Ухвала суду № 81081657, 11.04.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"11" квітня 2019 р.

м. Одеса

Справа № 916/492/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Рога Н. В., розглянув заяву (вх.№2-1635/19 від 09.04.2019р.) Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Строітєль" про забезпечення позову у справі №916/492/19

За позовом: Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Строітєль" (вул.Світла, 26, смт Олександрівка, м.Чорноморськ, Одеська область, 68000; код ЄДРПОУ 22489763)

До відповідача: Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул.Канатна, 83 м.Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 20992104)

про визнання частково недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Підприємство засноване на власності об'єднання громадян "Строітєль" (далі-Підприємство), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.12.2018р. №24-р/к у справі №21-02/2016 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, яка стосується Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Строітєль".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.03.2019р. відкрито провадження у справі та призначено справу № 916/492/19 до розгляду в порядку загального позовного провадження.

09 квітня 2019р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Строітєль" про забезпечення позову, згідно якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії п.1 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 24-р/к від 28.12.2018р. у справі № 21-02/2016 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” в частині дії у відношенні Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Строітєль". При цьому, у зазначеній вище заяві позивачем просить суд не застосовувати заходи зустрічного забезпечення.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що предметом спору у даній справі є визнання частково недійсним та скасування п. 1, 2 рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України №24-р/к від 28.12.2018 у справі №21-02/2016 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”. При цьому, зазначає, що основним видом господарської діяльності Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Строітєль", відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є будівництво житлових та нежитлових будівель (код КВЕД 41.20) , а додатковим – діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код КВЕД 71.12), у зв’язку з ячим основною підставою для укладання договорів є участь підприємства у тендерах щодо державних закупок робіт та послуг.

Однак, враховуючи наявність оскаржуваного рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в силу приписів ст. 17 Закону України „Про державні закупівлі” Підприємство позбавлене права брати участь у процедурах державних закупівель та, відповідно, укладати господарські договори за результатами цих торгів. За таких обставин , позивач зазначає, що він наразі позбавлений одного із основних засобів прибутку - права брати участь у процедурах державних закупівель , наслідком чого є позбавлення працівників Підприємства права на працю та на отримання належної винагороди.

З урахуванням зазначеного, позивач наполягає на тому, що існують підстави для застосування положень п. 5 ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав позивача, а саме щодо його участі у процедурах державних закупівель.

Розглянув заяву Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Строітєль" про забезпечення позову, виходячи з матеріалів справи, суд дійшов наступного висновку:

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Виходячи з загальних положень законодавства, суд вважає за необхідне зауважити, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання стосовно необхідності у забезпеченні позову, суд виходить з того, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку

обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Слід зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, поза як це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно п.1 оскаржуваного рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України №24-р/к від 28.12.2018р. у справі №21-02/2016 було визнано, що Підприємством заснованим на власності обєднання громадян „Строітєль” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Автодор” вчинено порушення, передбачене п. 1 ст. 50, яке кваліфікується п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.

Згідно ч.4 ст.48 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до ч.1 цієї статті, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з: порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду. Рішення органу Антимонопольного комітету України, передбачене цією частиною, може бути прийняте за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи органів Антимонопольного комітету України. Таке рішення може прийматись як перед поданням відповідної заяви до господарського суду, так і після подання такої заяви, якщо господарським судом не зупинено дію рішення органу Антимонопольного комітету України, що оскаржується.

Частиною 3 ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” передбачено, що прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Згідно положень ч. 4 ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з ч.1 ст. 48 цього Закону, ч.1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до ч.5 ст. 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до ч.3 ст. 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до ч.3 ст. 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

За приписами ч. 5 ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” незалежно від положень ч.4 цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.

За таких обставин, суд зазначає, що вказані позивачем заходи не належать до заходів забезпечення позову, вжиття яких не допускається згідно до ч.5 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, а можливість їх застосування передбачена приписами ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції”.

Таким чином, оцінюючи подані заявником докази з урахуванням положень ст.86 ГПК України , з урахуванням наявних матеріалів справи та положень чинного законодавства, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову з огляду на оскарження позивачем відповідного рішення антимонопольного комітету в рамках розгляду справи №916/492/19, вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення є доцільним.

Враховуючи пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову , оскільки, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача, зокрема, права на здійснення господарської діяльності, відновлення якого у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову буде неможливим, може призвести до нанесення позивачу збитків, що позбавить Підприємство ефективності обраного способу захисту, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.

Крім того, оскільки зазначені заходи вживаються судом як засіб забезпечення позову, тобто, виключно до вирішення спору по суті, суд вважає не порушеними інтереси інших осіб.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов’язаних із забезпеченням позову.

З огляду на наведені приписи законодавства щодо зустрічного забезпечення позову, оскільки, відносини у даній справі не є врегульованими та залишаються спірними, з урахуванням того, що заходи забезпечення позову не спричиняють відповідачеві матеріальних збитків, суд не вбачає наразі доцільності застосування зустрічного забезпечення, однак, вважає за необхідне роз’яснити сторонам про можливість подання відповідної заяви про застосування заходів зустрічного забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову в порядку ч. 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ч.5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню. Частиною 8 ст.140 ГПК України встановлено, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також, не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Строітєль" (вх.№2-1635/19 від 09.04.2019р.) про забезпечення позову – задовольнити.

2. Зупинити дію п.1 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 24-р/к від 28.12.2018 у справі № 21-02/2016 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” в частині дії у відношенні Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Строітєль".

Стягувачем за ухвалою є: Підприємства заснованого на власності об'єднання громадян "Строітєль" (вул.Світла, 26, смт Олександрівка, м.Чорноморськ, Одеська область, 68000; код ЄДРПОУ 22489763)

Боржником за ухвалою є: Одеське обласне територіальне відділення антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20992104).

Ухвала підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 р.

Ухвала може бути пред’явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Суддя Рога Наталія Василівна