Рішення № 81082005, 10.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2019 р. Справа№200/600/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, не погоджуючись з відмовою у продовженні інвалідності та вимагаючи направити особову справу позивача до МСЕК м. Костянтинівка.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона тривалий час отримувала пенсію по інвалідності, оскільки з 2004 року є інвалідом. Проте, при проходженні чергового огляду у МСЕК 06.02.2018 р. відповідачем не підтверджена наявність у позивача інвалідності. З вказаним висновком МСЄК позивач не погодилася. З урахуванням уточнення позовних вимог просила:

визнати дії МСЕК № 1 м. Краматорська незаконними, що виразилися у відмові позивачці в продовженні групи інвалідності;

скасувати рішення МСЕК № 1 м. Краматорська від 06 лютого 2018 року про позбавлення групи інвалідності;

зобов’язати МСЕК № 1 м. Краматорська встановити групу інвалідності безстроково;

направити особову справу позивача з МСЕК м. Краматорськ в МСЕК м. Костянтинівки для повторного огляду, врахувати супутнє захворювання: цукровий діабет з високими показниками.

Ухвалою суду від 13 березня 2019 року здійснена заміна відповідача на належного суб’єкта владних повноважень з правами юридичної особи ? Обласний центр медико-соціальної експертизи.

Відповідач направив відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Вказав про те, що під час чергового огляду 06.02.2018 рішенням обласної МСЕК № 1 інвалідом не визнана. Підставою для відмови позивачу у встановленні групи інвалідності є легкий ступень обмеження життєдіяльності, що згідно з діючим законодавством (наказ МОЗ України № 561 від 05.09.2011 р.) не передбачає встановлення групи інвалідності.

Сторони до судового засідання не з’явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належними чином, направляли до суду заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З’ясовуючи те, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено таке.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнавалась інвалідом 3 групи (а.с.7), з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку з двобічною рефлекторною пірамідною недостатністю, помірною вестибулопатією. Отримання травми підтверджено актом про нещасний випадок невиробничого характеру від 24 січня 2003 року (а.с.22-23).

Під час чергового огляду, відповідно до акту огляду МСЕК від 06.02.2018 року (а.с.62-65) рішенням обласної МСЕК №1 ОСОБА_1 інвалідом не визнана.

Підставою для відмови позивачу у встановленні групи інвалідності відповідачем вказаний легкий ступінь обмеження життєдіяльності, що згідно наказу МОЗ України № 561 від 05.09.2011 року не передбачає встановлення групи інвалідності. Цей факт відображено в обґрунтуванні експертного рішення: наявна патологія ЦУНС на теперішній час обмежує життєдіяльність хворої в легкому ступені, що не дає підстав встановити групу інвалідності. Рішення приймалося на підставі надходження направлення Ф-088/о з урахуванням даних обставин та очним оглядом позивача.

Позивач не погодилася з вказаним висновком, через що на підставі її власної заяви (а.с.66) медично-експертна справа була спрямована до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпро для отримання висновку по даному експертному випадку.

Супровідним листом (вх.№ 520/49 від 08.05.2018 року) медично-експертна документація ОСОБА_1 була повернута до Донецького обласного ЦМСЕ у зв’язку з неприбуттям для обстеження.

Вказані доводи не спростовані позивачем, яка зазначила, що не мала можливості для прибуття у м. Дніпро через складні життєві обставини.

Листом від 10.01.2019 року відповідач повідомив позивача про те, що її медично-експертна справа 14.12.2018 року була відправлена до міжрайонної МСЕК м. Костянтинівка (а.с.25).

Дослідивши спірні правовідносини, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статі 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 69 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 09 листопада 1992 року № 2801-XII визначені питання медико-соціальної експертизи втрати працездатності та стійкого розладу функцій організму, зокрема, закріплені такі положення.

Медична експертиза з тимчасової втрати працездатності громадян проводиться лікарем або комісією лікарів у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності, а також лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.

Порядок проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності громадян визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється факт необхідності надання листка непрацездатності чи іншого документа, що засвідчує тимчасову втрату працездатності у зв’язку з хворобою, травмою, вагітністю та пологами, доглядом за хворим членом сім’ї, хворою дитиною, карантином, встановленим санітарно-епідеміологічною службою, протезуванням, санаторно-курортним лікуванням, визначаються необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв’язку з хворобою на іншу роботу, приймається рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня стійкого розладу функцій організму, причини, часу настання і групи інвалідності.

Експертиза стійкого розладу функцій організму здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначають реабілітаційні заходи відповідно до Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".

Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вказаних норм Закону постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 затверджені Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Пунктом 1 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Згідно з пунктом 3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Пунктом 11 Положення про медико-соціальну експертизу передбачені обов’язки і права комісій, відповідно до якого міські, міжрайонні, районні комісії:

1) визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов’язане ушкодження здоров’я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням ними трудових обов’язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім’ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю спеціального автотранспорту і протипоказання до керування ним;

2) складають та корегують індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, і контролюють ефективність її виконання;

3) проводять серед населення роз’яснювальну роботу з питань медико-соціальної експертизи;

4) ведуть облік громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу, вносять відповідно до компетенції до Централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу;

5) беруть участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності;

6) вивчають:

динаміку інвалідності за групами, причинами, окремими захворюваннями, територіальними ознаками у розрізі окремих підприємств;

разом з лікувально-профілактичними закладами охорони здоров’я результати диспансеризації переважно осіб, які часто та тривалий час хворіють, та осіб з інвалідністю;

результати продовження строку тимчасової непрацездатності на період відновного лікування, результати проведення повторного огляду осіб з інвалідністю з метою виявлення ефективності реабілітаційних заходів, визначення реабілітаційного потенціалу;

7) надають лікарям лікувально-профілактичних закладів та працівникам реабілітаційних установ, установ соціального обслуговування та установ, які надають соціальні послуги незалежно від форми власності, а також сім’ям, які здійснюють догляд за особами з інвалідністю, консультаційну допомогу з питань реабілітації та стороннього нагляду, догляду або допомоги особам з інвалідністю, контролюють разом з іншими учасниками реабілітаційного процесу стан та якість проведення підприємствами, установами та організаціями, зазначеними в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, реабілітаційних заходів.

Таким чином, до компетенції МСЕК № 1 належало визначати ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов’язане ушкодження здоров’я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням ними трудових обов’язків

Водночас, Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи (пункт 3 Положення).

Пунктами 23 та 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров’я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров’я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення (п.23).

24. Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Судом встановлено, що відповідно до вищезазначених норм медично-експертна справа ОСОБА_1 була спрямована до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпро для отримання висновку, враховуючи незгоду позивача з висновками комісії та її власноручну заяву.

Проте, позивач не прибула для обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності.

З урахуванням досліджених обставин справи та норм, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що в діях відповідача відсутні порушення діючих нормативно-правових актів про медико-соціальну експертизу та порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Водночас, позивач не навела об’єктивних доказів наявності порушень з боку відповідача, а доводи позивача ґрунтуються на її суб’єктивних твердженнях та власній оцінці стану свого здоров’я, які не підтверджені наявними доказами у цій справі.

З наведених підстав позовні вимоги про визнання дій МСЕК № 1 м. Краматорська незаконними, скасування рішення МСЕК № 1 м. Краматорська від 06 лютого 2018 року про позбавлення групи інвалідності та зобов’язання МСЕК № 1 м. Краматорська встановити групу інвалідності безстроково задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про направлення особової справи позивача до МСЕК м. Костянтинівки для повторного огляду, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров’я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України 14.02.2012 № 110 затверджена Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 088/о “Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 р. за № 695/21008), яка, в тому числі, містить такі пункти.

1. Ця Інструкція визначає порядок заповнення форми первинної облікової документації № 088/о “Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)” (далі - форма № 088/о).

2. Форма № 088/о заповнюється лікуючим лікарем закладу охорони здоров’я за місцем проживання чи лікування хворого, підписується головою і членами лікарсько-консультаційної комісії і надсилається в медико-соціально-експертну комісію (далі - МСЕК).

3. Підставами для направлення на МСЕК є, зокрема, наявність ознак інвалідності, закінчення терміну інвалідності, необхідність продовження листка непрацездатності.

4. На кожного хворого (інваліда), який направляється на МСЕК, заповнюється один бланк форми № 088/о, який зберігається в акті огляду МСЕК протягом 50 років. <…>

Як встановлено судом медично-експертна справа позивача 14.12.2018 року була відправлена до міжрайонної МСЕК м. Костянтинівка. Отже, в цій частині позовних вимог на час розгляду справи спір відсутній, через що вказані позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного суд зауважує, що позивач у випадку погіршення стану її здоров’я має можливість звернутися до лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я за місцем проживання, який після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи, може видати направлення встановленого зразка до медико-соціально-експертної комісії за місцем її проживання, яка в свою чергу, має повноваження визначати ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності тощо.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: 85110, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Обласного центру медико-соціальної експертизи (місцезнаходження: 84306, м. Краматорськ, вул. Дніпропетровська, 14, ЄДРПОУ 21958658) про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.