передбаченими виплатами, Податкові активи та зобов'язання, Поточні та довгострокові зобов'язання, Обтяжливі контракти та інші непередбачені зобов'язання. Отже, термін «справедлива вартість» згідно із наведеним положенням не може бути пристосований для оцінки вартості послуг з фрахту.

У п. 13 П(С)БУ 15 «Дохід» вказується, що якщо дохід від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що дані положення П(С)БУ 15 також не можуть бути поширені на випадки визначення "звичайної ціни" доходу за договором фрахту, що розглядається, оскільки до поняття "звичайна ціна" п. 1.20.5-1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прирівнює тільки терміни стандартів бухгалтерського обліку "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації".

За своєю правовою природою договір бербоут-чартеру, що розглядається, а саме надання фрахтувальнику судна на певний строк за плату без екіпажу згідно із ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства (далі КТМ), є тотожним договору оренду (найму). Згідно із ст. 798 ЦК України, предметом договору найму (оренди) можуть бути морські судна. А згідно із ст. 3 П(С)БУ 15 «Дохід», це положення не поширюється на доходи, пов'язані з договорами оренди. Тобто, П(С)БУ 15 «Дохід» взагалі не може бути використано для визначення "звичайної ціни" та доходу від договорів фрахтування морських суден.

Згідно з п. 4 П(С)БУ 9 "Запаси" "чиста вартість реалізації – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення виробництва і реалізацію". Разом з тим, у даному пункті зазначено, що запаси – це активи, які: утримуються для подальшого продажу; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Відповідачем суду не доведено, яким чином сам термін "запаси" не може бути використаний для визначення доходу від надання послуг з передання судна у фрахт.

При посиланні на п. 6.4 П(С)БУ 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін" ДПІ вказує, що оцінка активів або зобов’язань в операціях пов’язаних сторін здійснюється методом "витрати плюс". Однак відповідно до п. 1 такого положення, воно визначає методологічні засади формування інформації про операції пов'язаних сторін та її розкриття у фінансовій звітності. ДП"Краншип" та іноземний фрахтувальник судна "Донмар Корпорейшен", не є пов’язаними особами, тому назване положення не може бути використано для визначення "звичайної ціни" доходу за договором, що розглядається.

Крім того, суд виходить з того, що суми витрат, виходячи з амортизації судна, значно менш доходу, який може бути отриманий від договору фрахтування, що розглядається, у зв’язку зі значним зменшенням суми амортизації за період дії договору фрахту. Тому визначення рівня "звичайних цін" тільки на підставі амортизації за 4-й квартал 2008р. суд вважає необґрунтованим.

Так, згідно з п.п. 8.3.1, 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума амортизаційних відрахувань податкового періоду визначається виходячи із балансової (по суті залишкової) вартості груп основних засобів на початок попереднього податкового періоду. Таким чином, сума амортизаційних відрахувань в перші періоди експлуатації основних засобів значно перевищує суму амортизаційних відрахувань в наступні періоди.

Як свідчать матеріали справи, буксир "Гепард" був збудований позивачем, є його власністю, і введений в експлуатацію в 3-му кварталі 2008 року і, відповідно, амортизаційні відрахування почали нараховуватися з наступного періоду - з 4-го кварталу 2008 року, а, отже, сума амортизаційних відрахувань в 4-ому кварталу 2008 року є найбільшою за весь термін експлуатації судна. Період же фрахту буксира "Гепард", згідно з договором чартеру становить 10 років. У період фрахту суми амортизаційних відрахувань будуть зменшуватися, і вже через кілька податкових періодів будуть значно нижче фрахтових ставок. Отже, висновки податкової інспекції про перевищення суми амортизаційних відрахувань над сумою отриманого фрахту повністю не відповідають дійсності.

Обґрунтованими суд вважає і доводи позивача про відсутність у ДПІ в м. Керчі права здійснювати донарахування податкових зобов'язань виходячи з застосування звичайних цін у зв'язку з відсутністю встановленої законом процедури такого донарахування.

Так, згідно з п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно з п.п. 4.3.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ із змінами та доповненнями методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Станом на день розгляду справи судом такої методики, затвердженої законом, не існує. Методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами була розроблена і затверджена постановою КМУ від 27.05.2002 р. № 697, але вона втратила чинність у відповідності з постановою КМУ від 20.08.2005 р. № 788.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним зменшення ДПІ в м. Керчі АРК на підставі акту перевірки від 16.04.2009р. №751/23-1/33433543 від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ДП"Краншип" за 2008 рік на суму 321202,56грн. та зменшення ДПІ в м. Керчі АРК на підставі акту перевірки від 16.04.2009р. №751/23-1/33433543 від'ємного значення ПДВ ДП"Краншип" попередніх податкових періодів, який підлягав включенню до складу податкового кредиту наступних періодів, на суму 64 241 грн. (за епізодом фрахту буксира "Гепард").

Обраний судом спосіб захисту порушеного права суд вважає правомірним, не зважаючи на те, що на підставі висновків акту перевірки податкового органу в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та зменшення від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів, який підлягав включенню до складу податкового кредиту наступних періодів відповідач не приймає будь-яких податкових повідомлень-рішень та не вносить будь-яких змін до картки особового рахунку підприємства, однак такі висновки впливають в подальшому на результати перевірочної роботи того самого податкового органу, що і доведено позивачем суду, а саме при проведенні в подальшому перевірок цього підприємства податковий орган вважає висновки акту перевірки від 16.04.2009р. №751/23-1/33433543 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та зменшення від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів, який підлягав включенню до складу податкового кредиту наступних періодів такими, що встановлені і враховує їх.

Так, суду наданий витяг з акту про результати планової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2009р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось за липень 2009 р. та серпень 2009 р. від 09.11.09 №1782/23-4/33433543 (том 2, а.с.232-234), яким підтверджується неврахування позивачем результатів планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за актом 16.04.2009р. №751/23-1/33433543, якою зменшено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 декларації з ПДВ) на суму 266992грн., що безперечно вплинуло на результати податкової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2009р. та відображено в акті перевірки від 09.11.09 №1782/23-4/33433543 та мало негативні наслідки для позивача, відтак визнання протиправним зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування є належним способом захисту порушеного права.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій та рішень суду не доведено, у зв’язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У зв’язку зі складністю справи, судом 16.02.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 22.02.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Керчі АРК від 30.04.2009р. №0000912301/0, від 02.06.2009р. №0000912301/1, від 19.08.2009р. №0000912301/2, від 28.10.2009р. № 0000912301/3 частково, в частині нарахованого податку на прибуток у розмірі 14959 грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 11124,50 грн., усього на суму 26083,50 грн.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Керчі АРК від 19.08.2009р. №0001732301/2, від 28.10.2009р. №0001732301/3 по застосуванню штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в розмірі 1495,90грн. повністю.

4. Визнати протиправним зменшення ДПІ в м. Керчі АРК на підставі акту перевірки від 16.04.2009р. №751/23-1/33433543 від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ДП"Краншип" за 2008 рік на суму 385 194,16грн.

5. Визнати протиправним зменшення ДПІ в м. Керчі АРК на підставі акту перевірки від 16.04.2009р. №751/23-1/33433543 від'ємного значення податку на додану вартість ДП"Краншип" попередніх податкових періодів, який підлягав включенню до складу податкового кредиту наступних періодів, у загальній сумі 266 992 грн.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Краншип» (98318, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 54а, код ЄДРПОУ 33433543) 3,40грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Кушнова А.О.