Постанова № 8087459, 11.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.02.10Справа №2а-12955/09/0/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі : Головуючого судді Котаревої Г.М.

при секретарі судового засідання Тарасовій О.М.,

розглянувши адміністративну справу

за позовом ТОВ “СВІТОЛЮКС –УКРАЇНА”, м. Сімферополь

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі

про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення

за участю:

представників позивача – Ліпяк А.О. –директор, наказ від 11.12.2006 р. № 159206; Волошина І.М. - дов. від 03.11.2009 р. ;

представник відповідача – не з’явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “СВІТОЛЮКС –УКРАЇНА”(далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0013452301/0 від 10.10.2008 р., згідно з яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаного повідомлення-рішення податковим органом невірно застосовані положення Закону України “Про податок на додану вартість”.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.09 відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі. Представник позивача пояснив, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами перевірки від 06.10.2008 року, висновки якої викладені в акті № 7416/23-4/30451004 від 06.10.2008р. щодо не обґрунтованого включення до сум бюджетного відшкодування ПДВ в податкових деклараціях за жовтень-грудень 2006 р.,травень, червень, вересень 2007р. на думку позивача суперечить п.п.1.8,7.7.1,7.7.2,7.4.1.,7.4.5.,7.5.1.,7.7.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

У судовому засіданні 11.01.2010 р. представник відповідача згідно зі ст.100 КАС України заявлено клопотання про відмову у задоволенні позову в наслідок пропущення позивачем строку для звернення до суду.

У судовому засіданні, яке відбулось 08.02.2010 р., представник відповідача, надав заперечення на позов (вих. № 1199/9/10 від 08.02.2010 р.) , в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що у позивача згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” не було підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту через несплату постачальниками ПДВ до державного бюджету.

Суд, керуючись ст.55 КАС України, 11.02.2010 р., провів заміну первинного відповідача на його правонаступника Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі (далі відповідач, ДПІ в м. Сімферополі).

Представник відповідача у судове засідання, яке відбулось 11.02.2010 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, наполягав на запереченнях, викладених у запереченнях.

Суд, враховуючи клопотання представника відповідача, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 р. № 778 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, одним з завдань якої відповідно до абз.1 п. 3 цього Положення є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів)

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АРК є територіальним органом виконавчої влади, яка реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Товариство з обмеженою відповідальністю “СВІТОЛЮКС –УКРАЇНА” є юридичною особою, зареєстрованою розпорядженням виконавчого комітету Центральної районної ради 18.06.1999 р., відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичної особи з ідентифікаційним номером 30451004(а.с.29).

Товариство з обмеженою відповідальністю “СВІТОЛЮКС –УКРАЇНА” з 08.07.1999 р. є платником податку на додану вартість, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №00945740, видане ДПІ у м. Сімферополі, що підтверджується матеріалами справи.

Працівники Державної податкової інспекції у м. Сімферополі , правонаступником якої є відповідач, провели позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Росстрой» за жовтень-грудень 2006 року, з ТОВ «Сателіт-Стайл» за травень 2007 р., з ТОВ «СКСЕСС» за червень 2007 р., з ТОВ «ТБК-МСВ» за вересень 2007р. за результатами якої 06.10.2008 р. склав Акт №7416/23-4/30451004 (а.с.8).

Відповідно до акту відповідач зробив висновок про порушення п.1.8 ст.1, п.п 7.7.10 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у зв’язку із чим не можливо підтвердити в ряд. 25.1. Декларації по ПДВ відповідних періодів суму 71961,29 грн., у т.ч. по періодах:

-          Листопад 2006 р. – 13193,67 грн.;

-          Грудень 2006 р. – 9345,60 грн.;

-          Січень 2007 р. – 3184,92 грн.;

-          Червень 2007 р.- 25404,83 грн.;

-          Липень 2007р. – 9166,67 грн.;

-          Жовтень 2007 р. – 11665,60 грн.

Сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем в розмірі 71961,29 грн. на розрахунковий рахунок, вважається не підтвердженою (а.с.12).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення від 10.10.2008 р. № 0013452301/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 71961,29 грн.(а.с.7)

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість” від 23 грудня 2004 року N 2287-IV (зі змінами та доповненнями).

