Рішення № 81077534, 09.04.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4685/18

Номер провадження 2/623/229/2019

РІШЕННЯ

іменем України

09 квітня 2019 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Герцова О.М.

за участю секретаря Рзаєвої І.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Ізюм цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кірко Дар`ї Ігорівни, третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області про розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить розірвати договір довічного утримання, укладений 08 червня 2011 року між нею та її сином ОСОБА_2 договір довічного утримання, який був посвідчений державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_3 за реєстровим номером 1-578.

За даним договором ОСОБА_1 передала у власність своєму синові ОСОБА_2 жилий будинок з надвірними будівлями, який розташований в місті Ізюм Харківської області, вулиця Цусимська, будинок 9 на земельній ділянці розміром 0.0879га, кадастровий номер 6310400000:61:002:0005. Син ОСОБА_2 узяв на себе зобов’язання довічно повністю утримувати позивача у справі, забезпечувати її харчуванням, одягом, необхідною допомогою, доглядом та зберегти в її безкоштовному довічному користуванні одну жилу кімнату.

Після укладання даного договору син не виконував свої зобов’язання, проте ОСОБА_1 не розривала цей договір.

14 вересня 2018 року ОСОБА_2 раптово помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія 1-ВЛ № 645655 виданим Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 18 вересня 2018р.

ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 (з моменту його смерті 14.09.2018р.), то відповідно до ст. 757 ЦК України обов’язки набувача за даним договором довічного утримання перейшли до неї.

Проте відповідач у справі ОСОБА_4 відмовляється від виконання обов’язків набувача за Договором довічного утримання, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_3 08.06.2011року за реєстровим номером 1-576.

ОСОБА_1 просила позовні вимоги задовольнити.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала повністю, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, надала заяву, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечувала проти їх задоволення.(а.с.35).

Згідно ст. 200 ч. ч. 3, 4 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 206 цього Кодексу.

Суд, враховуючи позицію сторін по справі та визнання відповідачем позову, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що будинок в місті Ізюм Харківської області, вулиця Цусимська, будинок 9 на земельній ділянці розміром 0.0879 га, кадастровий номер 6310400000:61:002:0005 належав ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Ізюмською державною нотаріальною конторою Харківської області 16 листопада 1988 року за реєстровим № 5081 та зареєстрованого в Ізюмському МЕТІ 07 грудня 1988 року за №7767, книга 45 та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Ізюмською державною нотаріальною конторою Харківської області 16 листопада 1988 року за реєстровим № 5083 та зареєстрованого в Ізюмському МЕТІ 07 грудня 1988року за № 7767, книга 45.

Ціна жилого будинку, була встановлена в сумі 89081 грн.

08 червня 2011 року між ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, який був посвідчений державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_3 за реєстровим номером 1-578.(а.с.9)

14 вересня 2018 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія 1-ВЛ № 645655 виданим Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації цивільного стану Г оловного територіального управління юстиції у Харківській області 18 вересня 2018р.(а.с.16).

Підставою для звернення позивача до суду стало виникнення між сторонами спору з приводу неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором довічного утримання, укладеним 08.06.2011 року, який станом на теперішній час є чинним.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено в ст.744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно з п.1 ч.1 ст.755 Цивільного кодексу України договір довічного утримання може бути розірвано за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.

В силу ч.ч.2,3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору в судовому порядку зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Аналізуючи викладене, приймаючи до уваги визнання відповідачем обставин невиконання умов договору, а відтак і визнання позову, що не суперечить закону та не порушує права і свободи інших осіб, суд приходить до висновку про доведеність обставин невиконання ОСОБА_4 умов договору довічного утримання від 08.06.2011 року, а тому пред'явлений позивачем позов про розірвання договору підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.756 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору довічного утримання у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

В розумінні ч.1 ст.756 ЦК України правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане, оскільки виникнення права власності на житловий будинок у набувача за договором довічного утримання ні з якою іншою обставиною, як укладенням договору, не пов'язано.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 18.01.2017 року у справі № 6-2723цс16, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та дійсним володільцем майна.

Таким чином, з огляду на специфіку договору довічного утримання та особливості його розірвання, які не передбачають автоматичного застосування реституції або віндикації в розумінні ст.216 ЦК України як способів захисту цивільного права, суд приходить до висновку про обґрунтованість пред'явлених позовних вимог щодо визнання право власності на домоволодіння (жилий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами), яке розташоване в місті Ізюм Харківської області по вулиці Цусимській будинок 9.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.200, 206, 216, 525, 526, 653, 744, 755, 756 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кірко Дар`ї Ігорівни, третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області про розірвання договору довічного утримання задовольнити у повному обсязі.

Розірвати договір довічного утримання, укладений 08 червня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_3 за реєстровим номером 1-578.

Застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання та визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на житловий будинок загальною площею 57,4 кв. м., жилою площею 39,3 кв. м., з надвірними будівлями: сарай під літ Б,В, вбиральня під літ. Г, погріб під літ. Д, паркан 1, колодязь 2, який розташований в місті Ізюмі Харківської області, вулиця Цусимська, будинок 9 на земельній ділянці розміром 0.0879га, кадастровий номер 6310400000:61:002:005.

Скасувати обтяження на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: Харківська область м. Ізюм вул. Цусимська, 9, накладене за договором довічного утримання укладеним 08.06.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та посвідчений державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_3 за реєстровим номером 1-578.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: О.М. Герцов