Постанова № 8108204, 26.02.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.02.09Справа №2а-3848/08/5 15:25

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі суддіСидоренко Д.В. , при секретарі Джигіль В.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.09.08р. №0001711502/0, яким нараховано штраф у розмірі 34189,01 грн.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач самостійно змінював призначення платежу, які визначені у платіжних документах, чим порушив вимоги діючого законодавства, в наслідок чого помилково встановив порушення позивачем терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання та незаконно нарахував останньому штрафні санкції.

Представник відповідача під час судового засідання, яке відбулось 12.11.08 р. надав суду заперечення на позовну заяву (вих.№ 3973/9/10-00 від 11.11.2008р.), в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що штрафні санкції застосовані до позивача відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

26.02.2009р. від позивача до Окружного адміністративного АР Крим надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, а також позивач вказав, що наполягає на позовних вимогах.

26.02.2009р. до Окружного адміністративного суду АР Крим від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, а також відповідач вказав, що проти позову заперечує з мотивів викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності виконкомом Сакської міської ради 14.11.1995 р. , № рішення 11431050001000661. Він поставлений на податковий облік у Сакської ОДПІ АР Крим, зареєстрований платником ПДВ.

Згідно ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” п.п.5.3.1п.5.3ст.5 та п.п.17.1.7п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідач провів невиїзну документальну перевірку відповідача з питань своєчасності сплати угоджених сум податкових зобов’язань по ПДВ за березень 2008р.

За результатами проведення вказаної перевірки 22.09.2008р. був складений Акт № 1521/15-02/03347678.

У вказаному акті відповідач зафіксував порушення позивачем вимог п.п.5.3.1п.5.3.ст.5 та п.п.17.1.7п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, останній визначив, що позивач несвоєчасно здійснив сплату узгодженої суми ПДВ відповідно до декларації № 7518 від 21.04.2008р. у сумі 68378,00 грн., які фактично сплачені платіжними дорученнями: № 1314 від 05.09.08р. в сумі 42085,15 грн. з порушенням терміну сплати на 128 днів та № 1325 від 09.09.08р. в сумі 26292,85 грн. з порушенням терміну сплати на 132 доби.

На підставі акту № 1521/15-02/03347678 відповідачем 29.09.08р. прийнято податкове повідомлення рішення №0001711502/0, яким позивач у зв’язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі п.п.17.1.7п.17.1.ст.17 вказаного закону за затримку на 132 календарний дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання був зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 34189,01 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов ‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов’язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов’язань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 якої визначає , що податкові декларації податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю – протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Уп.п.4.1.5.ст4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченогоп.п.4.1.4п.4.1.ст.4 Закону для подання декларації платника податків. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем, граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу (п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ).

Відповідно до п.п. 5.4.1.п.5.4. ст. 5 вказаного закону узгодження сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.

У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків , які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення податкового повідомлення (п.п. 6.2.1., 6.2.2. п. 6.2. ст. 6 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання це загальна сума податку , одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому ) періоді , визначена згідно з Законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач надіслав відповідачу Декларацію по ПДВ (а.с.1516) у графі 27 якої було визначено податкове зобов’язання по ПДВ за березень 2008р. у сумі 68378,00 грн. Відповідно до вказаних вище положень ст.4, ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивач мав сплатити вказане податкове зобов’язання по ПДВ включно до 30.04.2008р.

Позивачем надані копії платіжних доручень № 616 від 18.04.08р. на суму 15000,00 грн., № 640 від 22.04.08р. на суму 5000,00 грн., № 658 від 24.04.08р. на суму 5000,00 грн., № 666 від 29.04.08р. на суму 20000,00 грн. та № 676 від 30.04.08р. на суму 23378,00 грн., якими позивач перерахував до Держбюджету м. Саки 68378,00 грн. У кожному платіжному дорученні у графі “Призначення платежу” вказано : «ПДВ за березень 2008 р.», відповідно до декларації за березень 2008р., крім того на них є відмітки обслуговуючого банка про проведення платежу відповідно 18.04.08р., 22.04.08р., 24.0408р., 29.04.08р. та 30.04.08р.

Вивчивши вказані документи , керуючись Законами України “Про податок на додану вартість”, “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, приймаючи до уваги сплату першим узгодженого податкового зобов’язання по ПДВ за березень 2008р. у сумі 68378,00 грн. до 30.04.2008р., суд вважає, що відповідач помилкового встановив факт порушенням позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Крім того, суд вважає, що у зв’язку з тим, що відповідач не вжив передбачених ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заходів щодо визначення узгодженої позивачем суми податкових зобов’язань по ПДВ за березень 2008р. у податковий борг, у нього були відсутні правові підстави самостійно змінювати призначення платежу під час надходження коштів, перерахованих позивачем платіжними дорученнями № 616 від 18.04.08р. на суму 15000,00 грн., № 640 від 22.04.08р. на суму 5000,00 грн., № 658 від 24.04.08р. на суму 5000,00 грн., № 666 від 29.04.08р. на суму 20000,00 грн. та № 676 від 30.04.08р. на суму 23378,00 грн.

За таких обставин суд не може погодитись з твердженнями відповідача про те, що у зв’язку з наявністю у позивача заборгованості по ПДВ за попередні періоди він, діючи відповідно до п.п.7.7. ст. 7 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, при отриманні коштів, перерахованих позивачем згідно з копіями платіжних доручень № 616 від 18.04.08р. на суму 15000,00 грн., № 640 від 22.04.08р. на суму 5000,00 грн., № 658 від 24.04.08р. на суму 5000,00 грн., № 666 від 29.04.08р. на суму 20000,00 грн. та № 676 від 30.04.08р. на суму 23378,00 грн., здійснював погашення податкового боргу попередньо погашенню його податкових зобов’язання по ПДВ за березень 2008 р.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним..

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

Статтею 8 Закону України «Про власність» встановлено, що цим Законом встановлюються основні положення про власність в Україні. У відповідності зі ст. 4 цього Закону власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Частина 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

В силу викладеного стає зрозумілим, що діючим законодавством України також закріплено право власника за власною ініціативою та на свій розгляд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», не мав право самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах .

Приймаючи до уваги те, що позивач є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі й визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування положень п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» можливе лише у разі вжиття відповідачем всіх передбачених вказаним законом заходів щодо визначення податкових зобов’язань в податковий борг або за згодою платника податків.

Відповідач , зараховуючи своєчасно сплачені податки в рахунок податкового боргу, фактично перешкоджав позивачу податків своєчасно сплачувати податки за періоди, вказані в платіжних дорученнях, що призвело до необґрунтованого порушення ним визначених податкових зобов’язань.

Крім того, суд вважає необхідним визначити, що матеріали справи свідчать про те, що позивач добровільно перерахував кошти для погашення заборгованості по ПДВ, визначивши це у графі «Призначення платежу» відповідного платіжного документу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовні заяві позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.09.08р. № 0001711502/0, без вимог про визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним та скасування.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій податкове повідомлення-рішення від 29.09.08р. № 0001711502/0.

У зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За згодою представників сторін в ході судового засідання, яке відбулось 26.02.2009р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 03.03.2009р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 29.09.08р. № 0001711502/0.

Стягнути з державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Промислова, 9) 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                         Сидоренко Д.В.