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Податковий орган в акті перевірки №7416/23-4/30451004 від 06.10.2008 р. та відповідач у своїх запереченнях вказують на те, що під час проведення зустрічних перевірок підприємств, які мали стосунки з контрагентом позивача за ланцюгом постачання до кінцевого виробника продукції, яка була придбана товариством, встановлено, що перевірку таких постачальників, як ТОВ «Росстрой», ТОВ «Сателіт-Стайл», ТОВ «СКСЕСС» та з ТОВ «ТБК-МСВ», не можливо провести.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач у період часу з жовтня-грудня 2006р.,травень, червень, вересень 2007р. придбав товари (послуги) у ТОВ “Автоматичні системи” на загальну суму 144999,56 грн.( у тому числі ПДВ у розмірі 25744,19 грн.) (а.с.226-241), ТОВ «Екс нова» на загальну суму 152429 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 25404,83 грн.) (а.с.106-108), ТОВ «СКСЕСС» на загальну суму 55000,00 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 9166,67 грн.)(а.с.102), ТОВ “Явар” на загальну суму 69993,60 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 11665,60 грн.) (а.с.158-160), провів розрахунки с продавцями у повному обсязі.

З пояснень сторін стає зрозумілим, що позивач, який мав права на бюджетне відшкодування по ПДВ, відніс сплачений ним під час здійснення розрахунків з зазначеними контрагентами ПДВ до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Відповідач наполягав на тому,що суми ПДВ, сплачені позивачем під час проведення розрахунків з контрагентами, яки мали господарські стосунки з ТОВ «Росстрой», ТОВ «Сателіт-Стайл», ТОВ «Сателіт-Стайл» та з ТОВ «ТБК-МСВ» не підлягали віднесенню до податкових кредитів по ПДВ в наслідок того , що податкові органи були позбавлені можливості проконтролювати сплату ними ПДВ до бюджету.

Як зазначено вище, позивачем надані документи, яки свідчать про те,що він в повному обсязі сплатив на користь постачальників товарів (послуг) їх вартість, в тому числі ПДВ (а.с.252-262).

Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ , не надав доказів того, що позивач не виконав зобов’язання щодо проведення розрахунків за придбаний товар, не сплатив суми ПДВ. Крім того, відповідачем не надано доказів того,що позивач мав відносини з ТОВ «Росстрой», ТОВ «Сателіт-Стайл», ТОВ «Сателіт-Стайл» та з ТОВ «ТБК-МСВ».

Стосовно відносин позивача із ТОВ «СКСЕСС» відповідач встановив, що в наслідок того що на запит № 12500/7/23-4 від 06.09.2007 р. відповідача було встановлено відсутність за місцем знаходження, в наслідок чого всі оформлені вказаним суб’єктом підприємницької діяльності податкові накладні не можна вважати оформленими з дотриманням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст.. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

На вимогу суду позивачем надані податкові накладні , які свідчать про отримання товару у ТОВ «СКСЕСС» за зазначений період часу. Представник відповідача не заперечував проти встановлення факту отримання позивачем товару від ТОВ «СКСЕСС».

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «СКСЕСС» не визначило суми ПДВ, отримані від позивача під час здійснення ним розрахунків за придбаний товар, до складу податкових зобов’язань по ПДВ за відповідні звітні періоди.

З аналізу зазначених вище положень Закону України “Про податок на додану вартість” судом зроблений висновок про те,що сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Надані позивачем документ свідчать про сплату позивачем ТОВ «СКСЕСС» суми ПДВ при здійснені розрахунків за отриманий товар.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування по ПДВ, які були не менш сум його зобов’язань по ПДВ у зазначені звітні періоди, надання ним податкових накладних на товар (послуги), отриманий у ТОВ “Автоматичні системи”, ТОВ «Екс нова», ТОВ «СКСЕСС», ТОВ “Явар”, суд вважає, що позивач правомірно включив 71961,29 грн. до сум бюджетного відшкодування.

З урахуванням визначеного можна зробити висновок, що не відповідають нормам податкового законодавства викладений відповідачем в акті № 7416/23-4/30451004 від 06.10.2008р., на підставі якого складено спірне податкове повідомлення – рішення, висновок про те, щодо позивач порушив порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, відповідач наголошує, що встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім –включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. З цього відповідач робить висновок, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише у тій сумі, яку його постачальники фактично (грошовими коштами) сплатили в звітному періоді до бюджету. Тому, на його думку, у позивача відсутнє право на податковий кредит і, як слід, на бюджетне відшкодування у сумі, вказаної у податковій декларації. Такій висновок начебто витікає з аналізу норм п.1.8 ст.1, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Але на думку суду єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від’ємного значення є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг). Ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яка регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування, не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати грошима у бюджет податку на додану вартість постачальниками. Також з аналізу норми пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг). У п.п.7.7.10 п.7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено,що джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету. Чинне законодавство не передбачає можливість обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України, воно не пов’язане зі сплатою ПДВ постачальником отримувача бюджетного відшкодування. Більш того, якщо податок на додану вартість фактично не сплачений постачальнику товарів (послуг), то така сума податку (нарахована, але не сплачена постачальникам) може лише формувати від’ємне значення податкових зобов’язань у звітному періоді та включатись до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто бюджетному відшкодуванню вона не підлягає. Тому, на такі випадки пункт 1.8 Закону не розповсюджується.

Також з аналізу норми пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

У зв’язку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача за вказаний період часу на 123013,50 грн.

Крім того, суд вважає необхідним визначити, що відповідачем проведені документальні виїзні позапланові перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за період часу з жовтня по грудень 2006 р.,травень, червень, вересень 2007р., за результатами яких складені довідки № 808/23-4/30451004 від 14.09.2007 р. (а.с. 76), № 876/23-4/304510004 від 16.10.2007 р. (а.с. 109), № 1046/23-4/30451004 від 30.11.2007 р. (а.с. 127-142), №1136/23-4/30451004 від 28.12.2007 р. (а.с. 143), №320/23-4/30451004 від 17.04.2007 р. (а.с. 162-179), №32/23-4/30451004 від 19.01.2007 р. (а.с. 180), №209/23-4/30451004 від 19.03.2007 р. (а.с. 199-225) в яких визначено, що від’ємні значення податкового зобов’язання по ПДВ за відповідні періоду часу виникли в результаті перевищення обсягів придбання товарів (послуг) над обсягами їх реалізації. Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 (надалі –Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства – довідка. Довідка – службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктом господарювання.

Таким чином, стає очевидним, що при перевірці правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідачем порушень податкового законодавства у період часу з жовтня по грудень 2006 р.,травень, червень, вересень 2007р.не встановлено.

Як зазначено вище відповідач провів позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Росстрой», ТОВ «Сателіт-Стайл», ТОВ «Сателіт-Стайл» та з ТОВ «ТБК-МСВ», за результатами якої 06.10.2008 р. склав Акт №7416/23-4/30451004, в якому зроблений висновок по зменшенню сум, що підлягали бюджетному відшкодуванню.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення № 0013452301/0 від 10.10.2008 р. про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 71961,29грн.

Суд вважає, що проведення додаткової перевірки не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків.

Такі ж самі види перевірок встановлені пунктом 1.2 Порядку.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковій орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Як вже було вказано вище, при проведенні виїзних документальних позапланових перевірок позивача відповідачем порушень розрахунку сум бюджетного відшкодування не встановлено, тому відсутні підстави для проведення додаткової перевірки. Крім того, додаткова перевірка здійснювалась значно пізніше ніж протягом 30 днів після камеральних перевірок.

Ані вказаними, ані іншими нормативними актами не передбачено право органу державної податкової служби проводити додаткову (по суті –повторну) перевірку правильності нарахування податків. Такий вид перевірки у законодавстві відсутній. Проведення додаткової перевірки тим більш є безпідставним за умови того, що при проведенні перевірок у перший раз порушень законодавства встановлено не було. При проведенні додаткової перевірки відповідач на підставі тих самих документів зробив протилежні висновки.

Ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у ст.100 КАС України , згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Під час судових засідань представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що позивач звернувся з позовом про визнання протиправним податкового повідомлення- рішення з порушенням річного строку, встановленого у ст.99 КАС України..

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

У п.п.15.3.1. п.15.3. ст.15 цього Закону визначено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Як зазначено вище, відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” платник податків має право на повернення надмірно сплаченого податку або шляхом його віднесення до податкового кредиту в порядку, передбаченому вказаним Законом, або шляхом подання податковому органу заяв про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у наданій ним податковій декларації.

Суд вважає, що згідно з вимогами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” такі дії мають бути вчинені платником податку протягом не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Прийняття податковим органом податкового повідомлення рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є на думку суду діями щодо вирішення питання щодо обґрунтованості відшкодування платнику податків суми надміру сплаченого ПДВ і має виноситись протягом 1095 днів після виникнення у нього такого права. За таких обставин строк звернення до суду з позовною заявою щодо скасування такого податкового повідомлення-рішення також складає 1095 днів.

Матеріали справи свідчать про те, що податкове повідомлення рішення №0013452301/0 було прийняте відповідачем 10.10.2008 р., з позовом про його скасування позивач звернувся 12.11.2009 р. За таких обставин суд вважає, що ним не порушений термін для звернення до суду з зазначений позовом.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 11.02.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 18.02.2010 р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0013452301/0 від 10.10.2008 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ “СВІТОЛЮКС –Україна” (м.Сімферополь. вул. Севастопольська, 57, код ЄДРПОУ 30451004) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                   Котарева Г.М.